Антон Казаков: Цього разу я однозначно краще готовий до мейн-туру
У іспанському місті Гандія українець Антон Казаков, можна сказати, переписав історію снукеру.
Спочатку він виграв чемпіонат Європи U-21, чим забезпечив собі повернення в мейн-тур, а потім забрав і дорослий ЧЄ. Його серія перемог склала 18 матчів.
"Чемпіон" вирішив поспілкуватися з 21-річним снукеристом. Пригадали тріумфальні виступи в Іспанії, дізналися про улюблених гравців і які хоббі має Антон.
– Почнемо з чемпіонату Європи U-21. Повернення в мейн-тур. Ти, коли влучив червону, аж дав волю емоціям, зробивши переможний жест рукою. Отже, що відчував, коли зрозумів, що переміг?
– Я був радий, звісно. Якщо чесно, я навіть відчув полегшення. Розумів, що на стадії Last 16 Олівер Сайкс, з яким я потім грав фінал категорії Man, і Михайло Ларков програли. Хоча я вважав їх головними фаворитами.
Після того як вони вилетіли, було розуміння, що тепер я – фаворит. Було б, скажімо так, не використати шанс – не дуже добре.
Для мене це був чудовий шанс, щоб виграти та приєднатися до Міші та Юліана в мейн-турі.
Але у фіналі, насправді, Райлі (Павелл – валлійський снукерист) зіграв дуже сильно. Дав солідний бій. Не впевнений, що якби Олівер дійшов до фіналу, то зіграв би так само сильно, як Райлі. Сильний фінал видав, складний матч був.
– Ну йому лише 17 років, тому все попереду.
– Так-так. Він влучав такі кулі, від яких я був у шоці. Я навіть не думав, що на такі удари можна йти. А він не просто йшов і ризикував, а й забивав.
Потім титул на дорослому ЧЄ. Що це було: кураж, дуже професійний підхід, бажання довести фанатам снукеру щось. Бо багатьох дивувало, що ти так викладаєшся, маючи в кишені путівку в мейн-тур?
– Потім титул на дорослому ЧЄ. Що це було: кураж, дуже професійний підхід, бажання довести фанатам снукеру щось? Бо багатьох дивувало, що ти так викладаєшся, маючи в кишені путівку в мейн-тур?
– Будь-який гравець не любить програвати. Усі завжди хочуть перемагати. От і я, граючи "менів", продовжив демонструвати хороший рівень гри, особливо в сітці плейоф. У групі перші дві гри були не дуже.
Я знову грав із Райлі. У нього був хороший шанс виграти гру, але він помилився, і мені вдалося його покарати.
Потім у нас був один вихідний. Це дуже допомогло. Після U-21 ми грали групу дорослого турніру, тому вихідний врятував.
– Я слідкував, там кілька матчів на день було, завершувалися досить пізно.
– Графік U-21 взагалі був скажений. Завершували вночі. Не одна людина закінчувала о 2:00, а деякі взагалі до 3:00 грали. А наступного дня зустрічі вже о 10:00. Складний графік.
На "менах" розклад був простіший. А ще й вихідний, якщо проходиш із першого місця. У цей вихідний я та ще кілька гравців, які посіли перші місця, поїхали відпочити до Валенсії – це трохи дозволило перемкнутися.
У плейоф у мене були три експрофі. Був Сімон Ліхтенберг – 4 роки грав у мейн-турі. Потім був Пітер Лайнс. У 1/4 – Влад Градінарі з Молдови (він ще не був у професіоналах – прим.), а в півфіналі – Робін Халл. Халл і Лайнс тривалий час були в турі.
Із цих матчів я погано зіграв із Пітером. Навіть за невиразної гри я повів 3-1. Справа дійшла до контрової партії. У контрі я грав погано, він теж не найкращим чином. Я промазав матчбол, він промазав – багато помилялися. Йому, щоправда, треба було зібрати із синьої кулі. От він і промазав, залишив мені кулю під лузою, і я вже його не пробачив.
– Які матчі на цих турнірах запам'яталися найбільше через свою складність?
