Тут запалювали Роналдо та Ромаріо, а зараз вони домінують в Нідерландах: ПСВ – суперник Шахтаря на старті ЛЧ
Футбольна команда – символ міста.
Цей принцип працює далеко не всюди. У Лондоні та Стамбулі, наприклад, процвітає безліч футбольних суперництв – часто яскравіших і гарячіших за всі зовнішні. Де вже тут вважати символом одну команду – у Туреччині громадянська війна виникне за право вважати такою когось одного.
І все ж у багатьох місцях ФК – це символ міста. Боруссія – буквально головна асоціація з назвами одразу двох міст. Якби не "джмелі" та "жеребці", про Дортмун і Менхенгладбах знало б набагато менше людей. У Марселі однойменний клуб – це втілення пристрасті, емоцій і різноманіття місцевого населення. Наполі, Фіорентина, Валенсія – теж герої місцевого культу.
Шахтар зробив собі ім'я як футбольний символ Донецька: скільки разів "Донбас-Арена" називалася однією з головних пам'яток міста? Чи є таким символом Динамо – питання складне (на жаль, спортивні результати не сприяють інтересу міста, у якого й без того дуже багато інших турбот), але інші популярні команди в Києві, попри амбіції найрізноманітніших людей, так і не з'явилися.
Але є одне місто, для якого принцип "футбольний клуб – символ міста" працює безвідмовно й унікальним чином. Працює тому, що і ПСВ, і Ейндговен стали двома крилами одного колоса – компанії, без якої не було б ані клубу, ані міста.
Місце дії: Ельдорадо імені Філіпс
Ейндговен розташований на півдні Нідерландів. Регіон, центром якого він є, називається Північний Брабант – а Валлонський і Фламандський Брабанти розташовані в Бельгії. У цього міста велична історія, дуже скоро воно відзначить 800-річчя – але річ у тім, що Ейндговен був великим лише в підручниках історії.
Так, він розташований у важливому з військової та логістичної точки зору місці – тому, на жаль, горів і зазнавав розорення дуже багато разів. Ейндговен відіграв велику роль у нідерландській війні за незалежність, переходив із рук у руки під час війни з іспанцями – але ні до, ні під час, ні після цього великим не був.
Відверто кажучи, лише в Нідерландах, з їхніми іграшковими відстанями та розмірами, такий населений пункт узагалі міг безперервно мати статус міста. У 1815 році населення Ейндговена становило трохи більше двох тисяч осіб, а XIX століття місто завершувало з 4730 жителями.
Нідерландська провінція як вона є – та, до якої так і хочеться додати слово "мила", яку так докладно оспівали нідерландські живописці, але, здавалося б, нескінченно далека від чогось великого.
Раз і назавжди змінили її брати, які подарували один винахід усім нам.
Ще 1891 року в Ейндговені компанію з виробництва лампочок заснував Жерар Філіпс – виходець із заможної родини, син банкіра. Нідерланди, саме через свої скромні розміри, були місцем, де перетиналися й поєднувалися передові ідеї. І коли у Жерара виникли проблеми через конкурентів, його брат Антон, який мав досвід роботи в Лондоні, запропонував йому модернізувати виробництво.
Від початку XX століття компанія Philips замість вугільних ламп почала виробляти лампи з вольфрамовою ниткою. Та сама тонка нитка, яка й досі є невід'ємною частиною мільярдів лампочок, уперше почала використовуватися саме в Ейндговені. Лампочка, найкращий символ передової та свіжої ідеї, змінила не стільки життя братів Філіпс, скільки саме місто на півдні Нідерландів.
Нові, довговічніші та яскравіші лампочки давали родині Філіпс (до керівництва були залучені не лише двоє братів, а й син, зять – класичний сімейний бізнес) конкурентну перевагу. Продукція була потрібна сотнями тисяч, виробництво розросталося – та й Жерар і Ко не тупцювалися на одній ідеї. Уже дуже скоро Philips почала виробляти радіопередавачі, відкрила власну лабораторію NatLab – і для всього цього були потрібні люди, багато людей.
Важко уявити, щоб конкретний бізнес у конкретному місті залишив по собі добрішу пам'ять, ніж Philips в Ейндговені. Передусім завдяки одній родині південне містечко пройшло шлях від статусу населеного пункту, трохи більшого за село, до п'ятого за населенням міста Нідерландів. І не лише кількістю: Ейндговен і донині шанують як центр інновацій і технологій країни.
І спільноті, що зростала, тим паче в 90% випадків тільки-тільки прибувши на південь Нідерландів, були потрібні культурні розваги. Родина Філіпс підтримувала багато освітніх і соціальних програм, а 1913 року заснувала футбольний клуб "Philips Sport Vereniging" – скорочено PSV. Примітно, що дату заснування підібрали спеціально: сторіччя перемоги над наполеонівськими військами!
