Проти Шахтаря зіграє воротар старої школи: він грає в кепці і чудовий при пенальті
Після матчу, який вивів Крістал Пелас на Шахтар, голкіпер "орлів" проскандував одну з фанатських кричалок просто під час інтерв'ю.
У Діна Гендерсона давно сформувався міцний зв'язок із фан-базою клубу. Після виграшу Суперкубка Англії він зайшов у фанатський бар і заплатив за випивку для всіх. Пляшечку, на якій були написані підказки щодо ударів Гакпо, Салаха і компанії, він теж подарував одному з уболівальників.
На святкуванні перемоги в Кубку він співав клубну кричалку, перед цим явно не обмежившись шампанським:
А в прохідних матчах він підтримує скандування фанатів просто під час гри:
Така історія трохи дисонує з тим фактом, що Гендерсон не вихованець Пелас і проводить тільки третій сезон у клубі. Що ж, це підкреслює, наскільки успішним видався цей союз клубу і гравця. Команда має міцніший, ніж у будь-кого іншого в АПЛ, зв'язок із фанатами: власне, сам бос Стів Періш – фанат "орлів" із дитинства, який здійснив свою мрію, вивівши команду на інший рівень.
Але й гравець, неозброєним оком видно, щасливий опинитися в цьому місці після довгих років поневірянь.
До Лондона: перехід у команду мрії та конкуренція з де Хеа
Дедалі менше залишається у футболі людей, яких приводив у Манчестер Юнайтед сер Алекс Фергюсон. Дін Гендерсон один із таких, нехай і перебрався на Олд Траффорд ще в юніорському віці. Він виховувався в Карлайл Юнайтед, найпівнічнішому футбольному клубі Англії, але вже в 14 років перейшов до "червоних дияволів".
Починаючи з рівня U-16, Дін викликався до всіх можливих збірних Англії і дуже високо котирувався в МЮ, але з тим де Хеа шансів грати в нього не було ані найменших. І нашому герою довелося поїздити британською провінцією, пройти піраміду нижчих ліг.
Піраміда, до речі, підкорилася Гендерсону майже в ідеальній послідовності. Стокпорт, у якому він провів першу оренду, представляє шостий дивізіон; Грімсбі, де він грав наступний – четвертий; Шрюсбері, де була наступна оренда, – третій; а з Шеффілд Юнайтед були і Чемпіоншип, і АПЛ, тому що з цим клубом він підвищився в класі.
Уже в цьому турне глибинкою Гендерсон зарекомендував себе як топовий воротар старої школи. Маестро видати сейв у ситуації, коли м'ячу, здавалося б, нікуди діватися, окрім як у ворота, Дін ставав героєм і кумиром фанатів. Шеффілду він допоміг написати справжню казку: сезон-2019/20, коли "клинки" закінчили дев'ятими, – найкращий за останні, ось уже, 50 років.
Найцікавіше, що ривок новачка в середину таблиці ніщо не віщувало. Шеффілд, батьківщина футболу як такого (саме тут з'явився перший професійний клуб світу), виставив на АПЛ гранично олдскульну банду.
У неї майже всі гравці були британцями, тренер Кріс Вайлдер – фанатом клубу з дитинства (навіть татуювання "клинків" є!), вона робила ставку на оборонний футбол і боротьбу на всіх ділянках поля – і в цьому неймовірно допоміг Гендерсон.
Найкращий бомбардир того Шеффілда забив лише 6 м'ячів у чемпіонаті. Команда загалом забила тільки 39, але й пропустила стільки ж, за підсумком лише на два очки відставши від Арсеналу. Гендерсон був ключовим персонажем тієї команди: не соромлячись виходити на матчі в кепці, він відбивав удар за ударом і зривав оплески. Уже наступного сезону, без Гендерсона, Шеффілд вилетів з останнього місця, бо замінити такого голкіпера виявилося неможливо.
У МЮ зрозуміли, який діамант їм належить, і повернули його в основу – благо і працював із клубом Оле-Гуннар Сульшер, який раніше присвятив роки роботі з молоддю. Сезон-2020/21 пройшов у жорсткій конкуренції між де Хеа і Гендерсоном: більше грав іспанець, але Дін зібрав дуже добру пресу після гри на Сан-Сіро, прекрасного порятунку від удару Ібрагімовича.
