Україна втрачає зірку сумо Аонішікі? Що відомо про його зміну громадянства
Війна спричинила велику кількість жертв, руйнацій і страждань. Російська агресія вдарила і по українському спорту. І мова зараз не про професіоналів, а про дітей.
Через війну багато дітей та підлітків виїхали за кордон. І там, у нових країнах, вони не кинули тренування – навпаки, продовжували зростати як спортсмени.
Були чутки, що Німеччина хоче надати громадянство футболісту Артему Степанову, дзюдоїсти обирали то Словенію, то ОАЕ. Змінювали спортивне громадянство й медалісти Олімпійських ігор з патріотичними татуюваннями на тілі.
Здається, тепер черга дійшла і до не надто популярного в Україні виду спорту – сумо.
У соцмережі, яку останнім часом, відверто кажучи, спотворив один одіозний мільярдер, мені понад рік тому запам’ятався жарт:
"Через 10 років Україна пишатиметься чемпіонами світу та Олімпійських ігор у складі збірної Німеччини, Англії, Норвегії".
Жарт… але, як відомо, в кожному жарті – частка правди.
Суперзірка Аонішікі Арата
Данило Явгусишин на початку повномасштабної війни виїхав з Вінниці до Німеччини. А згодом, після повноліття, перебрався до Японії – на запрошення японського друга, з яким познайомився ще у 2019 році на турнірі сумо в Осаці.
Саме цей друг і прихистив українця – у власному домі в місті Кобе навесні 2022 року.
У дитинстві Данило займався дзюдо, потім серйозніше взявся за греко-римську боротьбу, де мав непогані успіхи. Але час від часу відвідував і заняття з сумо. У Японії ж він повністю зосередився саме на цьому традиційному бойовому мистецтві – і його прогрес не змусив себе чекати.
Зовсім скоро Явгусишин пробився до макуччі – найвищого дивізіону. У країні, де сумо – це майже релігія, на молодого рікіші (бійця) спочатку ніхто не ставив.
Але він шокував усіх: 11-4 (перемоги-поразки) на першому турнірі в еліті. 11-4 – на другому.
Третій турнір: 11-4. На липневих змаганнях в Нагої він в останній день боровся з Котошохо. Перед сутичкою Котошохо мав результат 12-2. Тобто, якби Данило виграв, то між ними був би додатковий плейоф поєдинок за головну нагороду, але не пощастило.
Попри це, 33 перемоги за 3 турніри в еліті – результат, який звучить сенсаційно. У тій самій Нагої Данило здолав навіть йокозуну Хошорю – чинного гранда японського сумо.
І все це – лише за 12 турнірів (разом із виступами в нижчих дивізіонах). Це принесло йому звання комусубі – яке він отримав у вересневому банзуке (рейтингу від Японської асоціації сумо – JSA).
Данило перевершив досягнення монгола Асашорю Акінорі, який досяг такого звання за 14 турнірів. У 2003 році Асашорю став 68-м йокозуною в історії. Станом на 2025 рік всього 75 сумоїстів досягали цього звання.
Звичайно, за такі виступи він отримував похвалу від знаних майстрів і ветеранів сумо.
У вересні на турнірі Акі Башо в Токіо Явгусишин знову був серед лідерів – 11 перемог при 4 поразках. Повторно здолав Хошорю, але поступився іншому йокозуні – Оносато, а також Вакатомохару, Шьодаю та Охо.
За ці виступи він отримав престижну нагороду Gino-sho – приз за найтехнічніший стиль боротьби.
"Я не очікував, що зайду так далеко в сумо так рано, тому я здивував себе", – зізнався українець на прессконференції 9 жовтня.
Тривожні думки та припущення
Українські ЗМІ підхопили новину: Данило Явгусишин, який стрімко злетів у світі сумо під ім’ям Аонішікі Арата, нібито збирається отримати японське громадянство та уникає теми війни в Україні.
Є підстави вважати, що така обережність – результат внутрішньої політики Японської асоціації сумо (JSA) або його школи Ajigawa-beya, до якої він належить. Японія – країна різнобарвна, несподівана, безумовно, захоплива. Але сумо – це інша Японія, глибоко консервативна, майже ритуальна. Тут усе підпорядковано традиціям. Тут спортсменів контролюють, особливо молодих іноземців – аби ті більше тренувалися, а не роздавали інтерв’ю чи висловлювались на чутливі теми.