Під час Другої світової родина Філіпс стала учасником історії, про яку міг би зняти фільм Спілберг. Спадкоємець справи Фріц Філіпс керував компанією під час нацистської окупації – і переконав окупантів у незамінності для виробництва 382 євреїв. Через роки Фріц був удостоєний звання "Праведник народів світу", яке присвоюють неєвреям, що рятували євреїв від Голокосту. Після його смерті у віці 100 років ПСВ назавжди закріпив за ним одне з місць на стадіоні...
Ейндговенська яскравість: гравці...
Є символізм у тому, що клуб, який виріс завдяки технологіям, свою славу ПСВ здобув завдяки грамотній селекції, ідеальним трансферним влучанням (а не академії, яка зробила великими амстердамський Аякс, роттердамський Феєнорд – клуби з міст, що звикли боротися за кожен клаптик землі й дуже її цінували).
У ПСВ непогана, але не більше того, академія – зате люди, які приїжджали до Ейндговена, мали просто безмежний талант.
Роналдо півтора десятиліття мучив найкращих захисників світу, поєднував нелюдський дриблінг із видатною швидкістю та дивовижним відчуттям гола – і його європейський шлях почався не з Мадрида чи Лондона, а з Ейндговена.
Цікаво, що через роки Феномен називав найкращим партнером у кар'єрі не Стоїчкова й не Рівалдо, а гравця ПСВ – бельгійця Люка Ніліса. І було за що: у 70 матчах за "лампочок" Роналдо забив 66 м'ячів, зокрема оформив хет-трик Баєру в Кубку УЄФА.
Чому Роналдо почав підкорювати Європу з Нідерландів? Так йому порадив Ромаріо, назвавши ПСВ найпрофесійнішим клубом. Герой ЧС-1994 переїхав до Ейндговена ще 1988-го – заради його трансферу Гус Гіддінк особисто літав до Бразилії! Результатом стали 128 голів у 149 матчах, три чемпіонства – і, як і у випадку з Роналдо, перехід до Барселони.
Так, сьогоднішня зустріч має особливий символізм: ПСВ виконував роль Шахтаря ще до Шахтаря, переманюючи найкращих бразильців, адаптуючи їх до Європи та продаючи до топклубів.
Звісно ж, селекція не завжди була "наддалекою". Рууд ван Ністелрой переходив із Геренвена, причому після не найкращого сезону (13 голів для такого генія реалізації – провал), і саме у "лампочок" розкрився як гравець, здатний, наприклад, забити 29 голів у 23 матчах чемпіонату.
Гравці з претензією на звання найвеличніших в історії клубу, брати ван де Керкгоффи, удвох переходили з Твенте, Рональд Куман – з Аякса, найкращий воротар в історії клубу ван Брекелен, звісно, приїхав із Ноттінгема, але його пам'ятали й за Утрехтом...
У ПСВ є й дуже класні вихованці – чого варті лише найкращий бомбардир в історії збірної Мемфіс Депай та одна з головних зірок сьогоднішньої АПЛ Коді Гакпо – але найкращі гравці в історії опинялися тут саме завдяки фірмовій філіпсівській підприємницькій жилці.
...І кубки
Зараз, коли ПСВ виграє титул за титулом і дедалі ближчий до внутрішньої гегемонії, складно усвідомити, що більшу частину історії він був найслабшим усередині трійки грандів. Ба більше, були питання й щодо самої наявності саме трійки грандів: Феєнорд виграв Кубок чемпіонів у 1971-му, Аякс узагалі взяв три "вухаті" кубки поспіль одразу після цього, а ПСВ навіть Кубок кубків не зміг здобути, вилетівши від Динамо Лобановського.
Заради справедливості, "лампочки" завоювали Кубок УЄФА 1978-го, але й за внутрішніми, і за європейськими нагородами відставали від історичних суперників.
Людиною, яка відіграла унікальну, історичну роль для футбольного Ейндговена, став Гус Гіддінк. Тренер, який залишається на виду й до наших днів, досяг унікального результату: виграв Кубок чемпіонів у перший же рік роботи!
"Лампочки" і титул здобули не по-нідерландськи: завдяки потужній, ешелонованій обороні. Після перемоги над Рапідом у чвертьфіналі ПСВ не здобув жодної перемоги в основний і додатковий час! Але Реал і дуже сильний тоді Бордо були вибиті за правилом виїзного гола (в обох випадках 0:0 у Нідерландах і 1:1 на виїзді), а Бенфіку після нульової нічиєї здолали в серії пенальті.
Для п'ятьох людей у складі ПСВ сезон-1987/88 став сезоном мрії. Вони не просто виграли требл (і як виграли! У чемпіонаті вони перемогли в усіх 17 турах першого кола й могли дозволити собі в завершальній частині сезону зосередитися на кубках) – вони додали до колекції ще й медалі чемпіонів Європи.
