З дна на вершину, або чемпіонський прорив Ферстаппена в Бразилії
У більшості глядачів ще свіжі спогади про неймовірний прорив Макса Ферстаппена на торішньому Гран-прі Сан-Паулу. Тоді бразильська гонка стала найбільш вражаючою в сезоні і, безсумнівно, увійдуть до числа найкращих етапів десятиліття.
Однак відтоді емоції встигли вщухнути, і тепер, коли пристрасті вщухли, можна без зайвого ажіотажу розкласти по поличках події того по-справжньому незвичного вік-енду: відокремити суперечливі суддівські рішення, примхливу бразильську погоду, неймовірний пілотаж нідерландця на мокрій трасі, а також порівняти ситуації у двох чемпіонатах – 2024 і 2025 років. З останнього і почнемо.
Макс Ферстаппен і Ландо Норріс
Уже другий сезон поспіль учасниками протистояння за титул стають найкращий, на думку більшості експертів, гонщик сучасності – Макс Ферстаппен та володар найшвидшого боліда – Ландо Норріс. З тією лише різницею, що тепер у цій боротьбі з'явився і третій учасник – Оскар Піастрі.
Однак якщо з іменами все стабільно, то ситуація в турнірних таблицях – протилежна. Минулого року Ред Булл втратив швидкість після третини сезону через відхід Едріана Ньюї, а внутрішні інтриги лише погіршували і без того непросте становище австрійської команди. Усе, на що залишалося сподіватися Максу, чия карета перетворилася на гарбуз, – що йому вистачить запасу очок, набраних на початку сезону.
Зараз же все навпаки: в особистому заліку лідирують два пілоти Макларена, і ще влітку ні в кого не було сумнівів у тому, що саме між ними розіграється головна нагорода. Однак несподівані успіхи нідерландця на перших п'яти осінніх етапах укупі з періодичними проблемами фаворитів призвели до того, що тепер Ферстаппен всерйоз став третім претендентом на чемпіонство, а його відставання скоротилося майже втричі.
Спірне суддівство
У багатьох видах спорту спірні рішення суддів часом викликають невдоволення учасників і фанатів. У Формулі-1 ж це питання постає особливо гостро. Багато хто відзначав непослідовність вердиктів, а в автоспортивних розділах соцмереж періодично можна побачити такий ось мем:
За поки що неповні 11 років своєї кар'єри саме Макс Ферстаппен часто опинявся під прицілом суперечливих дій дирекції перегонів. І шанувальники нідерландця мають безліч підстав говорити про упередженість на його адресу – особливо в ситуаціях, коли він був лідером чемпіонату.
Але з безлічі подібних випадків нашої історії стосується один конкретний – той, що стався в основній кваліфікації до Гран-прі Бразилії 2024, яка через важкі погодні умови була перенесена на ранок неділі.
На мокрій трасі часто вирішальним фактором стає не швидкість машини і навіть не майстерність пілота, а стан асфальту в конкретний момент проведення швидкої спроби. Через це часом повільніші суперники можуть легко перебивати попередні часи фаворитів.
Саме так усе й відбувалося під час другого сегмента: під кінець сесії всі пілоти почали масово покращувати свої результати, як раптом пілот Астон Мартіна Ленс Стролл розбив свій болід.
А те, що сталося далі, викликало справжній скандал – дирекція перегонів дозволила завершити коло іншим гонщикам і вивісила червоний прапор саме тоді, коли черга дійшла до Макса, позбавивши його можливості оновити свій результат.
Саме з цієї причини Ферстаппен не зміг пройти далі – він залишився на 12-му рядку, а з урахуванням штрафу за заміну мотора нідерландцю довелося стартувати з 17-ї позиції. На упередженість цього рішення натякав і той факт, що невдовзі після бразильського вікенду було звільнено "винуватця урочистості" – Нільса Віттіха.
Години ж, що розділяли кваліфікацію та перегони, фанати Макса провели у стані відчаю та відвертої депресії – все вказувало на те, що гонщик ризикує втратити титул. Ось тільки сам Ферстаппен був зовсім іншої думки і здаватися просто так не збирався.
Шість за перше коло
Перші дві сходинки головний герой цієї історії відіграв ще до того, як перегони стартували. Спочатку Алекс Албон не зміг розпочати заїзд через пошкодження на своєму боліді, а потім уже згадуваний у цій статті Ленс Стролл вилетів ще на колі прогріву. Їхні позиції на решітці залишилися просто порожніми.
