Невідворотний крах, прорахований переможець та нова Попелюшка: 5 найбільших інтриг Євро-2024
17-й чемпіонат Європи з футболу от-от візьме свій початок. Саме час поговорити про головне напередодні старту найкращих збірних континенту. На що звернути увагу, та які акценти запам'ятати?
Німеччина приречена на високий результат?
Починаючи з першого, Євро-1960, команда-господарка (а згодом — у кількох випадках вже команди-господарки) не раз не виправдовувала високих сподівань своїх уболівальників. Проте якою б не була планка очікувань шанувальників гри №1 із конкретної країни, така збірна майже незмінно долала вельми значні бар’єри.
Мова про вихід до півфіналу змагання. Не рахуючи попередній турнір, де господаря визначити неможливо апріорі, лише в трьох випадках команда країни, яка приймала турнір, не змогла дійти бодай до цієї стадії. У двох випадках господар турнір виграв, одного разу — програв у фіналі. Враховуючи, що Євро-2024 — 17-та за ліком сутичка найкращих збірних Старого Світу, тенденція очевидна.
Італія стане головним розчаруванням турніру?
Чинний чемпіон Європи підходить до змагання не в кращому стані кожної лінії команди. Так, перед попереднім Євро Італія так само не виділялася розсипом зірок. Ба, навіть більше — за таким критерієм, як підбір виконавців, "скуадра" до клубу провідних збірних континенту радше взагалі не належала. Проте, як це вже не раз було в історії італійського футболу, здивувала саме тоді, коли переживала складний час, а видатного результату від неї очікували не всі шанувальники, налаштовані навіть вельми оптимістично.
Втім, історично Італії притаманно й інше. А саме — невдача після великого успіху. "Адзурра" вже перехворіла жорстким похміллям, коли не зуміла здолати кваліфікацію до фінальної частини ЧС-2022, пролетівши повз другий мундіаль поспіль. За три роки після перемоги над Англією Італія стала іншою командою за якістю гри та можливостями футболістів. І порівняння — не на користь нинішнього колективу. Враховуючи ж силу конкурентів по квартету В, який не без підстав охрещено "групою смерті", обманути обставини італійцям знову буде вкрай важко.
Хто переможе у внутрішньому мадридському "міжсобойчику"?
Реал — чинний володар кубка Ліги чемпіонів, і по праву найсильніший клуб Європи. Не дивно, що з табору "вершкових" у свої збірні роз’їхалися ледь не всі футболісти першої команди. Однак навіть поверхневий аналіз дозволяє зробити однозначний висновок: футболісти "галактікос" стануть визначальною силою успіху чи поразок головних претендентів на тріумф.
Лука Модрич, Джуд Беллінгем, Кіліан Мбаппе та герой наступного розділу важать для своїх команд не просто багато. Вони визначають обличчя своїх збірних та встановлюють реальні орієнтири на дистанції. І хто б із них не виявився більш спритним у протистоянні з одноклубниками-конкурентами, заочними чи прямими, переможець відомий наперед. Цього дядька звуть Флорентіно.
Кроос — сірий кардинал успіху господарів?
Ідея Юліана Нагельсманна залучити хавбека Реала Тоні Крооса для посилення середньої лінії збірної Німеччини наразі виглядає не просто мудрим рішенням молодого тренера. Кроос на чолі "манншафт" — геймченджер для бундестім у боротьбі за титул.
Тоні не любить грати на роялі, як не любить його й пересувати. Проте залюбки підказує партнерам по команді потрібні ноти для єдино вірної мелодії перед воротами суперників. Кроос — чи не найкращий у світі серед провідних центральних півзахисників за показником відсутності егоїзму як такого. Тоні радше зіпсує собі потенційну нагоду сам, ніж дозволить партнеру, який перебуває у більш вигідному для команди положенні, не отримати м’яча під удар. І якщо цей хлопець на десерт завершення кар'єри виграє для своєї країни ще й домашню першість континенту, а заодно стане кращим асистентом турніру, не дивуйтесь.
Яка збірна — на головну сенсацію змагання?
За підсумками попереднього змагання кращих із кращих серед європейських збірних на деякий час стало відоме ім'я нової Попелюшки Старого Світу. Нею стала команда Данії, яка хай і завдяки украй сприятливій турнірній сітці, але змогла сенсаційно опинитися в компанії чотирьох найсильніших колективів континенту.
Цьогоріч бажаючих опинитися у ролі тієї, кому посміхнулася доля, знов хоч греблю гати. Проте і найбільш скромна команда турніру й абсолютний дебютант Грузія, і майстер несподіванок Угорщина, і вибухова Албанія, як і інші, менш очевидні претенденти на можливий успіх, традиційно мають один непохитний козир — від таких збірних не очікують якщо не анічогісінько, то точно — небагато. Та забувають про одне: приспана пильність — сестра недооцінки. А тому поява нового порушника спокою в умовах нібито розподілених серед головних дійових осіб ролей виглядає ледь не неминучою.