Схід Вінгегора, найкращий гірський етап у кар’єрі Евенепула. Підсумки другого тижня Тур де Франс-2026
UAE Emirates хочуть завезти Дель Торо на подіум
Трохи більше ніж за 20 км до фінішу 15 етапу Туру-2026 відбулася подія, яка мала та матиме фундаментальний вплив на подальший хід гонки: через падіння та перелом ключиці зійшов віцелідер загального заліку, Йонас Вінгегор. Ні, звісно, немає жодних ілюзій: шансів обійти Тадея Погачара без форс-мажорів у данця не було ніяких. Більше того – навіть друге місце було під питанням.
Але схід Вінгегора в будь-якому випадку помітно вплинув на тактичний малюк гонки, зокрема – на поведінку Погачара та команди UAE Emirates. Словенець залишився без свого багаторічного головного суперника та подразника, і відчув, що його жовта майка у повній безпеці. Після цього сам Тадей та вся команда взялися за реалізацію ще й другої мети на Тур-2026: завезти Ісаака Дель Торо на подіум.
І на фінальному підйомі 15 етапу до Плато де Солезон ми побачили Погачара, по суті, в амплуа елітного грегарі. Так, ще на другому етапі Туру він подарив мексиканцеві перемогу, проте не можна сказати, що того дня він на нього працював. На Плато де Солезон же ми побачили саме роботу на Дель Торо. Немає ніяких сумнівів у тому, що на фінальному підйомі Тадей міг скинути всіх своїх суперників, проте продовжував відвозити Дель Торо від прямих конкурентів у боротьбі за подіум.
– Я можу додати в темпі?
– Не скидай мене
Саме такий діалог, який трапився між Погачаром і Дель Торо через командне радіо на останніх кілометрах, потрапив у ефір Туру після фінішу етапу. Чимось це нагадувало команду Sky з Крісом Фрумом і Бредлі Віггінсом на Тур де Франс-2012. З тією тільки різницею, що тоді другий номер команди віз лідера і жовту майку, а не навпаки.
Погачар показав свою щедрість і по-справжньому чемпіонський характер. І після такого годі й дивуватися тому, який неймовірний авторитет він має в UAE Emirates: скільки би конфліктів не траплялося в цій сповненій зірками команді, щойно йдеться про гонку, в якій йде словенець – усі конфлікти зникають. Бо коли, ймовірно, найкращий велогонщик у історії працює на тебе як вірний грегарі, то ти будеш готовий покласти кістки заради нього тоді, коли це буде потрібно йому.
Попри всі старання Погачара та UAE Emirates, завезти Дель Торо на подіум – завдання не таке вже й легке. На цьогорічному Турі мексиканець уже пережив одну міні-кризу – на 10 етапі до Ле Ліорана він програв майже хвилину прямим конкурентам у боротьбі за подіум. Непросто складався для нього й 14-й етап до Маркштайна.
Там він суперникам по боротьбі за топ-3 не віддав нічого, проте йшов від глухої оборони: переходячи на власний темп, випадаючи з групи лідерів і наздоганяючи її згодом. Так би мовити, стиль Кріса Фрума, хоча й у виконанні самого Дель Торо ми бачили його не вперше – згадати хоча би лютневий Тур ОАЕ.
Так, стараннями Погачара на 15 етапі Ісаака вдалося повернути в топ-3 загального заліку та в білу майку найкращого молодого гонщика. Проте попереду – розділка на 16 етапі та важкий третій тиждень. Зважаючи на те, що Дель Торо не великий майстер індивідуальних гонок на час, а також те, що він виявив свою схильність до локальних криз у горах, впевненості в тому, що на підсумковому подіумі Туру в Парижі поряд із Погачаром стоятиме його партнер по команді, немає ніякої.
Евенепул – фаворит у боротьбі за друге місце?
На другий день відпочинку віцелідером загального заліку пішов Ремко Евенепул, який доволі несподівано зумів втриматися за Погачаром і Дель Торо на Плато де Солезон, після чого переміг дещо втомленого Тадея (який, на додачу до роботи на мексиканця, ще й був невиспаним після візиту антидопінгових служб о 5 годині ранку) у фінішному спринті.
Третя перемога Евенепула на етапах Тур де Франс, і перша – в груповій гонці. Цілком імовірно, що буде і друга поспіль: одразу після дня відпочинку на гонщиків чекатиме індивідуальна розділка, в якій він буде беззаперечним фаворитом №1. А значить – і закріпиться на другій позиції у загальному заліку.
Чи вдасться втриматися на ній до кінця Туру? Ось це уже цікаве питання. До 15 етапу Евенепул відставав від більшості прямих конкурентів по боротьбі за місце на подіумі, і видавався гонщиком, який перебуває, ймовірно, на межі краху всіх надій на загальний залік.