Ще після феєричного липневого турніру в Нагої сайт "Чемпіон" намагався зв’язатися з Аонішікі, аби зробити інтерв’ю. Але, як стало зрозуміло, це було майже неможливо. Причиною, ймовірно, став жорсткий контроль з боку наставників та JSA.
Цю думку раніше підтверджувала і Юлія Уфо, авторка YouTube-каналу "Японський борщ", яка двічі брала інтерв’ю у Данила, але щоразу наголошувала – домовитися про розмову було надзвичайно складно.
Явгусишин і Україна
Попри мовчання щодо політики, Данило залишається пов’язаним із Батьківщиною, і його обличчя стає все впізнаванішим у Японії. Зовсім нещодавно Аонішікі взяв участь у благодійному заході, під час якого збирав кошти для підтримки літніх людей та інших гуманітарних ініціатив.
"Хоча в Україні є подібні заходи, я ніколи не брав участі, тому це був чудовий досвід. Я радий, що зробив це", – сказав сумоїст.
Після турніру в Нагої він завітав до ресторану української кухні "Жито", де залишив автограф та сфотографувався на пам’ять.
Також Данило охоче зустрічається з представниками українського посольства в Японії – ці моменти підтверджуються офіційними дописами від консульства.
Що сказав і що не сказав Данило Явгусишин?
"Моя країна перебуває у дуже складній ситуації, проте я борець сумо, тому я хотів би поговорити про сумо", – цитує його авторитетне видання AP NEWS.
На перший погляд – нейтральна відповідь спортсмена, який не надто охоче говорить про війну. Але звернімо увагу на контекст.
Перед цим журналісти пишуть:
"Aonishiki, who is now part of the highly regimented world of sumo, talked mostly about his eating and training habits."
Тобто: "Аонішікі, який тепер є частиною суворо регламентованого світу сумо, здебільшого говорив про харчування та тренування."
І саме ця фраза – "суворо регламентований світ сумо" – багато пояснює. Підтверджується припущення, що уникання розмов про війну чи будь-які теми поза сумо може бути не особистим рішенням, а вимогою/проханням з боку Японської асоціації сумо (JSA) або його школи Ajigawa-beya.
Журналісти не здавалися – і Данило відкрився більше. Попри рамки дозволеного, репортери змогли трохи розговорити українця. І він не оминув теми родини, батьківщини, дитинства у Вінниці
"Моя родина зараз у Німеччині, і з ними все добре. Я ніколи не повертався до України з моменту приїзду до Японії. Але, звичайно, частина мене хоче повернутися. Це місце, де я народився і виріс.
Я хочу побачитися з друзями, піти до місць відпочинку, куди я ходив, коли був маленьким, і просто прогулятися своїм містом", – зізнався він.
І надалі було питання, про громадянство. Якщо точніше, то його запитали, чи хотів би він залишитися в Японській асоціації сумо як ояката (тренер) після завершення кар'єри, за умови отримання японського громадянства, він відповів:
"Я люблю сумо, тому, якщо буде можливість, хотів би й тренувати. Це справа майбутнього, але якщо зможу стати ояката, то хотів би ним стати", – сказав Данило.
У японських джерелах жодної прямої мови про бажання змінити громадянство не виявлено. Тільки обережні формулювання у майбутньому часі – без ультимативних заяв, без "все, я переходжу". Тобто – нічого ще не вирішено остаточно.
Поки що – видихаємо
Україна поки що не втрачає потенційну суперзірку світового рівня. Данило Явгусишин – українець. І хоча обставини змушують його мовчати або говорити в рамках, це не привід поспішати з осудом чи розчаруванням.
Але як же ми, українці, швидко готові розчаровуватись, га? Якщо не зненавидіти – то принаймні махнути рукою: "Ну от, зрада".
Та, на жаль, усе частіше згадується той гірко-саркастичний жарт на початку матеріалу: "Через 10 років ми будемо пишатися українськими олімпійськими та світовими чемпіонами під прапорами інших країн".
І так воно, мабуть, і буде – пишатимемося та гірко заcмучуватимемося одночасно.