– Найскладнішими на чемпіонаті Європи були зустрічі з Лайнсом і фінал. Складний фінал був. Я поступався 3-4, але довів матч до перемоги. У наступному фреймі я зібрав чудову серію через синій і болкерні кольорові, тому шансів у нього не було.
У контрі він промахнувся кілька ударів, я встиг відірватися очок на 30. Враховуючи, що півтора фрейма Олівер фактично просидів, то вже було йому складно зібратися. Він почав влучати, але я за цей час назбирав до фреймболу.
На U-21 було три поспіль складні матчі: чвертьфінал, півфінал, фінал. У 1/4 я взагалі програвав 2-3 угорцю Еріку Надю. Там дивна гра була (посміхається – прим.). Я програвав 2-3, він грав не ідеально. Він узагалі "сушив" гру. Суперник бачив, що я найсерійніший гравець турніру, тому "сушив", адже розумів, що у відкритій грі в нього немає шансів. У підсумку я довів до перемоги – 4-3.
Після цього був невеликий перепочинок і відразу наступна гра з поляком Мілевським. У мене гра не йшла, не міг знайти ритм. Ба більше – втома. Завершив о 2 ночі, потім гра з угорцем, ось ще одна гра. Перші три фрейми були слабкими, але в кінцівці я забрав кожен із них.
У четвертому фреймі у мене був чудовий шанс: набрав близько 20 очок і промахнувся ударом із реста. Йому залишилася чудова позиція. Я думав, що влучу з реста і спокійно доведу до перемоги. Але промахнувся, а він на відкритій позиції почав грати чудово і зібрав сотню.
Потім був також не найкращий фрейм від мене, але коли я помилявся, то не залишав йому нічого зручного на столі, тому забрав матч – 4:1.
Можна сказати, що допомогло везіння. Адже проти угорця мені тотально не щастило, а ось супернику… Він бив просто неймовірні удари, але биток відлітав незрозуміло куди, кулі рухалися, але білий ставав туди, де абсолютно нічого не придумати. І таке було кілька разів за поєдинок.
– Фінал теж був непростий, можна сказати, камбек зробив.
– У фіналі Райлі також почав сильно, повівши 2-0. У третьому фреймі я, здається, набрав 66 очок і промахнувся фреймбол – дуже простий чорний не влучив. Він був близький забрати. Якби він виграв, то не знаю, що було б. З 0-3 складно відігратися.
Цей фрейм узагалі міг бути вирішальним. Він мене фактично наздогнав, не влучив рожевий, кілька разів відігрувався, але залишив мені кулю біля лузи. Я відчув полегшення, коли зробив рахунок 1-2. Якби не залишив мені під лузою, то грали б відіграші ще довго – і хто знає, як би все закінчилося.
– А чи ти з Павеллом спілкуєшся? Все-таки двічі його обіграв, не ображався на тебе?
– Ми знайомі, але не дуже спілкуємося. І в Болгарії з ним також грав – програв 2-3. Той поєдинок був дуже специфічним. У кожному фреймі я набирав 50+ очок, вів, мав вигравати. Але так склалося. Ту гру я мав забирати, але програв і не вийшов із групи. Загалом той турнір був не дуже вдалий.
А ось у фіналі в Іспанії я зібрався. Зробив 2-2. Пішли на перерву. Райлі почав нервувати, втрачати концентрацію, помилятися. На жаль, не вдалося покарати одразу, хоча він давав шанси. Я, можна сказати, подарував йому надію – 3-2. Потім він міг повести 4-2. Йому треба було ще дві кулі: червону і чорну. Влучив би – проблем не було б.
Павелл помилився на виході, а після цього я влучив складний дальній удар. Забив і зачистив стіл. У наступному фреймі вдалося зробити хорошу серію без чорного – вже не пам'ятаю, чи до фреймболу, чи близько до нього зібрав. Тому так і довів до перемоги.
– У різних фейсбук-групах бачив коментарі, де писали, що Антон затягує суперників у свій стиль і там вивірено й повільно "душить". Навіть хтось писав "Український Марк Аллен". Щоб ти міг би сам сказати про свій власний стиль гри?
