Втрачені мільйони, розлучення та драматична чорна куля: нескінченні битви Марка Аллена
Футбол – жорсткі підкати, постійна боротьба, зіткнення. Регбі чи американський футбол – силові контакти, сутички, удари. Хокей – усе те саме, але ще й можливість побитися. Бокс та інші єдиноборства – пряма загроза фізичних травм.
Але спорт – це не лише "Citius, altius, fortius".
Головний ворог будь-якого спортсмена – він сам. Точніше, його думки, невпевненість, сумніви та самобичування. Іноді це навіть страшніше, ніж пошкодження, розтягнення чи струс мозку. Тіло може відновитися. Психологічний удар здатен залишитися з тобою набагато довше.
Яскравий тому приклад – Марк Аллен. Зірка світового снукеру останніх 15-20 років. У його кар'єрі було практично все: перемоги на рейтингових турнірах, великі призові, впізнаваність серед уболівальників і їхня любов.
Не вистачало й не вистачає лише одного – титулу чемпіона світу.
Головна трагедія
Ще у Стародавній Греції автори перших епопей і пісень зрозуміли просту річ: історія має зав'язку, кульмінацію та розв'язку. Але почати його історію хочеться саме з кульмінації трагічності її головного героя. І не дай Боже – з розв'язки.
Початок травня 2026 року. Шеффілд. Театр "Крусібл".
У мецці снукеру розпочалися півфінальні матчі чемпіонату світу. В одному з них зійшлися титани-ветерани Шон Мерфі та Джон Хіггінс. В іншому – 40-річний Марк Аллен та 22-річний У Іцзе.
Китаєць проводив проривний сезон, піднявшись із кінця третього десятка світового рейтингу аж на десяту сходинку перед стартом World Snooker Championship.
Однак фаворитом протистояння все ж виглядав Аллен. Марк роками перебував серед еліти світового снукеру. На його боці були досвід, холоднокровність і виважений стиль гри. А формат до 17 перемог лише додавав йому переваг: на такій дистанції клас і досвід зазвичай отримують додаткову вагу.
За всю історію офіційного світового рейтингу снукеру, який ведеться з 1976 року, на його вершині побували лише 13 гравців. 11 із них ставали чемпіонами світу, причому дехто – неодноразово. Ще один – Дін Джуньху – мав за плечима фінал чемпіонату світу 2016 року.
Єдиною "білою вороною" залишався Марк Аллен – людина, яка зуміла очолити світовий рейтинг аж на 12 тижнів, не зігравши у найпрестижнішому матчі сучасного снукеру.
Тож коли, як не зараз, ставати "Королем Крусіблу"?
Втім, усе пішло не за планом із самого початку. У Іцзе практично не помилявся – 6:2 за фреймами. Північноірландець не збирався здаватися – повів 7:6.
Драма їхнього протистояння №1
У 14-му фреймі "Пістолет" мав перевагу 47:13. Однак згодом чорну кулю оточили червоні, утворивши складний кластер (групу куль біля однієї лузи – прим.). Обидва снукеристи були змушені переходити до тактичної боротьби – виконувати підкати та відкати, намагаючись не залишити супернику зручної позиції для атаки.
Загалом У Іцзе та Марк Аллен 56 хвилин не забивали кулі в лузи. Рефері почав активно попереджати спортсменів, що може оголосити ререк – перегравання фрейму з нуля.
Аллен усіляко заперечував, адже мав перевагу за набраними очками й не хотів цього.
Намагаючись розбити кластер, Марк забив чорну кулю замість червоної, отримавши фол і подарувавши супернику сім очок.
Після цього Іцзе провів результативну серію. Втім, боротьба тривала ще довго – вже на кольорових кулях.
Аллен шукав снукери, намагаючись створити собі шанс на камбек. Йому майже вдалося наздогнати китайця, але У Іцзе першим забив рожеву й остаточно позбавив суперника можливості врятувати фрейм.
Загалом партія тривала 100 хвилин і 19 секунд – це найдовший фрейм в історії чемпіонатів світу. Попередній рекорд було перевершено одразу на 15 хвилин.
Це був нокдаун. Згодом китаєць повів 10:8.
