"У збірної України є перспективи, але немає стабільності": В'ячеслав Заховайло про медійний булінг, причини поразки від Албанії та сильні сторони Чехії
Напередодні збірна України розпочала виступи у Лізі націй. Програвши Албанії, експерти та журналісти себе не стримували. Черговий шквал хейту вилився на гравців, а Сергія Реброва почали відправляти у відставку.
10 вересня наша команда спробує реабілітуватися у матчі проти Чехії. Стартовий свисток пролунає о 21:45.
Напередодні матчу кореспондентка Соломія Романчук поспілкувалася з українським футбольним агентом та менеджером В'ячеславом Заховайлом, який проживає в Чехії вже понад 10 років. Він є вихованцем київської футбольної школи СКА, грав у Першій і Другій лігах УРСР.
У 18 років переїхав до Чехії, де згодом працював помічником менеджера празького футбольного клубу Богеміанс. Футбольного менеджменту навчався в Іспанії, Англії та Італії, а у другій половині 2000-х був генеральним менеджером черкаського Дніпра.
Наразі спеціаліст має власну агентурну структуру. Його клієнтами є такі відомі футболісти, як Владислав Калітвінцев та Сергій Рибалка.
У ході розмови вдалося з'ясувати ключову причину поразки України від Албанії, сильні сторони чехів та, який козир є у підопічних Реброва.
Заховайло пригадав, як Чехія приймала біженців після повномасштабного вторгнення Росії, як він допомагав співвітчизникам та чому варто навчитися українцям.
Мені не сподобалася реакція журналістів на поразку збірної України
— Як вам поєдинок з Албанією? В чому проблема такої гри?
— Передусім є дві речі, які мені не сподобалися в цьому матчі. Перше — готовність деяких гравців, а це пов’язано з тим, що, я думаю, вони не виконали установку тренера. Друге — мені не сподобалася реакція всіх журналістів, навіть наших уболівальників. Те, що відбувається в нас у медіа — це булінг всієї команди, конкретно Реброва, це аб’юз. У наших уболівальників, особливо журналістів, є погана риса: коли команда виграє, всі плескають у долоні, кажуть, які великі, хороші гравці. А коли програє — всі погані, всіх у відставку.
Ми повинні зрозуміти, що ці футболісти — це зовсім інше покоління, не те, яке народилося у Радянському Союзі та звикло "помирати" на полі, вони думають зовсім по-іншому. Я всім журналістам хочу сказати: футболісти не повинні помирати, а повинні грати. Якщо вони помиляються, а футбол це гра помилок, то їм треба робити з цього висновки.
А журналістам, особливо іменитим, я пораджу трохи думати, що вони говорять. Бо вони не є футбольними фахівцями, хоча й ведуть спортивні програми. Моя порада така — у футболі 90 відсотків психології, якщо футболіст чи тренер втрачає впевненість у своїх силах, починається непередбачуване. А журналісти, вболівальники, тільки підкидають дрова у вогонь. Їм і так зараз важко, а ще ця ситуація, яка навколо збірної України, це обурливо. Є за що критикувати, але критика повинна бути конструктивною, а не "всіх на фронт", "всі зажралися", "тренер ніякий". Якщо ми хочемо змінюватися, як країна і все інше, нам потрібно навчитися бути толерантними. Гнів лише заважає справі.
Щодо гри, я був на поєдинку і мені здалося, що деякі гравці не виконали установку тренера. Про це вам ніколи не скаже Ребров. Чому? Тому що це проходить за закритими дверима, у роздягальні. І тренери публічно не висловлюють персональні претензії до гравців, особливо критику. Це з огляду на те, що наставники уникають публічного тиску на футболістів, бо кожне слово тренера дуже сильно впливає на психологію гравця. Тому журналістам потрібно припинити ставити такі запитання. Це дратує і тренера, і всіх інших, бо він ніколи не відповість на такі запитання. Це повинна бути аксіома для всіх.
Є ті, які не виконали установку тренера, їх потрібно розбити на три групи: гравці з Динамо, з Шахтаря та легіонери. Вони приїхали у збірну в різному стані, психологічному, фізичному та ігровому тонусі. Збірна України збирається дуже рідко, це не клубна команда. Для того, щоб втілити якість задуми, потрібен час для зіграності. Перше завдання Реброва — відновити гравців, особливо динамівців, бо вони мали напружений графік у Лізі чемпіонів. Багато переїздів, хлопці були втомлені, Реброву вдалося це зробити. Я бачив, що гравці київського Динамо виглядали у фізичному плані на рівні, не було видно перепадів.
