Від англійського аутсайдера до півфіналу Ліги конференцій з Шахтарем: історія злетів та падінь Крістал Пелес
Для українських клубів європейські матчі часто стають знаковою подією, але найближча гра Шахтаря може називатися історичною для їхнього суперника.
Крістал Пелес, що грає в єврокубках вперше після єдиного виступу в Кубку Інтертото, матиме шанс вийти в третій кубковий фінал за 120-річну історію клубу.
Після культових для "орлів" звитяг у матчах за Кубок та Суперкубок Англії у 2025-му протистояння з Шахтарем стає передостаннім кроком і до першого єврокубкового тріумфу.
Пелес, який немає наповненого кабінету трофеїв, зараз знаходиться на піку виступів у своїй історії і фінал Ліги конференцій є черговою вершиною, яку прагнуть підкорити "орли".
Початок початків: хобі працівників нового чуда світу
У середині XIX століття промисловцям і бізнесменам Європи спала на думку ідея Всесвітньої виставки: заходу, який відбуватиметься раз на кілька років і демонструватиме вершину технологічної та індустріальної думки станом на конкретний момент. Всесвітня виставка проходить досі, просто зараз її приймає Осака – але, чесно кажучи, раніше її значення було незрівнянно більшим.
Сама Ейфелева вежа була побудована до Паризької всесвітньої виставки – причому таку махіну навіть планувалося розібрати після закінчення івенту, побудувавши тільки заради нього. Ну а до першої в історії ВВ, яку 1851 року прийняв Лондон, збудували Кришталевий палац: феноменальну для свого часу споруду зі скла, дерева і металу.
Ефект від шедевра інженерної, архітектурної та інших думок був такий, що його автора звели в лицарі, а в Німеччині, забувши про суперництво, збудували свій "Скляний палац".
"Кришталевий палац", до речі, теж планували розібрати після закінчення Всесвітньої виставки, але після такого фурору про це й мови не йшло. Будову – ще одне підтвердження феноменальності! – розібрали і перемістили зі знаменитого лондонського Гайд-парку в інший регіон Лондона.
І дуже скоро серед працівників клубу з'явилися свої команди: спочатку крикетна, а 1861 року і футбольна. Цю дату "орли" всіма силами намагаються подати як дату заснування, претендуючи на світовий рекорд для професійних футбольних клубів: навіть на емблемі розташоване це число.
Босів не зупиняє ні той факт, що той Крістал Пелес припинив існування вже 1875-го, ні той, що до останнього часу нормальною датою заснування вважався 1905-й, ні той, що всю свою коротку історію перша версія "орлів" провела на дуже низькому рівні.
Вайби українських клубів, які полюбляють оголошувати себе правонаступниками зовсім інших структур – і, справді, в Пелес є підстави комплексувати щодо власного родоводу. Статус найдавнішого профі-клубу світу, зв'язок з одним із засновників самої Футбольної асоціації може надати особливого статусу клубу, який майже всю свою історію (хоч рахуй, хоч не рахуй той Пелес) грав на дуже скромному рівні.
Той Пелес і в розрахунок брати не варто, він грав у другому дивізіоні регіональної ліги – але і нові "орли", з'явившись в епоху лігового футболу, стали завсідниками третього, а потім четвертого (коли він з'явився) дивізіону. Сплески у них, безумовно, були, але в перші 80 років після відродження клубу вони жодного разу не підіймалися вище за 13-те місце в еліті – і якщо й виходили до вищої ліги, то тільки щоб вилетіти.
Досить імовірно, що ми взагалі зараз розмовляємо про Пелес через казус регламенту. У сезоні-55/56 він посів 23-тє місце у своїй групі третього дивізіону (тоді замість третьої і четвертої ліг, як зараз, був 48-командний дивізіон, розбитий на дві групи), і в разі вильоту до аматорів ніхто не гарантував, що команда знову не зникне.
Але в ті часи членство на найнижчому рівні профі визначалося ще й у кабінетах: навіть той, хто просідав останнім часом, міг написати листа до асоціації, переконати себе не виключати – і його могли залишити, а найкращих з аматорів не брати. Пелес, як ви розумієте, переконав.
Іан Райт: Варді до Варді, трансфер за набір гир і символ англійського футболу
То що, вся історія Пелес – це наші часи? Ні, однозначно ні. "Орли" ще в минулому столітті відкрили талант людини, яка стане найкращим бомбардиром в історії одного з грандів англійського футболу – причому без них, швидше за все, він би так і залишився грати все життя в аматорах.
У 1985 році Пелес, пересічний представник Другого дивізіону, шукав підсилення де доведеться. Настільки де доведеться, що вирішили розглянути 21-річного хлопця з Недільної ліги, який навчався на штукатура і грав за аматорський Грінвіч Боро. Його взяли в аматорів за набір гир, а він у першому сезоні забив 9 м'ячів у 36 матчах. Непогано, але навіть тоді ніщо в ньому не видавало майбутній трансферний рекорд Арсенала.
Цією людиною був Іан Райт, людина, чиє ім'я викликало теплі почуття у цілих поколінь англійських фанатів. Він, можна сказати, наніс "орлів" на англійську футбольну карту: витягнув у вищу лігу, допоміг навіть там посісти третє місце, дотягнув до фіналу Кубку Англії. Ба більше, у фіналі Райт оформив дубль Манчестер Юнайтед і міг принести перший трофей у їхній історії. На жаль, підопічні Фергюсона звели матч до 3:3 і виграли перегравання.