Це дозволило МЮ виграти у Мілана на виїзді та пройти далі в Лізі Європи, в АПЛ Дін отримав цілих 13 матчів. Чому так і не став основним надалі? Розумні аналітики говорили про невідповідність стилю: за кількістю лонгболлів, наприклад, манчестерський і шеффілдський Юнайтед посідали перше й останнє місце в лізі. Помилка в дербі з Ліверпулем теж зіпсувала враження від кіпера.
Утім, усі ці високі матерії ніяк не скасовували той треш, у який "дияволи" занурилися після відходу Сульшера. При Рангніку і пізньому тен Хазі МЮ мав катастрофічно поганий вигляд загалом, а їхній перший номер, незалежно від прізвища, – зокрема і особливо.
Де Хеа під кінець своєї епохи на Олд Траффорд був жахливий; Андре Онана й Алтай Байиндир сформували, мабуть, найгіршу воротарську бригаду в усій АПЛ – навіть аутсайдери мали стражів воріт сильніших... Гендерсон на тлі цього був не більше, ніж ланкою жахливого ланцюга менеджерських помилок.
Дін, майже не піднімаючись з лавки, провів один сезон – і пішов у чергову оренду. Він допоміг залишитися в АПЛ Ноттінгему (до речі, його травма в другій частині сезону дала змогу побачити в лізі багаторазового переможця ЛЧ: в оренду приїхав Кейлор Навас), але стало ясно, що до нескінченності ця орендна історія тривати не може. І тут Періш прийняв соломонове рішення.
Лондон: як Пелас став палацом із майстром пенальті
У 2023-му складні воротарські справи були не тільки у Гендерсона, а й у Пелас. Вісенте Гуаїта в 36 років відбув до рідної Іспанії – і прощання навіть із настільки віковим воротарем виглядало помилкою, настільки класно він грав. У цей момент Періш і вирішив заплатити за вихованця МЮ 15 мільйонів фунтів – щоправда, з іще п'ятьма як бонуси, які Гендерсон напевно вже відпрацював.
Повторюся, Дін лише третій рік у Пелас, але вже виходить на матчі з капітанською пов'язкою. Він став лідером клубу, ідеально підійшовши не тільки за ментальністю, а й за стилем гри. Пелас, навіть в епоху розквіту, не любить контролювати м'яч: 16-те місце з двадцяти в позаминулому сезоні, 17-ме в минулому, зараз йдуть 14-ми.
Саме в такій грі Дін може не тільки розкритися, а й розкрити інших: у грі на просторі розквітли й починають блищати Майкл Олісе, Еберечі Езе, Ісмаїла Сарр і багато інших.
А ще Періш зміг максимально ефективно використати суперскіл Гендерсона: відбиття пенальті. Він був при ньому і раніше – і розвинений настільки, що, наприклад, у Шрюсбері відбив три пенальті з восьми, але в МЮ його навіть на серію не випускали. У фіналі ЛЄ проти Вільярреала Сульшер вважав за краще спеціально під пенальті випустити Алекса Теллеса – і спостерігав, як де Хеа пропускає 11 ударів з 11.
У Лондоні ж Гендерсон просто панує. У фіналі Кубка Англії Дін відбив удар Мармуша, потягнув добивання Голанда, відзначився абсолютно блискучими сейвами і дозволив клубу виграти перший трофей в історії.
А в грі за Суперкубок навіть зняв перед фанатами кепку після того, як відбив удар Мак Аллістера:
Два трофеї, похід по третій (все ж сподіваємося, що на Шахтарі він перерветься) – з Гендерсоном клуб переживає найкращі часи в історії. Саме зараз клуб, який названий на честь шедевра архітектури, почав нагадувати палац – з регаліями на видному місці.
При цьому, як не парадоксально, вирішальну роль у цьому зіграв гранично пролетарський герой. Дін пам'ятає, з якої трясовини він вибрався, і не втрачає нагоди нагадати про зв'язок з уболівальниками.