Іван Крулько: Наша мета – підійти до Олімпіади-2026 у максимальних кондиціях
Минулими вихідними в Буковелі завершився чемпіонат України 2025 з біатлону. Разом із національною першістю підійшов до завершення й сезон 2024/25. Попереду – олімпійський рік, від якого вболівальники очікують на медальні успіхи наших провідних спортсменів.
Про підсумки минулого сезону, підготовку до нової кампанії, розвиток молоді та очікування від Олімпійських ігор 2026 в ексклюзивному інтерв'ю "Чемпіону" розповів президент Федерації біатлону України Іван Крулько.
– Пане Іване, чи будуть якісь суттєві логістичні зміни у планування підготовчих зборів з огляду на ОІ-2026, що відбудуться на високогір'ї?
– Так, ми вже завершили сезон, відбувся чемпіонат України в Буковелі. Після короткої перерви розпочнеться підготовка до олімпійського сезону. На середину квітня заплановано традиційне засідання президії ФБУ, де тренери дадуть звіт про виконану роботу за цей сезон. Ми проаналізуємо: що вдалося, що не вдалося, підіб'ємо підсумки. І наставники представлять план підготовки на наступний сезон. Очевидно, що він буде враховувати в собі підготовку з акцентом на Олімпійських іграх, тому що наша основна ціль – підійти в максимальних кондиціях до Олімпіади-2026.
Побачимо, що тренери запропонують, але, безумовно, їхні побажання будуть враховуватися. Це обов'язково буде. Однак не федерація планує збори – це пропозиції, які надає головний тренер, як він бачить етапи підготовки. І ми будемо від цього відштовхуватися. Я думаю, що якихось кардинальних змін не буде. Але деталі й те, де саме пройдуть Олімпійські ігри, безумовно будуть враховані.
– Сезон, що завершився був передолімпійським, дуже важливим для команди. Яким він видався, на вашу думку?
– Якщо порівнювати з попередніми сезонами, то цей пройшов гарно. Ми бачимо поступовий прогрес. Він не карколомний, але ми бачимо позитивний рух вперед. Зокрема, цей рух відображений в результатах. Нам вдалося зберегти квоту в жіночій команді, у чоловічій повернути квоту в п'ять спортсменів. І в жіночому, і у чоловічому рейтингах Кубку націй завершили сезон на 8 місці. Ба більше, скажу вам, що на Кубку IBU у нас буде аж шість квот. А це говорить про те, що більшу кількість спортсменів, зокрема молодих, ми зможемо залучити для участі у змаганнях.
Що стосується медальних результатів, то цей сезон нам дав одну нагороду на естафеті на Кубку світу в Нове-Мєсто. Це була досить довгоочікувана медаль, тому що вже три сезони ми не мали нагород на Кубку світу, а в чоловічій естафеті взагалі п'ять сезонів. Стосовно інших змагань, то десь могло бути й краще, але маємо медалі практично на всіх змаганнях, де ми брали участь. Крім, безумовно, чемпіонату Європи, куди не поїхала наша команда А (однак біатлоністи команди А взяли участь в естафетах чемпіонату Європи – Прим. Чемпіона). Вона готувалася до чемпіонату світу 2025 в Антерсельві – там, де буде відбуватися Олімпіада.
Щодо юніорських змагань, то в нас на чемпіонаті світу серед юніорів теж не обійшлося без медалей. Олександра Меркушина здобула нагороду в масстарті. Щодо Універсіади, то ми взагалі там медальний залік виграли, взяли 9 нагород. Так, ми ж розуміємо, що це не те змагання, на яке ми можемо орієнтуватися. Але з погляду того, щоб молоді спортсмени могли перевірити свої сили, то це позитивно. Крім того, четверо молодих спортсменів змогли виконати на Всесвітній Універсіаді норматив майстра спорту міжнародного класу, вигравши золоті медалі.
Я вважаю, що цей сезон ми собі можемо записати у плюс. Треба розуміти, що враховуючи війну в Україні, обмежені фінансові ресурси, зміну поколінь, яка відбувається в команді, нам вдається при цьому показувати достатньо пристойні результати. А всі ці фактори, безумовно, впливають негативно.
