Кінець ілюзій, або приємне прощання з епохою. 4 висновки з матчу Боруссія – Шахтар
Донецький Шахтар зіграв матч 8 туру основного раунду Ліги чемпіонів. Чинний чемпіон України поступився у Дортмунді місцевій Боруссії, і завершив виступи у найпрестижнішому єврокубку у сезоні-2024/25.
Чемпіон традиційно виділяє головні акценти після міжнародного матчу за участі української команди. Розбираємо виступ "помаранчево-чорних", зупиняючись на найважливішому за підсумками матчу.
Капітан, який пішов на фоні поразки
Як стало відомо по закінченні гри, з’явившись на полі на 89-й хвилині, 35-річний Тарас Степаненко провів останні миттєвості у складі Шахтаря. Для наддосвідченого футболіста збірної України 15-та гра в сезоні вийшла такою ж важливою та драматичною, як і весь єврокубковий сезон для клубу з Донецька. Але, на відміну від інших партнерів по команді – ще й надзвичайно хвилюючою. І – радше приємною, адже ексфутболісту запорізького Металурга є що згадати та чим похизуватися.
Відхід Степаненка – не просто прощання з епохою, а й продовження чи не тектонічних змін у підходах Шахтаря, що почалися після прощання з Данилом Сіканом. Втім, у випадку "помаранчево-чорних" мова радше про "усе нове – добре забуте старе". Клуб явно націлений повернутися до практики залучення відчутно більшої кількості легіонерів, і великі кадрові зміни в команді варто чекати вже найближчими тижнями.
Зубков від Трабзонспора таки далекий
На відміну від найбільш вікового виконавця "гірників", для іншого гравця головної команди країни матч із Боруссією виглядає як новий початок. За останні тижні, а особливо – дні, Олександра Зубкова не "продавав" лише лінивий, а єдиний, але такий впертий "покупець" в особі Трабзонспора, здавалося, от-от розширить українську діаспору вже до 3 футболістів.
Щонайменше, зараз – не судилося. Зубков відіграв 73 хвилини, був одним із найактивніших у складі своєї команди, а головне – отримав недвозначний сигнал довіри від Маріно Пушича. Вінгер "гірників" під завжди актуальною для професійного футболіста загрозою травми виконував свій контракт перед придуманим "продажем". Як відомо, у подібній ситуації ще одного українця в єврокубковій грі берегли на лаві запасних як зіницю ока. Тож усі розмови про можливий від’їзд до Туреччини колишнього футболіста Ференцвароша мають припинитися.
Спроба посилити правий фланг Шахтаря провалилася
Незважаючи на невдалу гру у виконанні Вінісіуса Тобіаса з Брестом, Пушич знову проігнорував Юхима Коноплю, довірившись бразильцю. Втім, цього разу очікувані фокуси Тобіаса з небажання відпрацьовувати в захисті мав "прикривати" згаданий Зубков. Останній на чорнову роботу орієнтований значно більше, ніж Педріньйо, якому дісталася роль "хибної дев’ятки". Натомість від ексфутболіста Кастильї очікувався помічний футбол при переході за центр поля, що мало створювати додатковий тиск та ударну зв'язку з українцем.
Така ставка не спрацювала, адже Тобіас не тільки відверто програв свою дуель Гіттенсу, а й здебільшого не був корисним у атаці. Пасивність Вінісіуса на половині поля суперника, а безпорадність – у захисті власних володінь, призводили до величезних розривів між атакою та обороною на правій брівці "гірників", адже бразилець не встигав ніде. Тож замість того, щоб стати чи не основним плацдармом для настуальних дій, правий фланг Шахтаря став найбільш проблемною зоною для гостей.
Чемпіон України рівень Ліги чемпіонів не "витягує"
7 очок у 8 матчах, 27 позиція з 36 можливих, 8 забитих проти 16 пропущених. Наскільки можна вважати вдалим такий виступ? Насправді відповідь на це питання лежить у площині емоцій. З якими не тільки українські вболівальники, а й фахівці та журналісти на міжнародній арені у сезоні-2024/25 відверто не впоралися.
Практика матчів за участі як Шахтаря у якості найкращого клубу країни за підсумками розіграшу-2024/25, так і всіх інших 3-х представників у 3-х різних клубних турнірах, показала, наскільки чи не кожен з тих, кому український футбол не байдужий, жив (живе?..) у полоні ілюзій. Перед стартом сезону від українських клубів у єврокубках очікували будь-чого, та не такого жалюгідного, з точки зору придбань у таблиці коефіцієнтів УЄФА, підсумку зусиль. Реалії ж такі, що команди з УПЛ у вимірі результатів у матчах із клубами з інших країн "виживають" так само, як громадяни роблять це в буквальному сенсі під щоденними обстрілами ворога. І така ситуація, незважаючи не небажання цей факт помічати, насправді утворилася аж ніяк не вчора.
Для України в нинішньому стані її футболу основний раунд Ліги чемпіонів виглядає приємним бонусом. І якщо вже найближчого літа стане ясно, що в головному єврокубку від УПЛ восени представника не буде – це очікувана реальність, а не неприємний сюрприз. Безвідносно до того, хто виявиться клубом, якому така ноша виявиться непідйомною.