Фаворит не знітився – 16:14. До першого у своїй кар'єрі фіналу чемпіонату світу залишався лише один фрейм. Іцзе відповів серією на 67 очок і скоротив відставання до 15:16.
А потім…
Драма їхнього протистояння №2
У тактичній боротьбі пройшов і 32-й фрейм. Усе – за канонами найкращого спортивного трилера: переможець мав визначитися на останніх кольорових кулях.
Марк забиває складну рожеву. Матчбол. Попереду – остання чорна.
І це не якийсь неймовірно складний удар. Класичне розташування, зручна позиція, жодних очевидних пасток. Якщо шукати спортивну аналогію, то це радше пенальті у ворота з голкіпером-манекеном.
Підготовка. Прицілювання. Удар.
Глядачі вже готові підвестися зі своїх місць заради овації. Рефері тягнеться зняти рукавичку, щоб потиснути спортсменам руки. Сам Марк, ймовірно, вже видихає з полегшенням. Точний удар – і він у фіналі чемпіонату світу.
Втім…
Звичайно, у баскетболі професіонали не влучають із-під самого кошика, коли поруч немає опонента. У волейболі не обробляють простий м'яч. У футболі не забивають у пусті. А в снукері навіть майстри іноді не влучають у ціль з позицій, які здаються елементарними.
Але тут була одна принципова різниця.
Коли помиляється звичайний спортсмен, він просто помиляється. Коли помиляється спортсмен, який роками носить у собі одну й ту саму нездійснену мрію, помилка може важити значно більше.
Аллен не забив чорну. Іцзе забив її. 16:16. І все довелося вирішувати в останньому, 33-му фреймі.
Та психологічно остання чорна вже зробила свою справу.
Іноді поразка починається не тоді, коли суперник набирає вирішальне очко. Вона може початися на кілька секунд раніше – у момент, коли спортсмен перестає довіряти самому собі. Той промах став для Аллена нокутом. А можливо – чимось більшим.
Після тієї чорної кулі – чорна смуга
Сам Марк після матчу визнав: у нього було достатньо шансів закрити зустріч, але він не впорався з тиском. А далі настала дивна тиша.
Після Шеффілда Аллен фактично зник із професійної сцени. Він не зіграв у Championship League, пропустив Shanghai Masters, China Open, Wuhan Open, British Open та English Open, а згодом відмовився і від International Championship та Shenzhen Open. Причина щоразу формулювалася однаково – особисті обставини. Станом на кінець вересня він пропустив уже вісім турнірів поспіль.
Єдиним публічним сигналом, який змусив уболівальників заговорити про психологічний стан Аллена, став загадковий пост в Instagram – зображення людини в капюшоні під "The Sound of Silence" у виконанні Disturbed. Жодного пояснення. Лише картинка, музика і тиша.
Чи пов'язаний цей пост із поразкою в "Крусіблі"? Ми не знаємо. Чи є причини його тривалої відсутності психологічними? Так само не знаємо.
Відомо лише те, що після поразки він практично зник зі снукерного життя, а WPBSA (Всесвітня професійна асоціація більярду та снукеру) підтримує з ним контакт. Голова організації Джейсон Фергюсон підтвердив, що особисто звертався до Аллена, а представники WPBSA Players продовжують із ним спілкуватися. Водночас Фергюсон наголосив на конфіденційності та не став розкривати деталей ситуації.
Вічно другий – або мінус 600 тисяч фунтів
У Марка Аллена є ще одна особлива снукерна невдача – Home Nations Series.
У цій серії чотири турніри: English Open, Northern Ireland Open, Scottish Open та Welsh Open. За підсумками всіх чотирьох змагань гравець, який заробляє найбільше призових, отримує додатковий бонус у розмірі 150 тисяч фунтів.
Іронія в тому, що самі турніри цієї серії Аллен вигравав. У 2018 році він взяв Scottish Open, у 2021-му та 2022-му – Northern Ireland Open, а у 2025-му – English Open.
Але коли справа доходить до головного бонусу за всю серію, Аллену немов хтось постійно перекриває дорогу.
Найболючіший приклад трапився у сезоні-2021/22. Марк Аллен і Джон Хіггінс набрали однакову суму – по 101 тисячі фунтів. Переможця визначав додатковий показник, і за ним Хіггінс випередив північноірландця.