Безумовно, якщо говорити про дорослу команду, то ми бачили, що на деяких стартах нам трішечки десь не вистачало. Були три четвертих місця, наприклад. В одній з гонок Дмитро Підручний не добрав до медалі кілька секунд… Тобто це все може як в один бік повернутися, так і в інший. Тому це і є спорт високих досягнень. Треба працювати далі. І є з ким працювати.
– До речі, про молодь. Як планується "вживлювати" в основну команду Олександру Меркушину, Богдана Борковського? Бо, з одного боку, потрібні нові кадри, а з іншого – часто всі говорять, що в нас заганяють молодих...
На двох останніх етапах Кубка світу Олена Городна та Олександра Меркушина працювали в команді А, завдяки нашій квоті це є можливим. Можемо дозволити собі працювати з молоддю. Якби у чоловіків була квота 5 спортсменів на цей сезон, то, я думаю, що й Богдан Борковський однозначно міг би брати участь у Кубку світу. Але в нього все ще попереду, він буде готуватися до нового сезону так само як дівчата – в головній команді.
Якщо вони будуть показувати високі результати, то можуть претендувати на участь і в Олімпіаді. Чому б ні? Все залежить від спортивного принципу. Я б хотів, щоб вони спробували свої сили.
– Попри вік? Це ж дуже великий психологічний тиск…
– Я з вами тут згоден, що треба завжди достатньо прагматично і розумно підходити до цих речей. Бо дуже часто буває, що молоді спортсмени на юніорському рівні показують найкращі результати, а потім, коли справа доходить до дорослого рівня, ці результати зникають. Тобто, дійсно, тут не треба форсувати їхню підготовку.
Буває так, що спортсменів настільки "заганяють" посеред сезону, що коли приходить час стартувати на головних змаганнях, то там у них відбуваються певні вигорання, провали. Тому тут треба все робити дуже прагматично, розумно і з терпінням чекати результатів. А не думати, що завтра вони вийдуть на чемпіонат світу чи Кубок світу й будуть там "штампувати" перемоги.
З іншого боку, команди-суперниці теж не стоять на місці, не чекають, поки ми підростемо й будемо готові, вони так само рухаються вперед і рухаються дуже швидко. І в них, до речі, кадровий запас набагато кращий, ніж у нас. А ми мусимо все-таки виходити з тих реалій, які маємо. Тому коли я говорю про стратегію розвитку біатлону, то ми якраз працюємо над тим, щоб розвивати в тому числі й масовий біатлон. Бо кількість завжди перейде в якість. Якщо ми хочемо, щоб наша команда була завжди в формі й показувала високі результати, то мусить бути внутрішня конкуренція. Бо спортсмени – це живі люди. Вони мають відчувати, що конкуренція є, що їм постійно хтось дихає у спину. До речі, ми це побачили на чемпіонаті України.
– Які перспективи повноцінного повернення в основу Степана Кінаша, який переніс операцію на серці, але поступово набирає кондиції?
– На чемпіонаті України він проявив себе дуже непогано. І я можу сказати, що попередньо тренер чоловічої команди Надія Бєлова розглядає якраз Степана для підготовки в основній команді. Але не тільки Кінаша, а й Богдана Борковського, Сергія Супруна.
– На якому рівні медичне забезпечення команди (лікарі, масажисти) з огляду на те що сьогодні знайти такого фахівця під час війни нелегко, а якщо й знайти, то треба мати чим платити?
– Ми намагаємося ці питання закривати. І скажу вам, що навіть у топ-команд не в усіх є на постійній основі лікарі, а в нас є – і лікарі, і масажисти. Окремо лікар є в жіночій команді, окремо в чоловічій. І на наступний сезон ми це збережемо. Ба більше, додамо ще фахівців із фізичної підготовки, зокрема реабілітолога у команду взяли додатково. Для того, щоб відновлення спортсменів відбувалося швидше, щоб ті проблемні місця, які в них є, різні групи м'язів, суглобів і так далі відновлювалися швидше. Бо все-таки спорт високих досягнень здоров'я забирає стрімко. Тому ми взяли спеціального реабілітолога, який повинен працювати індивідуально з кожним.