А ось той факт, що Карлос Сайнс починав заїзд із піт-лейн, ніяк не допоміг Максу – через штраф 17-ме місце було закріплено саме за ним, і жодні покарання для інших гонщиків не могли пересунути його вперед.
Наступні чотири позиції Ферстаппен відіграв уже внаслідок своєї майстерності в метушні першого кола. Уміння тримати машину на мокрому асфальті дало йому змогу пройти помітно швидше зовнішньою стороною поворотів.
Ще одна хороша новина прийшла з голови пелотону. Старти Ландо Норріса з поул-позиції до того моменту стали окремою темою для народних жартів, і Гран-прі Сан-Паулу не став винятком – британець пропустив уперед свого земляка Джорджа Расселла. І те, що Мерседес майже весь заїзд стримував потенційно швидший Макларен, теж зіграло свою важливу роль.
Обгони серед "потягів"
З огляду на той факт, що під час дощу система DRS відключена, кількість реальної боротьби на трасі було зведено до мінімуму. Більшість гонщиків просто їхали позаду інших машин і замість реальних спроб атак вважали за краще чекати помилки суперника. Іноді такий підхід справді приносив свої дивіденди.
Але серед цього "усталеного" правила був і виняток – власне, Макс Ферстаппен. Уже на початку другого кола він пішов у першу "бойову" атаку та пройшов свого давнього опонента – Льюїса Гамільтона.
Наступними жертвами нідерландця стали П'єр Гаслі та Фернандо Алонсо. А на початку десятого кола Макс випередив і Оскара Піастрі – це стало найважливішим моментом у психологічному плані: без DRS він зумів обігнати швидший Макларен.
Після успішної атаки ще й на Ліама Лоусона на одинадцятому колі Ферстаппен вийшов на шосту позицію. І на цьому моменті ситуація стабілізувалася – почало даватися взнаки навантаження на шини після активної боротьби, через що довгий час не вдавалося нічого вдіяти з Феррарі Шарля Леклера.
До слова, якщо говорити про чемпіонат, ситуація – нехай і з натяжкою – вже досягала позначки "терпимо": за 44 очок відриву і трьох етапів до кінця нідерландець міг дозволити собі втратити десяток залікових пунктів. Ось тільки після вже одинадцяти відіграних позицій Макс не збирався зупинятися на досягнутому.
Виправданий ризик
Хвиля піт-стопів дуже часто стає вирішальним моментом перегонів. Історія Формули-1 знає чимало Гран-прі, виграних виключно внаслідок вдалої стратегії. Але якщо на сухій трасі багато що піддається розрахунку, то під час дощу командному містку доводиться насамперед покладатися на чуття пілотів.
Першими помилки раннього піт-стопа на 24-му колі припустилися у Феррарі – можливо, побоюючись андеркату з боку Ред Булл, Скудерія покликала в бокси Леклера, тим самим звільнивши Ферстаппену шлях уперед. А потім пішла ланцюгова реакція і в інших колективах.
Вирішальним же моментом перегонів стало те, що після 28-го кола до механіків завітали пара лідерів – Рассел і Норріс.
І саме на цей період припав пік дощу. Скориставшись різким погіршенням умов, Ландо зумів випередити Джорджа колом потому. Ось тільки перебували вони вже лише на четвертій і п'ятій позиціях.
Ферстаппен же, розуміючи, що це може бути його єдиний шанс, залишився на трасі. Того ж рішення дотримувалися обидва пілоти Альпін – П'єр Гаслі та Естебан Окон, який вийшов у лідери. Саме ця трійка тепер очолювала пелотон.
Нагадаємо, що правила дощових заїздів дозволяють провести перегони без жодного піт-стопу. Головним же питанням у той момент було – чи зможе Макс на зношених шинах утримати позаду суперників, які "перевзулися".
Через важкі умови на трасі дирекція перегонів випустила машину безпеки. І хоча за останні 15 років глядачі звикли, що в подібних ситуаціях заїзд зазвичай зупиняють, бригада суддів, яка не злюбила Ферстаппена і розуміла, що це зіграє на руку нідерландцеві, не поспішала з вивішуванням червоного прапора.
Води на треку ставало дедалі більше, і питання лише часу – коли хтось із пілотів втратить контроль навіть за наявності сейфті-кара. Так і сталося: в аварію потрапив новачок завершальної третини сезону – Франко Колапінто.