Це Гералд Ваненбург і Беррі ван Арле, які провели більшу частину кар'єри в Ередивізі, видатний бомбардир Вім Кіфт, Рональд Куман, який виграє ще один Кубок чемпіонів із Барселоною, і неймовірний того сезону Ганс ван Брекелен.
Ромаріо приїжджав до ПСВ саме як до команди – чемпіона Європи. Гіддінк вписав своє ім'я до списку найкращих тренерів Європи – і тримався в ньому дуже, дуже довго. Значну частину свого таланту Гус присвятив саме Ейндговену: загалом завдяки його роботі "лампочки" виграли шість чемпіонських титулів і чотири кубки, обійшовши за кількістю титулів Феєнорд.
Тут і зараз: гегемон Ередивізі з легендою збірної Хорватії та представником династії на флангах
Гіддінк, зокрема, був причетний до двох серій ПСВ із чотирьох чемпіонств поспіль – друга була в нульових. Так от, усе йде до того, що в поточному сезоні "лампочки" повторять свій особистий рекорд.
Починаючи з 2024-го, клуб з Ейндговена нікому не віддає чемпіонське блюдо. Він навіть повторив рекорд Ередивізії, який йому ж і належав: ті самі 17 перемог поспіль на старті сезону (це вдалося в сезоні-23/24). Значною мірою, безумовно, це пов'язано з катастрофою Аякса, який в одному сезоні віддав чемпіонство на самому фініші, а в інших просто не складав конкуренції – але це точно не проблеми ПСВ.
"Лампочки" панують в Ередивізі. Їхні влучні підписання виявилися актуальнішими для футболу 2020-х років, ніж "традиційні" нідерландські підходи у вигляді вирощування талантів. У стартовому складі ПСВ мало нідерландців, але дуже багато сильних гравців – і завдяки цьому він, наприклад, минулими вихідними зміг на виїзді обіграти Аякс.
Передусім нагадаю, що влітку "лампочки" змогли заробити 50 мільйонів євро на продажу до Баварії одного з героїв ЧС – марокканця Сайбарі. Додайте сюди 22 мільйони, які дортмундська Боруссія заплатила за півзахисника Джої Вермана, – і, як то кажуть, можна жити.
На виручені гроші клуб орендував у Лейпцига захисника Гертрейду (важливого героя чемпіонства Феєнорда Арне Слота), викупив воротаря – але головними героями поки залишаються старі персонажі.
У випадку з Іваном Перишичем старі – майже в буквальному сенсі слова. Здавалося б, коли Іван повернувся до рідного Хайдука й погодився грати за нього безкоштовно, це виглядало як його прощальний уклін. Але ні: володар бронзової та срібної медалей ЧС, рекордсмен збірної Хорватії за голами на Євро як переїхав до Ейндговена два роки тому, так і мучить всіх суперників вивіреними подачами й точними ударами. У 84 матчах за "лампочок" Перишич по 28 разів відзначився голами та асистами.
Нідерландський футбол дуже спадкоємний: за Аякс грали два покоління Клюйвертів, за Феєнорд – два покоління ван Персі, а в ПСВ представлене вже друге покоління ван Боммелів. Рюбен теж виходить на фланзі, зараз вони з Перишичем ділять краї атаки. Ну а за центральну вісь творення відповідає Гус Тіл: досвідчений і класний хавбек, який ще у складі Феєнорда доходив до фіналу Ліги конференцій.
Але взагалі-то ПСВ жодного разу в сезоні не зіграв на нуль і програв Кубок Йогана Кройфа (так красиво в Нідерландах називають суперкубок країни) з рахунком 0:4. Навіть нещасний Утрехт, пропустивши шість, зміг розписатися у воротах Коваржа: Артем Степанов відкрив рахунок у тій грі.
Коварж, до речі, приїхав до Ейндговена після трьох років сидіння на лавці Баєра й узагалі провів у запасі різних команд більшу частину кар'єри. Поки він виглядає слабкою ланкою команди – не кажучи вже про те, що ПСВ у принципі любить атакувати силами 8-9 гравців. АЗ у матчі за трофей Кройфа просто розтерзав суперника – а ми пам'ятаємо, як із АЗ зіграв Шахтар...
У ПСВ дуже багато травм. Імовірно, хоча б раз у сезоні зіграти на нуль вдалося б, якби був здоровий капітан команди – опорник Єрді Схаутен. У лазареті й троє нападників клубу – і нехай навіть у порядку найзірковіший форвард Рікардо Пепі (у п'яти матчах чемпіонату він забив три м'ячі), його і, щонайменше, Перишича могла б розвантажити готовність когось з інших форвардів.
Будучи нетиповою нідерландською командою за низкою показників, ПСВ тут і зараз став відповідати найзатертішим стереотипам про нідерландський футбол. Зараз це команда з романтичним футболом: усі козирі якої виключно попереду і яка намагається "перестріляти" суперника в атаках. Подивимося, чи зможе Шахтар цим скористатися.