– Скандал зі змащенням після сингл-міксту на ЧС. Що це було? Емоції Дудченка та інших, чи справді треба нове повітря в команду сервісу? За нашою інформацією, розглядаються варіанти із залученням фахівців із ближнього зарубіжжя.
– А скандали зі змащенням у норвежців, де рівень забезпечення і фінансування на кілька порядків вище? Там теж це було. Вони просили вибачення, я маю на увазі сервісменів-норвежців, що не вгадали. Так буває, це ж люди працюють, а не машини. Хоча й працюють на достатньо професійних машинах. Але все одно люди. Тому буває в усіх. Якщо це в норвежців можливо, то в нас це теж може бути.
Що ми побачили у цьому сезоні? Ті результати, про які я сказав – наші четверті місця, наші потрапляння у квіткові церемонії, наша медаль на Кубку світу. Це ж не тільки виключно заслуга спортсменів. Це робота всієї команди, в тому числі й сервісу. Тому що в позаминулому сезоні в нас стільки потраплянь навіть у квіткові церемонії не було. Тобто ми зробили крок уперед, так само й у плані сервісу.
Так, були й провали, відверті провали. До чого це призвело? До того, що зараз ми думаємо і працюємо над серйозним посиленням сервісної команди. І в технічному плані, і в людському плані. І ведемо такі переговори. Тому що для нас питання сервісу має величезне значення.
Чому? Тому що ми можемо скільки завгодно готувати спортсменів, як завгодно розплановувати тренувальний процес, але якщо в цьому компоненті чисто в технічному плані ми будемо відставати, то не зможемо боротися на рівні з топ-командами. І не зможемо вимагати від спортсменів. Ми завжди спортсменів запитуємо, як вони оцінюють роботу лиж, що було так, що було не так. Така робота відбувається постійно.
Я не хочу робити наперед анонсів. Завжди кажу, що переговорний процес – це, як правило, достатньо тонка матерія. Коли ми підпишемо контракт, тоді я буду мати можливість про це сказати вже офіційно і впевнено. А поки контракт не підписаний, то про це ще рано говорити. Коло цих спеціалістів дуже вузьке, всі всіх знають. І класний фахівець не візьметься десь із повітря. Це людина, яку знають у цьому цеху.
– Яку роль у команді виконує Сергій Семенов? Він повноцінний член сервіс-бригади, чи працює як представник якогось бренду виробника інвентаря?
– Ні, він не працює на жоден бренд. Він повноцінний член сервісної команди й ми плануємо з ним цю співпрацю продовжити. На наступний сезон також. Він, до речі, дуже добре себе показав. Оскільки він колишній спортсмен, у його функції входить тестування лиж, і він із цим добре справляється, може давати професійні оцінки стосовно того, наскільки лижі добре підготовлені.
– Яку відповідальність несе сервіс-бригада за невиконання або погане виконання своїх прямих обов'язків?
– Я вам скажу, що це не проблема – впровадити систему зі штрафами. Але я все ж таки більше є прихильником мотиваційної складової. І тут якраз ми будемо думати над тим, щоб прописувати в контрактах із сервісменами мотиваційні пропозиції. Скажімо, за здобуті медалі, щоб сервіс теж отримував якусь винагороду невеличку.
Безперечно, питання з відповідальності сервісної команди обов'язково має бути. В минулому сезоні ми не залучали таку функцію як штрафування. Навпаки, хочемо мати репутацію федерації й людей, що виконують свої зобов'язання. Проте в різних федераціях було по-різному – бувало й таке, що деякі спеціалісти могли щось недоотримати від того, що було законтрактовано. Це впливає на репутацію в майбутньому і бажання серйозних спеціалістів працювати з тією чи іншою командою. Бо як я вам казав, весь цей цех – вузьке коло людей, які один одного знають.
Ми маємо репутацію тих, хто свої зобов'язання виконує. І я цю репутацію хочу зберігати.