Ігровий тонус гравців Шахтаря не був на належному рівні. Чому? Бо на старті чемпіонату вони провели 4 матчі, 2 програли, ви повинні розуміти, що їхній емоційний фон не дуже хороший. Це також робота тренера, заспокоїти їх. Перший тайм був зовсім беззубим з боку нашої збірної, бо не було проникаючих передач, ми гарно грали до штрафного майданчика, а в ньому ми не створювали моменти. Є багато персональних претензій до півзахисників, не все виходило у гравців центральної осі.
Зараз навчилися оборонятися всі збірні, клуби. Всі знали, що Албанія закривається у глибокому блоці та очікує на помилку суперника, граючи на контратаці. Всі знали цей стиль гри. Що вийшло де-факто на футбольному полі? Коли Україна повела в рахунку, потрібно було, на мій погляд, блискавично перебудуватися в інший стиль. На жаль, цього не відбулося, а вийшло так, що ми хотіли їх дотиснути, за що поплатилися. Ми повірили у свої сили, залишили простір за спинами, одна помилка, стандарт і гол — 1:1. Якщо б в той момент, коли ми повели в рахунку, ми змогли б швидко перебудуватися в гру-блок, зіграти такий футбол, як албанці, вони полізли б вперед, а ми довели матч до перемоги. Вони використали наші помилки, а у нас не вийшло це зробити. Це єдине, за що я можу зробити зауваження Реброву, що ми не зуміли, повівши в рахунку, блискавично перебудуватися під стиль албанців.
— У тому матчі не зіграв Довбик та Мудрик, є припущення, що вони б не сильно вплинули на результат, що ви думаєте з цього приводу?
— Кожен гравець володіє своїми певними якостями на полі. Мудрик вміє обігравати один в один, вміє робити багато чого, за що Челсі заплатило великі гроші. Але знову ж, якщо психологічно знищувати футболістів, вони, по-перше, перестануть читати це все і реагувати. Мудрик володіє своїми властивостями, які сто відсотків допоможуть та допомагають збірній України і Челсі досягати успіху. Я вважаю, що те, що Михайло не міг грати, це великий мінус для збірної, бо менше варіантів продовження підсилення гри для тренера. Його відсутність послабила нашу команду. Це стосується і Довбика. Їхня відсутність послабила збірну не через те, що вони не вийшли у старті, а через те, що у тренера менше варіантів.
Чехи багато протестують біля посольства агресора
— Ви проживаєте в Чехії більше 10 років, як країна відреагувала на повномасштабне вторгнення? Як допомагали українцям?
— Я вам розкажу, бо я свідок того всього. У чехів на початку був шок та максимальне розуміння ситуації. Чехія відкрила всі кордони та прожила три місяці в такому режимі, приймали всіх, допомагали всім, збирали великі суми і громадяни країни, і сама держава, щоб допомогти біженцям. В основному, це були матері з дітьми, старші люди, все робилося для того, щоб прийняти їх, щоб вони не опинилися на вулиці.
Я не можу говорити за всіх, можу сказати за себе. Мені також довелося взяти в цьому участь, мені допомагав футбольний клуб Славія, за що я вдячний. Клуб зняв великий готель, туди приїжджали молоді хлопці, 15-17 років, навіть професійні гравці зверталися, їх всіх прихистили. Я та Славія витратили великі кошти, щоб на перший час дати захист футболістам і, попри це, їхнім сім’я давали житло, їжу. Ми також працевлаштовували футболістів у клуби, все це було безкоштовно та безкорисно. На це було витрачено багато часу та грошей. З боку чехів було максимальне розуміння та емпатія до громадян України.
— За два роки змінилося щось? Можливо, менше допомоги, розуміння?
— Ні, нічого не змінилося. Я бачу, що держава досі допомагає українцям. Але треба віддати честь та борг нашим людям, які не довго сиділи на шиї у країни. Зараз майже всі працевлаштовані. Чехія — це така країна, де українцям дуже легко, бо наші мови схожі. Це слов’янська країна, наш менталітет в дечому схожий, це не Німеччина, де все навпаки. Скажемо так, умови для адаптації хороші.
— Чи проводять зараз акції, мітинги на підтримку України, ви відвідуєте?
— Вони тривають нон-стоп. Чехи та наші біженці дуже активні. Ці речі тут не припиняються, я бачу в медіа, що кожного тижня щось відбувається, якась акція чи протест. Самі чехи теж багато протестують біля посольства агресора. Ідея вільної та незалежної України тут на першому місці, тому що вони розуміють, що наступними можуть бути і вони, і інші країни. Тому свідомо ставляться до цього.
— Як ваші друзі, іноземні фахівці, відреагували на повномасштабне вторгнення? Можливо, в комусь ви розчарувалися?