У результаті шотландець забрав бонусні 150 тисяч, хоча сам не виграв жодного з чотирьох турнірів серії. Він тричі доходив до фіналу, але щоразу програвав. І саме через три фінали гроші віддали шотландцю
"Було б логічно розділити бонус", – говорив тоді Марк місцевим ЗМІ.
Історія повторилася через чотири роки.
У сезоні-2025/26 Аллен знову підійшов до останнього турніру лідером. Він виграв English Open, дійшов до півфіналів Northern Ireland Open та Scottish Open і перед Welsh Open мав 142 тисячі фунтів призових у межах серії. Найближчі переслідувачі ще могли його наздогнати, але для цього їм потрібно було провести практично ідеальний турнір.
Аллен програв Девіду Грейсу вже в першому раунді Welsh Open. Здавалося, цього мало вистачити.
Але Джек Лісовскі дійшов до фіналу і в підсумку завершив серію зі 154 тисячами фунтів – проти 142 тисяч Аллена.
Знову друге місце. Знову втрата 150 тисяч бонусу.
І саме тут починається найцікавіша психологічна складова цієї історії. Поразка в окремому матчі – це одна річ. Але коли один і той самий сценарій повторюється роками...
Після того як Лісовкі знову обійшов Аллена, Марк відреагував із розчаруванням:
"Не впевнений, що коли-небудь виграю цей бонус. Це вже четвертий раз (інші два були менш драматичні – прим.) за шість років, коли я другий".
Чотири других місця за шість років. І приблизно 600 тисяч фунтів, які могли опинитися на його рахунку, але зрештою дісталися іншим.
Виграна битва із зайвою вагою
Була в кар'єрі Аллена й інша боротьба – не із суперниками, а із самим собою.
Протягом років він поступово набирав вагу. Частково цьому сприяли спосіб життя професійного снукериста, постійні переїзди, тривалі сезони та далеко не ідеальне харчування.
Сам Марк не приховував, що фізична форма була його слабким місцем. До чемпіонату світу-2022 ситуація стала серйозною – він важив приблизно 120 кілограмів. Це вже не було питанням зовнішності.
Зайва вага почала безпосередньо впливати на його гру. Аллен розповідав, що через живіт йому було незручно виконувати деякі удари, іноді не вистачало гнучкості, щоб дістатися потрібної позиції, а під час швидкої гри виникали проблеми з диханням. Фізичне обмеження поступово ставало ще одним суперником за снукерним столом.
Поворотним моментом стала розмова з Ронні О'Салліваном після чемпіонату світу. Але остаточно Аллена зачепили слова близького друга Майкла.
Той сказав Марку, що побоюється: якщо він продовжить набирати вагу, то одного дня може не дожити до моменту, коли зможе провести доньку до вівтаря.
Фраза була жорсткою. Але подіяла.
За словами Аллена, буквально через два дні він почав змінювати своє життя. Перебудував харчування, почав уважніше ставитися до здоров'я і поступово позбуватися старих звичок. Перший період був особливо важким – організму та самому Марку довелося звикати до нового способу життя.
Результат виявився вражаючим. За кілька місяців Аллен втратив майже 30 кілограмів. Уже на British Open-2022 його зовнішність змінилася настільки, що це стало однією з головних тем турніру.
Але найважливішим було не те, скільки кілограмів він втратив. Найважливішим було те, заради чого він це робив.
“Я робив це заради свого життя, а не заради снукеру”, – пояснював він.
Головною мотивацією було здоров’я, сім’я і бажання побачити, як росте його донька Лорен Софі.
Розлучення, гроші та особисті війни
Лорен Софі у 2006 році народила Ріан Еванс – 12-разова чемпіонка світу серед жінок, з якою Аллен перебував у стосунках у 2005-2008 роках. Після розриву між колишніми партнерами виникла суперечка щодо виплат на утримання дитини.
Конфлікт виявився настільки серйозним, що навіть через роки їхня зустріч на British Open-2021 перетворилася на одну з найбільш напружених дуелей у кар'єрі Аллена. Перед матчем Еванс демонстративно відмовилася потиснути йому руку.