Після таких перфомансів, як 15 голів за сезон у чемпіонаті Англії, 25 голів загалом стало ясно, що Райт був готовий і до топклубу. Арсенал заплатив за нього 2,5 мільйона фунтів, неймовірні гроші для тієї Англії – і точно не пошкодував.
Райт заб'є за "канонірів" 188 голів (показник, який переб'є лише Анрі), допоможе виграти чемпіонство та багато кубків (зокрема, єдиний єврокубок в історії клубу – Кубок Кубків-1994), стане справжньою зіркою АПЛ. Нині Райт уже давно експерт, став зіркою і на цьому терені – але відкрили штукатура з Грінвіча саме "орли".
Стів Періш: людина, яка змінила все
З усім тим. Райт, звичайно, подарував історичні моменти, але після його відходу "орли" знову стали командою, чия присутність в еліті стала рідкістю. Ті самі мільйони від Арсеналу допомогли протриматися в АПЛ, але вже в дев'яності "орли" стали спочатку клубом, який виходив до еліти, тільки щоб одразу з неї вилетіти, а потім просто пересічним представником Чемпіоншипа.
Станом на 2010-й рік Пелес уже й у Чемпіоншипі був командою з 21-го місця – і це навіть нікого не дивувало. Розвиток ліги, поява іноземних інвесторів у клубах на кшталт Фулгема збільшувала і збільшувала конкуренцію – а Пелес грав на невеликому (25 тисяч місткість) і старенькому стадіоні "Селгерст Парк", явно поступаючись за ресурсами десяткам клубів.
Так було, поки не з'явився Стів Періш.
Найдивовижніше в історії лондонської Попелюшки те, що її написав фанат. Скільки разів прихід до керівництва вболівальників призводив тільки до істерії, зміни тренерів кожні три тури і падіння в прірву? Корінний лондонець, Періш завжди підтримував "орлів" – і довів, що можна й інакше.
Свої статки Періш зробив у сфері комп'ютерної графіки. У 2010-му він очолив клуб на правах інвестиції в 3,5 мільйона фунтів – але просто розв'язати питання грошима не міг. Десятки босів багатші просто незрівнянно – і до успіхів Періш привів завдяки тоншим речам.
Кількість відкриттів, яку зробила селекція Крістал Пелес, величезна. Олісе знайшли в Редингу, а в минулому сезоні він став, можливо, навіть найкращим гравцем всієї Бундесліги – Баварія напевно не шкодує про 53 мільйони євро, які заплатила лондонцям.
За Еберечі Езе Арсенал цього літа заплатив 70 – поки що зарано говорити про результати, але в Пелес цей новачок із Чемпіоншипа (у КПР купили) показав себе одним із найкращих і найтехнічніших півзахисників ліги.
Зрозуміло, селекція "орлів" обмежена не тільки Англією. Навколо форварда Матета, купленого у Майнца, цього літа колами ходила Баварія – але лондонці вирішили його не продавати, оскільки "дев'ятка" топрівня потрібна їм самим.
Це, до речі, сам по собі показник колосального прогресу в рівні: років 20 тому не те що Баварія, а якийсь там Гамбург забрав би в "орлів" лідера вмить. Але зараз клуб міцнішає і міцнішає: Марк Гехі, один із найкращих захисників ліги, цього літа теж не пішов у Ліверпуль.
Примітно, що великих гравців Періш знаходить, навіть якщо вони не розкриваються безпосередньо в Лондоні. Александер Серлот не зміг проявити себе в Пелес, але його подальша кар'єра (Вільярреал, Атлетико) показала, що він – чудовий гравець, Манданда провалився в Лондоні, але підпав "під" теж дуже класного та недооціненого Вейна Хеннессі.
Шукати недооцінених гравців, знаходити нові майданчики – на одному цьому Пелес за Періша піднявся з дна Чемпіоншипа до трофеїв і боротьби за зону Ліги чемпіонів.
При цьому тільки селекцією робота Періша не обмежується. За ці 15 років клуб перебудував стадіон, реформував академію – і з одних тільки його вихованців задорого поїхали Аарон Ван-Біссака і Вілфрід Заха. Останній, щоправда, поїхав ще до реформ академії – але ж у тому й річ, що коли в клубі грамотно розвивається все, то одна сфера допомагає іншій.
Лідери Крістал Пелес – це класний воротар Дін Гендерсон, без сейвів якого не було б ні Кубку, ні Суперкубку (перших в історії "орлів") сучасний опорник Адам Вортон, "новий Олісе" Ісмаїла Сарр і найрозумніший форвард Матета.
Але сам середній рівень "орлів" дуже і дуже високий: той самий Нкетія, який забив переможний м'яч Ліверпулю, починає матчі на лаві. Пелес, як постійний (а 13 сезонів в АПЛ поспіль – особистий рекорд команди) учасник Прем'єр-ліги, перестав бути і бідним клубом: влітку він, наприклад, купив у Вільярреалі вінгера Єремі Піно за 30 мільйонів євро.
Як нас учила Джоан Роулінг, не можна недооцінювати силу любові. Періш 15 років тому повірив у складний, кризовий, марний актив – і створив команду, яка з кожним роком стає дедалі сильнішою і сильнішою. З Шахтарем вона може здійснити черговий прорив та переписати власну історію.