– Якщо чесно, я досить сильно змінив свій стиль гри за останній рік. Почав грати швидше – раніше грав дуже повільно. Змінював певні речі в техніці, тому десь не вистачало впевненості. Не був упевнений, що буду влучати й вигравати матчі, тому грав повільно.
Якби я тоді почав грати швидше, то поспішав би. Я це розумів. Зараз граю швидше, але не здається, що поспішаю. У деяких іграх на цих турнірах я навіть грав повільніше. Особливо у фіналі – щоб точно все зробити правильно.
Звичайно, я продовжу працювати над цим. Старатимуся грати ще трохи швидше. Краще грати, коли є ритм – простіше збирати серії.
Чи затягую гру? Думаю, всі знають, що я дійсно чудово граю у відіграші. Останнім часом я все більше переходжу на атакувальний стиль – на U-21 я був найсерійнішим гравцем, на "менах" – одним із найсерійніших.
І не забуваймо, що на груповій стадії я ще відходив від U-21, тому стартував не найкращим чином. Якби був "свіжішим", то почав би збирати серії ще з групи.
Моя гра змінюється і буде змінюватися далі. Буду нарощувати серійність, покращувати влучання. Так, у мене більш вивірений стиль – я не йду на ризик. Наприклад, Райлі Павелл ризикував: намагався влучати, як на мене, ті кулі, на які не варто було йти, бо коли не влучаєш, то залишаєш відкриту позицію супернику. У цьому плані я намагаюся не ризикувати, а грати більш надійно.
– У тебе взагалі сезон дуже успішний. У січні ти з Мішею Ларковим ще й взяли золото в командному ЧЄ. За рахунок чого вдалося провести такий успішний рік?
– Задач на цей рік було кілька – хотілося повернутися в тур і покращити гру. Відверто кажучи, сезон складався не дуже успішно. На Q-турі виступав слабко, та й в Албанії до парного чемпіонату все складалося не найкращим чином. І етап Q-туру, і чемпіонат 6-red.
Міша, начебто, теж виступив не супер, вже точно не пам'ятаю. Там, можливо, був шут-аут, і там Міша виступив краще.
На парному турнірі ми розуміли, що є одними з фаворитів, і нам вдалося зіграти непогано. Ну і ми знаємо один одного, раніше грали разом – нам комфортно виступати в парі. Були складні зустрічі, але вдалося виграти.
– Михайло і Юліан тренуються з Кевіном Джонстоном, а хто стоїть за кадром під час успіхів Антона Казакова: де тренуєшся, хто тренує, як часто граєш спаринги?
– Я тренуюся в академії Вікторії. Живу і тренуюся в Шеффілді. Постійного тренера немає. Брав кілька сесій у Лі Вокера, але це було певний час тому. Можливо, знову піду до нього – ще не знаю.
Тренуюся там. Часто грав із Тепчаєю Ун-Ну, Чжанем Аньдою. Грав із Чжао Сіньтуном – він також там тренується. Чжао останнім часом рідко з'являється.
Ешлі Хьюгілл – топовий аматор, який із наступного сезону буде в мейн-турі. Професіонал Чатчаппонг Насса з Таїланду – з ним грав спаринги. Усіх перераховувати не буду, але снукеристів 15 знайдеться.
– У 2022-му ти назвав улюбленими гравцями Діня, Селбі, Ронні і Ніла Робертсона. По-перше, чому саме ці снукеристи, а по-друге, чи додався хтось до цього списку за ці чотири роки?
– До цього списку додав би зараз Чжао. Чудовий гравець, подобається, як він грає.
Селбі – це перший гравець, який мені сподобався. Коли я почав дивитися снукер, він якраз виграв свій перший титул чемпіона світу.
Мені подобається його стиль. Усі кажуть, що він сильний стратегічно, у відіграшах. Він, напевно, найсильніший у цьому компоненті. Але коли в нього йде атака… Згадую чемпіонат світу 2021 року – він там у перших трьох раундах виносив усіх "в одні ворота". Він виграв у Марка Вільямса 13-3. Складно уявити, щоб хтось обіграв Вільямса з таким рахунком. У перших трьох матчах його pot success складав 96%! Зараз уявити таку результативність на такій дистанції – майже нереально. Багато хто каже, що він не грає в атакувальний снукер. Коли в нього йде – він грає.
