Хто посилився потужніше, Ліверпуль чи Арсенал? Що придумав Гвардіола? 20 інтриг сезону АПЛ
Уже найближчої п'ятниці візьме старт черговий, 34-й сезон Англійської Прем'єр-ліги. Чинний чемпіон Ліверпуль прийме на своєму полі Борнмут. Раніше "червоні" вже розіграли Суперкубок Англії з Крістал Пелес, сенсаційно програвши в серії пенальті.
АПЛ називають футбольною НБА. За невідповідності порівняння в одних компонентах (порівняймо роль американських баскетболістів із роллю англійських футболістів в обох турнірах?), Прем'єр-ліга дійсно дуже схожа в інших. Дуже багато гравців, включно із зірками хороших збірних, хочуть грати навіть у середніх командах, дуже багато вболівальників за кордоном навіть в аутсайдерів.
Саме тому в анонсі місце приділено кожному з 20 представників ліги, головні інтриги сформовані навколо всіх.
Скільки часу отримає Тутєров у Сандерленді?
Здавалося б, шанси на будь-яке наше представництво на Стедіум оф Лайт помножилися на нуль, коли Назарія Русина стали віддавати в оренди. Але Тимур Тутєров, який ще у 2023-му був підписаний у молодіжці Колоса саме для молодіжки Сандерленда, потрапив до складу першої команди на міжсезонні матчі, взяв у них участь. По ходу сезону можна чекати принаймні якісь виходи на заміни.
Зазвичай у таких ситуаціях говорять про необхідність вписатися в награний склад команди, але в цьому конкретному випадку їх не буде – з дуже простої причини. Нічого награного у Сандерленда немає – він вирішив накупити нову команду. Сам Граніт Джака приїхав із Баєра, багато молодих талантів – із Бельгії, Франції та Челсі, і на перший тур чемпіонату в "чорних котів" може вийти більше новачків, ніж неновачків.
З точки зору шансів на порятунок це, чесно кажучи, тільки погіршує стан команди. Можна набрати цілу колекцію таких команд, від КПР Г'юза до Бернлі Компані, які набирали новий склад "під АПЛ" – і з тріском вилітали. Зіграність у футболі винятково важлива, деякі про це забувають – і обпікаються... Але у того ж Тутєрова в команді без виразного оптимального складу шансів може бути більше. Русин, якщо що, зовсім уже відрізаний шматок: його не взяли навіть у міжсезонне турне.
Чи зробив якісь висновки Фарке перед новою спробою в АПЛ?
Лідс зробив серйозну заявку на повернення в Прем'єр-лігу, відразу після вильоту призначивши Даніеля Фарке. Тренер і в Норвічі на рівні Чемпіоншипа практично не зустрічав конкуренції: легко громив суперників, вигравав лігу з величезним відривом. У першому ж сезоні в Лідсі Фарке дійшов до фіналу плейоф, а в другому взагалі виграв лігу з феноменальними 100 очками.
То що, попереду тріумф і в АПЛ? Ех, якби все було так просто, Фарке б у Чемпіоншипі не працював.
Річ у тім, що на вищому рівні його Норвіч просто били. Йому давали посилення (один бомбардир класу Пуккі, який провів на Керроу Роуд найкращі роки, чого вартий), давали час (не звільнили після першого вильоту) – але самі ідеї Фарке виявлялися занадто наївними. "Канарки" надавали дуже багато простору, давали забивати собі після контратак – і просто погано грали в обороні. Дійшло до антирекорду АПЛ: Дані "накопичив" на рівні вищої ліги 15 поразок поспіль.
І ось, Фарке виводить в АПЛ Лідс. 95 голів – це на 24 (!) більше, ніж у другої за результативністю команди ліги. Сто очок – це... стільки ж, скільки у Бернлі, "кларетові" теж провели прекрасний сезон – але "павичі" вийшли в еліту тріумфально. Питання саме в тому, чи зміг Фарке за ці роки зробити якісь висновки. Якщо ні, то жодні посилення (а їх чимало: у Ліоні взяли воротаря Перрі, в Удінезе центрбека Бійола, з Ньюкасла під'їхав центрхав Шон Лонгстафф) не врятують.
Чи готова АПЛ до Великого Автобуса Скотта Паркера?