– Чи зустрічалися ви зі спортсменами на етапах Кубку світу/чемпіонаті світу? Чи можуть біатлоністи висловити свої побажання або претензії вам особисто?
– На чемпіонаті світу я не був особисто, тому відповідно там і не зустрічався. А на чемпіонаті України був, і ми провели нараду. В мене достатньо добрі відносини зі спортсменами, причому персональний контакт.
Мені самому цікаво з ними спілкуватися. Кожен має мій особистий номер телефону й може подзвонити зі своїми питаннями. Тому після загальної наради ті спортсмени, які хотіли ще індивідуально деякі речі зі мною проговорити, таку можливість мали. Ми зустрілися і витратили стільки часу для спілкування, скільки було для них потрібно. Щоб вони могли висловити всі свої побажання.
Безумовно, більшість питань спортсмени вирішують з тренерами. У нас немає такого панібратства, коли я ухвалюю якісь рішення, про які не знає тренер. Так не буває. Але спортсмени до мене можуть звернутися, і я перед тим, як рішення прийняти, в ту чи в іншу сторону, обов'язково проведу консультації з головними тренерами команд. І тільки з їхньої згоди, коли ми спільно порадилися, ухвалюємо рішення.
Але спортсмени знають, що основна маса питань мусить вирішуватися через головного тренера. Інакше це буде бардак.
Також хочу сказати, що я тримаю обіцянку, яку дав колишньому президенту федерації, що я не буду порушувати тренерську роботу з точки зору того, хто в команді, хто на якому етапі біжить, кого треба ставити, кого не ставити… Взагалі в нас таких розмов не відбувається, ми тільки аналізуємо після змагань, хороший результат чи ні.
– Норвежець Ветле Крістіансен лякав, що змінить громадянство. Не пропонували йому до нас?
– По-перше, не пропонували. А по-друге, навіть якби ми дуже сильно цього хотіли, це складно зробити. Оскільки за правилами IBU існує трирічний бан. Якщо спортсмен переходить з однієї збірної в іншу, три роки він не може виступати.
А якщо серйозно… Мені б не хотілося. Хіба хтось з'явиться дуже молодий, дуже перспективний, з європейських країн, дуже захоче виступати за Україну, тоді це можливо, Але я даю дуже малий відсоток, що це буде реалізовано. На мою думку, кожен легіонер, який з'являється в команді, має зайняти чиєсь місце з українців. І в короткостроковій перспективі це може призвести до певного результату, так, ми будемо радіти. Але в довгостроковій перспективі це вбиває мотивацію молоді, тому що вони розуміють, що їхнє потенційне місце вже зайнято іншим, не українцем. Тому все-таки я вважаю, що ми маємо розвивати український масовий спорт. Через масовий спорт будуть з'являтися спортсмени для спорту вищих досягнень. І ось там ми маємо готувати власні кадри.
Але ми знаємо, що є команди, які по-різному діють. Ось у цьому році медалі для США приніс Кемпбелл Райт, який є новозеландцем і перейшов якраз у команду Сполучених Штатів виступати. Він ще молодий, вчорашній юніор, а вже зараз показує дуже високі результати в дорослому спорті. Це такий одиничний, унікальний момент. Я думаю, що Райт отримав дуже хорошу пропозицію від Сполучених Штатів, і в тому числі фінансову мотивацію. Так може бути, але ми бачимо, що в Сполучених Штатах біатлон не той вид спорту, де країна мала добрі медальні традиції. А Україна такі традиції мала. І ми десь мусимо знаходити резерви.
Також хочу сказати, що ми слідкуємо за деякими нашими молодими спортсменами, які через війну виїхали до країн Європейського Союзу. Вони там тренуються, ми за ними спостерігаємо і хочемо їх не втратити. Будемо працювати, щоб ці діти не змінили спортивне громадянство, а все-таки мали можливість виступати за свою країну, де вони були народжені. Кілька є таких, і ми намагаємося комунікацію підтримувати.
Другу частину інтерв'ю Івана Крулька читайте на "Чемпіоні" у четвер, 3 квітня, о 19:00.