Ронні творить дива. Нещодавно він оформив брейк у 153 очки. Ось у фінал вийшов у 50 років. Як не любити такого гравця?
Дінь і Робертсон – дуже технічні гравці. Особливо в попередні роки. Зараз техніка Діня трохи змінилася, і там є один момент, який мені не подобається. У його праймові роки, десь у 2014-му, техніка була неймовірною.
Сіньтун – те саме: неймовірна техніка. За цими гравцями приємно спостерігати. У них гра йде як по книжці.
– За два роки в мейн-турі тобі вдалося зіграти проти кількох топів. Як загалом згадаєш той період?
– Це був хороший досвід. Скажу чесно, ті два сезони були провальними. Я явно був не готовий. Так, я потрапив у мейн-тур, але не був готовий на 100%, щоб там закріпитися. Зараз я набагато краще готовий.
Це був цікавий і своєрідний досвід. З певного боку – не дуже приємний. Як я казав, гравці не люблять програвати, а я багато програвав. Це б'є по впевненості, складно переноситься. Але це досвід. Тепер я буду готовий набагато краще.
– У кожного по різному з'явилася любов до снукеру, як вона з'явилася в тебе, коли почав і коли зрозумів, що це те, що дійсно тобі підходить?
– Я починав грати в пул – грав, тренувався, виступав на турнірах у рідному Дніпрі. Через три місяці після початку занять я вже виграв або чемпіонат міста, або чемпіонат області серед юніорів із пулу. Уже не згадаю, але різниці немає, адже і там, і там фактично були ті самі суперники (посміхається – прим.).
Далі почав кілька разів їздити на юніорський чемпіонат України з пулу. Продовжував грати. А десь через рік почав грати в снукер із татом, а ще через рік-два почав думати про перехід у снукер і згодом остаточно перейшов.
– У кожного гравця є хобі незалежне від снукеру. Які в тебе захоплення. Може якісь інші види спорту чи, навпаки, щось далеке від спорту?
– Дуже цікавлюся Формулою-1. Знаю багато про цей вид спорту. Мені подобається Формула. Я б сказав, що гонки загалом цікавлять, але більшість часу приділяю саме Ф-1. Інші види автоспорту дивлюся менше, але також переглядаю.
Граю в шахи, цікавлюся ними. Нещодавно грав – не зовсім турнір, скажімо так, більше лігова гра. Слідкую за цим видом спорту, за тим, як Магнус домінує.
– Улюблений пілот? Ферстаппен чи Гамільтон?
– Складно виділити одного. Раніше дуже подобався як пілот Льюїс, я його й досі підтримую. Також симпатизував Леклеру ще до того, як вони стали напарниками по команді.
Ферстаппен також викликає повагу. Один із найкращих, якщо не найкращий, станом на зараз.
Як команда, мені подобається "Мерседес", структура команди. Тото Вольф – чудовий керівник.
Ну і з пілотів не можу не відзначити Фернандо Алонсо. Навіть у своєму солідному віці він їздить на високому рівні.
– Можливо, ще щось? Формула, шахи… нетиповий вибір.
– Складно згадати. Наприклад, мені подобається гольф. Хоча я давно не грав. Випала нагода кілька разів зіграти – і мені дуже сподобалося. Але грав мало, тому не можу назвати це повноцінним хобі.
– Питав про це і в Юліана, і в Михайла. Тепер цікаво почути твою думку: чому снукер - круто й чому за ним треба слідкувати?
– Досить складне і нетипове питання. Відповім з боку гравця. Нам це цікаво, бо ми розуміємо гру, цікавимося нею, хочемо ставати кращими, постійно шукаємо, що можна покращити у своїй грі.
Для глядачів може бути цікаве щось інше. Як і в будь-якому спорті, важливо, щоб щось було на кону – це додає інтересу. Їм, можливо, цікаво дивитися, як гравці справляються з тиском. Коли є драма, нерви, рівна гра, контрові партії, коли все вирішується на останній кулі.
Можливо, є й такі, кому подобається серійний снукер. Але, з іншого боку, для глядачів це може здаватися нудним, коли один гравець збирає серії та легко обігрує суперника.