Чемпіоншип, за всієї поваги – занадто нішева ліга, і не кожен навіть зараз знає, як називається найкраща захисна команда сучасності. Між тим, Бернлі минулого сезону переписав усі рекорди англійського футболу. Тридцять (!) матчів на нуль протягом регулярного сезону – історичний рекорд Чемпіоншипа, і навіть у нижчих лігах тільки Порт Вейл 71 рік тому зміг створити подібне.
Про АПЛ у цьому контексті навіть говорити смішно. Зрозуміло, що дистанція в 38 матчів не залишає шансів позмагатися з такою "зв'язкою" "бубликів" – але і всього 16 пропущених Бернлі тільки на один м'яч перевершують рекорд Челсі Жозе Моурінью. Але ж то була легендарна оборона: Чех, Террі, Карвалью...
І, головне, ніщо не віщувало: Компані йшов із Бернлі до Баварії, залишивши безліч проблем в обороні. Скотт Паркер змусив команду пригадати й поліпшити напрацювання Шона Дайча: як наслідок, "кларетові" забили менше, ніж Норвіч із 13-го місця, але пропустили майже втричі менше, ніж Сандерленд. Саме тому питання стоїть саме так. Не "чи готовий Бернлі до АПЛ", а чи готова ліга до команди, яка грає як у дев'яності (сподіваюся, хоча б 1990-ті, а не 1890-ті) роки?
Щоправда, ця оборона вже зазнала серйозної пробоїни. Джеймс Траффорд, вихованець Ман Сіті, повернувся в рідний клуб. За воротаря дуже добре заплатили (31,2 мільйона), і на його заміну приїхав дуже непоганий Мартін Дубравка – але такий ідеальний механізм може підкосити будь-яка заміна.
Скільки протримається в Тоттенгемі Томас Франк?
У це міжсезоння Прем'єр-ліги напрочуд мало тренерських перестановок: дві, і обидві пов'язані з Брентфордом. Тоттенгем переманив тренера "бджіл" відразу після того, як Ангелос Постекоглу виграв Лігу Європи.
Ідеальний час, щоб пожартувати про невідповідність філософії клубу (Тоттенгем звик не вигравати титули, а тут таке), але навіть якщо увімкнути серйозність, "шпори" в дуже важкому становищі. Безліч проблем, насамперед з обороною, проявилися, дійсно, і за Постекоглу – але немає жодних гарантій, що новий тренер їх вирішить.
Томас Франк, хоч і дожив уже до 51 року, і 17 із них присвятив тренерству, майже не працював у жорсткому, вимогливому середовищі. Брентфорд був роботою мрії: ідеальна селекційна служба ще в Чемпіоншипі привозила зірок рівня Мбемо, Раї, Воткінса, Тоуні. Результат, звісно, був потрібен, але час давали завжди: Франку пробачили, наприклад, невихід в АПЛ у сезоні-2019/20, коли в команді вже були Воткінс, Рая, Ньоргор, Бенрахма, так само як прощали дуже слабкі відрізки в Прем'єр-лізі.
Франк, безумовно, великий молодець, коли справа стосувалася розвитку талантів, але щодо його вміння давати результат тут і зараз великі питання. Значна частина тих самих 17 років пройшли в "молодших" збірних Данії. У Брентфорді та Брондбю, поки що єдиних клубах, які Томас тренував, починав він дуже слабко: з датським клубом не вигравав перші 8 матчів, з англійським програв 8 із перших 10.
Як Вулвергемптон створюватиме моменти без Куньї?
Пам'ятається, Суркіс говорив про інтерес Вулвергемптона до Бражка, що ця команда може скоро опинитися в Чемпіоншипі. Після цього "вовки" видали серію перемог, а Матеус Кунья грав так, що виглядав одним із найкращих гравців усієї ліги – але навіть так команда зачепилася тільки за 16-те місце.
Зараз Кунья вже в МЮ. Замінити його неможливо (ніхто, включно з Мбаппе і Дембеле, не може гарантувати регулярні голи з 30 метрів), і далі потрібно перезбирати команду заново. Той факт, що в складі "вовків" тепер гратиме Вольф, викликає посмішку – але і з Давидом Меллером Вольфом з АЗ, і з парою форвардів із Сельти, яка так класно вистрілила в минулому сезоні, Вулвергемптону доведеться починати все заново. У принципі, може вийти і краще, ніж раніше: з Куньєю всі знали, якого суперника треба перекривати.
