Одні заслужили оплески, інші фінал. Швидкі підсумки матчу Шахтар – Крістал Пелес
Донецький Шахтар програв і другий матч у протистоянні з Крістал Пелес у півфіналі Ліги конференцій УЄФА. "Чемпіон" ділиться думками щодо матчу.
Гостинний Лондон
Домашня поразка в першій грі у два м'ячі мотивувала звертати увагу і на навколофутбол, і в Лондоні він, як зазвичай, порадував. Перед матчем "гірники" відвідали могилу Джона Юза – англійського промисловця ХІХ століття, який заснував Донецьк (саме тому він від самого початку називався "Юзівка").
На матчі була широко представлена українська діаспора Лондона – і навіть написи на табло дублювалися українською.
У Пелес, мабуть, найактивніший в АПЛ фан-рух (співвласник "орлів" Стів Періш вболіває за клуб із дитинства), і приємно, що він виявив Україні повну підтримку. Раніше, ще в матчі з Динамо, фанати придумали кричалку, що форвард клубу Матета неточними ударами збиває російські дрони.
Повна стабільність складів
Здавалося б, зовсім недавно ми ламали голову над оптимальним складом Шахтаря – що він узагалі із себе представляє? Туран суперактивно проводив ротацію, змінюючи пів складу навіть у, здавалося б, дуже важливих іграх. А тепер він виставив повністю однаковий стартовий склад на обидві гри з Крістал Пелес.
Чотири українці, семеро бразильців – до такого етнічного наповнення пора, напевно, звикати. Швидше дивує, що Очеретько так зміг вигризти собі місце в основі, стати найважливішим опорником донеччан.
Бондаренко сів у запас через явний спад форми, і "вищі" за Очеретька бразильці конкурують, скоріше, один з одним і Траоре, ніж з українцями. Аліссон та Ісакі, наприклад, отримали рівно по тайму.
Олівер Гласнер теж не зробив жодної зміни в основі, тож "старти" – рідкість для єврокубків – повторилися повністю.
Туран проти Гласнера: турецька агресія та австрійська обережність
Шахтар дуже активно почав гру. Мабуть, навіть в УПЛ не кожен суперник дає "гірникам" так впевнено (дві третини часу володіння м'ячем, дев'ять ударів по воротах) проводити перший тайм. Для Шахтаря, до речі, це була додаткова зручність: знайомий за внутрішнім чемпіонатом сценарій гри.
Проблема була в тому, що і для Крістал Пелес цей сценарій був знайомий і звичний. Зараз, за три тури до фінішу англійського чемпіонату, "орли" останні в лізі (!) за середньою точністю передач, 14-ті за середнім володінням, 18-ті за результативністю.
І при всьому при цьому: півфінал єврокубка, ту ж Фіорентину розгромили в першій же грі, а, наприклад, Ліверпуль обіграли тричі за сезон.
Схема гри Олівера Гласнера передбачає гру другим номером. Цей тренер, по-перше, вміє готувати команди до кубків – і вже виграв Лігу Європи (з перемогою над Барсою) з Айнтрахтом, а також Кубок Англії (з виграшем над Ман Сіті) і Ком'юніті Шилд (один з успіхів проти Ліверпуля) з Крістал Пелес.
Не менш важливо, що коли суперник віддає простір, підопічні Гласнера в принципі почуваються комфортно.
Ось так вийшло і з Шахтарем. З одного боку, за грою "гірники" виглядали просто чудово. Уже на другій хвилині могли забивати (Еліас пробив повз), входили в штрафний практично без перерв.
З іншого – навіть за перший тайм у суперника були:
- гол;
- удар у штангу;
- гол, коли Шахтарю пощастило з міліметровим офсайдом.
Обидві команди зіграли в гарний футбол, просто кожна у свій.
Шедевр Егіналду
Рахунок відкрили господарі. Вортон, якого гранди АПЛ торгують за, можливо, навіть дев'ятизначну суму у фунтах, завдав дуже небезпечного удару по воротах Різника.
Воротар витягнув, але першим на добиванні виявився Даніель Муньос, який, нехай і за допомогою пари рикошетів, відправив м'яч у сітку. Пелес повів у рахунку за приблизно третини володіння – при цьому його моменти точно не були менш гострими.
Утім, якби Шахтар програв навіть перший тайм, це було б зовсім уже несправедливо. "Гірники" в цьому сезоні можуть не забивати в простих ситуаціях, але балують шедеврами.
З Лехом найважливіший гол бісіклетою забив Ісакі, а в Лондоні шикарно, ідеальним ударом у дев'ятку, рахунок зрівняв Егіналду. Навіть воротар із такою неймовірною реакцією, як у Хендерсона, не мав жодного шансу і не став навіть стрибати.
Але футбол не баскетбол, тут за гол з дальньої дистанції не дають більше очок. Туран зважився на заміну в перерві, випустив якраз Ісакі – але з ним на полі команда швидко пропустила, а не забила.
Сарр добре зорієнтувався у штрафному, замкнувши подачу Мітчелла, відзначившись і в другій грі.
Шахтарю не вистачає лідерів
І за рахунку 1:2 (тобто 2:5 за сумою матчів) "гірники" вже зовсім знітилися і перестали навіть щось створювати. Цей відрізок, за всієї поваги, виглядає зовсім уже очевидним провалом команди – але навіть не дуже зрозуміло, з кого за нього питати.
Аліссон, який на папері виглядає головним активом клубу, якраз і був замінений на Ісакі – команда весь перший тайм грала на нього, але у тезки воротаря Ліверпуля нічого не вийшло.
Еліас був величезну частину матчу ізольований від гри – та й узагалі, коли форвард із такою групою підтримки й таким рівнем опору забиває 6 м'ячів у 17 матчах УПЛ, від нього й чекати лідерства дивно.
Егіналду дуже нестабільний: у Лондоні він був дуже хороший, але часто він грає наче за суперника.
Очеретько тільки-тільки пробився в основу – і, до речі, про багатьох у цій команді можна сказати, що їм і місце в основі не гарантоване, куди вже "тягнути".
Бондаренко дуже невчасно став деградувати, Матвієнко перестав привозити в кожній грі – вже добре. Вінісіус травмувався на початку матчу, Ісакі занадто юний, щоб навіть грати постійно по 90 хвилин...
Ось і виходить, що головний лідер цього Шахтаря – Різник, який стабільно проводить уже другий сезон.
У цього Шахтаря є майже 30 непоганих гравців в обоймі. Цього, як бачимо, достатньо, щоб впевнено лідирувати в УПЛ і набирати багато очок у групі Ліги конференцій.
Але щоб вибивати такі команди, як Крістал Пелес – нехай нетопові, але міцні, які звикли діяти без провалів 90 хвилин – Шахтарю потрібні нові Ракицькі та Вілліани, Чигринські та Фернандіньо. Лідери, готові в складних матчах узяти ініціативу на себе.
Питання, де їх взяти, залишається відкритим. Треба шукати.