Тепер уже не залишалося іншого варіанту, окрім як відправити всі боліди стояти на піт-лейн.
Таким чином, ризикована стратегія Макса повністю виправдалася – він опинився на другій позиції, попереду суперників "своєї ліги", і отримав право "безплатно" змінити шини.
Колекція швидких кіл
Коли перегони відновилися, трійка Окон – Ферстаппен – Гаслі зберегла свої позиції. А Норріс знову поступився місцем Расселу. Після цього на чотири кола ситуація на трасі стабілізувалася.
На 39-му колі втратив керування Карлос Сайнс, що спричинило черговий виїзд машини безпеки. Саме ця подія – а точніше, її наслідки – остаточно розставила пілотів по своїх місцях.
Після ще одного рестарту Макс здійснив вирішальний обгін у боротьбі за перемогу. А десь позаду Ландо припустився чергової помилки і втретє за гонку втратив позиції в першому повороті.
Опинившись на вільному просторі та наче згадавши події 2023 року, нідерландець почав стрімко відриватися від решти. Поки інші пілоти думали лише про те, як не загубити машину на мокрій трасі, Ферстаппен мчав уперед так, ніби під його болідом лежав сухий асфальт.
Його стрімкий рух до фінішу супроводжувався постійним оновленням найшвидшого кола перегонів, за яке, до речі, нараховувалося одне бонусне очко. Перевага Макса у швидкості була настільки великою, що в підсумковій таблиці найкращих часів перші дев'ять рядків посів саме він.
Подолавши 69 кіл дистанції Макс Ферстаппен, здобувши першу перемогу за попередні одинадцять етапів. Усього за 2 години, 6 хвилин і 54 секунди пригнічений настрій уболівальників нідерландця змінився бурхливою радістю. Тепер уже ніхто не сумнівався в його четвертому титулі – питання офіційного оформлення чемпіонства стало лише формальністю, закритою на наступному етапі.
Статистичний факт: Естебан Окон і П'єр Гаслі стали шостою парою напарників, які оточували Макса Ферстаппена на подіумі після його перемоги. При цьому Альпін стала п'ятою командою, чиї обидва пілоти разом піднялися на подіум із нідерландцем.
Після прориву
І оскільки цими вихідними на нас чекає новий Гран-прі Сан-Паулу, саме час згадати статистику. За всю історію офіційних чемпіонатів Формули-1 було лише вісім випадків, коли перегони вигравав пілот, який стартував за межами топ-15 – тобто з 16-ї позиції або далі.
Зрозуміло, коли гонщик повертається на трасу, пов'язану з такими приємними спогадами для нього та його вболівальників, постає запитання: чи вдасться йому знову зробити крок на верхню сходинку подіуму?
І поки що історія знає лише один випадок перемоги через рік після феєричного прориву: "Червоний барон" Міхаель Шумахер, який, проводячи свій перший чемпіонат за кермом Феррарі, яка відставала, несподівано виграв Гран-прі Бельгії 1996 року – після тріумфу в 1995-му з 16-ї позиції.
І вже зовсім скоро, найближчими вихідними, ми дізнаємося, чи зможе Макс Ферстаппен повторити досягнення легендарного гонщика, який колись підніс йому кілька уроків чемпіонського пілотажу.
Один крок до рекорду
Як уже було сказано, "королівські автоперегони" знали лише вісім випадків, коли перемогу здобував пілот, який стартував нижче 15-го місця. Крім Шумахера і Ферстаппена, по одному разу цього домагалися Джекі Стюарт, Кімі Райкконен і Рубенс Баррікелло. А коли перегони "Інді-500" входили до календаря Формули-1, аналогічним досягненням відзначився Білл Вуйкович.
Але є одна людина, яка досі підноситься над усіма цими героями – британець Джон Вотсон – поки що він залишається єдиним, кому подібний подвиг вдавався двічі: спочатку Вотсон виграв Гран-прі Детройта 1982 року, стартувавши з 17-ї позиції, а потім перевершив власне досягнення, здобувши перемогу на Гран-прі США-Захід 1983 року, розпочавши перегони зовсім із 22-го місця.
Нам же залишається побажати Максу Ферстаппену та його фанатам, щоб нідерландець подарував світові ще кілька тріумфальних проривів і перевершив цей показник, записавши на свій рахунок черговий рекорд.