Чи допрацює Аморім до Нового року?
Про МЮ на сайті зовсім недавно вийшов окремий, докладний матеріал:
Якщо коротко, то МЮ провалив минулий сезон – і намагається змінити вкрай негативний вектор розвитку. Але самі очікування від клубу такі, що умовний перехід з 15-го місця на сьоме ніхто не сприйме як успіх. Очікування від одного з найпопулярніших клубів світу давно не відповідають рівню команди.
МЮ не посилив ні оборону, ні півзахист, зате торгується за Доннарумму... Загалом, складне і токсичне середовище, в якому Аморім уже перебуває під тиском (стільки поразок минулого сезону!). Немає сумнівів, що за перших проблем підуть чутки про його відставку – тож португальцю буде дуже складно.
Чи зможе Поттер перезапустити кар'єру?
Вест Гем – єдиний футбольний клуб, який згадується в сазі про Гаррі Поттера. За нього вболіває один із сусідів Гаррі по спальні в Гоґвортсі. У контексті цього кар'єра тренера на ім'я Грем могла б вважатися неповноцінною без "молотків" – але сама його робота викликає питання.
За всіма атакувальними показниками Вест Гем – одна з найслабших команд ліги весь той час, що з нею працював Поттер. Трохи пощастило в окремих матчах (наприклад, на Емірейтс дуже вдало отримав червону Льюїс-Скеллі – і "молотки" навіть у більшості відбивалися), і навіть так "дачники" стали тільки 14-ми. Якби новачки в конкретний сезон не були зовсім слабкими, Вест Гему довелося б зовсім погано.
При цьому Поттер і ім'я в Брайтоні зробив спокійним розвитком команди, а не моментальними результатами. Йому потрібна, щонайменше, підготовка команди в міжсезоння – за ті 4 місяці, які минули після звільнення Лопетегі та призначення Грема, він не встиг показати всі свої напрацювання. Пора реабілітуватися, останні успіхи Поттера датуються сезоном-21/22 – і допомогти в цьому повинен Лукас Пакета, якого виправдали у справі про ставки.
Як Евертон почне нове життя?
Вибачте за пафос. З 1892-го по 2025-й "іриски" грали на легендарному стадіоні "Гудісон". Тут вони обігравали Баварію на шляху до перемоги в Кубку Кубків, сюди привозили безліч внутрішніх титулів, встановили рекорд за домашніми матчами вищої ліги для одного стадіону – але всьому приходить кінець.
Хілл Дікінсон місткіший (52 тисячі глядачів), комфортабельніший за Гудісон – і як же шкода, що Віталій Миколенко травмований і не зможе в День незалежності України вивести Евертон на перший офіційний домашній матч на новому стадіоні.
І тут велике питання, як до цього ставитися: чи то до того, що дев'ять чемпіонств Евертона – така сама історія, як Гудісон, чи то до того, що збільшення прибутку від нової арени має підняти клуб у таблиці. Звичайно, в Україні є особливі приводи бажати "ірискам" удачі, і Дьюсбері-Холл виглядає перспективним підписанням у центр поля, але головні надії клубу пов'язані з персоною тренера.
Девід Мойєс подарував найстарішому клубу Ліверпуля кілька чудових сезонів, поїздив по топклубах і закордонах – але зараз він, навчений досвідом, повернувся, по суті, додому. Зараз він найстарший тренер ліги – і повинен сам хотіти перед пенсією подарувати гарний фінал.
Чи впорається Крістал Пелес із першим в історії досвідом гри на два фронти?
Ніхто в це міжсезоння не вирував так сильно, як фанати "орлів". Клуб завдяки історичній перемозі в Кубку Англії вийшов до Ліги Європи, вперше в історії відібрався до єврокубків – а потім його "понизили у званні", бо в нього з Ліоном збігається власник.
Іронічно, що Ліон-то до останнього сам ходив по грані дискваліфікацій звідусіль: порушив масу правил, ледь не був вигнаний не те що з єврокубків, а навіть з вищої ліги – але все склалося вдало для "ткачів" і невдало для "орлів". При цьому невдалість вельми умовна: на мій погляд, саме Ліга конференцій – "туфлі", які найкраще відповідають Пелес за "розміром". Але фанати були просто розлючені та влаштували безліч протестних акцій.