— Ні. Я скажу так, у моєму колі багато європейських спеціалістів, і з Чехії, і з інших країн. Всі відреагували з великою емпатією, з жалем, питали, чим допомогти. Багато хто приютив у себе вдома біженців, у цьому плані, я думаю, вони багато допомагали українцям. Не просто словами, а справами. У мене вдома навіть не знаю, скільки було людей, я не рахував. Всі чеські клуби прийняли дітей, які займаються футболом, безкоштовно. Тут дитячий футбол частково спонсорується державою, а частково батьками. Діти різного рівня, віку, але їх прийняли у клуби, навіть деяких у професійні, багато навчаться у Славії, Спарті, Пльзені.
— Це дуже потужна позиція з боку держави, людей, зокрема, ваших знайомих.
— Ну в цьому плані українці повинні бути горді та задоволені, що у них дійсно є справжній союзник. Наші теж чехів не підвели, вони працюють, платять податки, швидко адаптовуються. Навіть держава показує, що українці роблять великий внесок у чеську економіку, бо було багато вільних місць, які наші люди заповнили. На жаль, Україна втрачає своїх громадян, але в той час європейські країни, завдяки українцям, наповнюються ресурсами. А найдорожче у світі — це людський ресурс, не гроші.
Єдине, що дійсно погано, це той факт, що люди вже адаптувалися в Європі за цей час, тому завдання України — створити такі умови, щоб сім’ї не в плані наказу, а хотіли повернуся за власним бажанням. Бо життя у Європі людей дуже змінило і в хороший бік.
Це як ми почали з футболу, що наші люди негативно реагують, тут вони більш толерантні. Навіть до поразок вони більш емпатичні, а у нас, знаєте, не розуміють цінність кожної людини. Багато про це говорять, але не розуміють.
— Це важко, але, можливо, з часом це зміниться.
— Ну так. Я вважаю, що ті люди, які повернуться, внесуть в це зміни. Я розумію, біда, злість, агресія, в пресі іноді люди погано відгукуються про біженців, про тих, хто вже давно за кордоном. Але це неправильно, я вважаю, що якби не ті, хто давно за кордоном, цієї підтримки не було б. Якби ви знали, скільки сил та грошей люди інвестували, щоб підтримати Україну, ви були б шоковані. Але у нас, в Україні, хтось на цьому нажився, а тих, хто допомагав, опустили нижче плінтусу. Це така подяка. Я не політик, я кажу, як громадянин свій погляд на життя. Бо я бачу зсередини, як це відбувається. Всі сподіваються, що це якнайшвидше закінчиться, звісно, нашою перемогою, щоб люди могли приступити до свого нормального життя.
У нас кажуть, що футбол поза політикою, але це неправда. У всі часи футбол був політичним елементом. Навіть усі наші багаті люди скуповували клуби, це був один із елементів суспільної думки, боролися за ректорат. Футбол завжди був у політичному колі. Ми грали проти Росії чи Динамо проти Спартака, це була скрита політика України. Про це не говорили, але воно було.
Я сподіваюся, що після моїх слів люди по-іншому подивляться на всі ці речі. Багато різних думок, але всі вони психологічно надто агресивні та неправильні, вони ведуть не до створення, а до розрухи. Це як сімейне насилля, аб’юз, не б’є — значить не любить, якщо б’є — любить. Це потрібно змінювати. Це як у наших уболівальників, якщо б’ють своїх, то вони цим показують свою любов. Але це не так працює, жінки розуміють, про що я кажу.
У збірної України є перспективи, але немає стабільності
— Чи пригадуєте ви попередні матчі збірної України проти Чехії?
— Я вам так скажу, Чехія — це слов’янські німці, якщо проводити паралелі. Це стосовно футболу, рівня роботи підприємств, вони все намагаються робити під один шаблон. У футболі те ж саме. Передусім, це дуже дисциплінована команда, так, це не бразильці, які індивідуально дуже сильні, але вони, підкреслюю ще раз, з великою ігровою дисципліною. Вони можуть дуже довго тримати удар, але на останніх хвилинах відповісти та перевернути гру.
Я сподіваюся, тренерський штаб з Ребровим розуміють, проти кого грають. Все буде залежати від того, який вибір по гравцях зробить Сергій Станіславович. У нього є велика кількість футболістів, які можуть протистояти Чехії.
Єдине, до чого потрібно підготуватися — до того, що чехи напередодні також зіграли невдало та їх дуже критикували, тому вони налаштовані на матч з Україною рішуче. Їм потрібно виправдовуватися за свої дії перед уболівальниками, бо розгром від Грузії ніхто не очікував, це нонсенс. Так, у збірної Чехії зараз є багато проблем, зміна поколінь, вибір тренера, видно, що не все працює у них у роздягальні. Але це не означає, що чехи не вийдуть та не будуть здобувати перемогу, вони дуже вмотивовані. Так, це команда, яка грає на стилі контратак, у них дуже багато високих футболістів, вони сильні при стандартах, саме з них вони забивають велику кількість м’ячів. Але в той же час рівень гри на контратаках у них на пристойному рівні.
Чехія не та команда, яка буде володіти м’ячем, як іспанці чи італійці, вони дуже прагматично ставляться до футболу. І їхній футбол більш вертикальний, ніж позиційний, хоча позиційні атаки вони також вміють реалізовувати. Суперник для збірної України незручний і дуже зубатий, вони всі атлетичні та вміють вести чоловічу боротьбу.
— Чим тоді ми можемо їх здивувати?
— Перше — якщо ми будемо грати у швидкий футбол, інтенсивно грати на м’ячі, не перетримувати, він буде швидко ходити між зонами, то ми можемо чехам закрутити голову. У нас є потенціал на це. Інше питання, чи зможемо ми це використати, чи ні. Повинна бути інтенсивність гри, швидке ухвалювання рішень. Якщо у нас це вийде, то є непогані шанси.
Ну і друге, найголовніше, це проглядалося і в Лізі чемпіонів у Динамо, це реалізація моментів. Але це психологічна ситуація, якщо футболісти не використовують стопроцентові моменти, значить з психологією не все в порядку, є невпевненість у фінальній стадії. Бо на тренуваннях вони у таких моментах забивають 10 з 10, а у грі чомусь вони не використовують цього. Це потрібно пропрацювати збірній та клубам.
Не можна сказати, що вони не вміють. Є різниця між людиною, яка вірить у себе і в неї все виходить та людиною, яка сумнівається і в неї нічого не виходить. А наші вболівальники та журналісти не додають цієї впевненості, вони навпаки роблять все для того, щоб вони сумнівалися в собі. Мовляв, їх треба критикувати, дати по зубах, всіх на фронт, всі козли, і лише це змусить їх рухатися. Це абсолютно помилкова думка, вони цим роблять лише гірше.
— Якщо буде поразка від чехів, вона зажене команду у психологічну яму, як їм тоді з неї вибиратися?
— По-перше, поразки ще немає, це ми забігаємо наперед. У вас вже така думка, а що, якщо поразка… Давайте розглянемо варіант, якщо впевнена перемога, що тоді? Як бути всім критикам, топ-журналістам, які зі всіх екранів поливали брудом гравців та тренерів? У нашій країні, на жаль, вміють лише балакати, а якщо робити — з цим гірше.
— Ідеальна збірна України — яка вона у вашому розумінні?
— Я вважаю, що у контексті сучасного футболу ми на правильному шляху. Подивіться на роботу наших молодих спеціалістів, Шовковського чи Реброва, вони змінюють стиль гри збірної, клубів. Чому? Бо ми намагаємося максимально наблизитися до сучасного футболу. На жаль, якщо брати часи старого футболу, ми згадуємо великого тренера Валерія Лобановського, стиль гри, але ми не можемо порівнювати непорівнюване. Тоді були зовсім інші умови, футбол.
Якщо ви подивитеся записи старих матчів, ви помітите, що ті футболісти грають майже пішки, не було інтенсивності на м’ячі ніякої. Зараз зовсім інший футбол. Гляньте на іспанців, вони своїм стилем гри виграли все, що можна у всіх вікових категоріях.
А чому? От поставте запитання, чому в Реброва помічники іспанці, у Шевченка були італійці. Ми повинні вчитися сучасному погляду на футбол. Ці тренери йдуть правильним шляхом. Справа в тім, що таке поняття гри повинні підхопити наші дитячо-юнацькі спортивні школи. Бо стиль гри у гравців готується з молодіжки, але у нас до певного віку все по-старому, методики в тому числі.
Життя змінюється, раніше у нас не було мобільних телефонів, вони з’явилися, те ж у футболі. Нам потрібно навчитися вчитися. Тому у цієї збірної перспективи є. Звісно, є деякі моменти гри, які нам потрібно підтягнути: концентрація уваги при стандартах, футболістам потрібно підтягнути такий фактор, як атлетизм. Бо вони менш атлетичні, ніж чехи чи албанці, тому що вести силову атлетичну боротьбу — не наш сильний бік, ми часто програємо тут.
Щодо швидкої гри на м’ячі, ухвалення рішень, ми це можемо, але наш футбол потрібно збалансувати. А це час, у футболі нічого не буває одразу. Це передусім робота дитячих тренерів, а дитячий футбол повинен фінансуватися належним чином, чого не відбувається в Україні.
У цієї команди перспективи є. У нас немає стабільності, це пов’язано з психологією, зокрема. Ми почали з того, що найголовніша причина поразки — група футболістів не виконала установку головного тренера, але він про це ніколи не скаже. Я вам кажу, як фахівець, я це помітив і в першому таймі, і другому. З цієї поразки ми повинні зробити висновки та йти далі. І найголовніше, потрібно припинити поливати брудом свою національну команду, це взагалі некрасиво.