Легенда Манчестер Сіті та колишній помічник Довбика: як Конте і де Лаурентіс будують у Неаполі топклуб
Чемпіон продовжує аналізувати трансфери топклубів. Раніше ми розповідали про літо Реала, Баварії, Інтера, англійських грандів – а зараз вирішили написати про команду, яка вступає, в, можливо, вирішальну стадію своєї історії.
Вихідні дані
У випадку з Наполі цей пункт особливо важливий, тому що дуже легко навісити на клуб безліч очікувань, вимагати чемпіонства – і обурюватися, якщо його не буде.
Проте, Наполі за останні три роки виграв стільки ж чемпіонств, скільки за всю попередню історію. Марадона тому й заслужив напіврелігійне до себе ставлення в Неаполі, що зробив чемпіоном команду, яка про титули навіть не мріяла.
Скудетто не любить вискочок: після загибелі "Гранде Торіно" 1949 року династії (команди, яким вдавалося виграти чемпіонство частіше, ніж раз на покоління) будували тільки Інтер, Мілан, Ювентус – і Наполі.
Лаціо і Рома абсолютно неймовірними закупівлями зірок не змогли домогтися більшого, ніж по одному Скудетто в нульові, Фіорентина живе без титулів 45 років, казки Верони і Кальярі продовжилися по одному року...
Наполі вже вдруге у своїй історії не просто бере чемпіонство, а швидко його повертає. При цьому якщо за Марадони можна було все звести до найкращого гравця покоління, то зараз цього і близько немає.
Ці "адзуррі" не просто не беруть нових марадон – вони позбуваються будь-яких претендентів на це звання. Для Скудетто 2023 року знадобилося, щоб пішли всі старі легенди: Гамшик, Інсіньє, Мертенс. Чемпіонство минулого сезону пройшло на тлі прощання ще й із Кварацхелією: грузин у січні пішов у ПСЖ.
Склад Наполі в травні 2025-го був навіть скромнішим, ніж у різні сезони 2010-их, коли в складі був то Кавані, то Ігуаїн. І це з названою вище "групою підтримки": Інсіньє, Гамшик, Мертенс затрималися на 13, 12 і 9 років відповідно!
Позбавившись тих, кого в Італії називають "сенаторами", ставши п'ятим-шостим клубом Італії за зарплатною відомістю, президент клубу Ауреліо де Лаурентіса раптово почав вигравати титули.
Велика тренерська робота? Ну, як мінімум, за останні три сезони де Лаурентіс спробував п'ятьох алленаторе. Спаллетті, Гарсія, Мадзаррі, Кальцоне – всі швидко пішли, та й Конте, м'яко кажучи, не любитель затримуватися. Спаллетті і Конте, звісно, відпрацювали сезони блискуче, це не обговорюється – але раніше інші топтренери не приводили і сильніші команди до титулу.
Де Лаурентіс став вигравати, коли включив режим дефібрилятора. Анчелотті ще в сезоні-18/19 був останньою спробою вибудувати класичний топклуб: іменитий тренер, склад тільки із зірок, тривалі контракти.
Після відходу Карлетто бос не соромиться змінювати стратегію щороку. З Гаттузо і Гарсією вийшло погано, зате зі Спаллетті і Конте – просто чудово.
Дивно, до речі, як симбіоз таких складних людей, як де Лаурентіс і Конте, привів до таких успіхів. Усі чекали сварки і провалу тренера, але вийшло, що два суворих сеньйори змогли вичавити максимум із команди.
Все і зараз не ідеально, Наполі виграв титул багато в чому через відсутність єврокубків (на одне очко випередили Інтер, який бився з Баварією, Барселоною – і витратив на це максимум сил) – але Конте влітку домігся лакшері-посилення від де Лаурентіса.
Двоє жорстких футбольних людей, здається, змогли знайти спільну мову саме на ґрунті жорсткості: Конте приніс титул у перший же сезон, де Лаурентіс подарував йому практично цілий новий склад.
Хто вже прийшов
Мігель Гутьєррес. Лівий захисник із Жирони – мудре, тонке підсилення Наполі. Мігель класно грав у "бронзовому" сезоні своєї команди, коли своїми підключеннями до атаки допомагав і Довбику, і Циганкову.
При цьому зараз, коли Жирона стала звичайним аутсайдером, Гутьєррес – це плюс гравця будь-якому супернику, він занадто авантюрно підключається вперед. Тому Жирона і погодилася його продати за скромні 18 мільйонів євро – а атакувальній команді Гутьєррес має допомогти.