Агресія від ультрас сильно дисонує зі спокоєм, навіть інертністю "орлів" на ринку. Вони торгуються з Арсеналом щодо Езе, з Баварією щодо Матети, готові відпускати лідерів тільки за непристойно великі гроші – але вже майже очевидно, що клуб без кадрових втрат не готовий здійснювати нові посилення. Вальтер Бенітес і Борна Соса, які під'їхали з Ередивізії, – це заміна Метту Тернеру і Бену Чілвеллу, які пішли, причому заміна на лавці запасних.
І в контексті цього цікаво, як проявлять себе "орли" в ситуації, яка для них унікальна. Ніколи раніше вони не грали в єврокубках – і не забуваємо, що Кубок Кубком, але в чемпіонаті-то "орли" посіли в минулому сезоні 12-те місце. Чи не впадуть вони через темп гри "через два дні на третій"? З іншого боку, їхній тренер, Олівер Гласнер, саме в кубкових матчах собі ім'я і зробив. Його Айнтрахт теж йшов низько, але виграв Лігу Європи, зовсім нещодавно в грі за трофей був переможений Ліверпуль – а вже в ЛК Пелес один із головних фаворитів.
Чи можна зовсім нічого не робити влітку – і зберегти позиції?
Головною новиною літа за участю Фулгема стала презентація форми – ретро-версії, зразка сезону-1999/00. Головним і єдиним трансфером "дачників" став Бенжамен Лекомт – воротар з Монпельє, який вилетів і однозначно приходить сидіти під Бернда Лено.
Клуб попрощався з відвертим неліквідом (шкода Вілліана – це, мабуть, був його останній сезон у Європі), але влітку відпочиває. Що ж, це вибір Фулгема – але команді, в якій найкращому бомбардиру минулого сезону 34 роки (це Рауль Хіменес), буде складно не впасти в нижню частину таблиці.
При цьому останніми днями Фулгем наблизився до нашого ринку більше, ніж будь-хто: "дачники" зробили пропозицію щодо Кевіна. Згідно з інсайдами, вони запропонували 30 мільйонів, Шахтар відмовився – але подивимося, як пройде торгівля вже в серпні.
Як компенсує свої втрати Борнмут?
Продовжимо командою, яка втратила 90% інтересу в Україні – "вишеньками". Ілля Забарний переходить до ПСЖ, і в такому контексті актуальним стає питання: а чи не занадто? Може, варто було обмежитися двома, а не трьома продажами?
Сенесі в парі з ким завгодно з пари (вибачте за тавтологію) Забарний/Гейсен склав би хорошу зв'язку захисників – а так є сумніви. При цьому, після відходу двох центрбеків більш критичними стають і втрата Керкеза, лівого захисника – і навіть воротаря, Кепи Аррісабалаги! Як би багато не помилявся Кепа до Борнмута, за спинами Забарного і компанії надійним став навіть він.
А тепер ні воротаря, ні трьох захисників. Можна сказати "зате виручили понад 150 мільйонів – є, що витрачати", але такі гравці тому й коштують так дорого, що зустрічаються дуже рідко. У нападі, якщо що, минулого сезону ніхто не забив понад 12 м'ячів – і це в такій чудово вибудуваній команді! А тепер усе доведеться починати заново.
Що ж, Іраола й ім'я собі зробив у Райо, де 26 мільйонів євро могли бути трансферним бюджетом років на десять. Тут це вартість викупу одного воротаря: стільки вичавив Челсі за Джордже Петровича. Вийшло, що один воротар "синіх" змінить у рамці воріт Борнмута іншого – але тепер він буде не в оренді. Важливіше, що від Іраоли вимагається створити нову "броню": на лівий фланг під'їхав Адрієн Трюффер, у центрі великі надії на Сенесі, інші дії ще попереду.
Хто вистрілить у Брайтона?
"Чайки" вже привчили до того, що все роблять правильно – навіть якщо їхні рішення на перший погляд виглядають дивно. Заміна Кріса Г'ютона на Грема Поттера виглядала дуже дивно, але стала соломоновим рішенням, визначила розвиток клубу на роки вперед. А потім новий крок уперед зумовила заміна його на де Дзербі, який навіть у єврокубках, проти Марселя й Аякса, гідно виглядав зі вчорашнім середняком Чемпіоншипа.
