Прийти, побачити, перемогти: чи треба чекати бліцкрігу від Хижняка в професійному боксі
Один із найтитулованіших українських боксерів на аматорському рівні Олександр Хижняк невдовзі дебютує серед професіоналів.
Ера братів Кличків завершилася, Усик сидить на троні хевівейту, але є суперник, якого він точно не здолає – час. Тому було б чудово, якби Україна отримала в боксі нову надію.
Досить неоднозначний для української публіки Ломаченко пішов, Берінчик після втрати титулу не виходить на ринг уже понад рік, а Олександр Гвоздик своїм останнім поєдинком показав, що повернутися на рівень 2010-х уже навряд чи зможе.
Сергій Богачук, Арнольд Хегай, Карен Чухаджян, Сергій Дерев'янченко претендували на чемпіонські пояси – але щоразу омріяна перемога у вирішальний момент оминала їх стороною, або ж шанс на головний титульний бій так і не з'являвся.
Усі ці ввідні чітко сигналізують: найближчими роками, ймовірно, єдине реальне сподівання українських уболівальників буде покладене на "Полтавського танка".
Стіни сунуть з усіх сторін
30 років для дебюту – певно, запізно. Та краще так, ніж ніяк.
Вперше українець вийде на ринг у межах вечора боксу Rising Star уже в середині березня у столиці України – Києві.
Назвати висхідною зіркою олімпійського чемпіона, бронзового призера Ігор, чемпіона світу та Європи – складно. Він уже повноцінна зірка. Щоправда, поки що локального масштабу.
Зараз Хижняк нагадує персонажа фільму жахів, який опинився в закритому приміщенні, де чотири стіни поступово зближуються, залишаючи дедалі менше повітря та простору головному герою.
Для Олександра в професійному боксі цими чотирма стінами виступають:
- Очікування фанатів і експертів
- Час на реалізацію своїх планів
- Складність переходу з аматорського боксу
- Власне бажання бути тут – і водночас не забувати про Лос-Анджелес-2028
Ну перше – окей, це моя й ваша, читачі, проблема. Олександр нам нічого не винен. Тому навіть якщо при зустрічі скаже крилату для українського політикуму фразу "Я вам ничего не должен", ображатися на нього ми не маємо жодного права.
Друге. Тут уже складніше. У серпні йому виповниться 31 рік. Приблизно в такому ж віці розпочав професійну кар'єру Чжан Чжілей. Утім, у надважкій вазі 33–36 років – це фактично розквіт.
У лайтгевівейті нинішні чемпіони ненабагато старші за українця: Біволу – 35, Каллуму Сміту (interim champion) – 35, Альберту Раміресу (interim champion) – 33, а головній зірці дивізіону Давіду Бенавідесу взагалі 29.
Третій пункт. Як показує практика, олімпійське золото – це величезне досягнення. І є чимало імен – Мохаммед Алі, Джордж Форман, Олександр Усик, Володимир Кличко, Оскар Де Ла Хоя, Андре Ворд, Хоель Касамайор, Гільєрмо Рігондо, Василь Ломаченко – які підтвердили його подальшою кар'єрою.
Але є й інший пласт олімпійських чемпіонів – Одлі Харрісон, Юріоркіс Гамбоа, Одланьєр Соліс, Люк Кемпбелл. Вони були чемпіонами серед професіоналів або ж міцними й дуже незручними суперниками, однак героями своєї епохи так і не стали.
Були й випадки, коли тріумфатори Олімпіад навіть близько не претендували на щось по-справжньому велике – Тоні Йока, Джо Джойс, Рьота Мурата.
У те, що Хижняк стане епохальною постаттю на рівні Усика чи Ломаченка – віриться слабко. Але й сценарій Йоки чи подібних історій теж виглядає небажаним.
Тому найбільш реалістичним виглядає шлях боксера рівня Гамбоа чи Кемпбелла – з шансом узяти титул і, можливо, навіть його захистити.