Ноа Ланг. Зіграватися Гутьєррес буде, зокрема і з Лангом – лівим вінгером із ПСВ, за якого заплатили 25 мільйонів. Ноа дуже допоміг "лампочкам" домогтися останніх успіхів (чемпіонство, плейоф ЛЧ з перемогою над Ювентусом) і заслужив підвищення.
До речі, вже той факт, що таких гравців забирає Наполі, а не клуб із трійки Мілан-Інтер-Ювентус – теж свідчення виходу на новий рівень. Налагодити взаємодію з Лукаку – звісно, особливе завдання, але швидкість і якість подач Ноа мають подарувати Наполі варіанти в атаці.
Ваня Мілінкович-Савич. Наполі виграє свої чемпіонства з напрочуд скромними стражами воріт. Перше взяли з Клаудіо Гареллою, який, звісно, виграв титул ще й з Вероною, але значну частину кар'єри провів у Серії Б.
Друге – з Джуліано Джуліані, який виділявся хіба що своїм ім'ям, і за збірну Італії ні Гарелла, ні Джуліані так жодного разу і не зіграли. Два сучасних Скудетто виграли з Алексом Меретом, який, звісно, медаль чемпіона Європи отримав, але за збірну зіграв аж три матчі – і всі до перемог із Наполі.
На тлі всіх перемог і святкувань статус Алекса в збірній скоріше знизився: Доннарумма і Вікаріо в ієрархії збірної точно вищі, а Гаттузо ще й Карнесеккі з Аталанти викликав, який може зовсім позбавити місця в команді... Не зірка, загалом. Мілінкович-Савич чудово грав за Торіно, врятував "биків" від дуже багатьох вірних м'ячів – і він приходить, щоб стати дуже серйозним конкурентом Мерета в клубі.
Питання вже в статусі – тому що Мерет чемпіонствами, звичайно, вписав себе в історію клубу. Перші два тури провів по ходу сезону саме Алекс, але по ходу сезону практику можуть отримувати обидва. До речі, десь тут потрібно зазначити: з таким масштабним підсиленням від Наполі чекають гідного виступу і в ЛЧ. А в грі на два фронти часу вистачить усім.
Лоренцо Лукка. Один із найвищих футболістів сучасності (201 см) потрібен, щоб додати "адзуррі" варіантів в атаці. У сезоні з 38 матчів вистачало одного Лукаку (і то, із застереженнями: на останньому виїзді ледве не втратили титул, зігравши 0:0 у Пармі), а в Лізі чемпіонів потрібно більше варіантів.
Лоренцо провів непоганий (12 голів) сезон в Удінезе – і Наполі зважився його купити. Саме "купити": оренда за 9 мільйонів євро передбачає обов'язковий викуп за 40 мільйонів наступного літа.
Расмус Гойлунд. І ще один центрфорвард! Данець класно грав в Італії за Аталанту, повністю провалився в МЮ – але хто там не провалювався останніми роками? У Неаполі повірили, що на Аппенінах до Гойлунда повернеться сила – і заплатили за нього, по суті, 50 мільйонів. Шість за оренду – і ще 44 вони будуть зобов'язані заплатити за гравця, якщо всього-на-всього кваліфікуються в ЛЧ на новий сезон.
Сем Бекема. Просто чудовий трансфер. Як би хто не розхвалював у Болоньї останніх років Зіркзе, Мотту, Калафьорі, дуже багато команда брала обороною. Бекема – найважливіший центральний захисник тих "россоблу", і він повинен скласти конкуренцію Ррахмані, Жезусу і Бонджорно. Не кажучи про те, що команді, яка планує грати 50-60 матчів у сезоні, потрібні саме чотири хороших центральних захисники. За Бекема Наполі заплатив 31 мільйон євро.
Кевін де Брюйне. Своїми видатними успіхами останніми роками Наполі заслужив право на трансфер із категорії "Заграє – чудово, не заграє – не страшно". Бельгійський півзахисник був одним із найкращих гравців світу всього кілька років тому – останній сезон провалив, але в Італії темп гри набагато нижчий.
Кевін поки грає без замін, забив у першому ж матчі, в місті його зустріли так тепло, що назвали його ім'ям сорт морозива – загалом, є перспективи для другої молодості.
Еліф Ельмас. Найважливіша ланка чемпіонського Наполі Спаллетті. Ельмас – один із найуніверсальніших гравців усієї Серії А, який міг у трьох послідовних матчах закрити три різні позиції – і на всіх зіграти добре.
Питання, чи потрібні такі футболісти, навіть порушувати не варто – у будь-якій чемпіонській команді такі на вагу золота. Радше актуальне питання, навіщо такого гравця відпускали – 24 мільйони від РБ Лейпциг сильно спокусили "адзуррі". Зараз Еліф повертається в Неаполь на правах оренди, всього за два мільйони.
Лука Маріануччі. За перспективного центрального захисника Емполі Наполі заплатив 9 мільйонів євро. У Наполі і добра історія взаємин, Хюсай і Зелінський стали сенаторами неаполітанців саме після Емполі – але розраховувати на місце в основі Луці, щонайменше, в першому сезоні, буде складно.
Хто пішов
Джакомо Распадорі&Джованні Сімеоне. Два форварди доклали свої ноги і голови до обох останніх чемпіонств, не страйкували, коли опинялися в запасі, допомагали, коли виходили – але це не скасовує факту, що в новому Наполі їм уже немає місця.
Уже в минулому сезоні вони допомогли всього вісьмома голами на двох, і Лукка з Гойлундом виглядають великим апгрейдом. І якщо вікового Джованні (як час летить, навіть синові Дієго Сімеоне вже 30 років) Торіно взяло в оренду за 1 мільйон, то Распадорі було продано в Атлетіко за цілих 22.
Рафа Марін. Він виграв минуле чемпіонство, але провів на полі трохи понад 100 хвилин у Серії А. Навіть за минулої конкуренції бразильський захисник майже не виходив на поле, з Бьокемом і Маріануччі він би, скоріш за все, не потрапляв навіть у заявку. Добре, що на горизонті з'явився Вільярреал, який заплатив мільйон за рік оренди.
Сіріл Нгонге. Та сама історія, що з Маріном, тільки Нгонге виходами на заміну "накопичив" 200 хвилин. З посиленням, як у Наполі, Сірілу зовсім не залишилося місця – і він, так само як і Марін, пішов в оренду за мільйон – і, так само як Сімеоне, в Торіно.
І все! Зрозуміло, що фура з грошима за Осімхена доїхала тільки зараз – без цих 75 мільйонів євро Наполі б так не шикував – але він пішов ще рік тому. Зрозуміло, що є люди, яких продають або після оренд, або після молодіжки – один Кальярі заплатив 14 мільйонів за воротаря Капріле і півзахисника Гаетано – але такі гравці мають дуже непрямий стосунок до справ першої команди.
За фактом, Наполі дуже сильно поглибив і посилив склад, позбувшись баласту – і маючи в графі "витрати за літо" 115 мільйонів, а в графі "доходи" 126,65!
Безумовно, не все так просто. Безумовно, де Брюйне і Гойлунду доведеться платити більші зарплати, ніж Гаетано і Сімеоне (якщо ми про форварда, а не про тренера). Безумовно, на серйозні витрати влітку 2026-го Наполі підписався вже зараз.
Але якщо згадати, що за цей рік Наполі отримає гроші від Ліги чемпіонів, та ще й паралельно подвоїв кількість своїх чемпіонств – можна тільки поплескати тому, як розвивається неаполітанський проєкт.
Орієнтовний склад після літнього трансферного вікна
Мерет (Мілінковіч-Савіч) – ді Лоренцо (Мацццоккі), Рахмані (Бекема), Жуан Жезус (Бонджорно), Гутьєррес (Спінаццола) – Лоботка (Гілмор), де Брюйне (Ельмас), Мактоміней (Замбо-Ангісса) – Нерес (Політано), Лукаку (Лукка), Ланг (Гойлунд)...
Ми всі бачили багато команд-вискочок, але, мабуть, із синхронного приходу великих інвестицій у Ман Сіті та ПСЖ не бачили появи нових топклубів. Це складно, конкуренція в сучасному футболі величезна – але Конте і де Лаурентіс наблизилися до того, щоб нанести на карту Європи ще один гранд.
Третє чемпіонство за чотири роки зафіксує Наполі в статусі найуспішнішої команди Італії. Хоча б півфінал ЛЧ змусить рахуватися з клубом і в Європі. Якщо ж не буде ні того, ні іншого – вибачте, Лестер, Вольфсбург і Монпельє теж вигравали чемпіонства, грандами їх це не зробило.
Два пропалених сеньйори зі схожими іменами, які бачили у футболі все, будуть у цьому сезоні битися не просто за якийсь титул, а за місце в історії. Треба віддати їм належне, вони зібрали під цю справу потужну команду.