Хюрцелер так вразити не міг, але як для 32-річного тренера, який тільки з Брайтоном дебютував у вищій лізі, проявив себе дуже класно. Сміливий пресинг, розвиток новачків – і, головне, все це на тлі власної адаптації до топрівня. У найближчому сезоні абсолютно нормально очікувати від Хюрцелера крок уперед, який до Брайтона навіть як гравець не працював ніде вище, ніж друга Бундесліга.
І тут формується дивна ситуація, за якої сам по собі клас гравців не дозволяє розраховувати на місце в Лізі чемпіонів, але... "Сім пишемо, п'ять в умі" – десь так працює арифметика, коли ти думаєш про кількість топових гравців у складі "чайок". Можливо, Боскальї розкриється в одного з найкращих захисників ліги (він був хороший і в ПСВ), можливо, це зробить Дієго Коппола (його взяли з Верони) – а загалом, сама "заліковка" Брайтона така, що можна і, головне, хочеться бажати всього найкращого.
Чи стане Ярмолюк основним у Брентфорді?
Якщо судити виключно по кінцівці минулого сезону, Єгор абсолютно точно основний гравець Брентфорда. Якщо брати відрізки понад 10 ігор, то ні. Але "бджоли" і брали гравця в Дніпрі-1 з прицілом на його дорослішання, розвиток (на момент дебюту Ярмолюк був наймолодшим їхнім гравцем у XXI столітті) – і подальший прогрес, у принципі, можна чекати.
З огляду на те, що ще й Крістіан Ньоргор (не явний, але один із непрямих суперників за місце в основі) пішов в Арсенал, можна чекати збільшення ігрового часу. Повіримо в хороше тут – тому що очікування від сезону в цілому, чесно кажучи, просто огидні.
Мінус Мбемо, Ньоргор, Вісса – це удар по команді як по такій, а тут ще й тренер іде. Так, "бджоли" не гірше за Брайтон привчили, що вміють знаходити неочевидні рішення, але хід із заміною Франка на вчорашнього тренера зі стандартів (!) виглядає як "перехитрили самі себе".
Як сильно впаде Ноттінгем?
Минулий сезон вийшов казкою, дивом для "лісників". Команда, яка 20 років не грала у вищій лізі, потім пару років провела в сумній боротьбі за сімнадцяте місце – а потім заграла так, що в січні ще говорили про можливе чемпіонство і повернення великих часів. Парадоксально, що такий ривок клуб здійснив без ігрової революції: це був усе той самий автобус із контратаками, тільки дуже якісний.
Уже минулого сезону відбулося падіння. Ноттінгем не зміг обіграти Лестер, який уже вилетів, на своєму полі, програв усі вирішальні матчі – і замість Ліги чемпіонів упав у Лігу Європи. Ба більше: навіть до неї клуб потрапив тільки через кейс Крістал Пелес – а за спортивним принципом їм світила Ліга конференцій. Ноттінгем вивчили, стали грати проти нього другим номером – а побудувати щось нове клуб навіть не намагався.
Тепер, коли "лісники" ще й матимуть додаткові матчі в четвер щонайменше до кінця січня (і, найімовірніше, довше: у топ-24 групи складно не потрапити), логічний ще більший спад. Та й загалом, дивно чекати, що Вуд, якому в грудні виповниться 34 роки, зовсім не впаде у рівні. Ноттінгем саме в єврокубках може пошуміти, написати у свою історію гарну сторінку поруч з абсолютно легендарними, про перемоги в ЛЧ – але в Прем'єр-лізі йому час знову починати дивитися на 17-те місце.
Чи готова Астон Вілла утримувати позиції?
Попередній сезон "вілланів" можна схарактеризувати одним словом: яскравий. Обіграли в Лізі чемпіонів Баварію, дійшли до чвертьфіналу, навіть там виграли домашній матч ПСЖ – і взагалі-то, якби в них була трохи краща реалізація, у ЛЧ був би інший переможець. Дещиці не вистачило, щоб знову вийти в головний турнір – але після цього життя Вілли стало якраз раптово сірим і нудним.
З підсилень дві людини – і то, одне з них таке, що може бути пов'язане з ослабленням. Марко Бізот добре грав у воротах Бреста, але якщо він дійсно прийшов замінювати Еміліано Мартінеса, а не сидіти під ним, то йому буде складно це зробити. Емі поки нікуди не пішов, але щодо нього все літо йшли переговори з МЮ і клубами з Саудівської Аравії.