На той момент були ковідні обмеження, тому Марк протягнув кулак, але "відбити" його снукеристка не захотіла. Наприкінці напруженої зустрічі, яку Аллен виграв з рахунком 3:2, рукостискання також не було.
У 2020 році розпався шлюб Марка з Кайлою Макґіґан, з якою він прожив сім років. У них народилася донька Харлі.
Паралельно з особистими проблемами накопичувалися фінансові. Згодом Аллен оголосив себе банкрутом, хоча до того моменту вже заробив близько 3,5 мільйона фунтів призових у професійному снукері.
На перший погляд, цифри здаються абсурдними. Як спортсмен, який заробив мільйони, може опинитися на межі фінансової катастрофи?
Відповідь виявилася доволі прозаїчною – Марк витрачав більше, ніж міг собі дозволити.
Він сам визнавав, що не відкладав грошей на податки та "чорний день", купував автомобілі й будинки дорожчі, ніж планував, а після розлучення юридичні витрати лише поглибили фінансову яму. У якийсь момент постало навіть питання, чи зможе він продовжувати професійну кар'єру.
Показово, що після перемоги на Northern Ireland Open-2021 Аллен не був упевнений, що взагалі зможе отримати свої 70 тисяч фунтів призових через фінансову ситуацію.
Так спорт вкотре продемонстрував свою жорстоку іронію. На снукерному столі ти можеш заробити десятки тисяч фунтів за кілька годин. Але якщо за межами столу немає контролю над власним життям, великі цифри на банківському рахунку можуть зникнути набагато швидше, ніж здається.
Зрештою Аллен вибрався з фінансової кризи.
У його особистому житті також з'являлися нові сторінки. Після цього він зустрічався з Ейдін Кессіді, однак ці стосунки тривали близько року. Згодом Марк почав романтичні стосунки із Сарою Геральд. Влітку 2025-го вони одружилися.
У 2026 році шанувальники помітили, що Аллен видалив із соціальних мереж спільні фотографії із Сарою, а також більше не підписаний на неї. Це може свідчити про серйозні зміни в особистому житті, які також впливають на те, що він пропускає турніри.
Допоможіть нам
Аллен – один із тих спортсменів, які не приховують: психологічні проблеми можуть бути не менш серйозними, ніж фізичні.
Ще задовго до фінансової кризи та розлучень він відкрито розповідав про періоди депресії. Постійні переїзди, готельні номери замість дому, відсутність сім'ї та друзів поруч.
Фінансові труднощі й розриви стосунків поступово створювали середовище, у якому психологічне навантаження ставало не меншою проблемою, ніж навантаження за снукерним столом.
У найважчі моменти Аллену не хотілося навіть виходити з дому чи спілкуватися з людьми.
Але важливим було інше – він не намагався зіграти роль людини, яка здатна самостійно подолати будь-яку проблему.
Марк звернувся до лікаря, а згодом кілька місяців спілкувався з психіатром.
За його словами, розмови з людиною, яка не була родичем або другом, навіть допомагали більше. Професіоналу можна було говорити те, що не завжди наважуєшся сказати близьким, і не боятися, що власні проблеми стануть для них додатковим тягарем.
Аллен неодноразово наголошував на необхідності психологічної підтримки для снукеристів. Він закликав зробити конфіденційне консультування доступнішим, особливо для молодих гравців, які тільки потрапляють у професійний тур і раптом опиняються далеко від дому.
Доброта і волонтерство
Попри репутацію емоційного снукериста, Аллен має й іншу сторону – благодійну.
Ще задовго до створення власного фонду він регулярно долучався до зборів коштів. У 2015 році, наприклад, Марк організував благодійний гольф-захід на підтримку Ронана – хлопчика з церебральним паралічем. Тоді спільними зусиллями вдалося зібрати близько 26 500 фунтів.
Аллен також брав участь у благодійних снукерних заходах і допомагав збирати гроші для різних організацій. У 2019 році він організував Mark Allen Classic, кошти від якого спрямували до Riverside Special School – школи в Антрімі, передмісті Белфаста.
У 2024 році Аллен пішов ще далі й заснував власний Mark Allen Foundation. Мета – допомагати людям у його рідному Антрімі та сусідньому Ньютаунаббі, підтримувати спорт, дітей, сім'ї та людей, які опинилися у складних життєвих обставинах.