Сопіт: Олімпіада – це моя мрія, але попереду чемпіонат світу
Фехтувальниця Ольга Сопіт стала першою представницею України, яка виграла золоту медаль чемпіонату Європи в індивідуальній жіночі рапірі.
Напередодні 23-річна киянка переможним поступом пройшла турнір в особистих змагання рапіристок, у чвертьфіналі здолала землячку Дарію Миронюк, у у вирішальному двобої перемогла олімпійську чемпіонку, 10-разову чемпіонку світу та 15-разову чемпіонку Європи італійку Аріанну Ерріґо з рахунком 15:8. Це лише третя медаль українок на чемпіонатах Європи з фехтування на рапірі. У 2007 році Ольга Лелейко виборола "бронзу", а два роки тому – на Євро-2024 Дарія Миронюк стала володаркою срібної медалі.
Новоспечена чемпіонка Європи в ексклюзивному інтерв'ю Чемпіону поділилася емоціями від історичної медалі, розповіла про перебіг турніру, плани на сезон і омріяні Олімпійські ігри.
– Олю, вітаємо! Які перші емоції від перемоги на чемпіонаті Європи, вже усвідомили, що сталось?
– Емоції неймовірні. Чесно кажучи, досі повного усвідомлення немає. Під час змагань ти настільки зосереджений на кожному поєдинку, що не дозволяєш собі думати про результат. Лише після фінального уколу прийшло розуміння, що я стала чемпіонкою Європи. Зараз поступово усвідомлюю масштаб цієї перемоги, і це дуже особливе відчуття.
– Це перше золото в українській рапірі на чемпіонаті Європи, чи відчуваєте, що переписали історію?
– Звісно, приємно розуміти, що вдалося досягти результату, якого раніше не було в українській рапірі. Але для мене це не лише особистий успіх. За кожною перемогою стоїть велика робота тренерів, команди, федерації та всіх людей, які підтримували мене на цьому шляху. Ця перемога стане частиною історії українського спорту, тому я дуже пишаюсь.
– Це лише третя медаль на чемпіонаті Європи для української жіночої рапіри, справи у шпазі та шаблі йдуть значно краще. Чи маєте розуміння, чому так і, можливо, ваш успіх – це сигнал українським уболівальникам?
– Кожен вид зброї має свою історію розвитку. Я вважаю, що українська жіноча рапіра останніми роками дуже прогресує: зростає конкуренція, з'являються сильні молоді спортсменки, а результати стають стабільнішими.
Не думаю, що одна медаль може все змінити, але хочеться вірити, що вона стане хорошим сигналом того, що ми рухаємося в правильному напрямку. У нашої рапіри є потенціал, і я впевнена, що попереду багато яскравих результатів.
– У вирішальній сутичці ви здолали олімпійську чемпіонку, що це для вас означає, та загалом розкажіть про поєдинок?
– У фіналі статус суперниці вже не має значення. На доріжці всі починають з однакового рахунку. Звичайно, перемога над олімпійською чемпіонкою додає цінності цьому результату, але передусім я думала про свою тактику, свої дії та про те, як реалізувати все, до чого готувалася.
– Чи можна сказати, що протистояння з подругою по команді Дарією Миронюк було найскладнішим на турнірі?
– Кожен бій на такому рівні має свої труднощі. З Дашою справді було дуже непросто, ми добре знаємо одна одну, розуміємо сильні сторони кожної. Поєдинки проти партнерок по збірній – завжди особливі та психологічно важчі за інші. Тим паче я вже неодноразово поступалась Даші цього сезону та 2 роки тому на Чемпінаті Європи в Базелі, тому дуже хотілось не повторювати помилок.
– Можливо, бачили якісь сни, чи мали передчуття, що цей чемпіонат стане особливим для вас?
– Насправді жодних передчуттів не було. Зараз я ще проходжу відновлення після травми, тому підготовка проходила не зовсім так, як мені хотілося б. Довелося бути дуже обережною та адаптовуватися до обставин, але спорт часто вчить саме цьому знаходити можливості, навіть тоді, коли все йде не за ідеальним планом. Тому вранці перед стартом я точно не думала про медаль. Мені хотілося насамперед якісно відпрацювати змагання, показати свій рівень і отримати задоволення від фехтування. Можливо, саме такий підхід і допоміг мені пройти цей шлях.
– Попереду командні змагання, ця перемога додає впевненості та натхнення перед турніром збірних?
– Безумовно, такі перемоги додають впевненості. Але командні змагання – це вже зовсім інша історія. Тут важливий результат усієї команди, інша тактика, взаємна підтримка та спільна робота. Ми налаштовані максимально серйозно і хочемо показати свій найкращий рівень.
– Не так багато часу залишається до Олімпійських ігор (літні Олімпійські ігри 2028 року відбудуться в Лос-Анджелесі. – ред.), у вас вже зʼявляються думки про Олімпіаду та чи відчуваєте в собі сили переписати українську історію на Олімпійських іграх?
– Олімпіада – це моя мрія. Звичайно, такі думки є, але зараз я намагаюся концентруватися на найближчих стартах і щоденній роботі. Ця перемога показала, що ми рухаємося у правильному напрямку. Я вірю у свої сили та можливості, але попереду ще багато роботи, щоб бути готовою до найголовнішого старту.
– Які плани на цей сезон?
– Попереду ще дуже важлива частина сезону, наприкінці липня на нас чекає чемпіонат світу в Гонконгу. Звичайно, після перемоги на чемпіонаті Європи мотивації тільки додалося, але зараз важливо не зупинятися на досягнутому, продовжувати працювати й рухатися вперед. Хочеться показати свій максимум і на чемпіонаті світу, як в особистих, так і в командних змаганнях.
***
Чемпіонат Європи у французькому Антоні триватиме до 21 червня. У скарбничці збірної України на цей момент 2 медалі. Раніше шаблістка Аліна Комащук виграла бронзову нагороду.