Друге посилення – форвард Еванн Гессан, якого підписали в Ніцці після 13 голів за сезон. Він івуарієць, в АПЛ люблять представників цієї нації, і 30 мільйонів євро за нього можна вважати виправданою тратою. Воткінсу після продажу Дюрана був потрібен помічник/конкурент у нападі – не кажучи про те, що і Воткінса ще можуть переманити.
Важливіше, що про справжнє підсилення мова навіть не заходить. Клуб після сезону, де розкішно заробив у ЛЧ, просто латає дірки – і це не кажучи про те, що Рашфорд у новому сезоні йому не допоможе. З іншого боку, без ЛЧ простіше битися за ЛЧ – тим паче, що якщо пам'ятати, хто тренує Віллу, можливість виграшу Ліги Європи теж треба тримати в голові. Слабке підсилення? Емері 90% кар'єри провів у клубах, які щоліта втрачали всіх лідерів – і, з усім тим, залишалися успішними.
І взагалі. Багато говорять про те, що Ліверпуль повинен проводити сезон мрії в пам'ять про Жоту, але Діогу був заїжджим легіонером для Енфілда. А ось Оззі Озборн вболівав за Віллу все життя – навіть у нижчих дивізіонах, не соромлячись медійних співпраць. Влітку "Принц темряви" покинув наш світ, попередньо зігравши прощальний концерт саме на Вілла Парк – і якщо "віллани" справді вшановують свою легенду, то й сезон мають проводити крутий.
Як сильно впаде Ньюкасл?
В останні три сезони у "синіх" дві кваліфікації до Ліги чемпіонів, один Кубок Ліги – і ще один фінал Кубку Ліги. Незрівнянно кращі показники, ніж у Челсі, Манчестер Юнайтед, в окремих матчах вдавалося перегравати й найсильніші команди ліги. Так що, гранд?
Саме такі відрізки, як це літо, дають зрозуміти, що ні – і чому ні. Перший вихід до ЛЧ приніс останнє місце в групі – і це була їхня єдина участь у єврокубках за 12 років. Ба більше: на тлі тих шести матчів у команди Едді Гау був повний провал у чемпіонаті.
"Сороки" успішні, коли складають усі яйця в одне гніздо. Це начебто логічно для всіх птахів, окрім зозуль, але від грандів чекають успішної гри на кількох фронтах – і, звісно, не шість єврокубкових матчів за 12 років.
Тепер у Ньюкасла нова Ліга чемпіонів, але вони повністю провалили літнє трансферне вікно. Ніхто, кого вони хотіли, не прийшов, Ісак рветься до Ліверпуля – і навіть якщо вони посиляться наприкінці серпня, це вже дуже пізно. Спортивний директор пішов у червні – і незрозуміло, чи то через поганий початок літа, чи то сам провал літа пов'язаний з його відходом, але підсумок один: Ньюкасл навіть із саудівськими мільярдами за спиною і Лігою чемпіонів на горизонті не посилився.
А попереду чергове ускладнення графіка, Ліга чемпіонів. А для Гау дуже важлива фізична готовність. А клуб уже зараз програє всім (той випадок, коли доречно враховувати і результати товариських матчів). Загалом, за всієї любові до Сент-Джеймс Парк і найбільш британської команди ліги, очікування від "сорок" песимістичні.
Чи готовий Челсі боротися за чемпіонство?
Наскільки клубний чемпіонат світу в принципі може поліпшити репутацію клубу, настільки він це зробив для Челсі. "Сині" просто розірвали ПСЖ і найближчі чотири роки гратимуть із нашивкою переможців чемпіонату світу. Це при тому, що від статусу найсильнішого клубу світу де-факто (статусу, який передбачає, як мінімум, участь у Лізі чемпіонів) "сині" були в останні роки так далеко, як не були років 20 до 2022 року.
Мареска багато чого виправив, та й нескінченні мультимільйонні вливання Боулі не могли не дати якийсь результат. Челсі сильно заважала нефутбольна модель ведення трансферів, коли по 20 осіб щоліта приходять, йдуть – і половина з цих 20 і шансу не отримують.
Але клуб непогано заробляє навіть на баласті: Феліш, Петрович, Угочукву і Броя тільки минулого літа принесли понад 110 мільйонів євро, хоча давно не входили навіть у віддалені плани Марески. А так промиваючи пісок (багато-багато купуючи, потім багато-багато продаючи), клуб чіпляє чимало золота (залишає у себе найкращих).
