Джерело - Чемпіон.
Збірна України програла в Лондоні. Програла без ентузіазму, ударів у площину воріт опонента й Гри у виконанні команди як такої. Та 0:2 з Англією — це не просто поразка, -3 від другого місця й -6 від першої позиції. Це — черговий перейдений рубікон колективних помилок тих, хто нині й не перший день причетний до головних подій у нашому футболі. То що сталося і як будемо жити далі — шукаємо відповіді просто зараз.
Запитання "У що грала Україна?" залишилося у підвішеному стані
Побоювання щодо максимальної розмитості малюнку футболу команди на полі справдилися у найгіршому прояві. Програють по-різному. Поразка ж на "Вемблі" належить до розряду тих, які були забезпечені грою сторони, що поступилася, навіть без урахування зусиль суперника.
Для успіху в протистоянні з колективом, який переважає тебе ледь не в кожному компоненті й на кожній позиції, замало демонструвати звичний футбол. Якщо ж протягом матчу команда бере за основу підхід на кшталт "хто в луг, а хто в плуг" — два голи у виконанні візаві виглядають як відверте "відскочили".
"План" тренера на матч — квінтесенція специфічного розуміння Ротаня своєї ролі в Лондоні
Українські тренери у своїй переважній більшості не відзначаються ораторською майстерністю. Тож слова наших наставників на пресконференціях варто сприймати хіба що зі стриманими очікуваннями. Втім, перебуваючи після гри з англійцями у й без того складному становищі, Руслан Ротань зміг підняти градус несприйняття своєї персони ще вище.
Мова навіть не про склад на гру й неоднозначні кадрові рішення. Виявляється, в основі майбутнього схилення шальок терезів на користь України лежав мало не чарівний план, згідно з яким найбільш боєздатний футболіст атакувального плану на клубному рівні мав з'явитися на полі в другому(!) таймі й "зробити результат"(!). Самотужки. Незважаючи на будь-який рахунок на табло. Панове, а ми точно про футбол і реалістичні сценарії в дійсності?
Вихід Коноплянки як символ сенсу роботи Ротаня в головній команді: що це було, і чого ми не розуміємо?
Заміни в футболі бувають кількох типів: направлені на підсилення гри команди шляхом зміни втомленого футболіста на більш свіжого за позицією, направлені на кардинальну зміну тактичної побудови команди заради збереження результату чи переламу ситуації на твою користь, направлені на надсилання позитивного сигналу дебютантам команди й навіть направлені на затягування часу в разі, якщо матч складається на твою користь.
Жоден із перерахованих варіантів не підходить під ситуацію з виходом на 90-й хвилині матчу Євгена Коноплянки. Величезні сумніви мільйонів уболівальників "синьо-жовтих" щодо здатності 33-річного виконавця, який не грав за головну команду країни з вересня 2020-го, додати команді бодай краплину ефективності, межують з відвертим гнівом. Місце серед найкращих футболістів нашої держави настільки знецінене чи нас відверто дурять з інших причин?
Риба гниє з голови. Збірна України деградує "завдяки" президенту УАФ
Та все написане вище не мало б і йоти актуальності, якби не рішення першої людини українського футболу. Тимчасовим в.о. Ротаня затвердив Андрій Павелко, який демонструє вміння приймати вкрай неоднозначні, якщо не безумовно помилкові, рішення, не вперше.
Кожен випадок із призначенням та відходом з посади головного тренера збірної — починаючи з напівпідкилимного затвердження Андрія Шевченка й закінчуючи "несподіваною" не пролонгацією контракту з Олександром Петраковим — кричущий непрофесіоналізм керівництва Асоціації, яка в основу своїх дій ставить принцип "якось буде". Звісно, нині Андрієві Васильовичу не до якихось там кадрових питань однієї з підзвітних йому ланок УАФ, але ж від того не мають страждати не тільки вболівальники, а й давно осоромлений Павелком здоровий глузд.
Читайте також: УАФ – це гниль: відомий журналіст розніс збірну України за поразку від Англії
Треба готуватися до гіршого: попереду не менш складні випробування
Наступні матчі кваліфікації — червневі зустрічі з Північною Македонією та Мальтою. Чекати найкращого, "хеппіендового" сценарію, коли Ребров закінчує сезон в ОАЕ й на крилах непереборного бажання мчить працювати зі збірною, не варто. За обставин, коли тобі пропонує угоду організація, головна людина якої перебуває під тиском слідчих органів, і кінця-краю розслідуванню не видно, переговорна позиція такого роботодавця сильною аж ніяк не виглядає.
Легенду київського Динамо не можуть не відвідувати думки на кшталт "Про що домовлятися?", "З ким домовлятися?". Чи можливо за таких умов устигнути в травні закінчити сезон в Еміратах і не лише оперативно, але й якісно підготуватися до нових і не менш непростих матчів відбору? Питання з риторичністю зовсім не приємного забарвлення.
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua
