Капітанство у збірній, "дзвінки Рінату" і зрада України: де грає золоте покоління Шахтаря, що ледь не виграло юнацьку Лігу УЄФА
Українські збірні на юнацькому рівні завжди славилися своїми успіхами. Вітчизняні молодіжні колективи є майже постійними учасниками найпрестижніших турнірів у різних вікових категоріях, а часом навіть призерами – чого лише варте чемпіонство світу в категорії U-20 у 2019 році.
Наші клуби теж не пасуть задніх. Наприклад, талановита молодь Динамо часто стає опорою основи, а от Шахтар звично доукомплектовує склад якісними бразильцями в атакувальній ланці.
Утім, з початком повномасштабного вторгнення "гірники" вимушені були переглянути свою філософію. На чолі з Йовічевичем Шахтар сформував український кістяк команди, виграв чемпіонство та гідно проявив себе в єврокубках.
Наразі покрокове повернення Шахтаря до старого вектору не дає бажаного результату. Принаймні, поки що...
Така ситуація надихнула "Чемпіон" пройнятися ностальгією та згадати молодіжний склад Шахтаря, який складався лише з українців та ледь не виграв юнацьку Лігу УЄФА у 2015 році. Тоді підопічні Валерія Кривенцова поступилися у фіналі одноліткам з Челсі – 2:3.
Погляньмо, як склалася доля зіркових талантів "гірників".
Микола Матвієнко
Безсумнівно, один із найуспішніших із того золотого покоління донеччан. Лівий центральний захисник є "залізним" гравцем основи, як у Шахтарі, так і в збірній. Ба більше, Матвієнку в обох випадках довіряють капітанську пов’язку. Кілька років тому була інформація про інтерес до гравця з боку лондонського Арсенала.
Утім, захисник залишається в стані рідного клубу і впевнено рухається до статусу легенди.
Олександр Зубков
Один із провідних гравців Шахтаря часів Йовічевича. Його техніка, зміщення в центр під час ударів врізались у пам’ять фанатів. А неймовірний гол Реалу на виїзді боковими ножицями – вишенька на торті. Однак все це радше спалахи, аніж стабільність.
Взагалі, Зубков пройшов тернистий шлях, щоб хоч трохи посяяти в лавах рідного клубу. Була в його кар’єрі й оренда в Маріуполь, і виїзд за кордон, у Ференцварош.
Зараз Олександр доволі успішно грає в Туреччині за Трабзонспор.
Андрій Борячук
Борячук подавав великі надії у свій час, однак повністю свій потенціал не реалізував. Уже за звичним сценарієм гравець не зміг закріпитись у складі "гірників", був в оренді в Маріуполі та мав кілька марних поїздок за кордон – в Різеспор (Туреччина) та Мезйокйовешд (Угорщина). Після цього Андрій повернувся в Україну, де встиг пограти за Рух та Металіст 1925.
На жаль, ім'я талановитого півзахисника згадується переважно у зв'язку зі скандалом "імені Зінченка та Седан".
Андрій Борячук три роки зустрічався з журналісткою Владою Седан, проте вже у 2019 році стало відомо про її стосунки з Олександром Зінченком. Як пізніше казав Борячук все відбувалось у нього за спиною.
У нинішньому сезоні Борячук спробує сказати своє слово вже у складі новачка УПЛ Епіцентра.
Олександр Піхальонок
Доля – цікава штука. Навряд чи ми з вами або ж сам Піхальонок міг у 2015 році уявити, що він гратиме у складі принципового суперника Шахтаря – Динамо.
Центральний півзахисник також не зміг проторувати собі шлях до основи донеччан, набираючись досвіду в Маріуполі. Проте сформувався на дорослому рівні у складі Дніпра-1.
Після вдалих виступів в Дніпрі у 2024 році Піхальонок отримав низку пропозицій, в тому числі й від Шахтаря, але обрав Динамо, з яким вже встиг здобути чемпіонство.
Олег Гладченко, Ярослав Фурсов та Володимир Грачов
І на черзі менш відомі в наш час гравці: Гладченко, Фурсов та Грачов, сумнозвісна трійка, що "дзвонила Рінату" (Ахметову – ред.).
Гравці, які виступали на найвищому рівні у 18-19 років, зруйнували дорослу професійну кар’єру, навіть не розпочавши. І виною цьому порушення дисципліни, яке їм не пробачили.
У 2015-му поліціянти затримали п’яного водія, котрим виявився гравець Шахтаря U-19 Олег Гладченко, який потім подзвонив партнерам по команді Ярославу Фурсову та Володимиру Грачову. Уже разом вони намагались, як-то кажуть, "порішати" – дати хабар, набрати президента Шахтаря та Арсена Авакова (на той час очільника МВС – ред.), однак нічого не вийшло.
У підсумку, Шахтар відсторонив молодих футболістів від участі в матчах за команду U-19.
Після того кар’єра гравців полетіла в прірву – Фурсов і Гладченко завершили досить швидко.
Грачову пощастило трохи більше – він пограв на відверто низькому рівні та навіть продовжує у "Вільхівцях" (10 місце в групі А Другої ліги – ред.).
Бека Вачіберадзе
Ще один дуже перспективний гравець центральної ланки того розливу "гірників", але, як і Борячук, не зміг повністю реалізувати свій потенціал – десь через травми, десь через мініконфлікти у клубах.
Грузинський українець має в активі виступи за нашу молодіжку.
Після закінчення співпраці з Шахтарем Бека мав чимало клубів у своїй біографії: Реал Бетіс Б, РФШ (Латвія), Ломмел (Бельгія), Торпедо (Грузія), Металіст 1925.
Зараз грає за казахський Улитау.
Олег Кудрик
Основний голкіпер команди Кривенцова у сезоні 2014/15 вирішив будувати свою кар’єру в Україні. Олег не зумів пробитись в основу донеччан. Надалі мав оренду в Карпати, трансфер в Маріуполь та Полісся. За житомирський клуб Кудрик виступає ще з часів Першої ліги. Утім, наразі конкуренція в гравця серйозна, в клубі є Волинець та ще й Бущан повернувся на Батьківщину.
Ігор Кірюханцев
Уродженець Макіївки Ігор Кірюханцев був опорою Шахтаря в Юнацькій лізі УЄФА, зіграв 16 ігор у турнірі. Закріпитись в рідній команді, на жаль, не зумів.
Поки що правий захисник за кар’єру побував лише в українських клубах: Маріуполі, Олександрії та Зорі.
Зараз є основним гравцем Епіцентра під керівництвом Сергія Нагорняка.
Данило Сагуткін
Найбільше розчарування із того складу "гірників". Пішов шляхом Тимощука – після початку повномасштабного вторгнення Данило залишився на території країни-агресора та продовжує там виступати й досі.
Був основним у тому складі Шахтаря, крім того, грав у Маріуполі та київському Арсеналі.
За останньою інформацією, виступає в нижчих лігах Російської Федерації.
Василь Штандер
Ім’я молодої волинської зірки донецького Шахтаря Василя Штандера маловідоме пересічному українському фанатові. Оскільки на дорослому рівні він грав у маловідомих клубах.
Невдовзі після фіналу Юнацької ліги УЄФА Штандер покинув Шахтар. Після цього грав: за Гірник-спорт, Гурію (Грузія), Маріуполь 2, далі були менш відомі, навіть аматорські клуби з західної частини України, а станом на зараз Василь повісив бутси на цвях.
Денис Арендарук
І, на жаль, знову гравець із "золотого складу", який завершив з футболом задовго до свого 30-річчя.
Правий вінгер не пограв на серйозному дорослому рівні. В Арендарука доволі типова ситуація – дублюючі, молодіжні команди Шахтаря та Маріуполя. Проте є й щось цікаве: футболіст у 2019-му пограв за Рух на правах оренди. Також був нетривалий вояж до Польщі.
Віктор Коваленко
Головна зірка, найкращий футболіст і лідер того Шахтаря.
На центрального хава покладали величезні надії. Коваленко запалював у тому сезоні Юнацької ліги УЄФА та навіть відзначився у фіналі, вийшовши на заміну. Згодом Віктор отримав виклик у збірну та поїхав на провальний ЧЄ-2016, хоча гра молодого Коваленка на Євро тоді надала хоч трохи позитиву.
На відміну від багатьох інших історій, Коваленко отримував час і в основній команді Шахтаря – йому довіряв Луческу. А після відходу Тейшейри Віктор став "залізним" гравцем основи. Утім, з приходом Фонсеки ігровий час українця поступово зменшувався. Хоча згодом і за Каштру гравець не був беззаперечно основним.
У 2021 році почалась європейська фаза біографії Віктора. Коваленко був гравцем італійських: Аталанти, Спеції та Емполі. Однак у жодному клубі Віктор не грав важливої ролі.
Восени 2025-го стало відомо, що український гравець перебрався на Кіпр в команду вищого дивізіону – Аріс Лімасол.
Зіграв 33 матчі за національну збірну України, у тому числі 3 – на чемпіонаті Європи 2016 року.
Випусковий редактор: Андрій Твердохліб