Вихлоп у таких схем все одно мінімальний. Четверте місце – результат, який вважався провальним усі ті 20 років, після кількох років принизливо поганої гри дійсно виглядає успішним. І саме цей сезон має показати, чи повернувся Челсі в топ, чи продовжує бути навколофутбольним проєктом зі скупки всіх перспективних гравців світу. Склад у них уже дуже сильний, але якщо нічого серйозного не буде і зараз, той же Палмер напевно почне дивитися в бік інших клубів.
Чи вистачить Ман Сіті 6 центрбеків, щоб поставити надійну гру в обороні?
Про перестановку Ман Сіті на сайті виходив окремий матеріал:
Відтоді нічого принципово не змінилося. У клубу є Аканджі, Аке, Діаш, Стоунз, Хусанов – і ще й Гвардіол краще розкривається саме в центрі, але гра біля своїх воріт від цього надійною не стає. Гвардіола нещодавно дав інтерв'ю, яке за депресивністю схоже на останнє інтерв'ю в житті Оззі Озборна. І чесне слово, коли чоловік серйозно говорить про можливі 10-15 років відпочинку після Сіті, повне відчуття, що це не 54-річний спортсмен, а 76-річний рокер із величезним досвідом вбивства організму.
За класом Сіті так само входить до найкращих 2-3 команд ліги, але все більше і більше схоже, що ідеї Гвардіоли застарівають, як застарівали 10 років тому ідеї Моурінью. Від цього й така неадекватна кількість гравців оборони: Жузеп сам не розуміє, як усе виправити, і метається між варіантами. Один із найцікавіших проєктів сезону: провалювати другий сезон поспіль не можна, і Гвардіола намагатиметься перебудувати команду, щоб повернути її до перемог.
Скільки заб'є Дьокереш?
Про Арсенал я готував окремий огляд, тож тут можна обмежитися гранично простим питанням. До нього, в принципі, все і зводиться: в обороні, центрі поля, на флангах Арсенал грав відмінно і в минулому сезоні. Із завершувачем були проблеми – і автор 54 голів минулого сезону приїжджає, щоб їх вирішити.
При цьому, безумовно, з такою зіркою може гірше грати і центр поля, і команда загалом – Прем'єр-ліга може поділитися колекцією таких прецедентів, від Ширера в Ньюкаслі до Лукаку в Челсі. Посилюється, у всякому разі, Арсенал точно для боротьби за титул, і в найближчому сезоні цю боротьбу від нього почнуть чекати.
Як трансформує чемпіонський склад Ліверпуль?
І про Ліверпуль я готував окремий матеріал. Він вийшов ще в червні, коли навіть Жота ще був живий – але масштаб закупівель це тільки підкреслює. Екітіке вже під'їхав, Фрімпонг, Керкез і Вірц почали в червоних футболках вже початок передсезонки – а клуб торгується ще й за Ісака!
Дуже ймовірно, що так дорого і масштабно клуб не посилювався ніколи. Для легендарних складів сімдесятих і вісімдесятих Ліверпуль виявляв чудеса селекції, підписуючи суперзірок у третьому-четвертому дивізіонах.
Рекордсмен за голами Іан Раш приїхав із заштатного Честер Сіті, чотириразовий переможець Кубку чемпіонів Філ Ніл – із Нортгемптона. Для чемпіонської команди Клоппа великі гравці приїжджали по 1-2 на рік, перед останнім чемпіонством Ліверпуль не купив взагалі нікого. І тут – "контрольна закупівля", наче всі скарбнички розбили.
Ми, звісно, бачили багато ситуацій, коли масштабне посилення ховало команду – буквально минулого сезону так після придбання Мбаппе завалився Реал. З іншого боку, Ліверпуль так багато років проводив хороші й дуже хороші трансфери, так багато років розвивався близько до ідеалу, що привчив собі довіряти.
Керкеза спортивний директор знає за Борнмутом, де працював раніше, Фрімпонг і Вірц – це зв'язка, яка подарувала Баєру найкращі часи в історії, Екітіке ідеально підходить за метриками легендарних аналітиків "червоних"... Ліверпуль вирішив запустити режим трансформації, не чекаючи кризи – і це дарує одну з головних інтриг сезону.