Завадити цьому може четвертий фактор. "Полтавський танк" не полишає надії виступити на Іграх у Лос-Анджелесі. А це означає, що доведеться розриватися між аматорським і професійним боксом.
Як ми знаємо, однією п'ятою точкою на два стільці не сісти. Навіть якщо ця п'ята точка – як у Тайсона Ф'юрі.
Бліцкриг! А чи він потрібен?
Здається, що боксер має діяти максимально швидко й кожного разу піднімати рівень опозиції в протилежному куті одразу на кілька щаблів. Але чомусь хочеться, щоб цього не сталося.
У перший рік ніхто не кидатиме його на солідних суперників. Тому не варто дивуватися, якщо перші три виходи на ринг завершаться впевненими перемогами, але опоненти матимуть рекорди на кшталт 2-6-2, 13-1-25 чи щось подібне. І це – абсолютно правильно.
Василь Ломаченко намагався взяти титул уже в другому бою – невдало. І багато перспективних боксерів роблять цю помилку: хочуть отримати все й одразу.
Менні Пак'яо та Сауль Альварес не мали солідної аматорської кар'єри, але на початку професійного шляху також оступалися на боксерах, які навіть не удостоїлися сторінки про себе на Wikipedia.
Британські промоутери Френк Воррен та Едді Гірн у цьому плані виділяються. Молодих вони ведуть довго й поступово. А якщо підписують бійців з олімпійським досвідом, то також не поспішають експлуатувати їхній статус, даючи шанс на розвиток.
Хтось – як Ентоні Джошуа – цим шансом користується. Хтось – як Джо Джойс – ні.
Зараз головними активами цих функціонерів є Мозес Ітаума (13-0, 11 КО) і Теремоана Теремоана (9-0, 9 КО). Уболівальники вже записують їх ледь не в головних конкурентів для Усика в найближчі рік-два. Але досвідчені дядьки чудово розуміють: хай краще зараз будуть легкі прогулянки з нокаутами в 1-3 раунді, ніж поразка, яка завдасть моральної шкоди більшої, ніж глухий нокаут у самій "коробці" шкоди фізичної.
Хижняк представлятиме промоутерську компанію Usyk17. Є сподівання, що Олександр Усик, якого кар'єрна доля в найважливіші моменти зводила саме з клієнтами Воррена та Гірна, уважно придивлявся не лише до їхніх бійців, а й до самого боксерського "бізнесу".
Ідеальним прикладом для наслідування для Хижняка може стати Еберт Консейсао. Так, саме його кривдник у фіналі Токіо-2020.
Молодший на два роки бразилець наразі виграв усі свої дев'ять поєдинків на професійному ринзі, п'ять – нокаутом.
Вже маючи кілька боїв у профі, він отримав гідну конкуренцію від братів Есківа Фалькао (срібло Лондона-2012 у середній вазі) та Ямагучі Фалькао (бронза Лондона-2012 у лайтхевівейті). Його земляки активно "бодалися" з ним усі десять раундів.
Зараз Консейсао володіє поясом WBO Latino. Еберт продовжує розвиватися й без поспіху готує себе до суперників із набагато соліднішим списком регалій.
Хотілося б, щоб і Хижняк, і Усик, і їхні команди розуміли: поспішати потрібно, але обережність і плановість мають бути.
Можливо, хтось скаже, що до гонга про завершення раунду в Хижняка залишилося 10-20 секунд і треба діяти активно, бо вже четвертий десяток. Але, стоп! З чого ви взяли, що в кар'єрі Олександра настають останні раунди? Може, аматорська кар'єра це всього 2-3 трьохвилинки, а решта 9 відведені на профкар'єру? Тому зараз на екваторі діємо обережно, проте впевнено.
У боксі не солідно вкладатися в удар сильною рукою без якісної розвідки джебом. Тому десь джеб, десь ухил, десь відтяжка, а потім головні активності. Інакше наша "rising star" ризикує так і не зійти.