Проте саме сходження на Плато де Солезон у виконанні Ремко, відверто кажучи, стало великим сюрпризом. Третій поспіль у зв'язці гірських етапів (навіть хоч і не захмарно складних), кінець тижня, довгий і крутий фінальний підйом – здавалося, це були ідеальні передумови для того, щоби побачити кризу Евенепула. Проте трапилося рівно навпаки: Ремко видав свій найкращий гірський перфоманс у кар'єрі – і за цифрами, і за суто суб'єктивними враженнями.
Бельгієць зробив дуже вагому заявку і на подіум, і на статус одноосібного капітана в команді Red Bull Bora. Так, його крах на зв'язці з трьох поспіль альпійських етапів (ця зв'язка буде значно складнішою за ту, яку гонщики пройшли на другому тижні) все ще не виключений, проте зараз його ймовірність виглядає значно нижчою.
Хто ж може скинути з Евенепула чи Дель Торо з подіуму? Схоже, дует із Lidl Trek Хуан Аюсо/Маттіас Ск'єлмосе з цієї боротьби вибув. Вони проходять цей Тур без глибоких кризових днів, проте стеля їхніх можливостей чітко помітна, і вона нижча за рівень, необхідний для подіуму.
Найбільш небезпечним суперником залишається Поль Сейксас. Проте недільний етап у його виконанні виявився помітно слабкішим, ніж попередній, коли він був на рівних із Вінгегором у заключному підйомі Коль ду Хааг. Це наштовхує на думку про те, що з відновленням у нього є проблеми, і на зв'язці з трьох поспіль альпійських етапів на третьому тижні вони можуть датися взнаки.
Проте є й позитивні новини для Поля. По-перше, його команда, Decathlon CGM, потроху оживає: Меттью Ріккітелло та Орельєн Паре-Пентр уже одужали та поступово набирають оптимальні кондиції. По-друге, розпочнеться третій тиждень із розділки, яка, ймовірно, дасть можливість Сейксасу відіграти час не у Евенепула, але у Ісаака Дель Торо. У дорослому велоспорті Сейксас як роздільник – ще недосліджена величина, проте в юніорах індивідуальна гонка була його головною сильною стороною.
Педерсен залишається у зеленій майці
На другий день відпочинку Мадс Педерсен пішов усе ще володарем зеленої майки найкращого спринтера. Утім, боротьба за перемогу в пунктовій класифікації загострилася: якщо після 9 етапу перевага данця над найближчим переслідувачем становила 45 очок, то тепер скоротилася до 31.
І це закономірний процес, враховуючи, наскільки слабко гонщик Lidl Trek виглядає на фінішах етапів. На чистих спринтерських етапах на його рахунку досі жодного потрапляння в топ-6. За сумою очок, набраних суто на фінішах чисто спринтерських етапів він посідає лише 9 місце, поступаючись не лише зіркам світового спринту, а й таким людям як Мілан Фретін і Хууб Артц. Безумовно, зелену майку найкращого спринтера на Тур де Франс далеко не завжди виграє дійсно найшвидший чистий спринтер, проте важко згадати, коли востаннє вона діставалася би людині з такими слабкими результатами на рівнинних групових етапах.
Втім, варто визнати, що зі спринтерськими швидкостями у Педерсена все не так погано – це помітно по проміжних спринтах, де він виглядає цілком пристойно на фоні кращих із кращих. Головна причина слабких результатів Мадса на спринтерських фінішах – його страх лізти в дуже агресивну контактну боротьбу та ризикувати власним здоров'ям. А, як відомо, дійсно успішним спринтером може бути лише людина із недорозвинутим інстинктом самозбереження.
Варто сказати, що із завоюванням зеленої майки у Педерсена могли би виникнути значно більші проблеми, якби гонщик Lidl Trek отримав релегацію за некоректні маневри на проміжному фініші 12 етапу. Проте, повагавшись, журі вирішило таки не капати данця. Ну а так він залишається беззаперечним фаворитом у боротьбі за зелену майку – і через ту перевагу, яка у нього є на даний момент, і через те, що маршрут третього тижня йому підходить значно краще.
Бодай якісь шанси на масовий спринт є лише на 17 і 21 етапах, проте ні там, ні там участь чистих спринтерів у боротьбі за перемогу на етапі не гарантована. А такий універсал як Педерсен якраз може перетерпіти всі складнощі рельєфу (а у випадку з 21 етапом у Парижі – ще й складнощі покриття) та залишитися в боротьбі за найвищі місця. Та й проміжні спринти на третьому тижні будуть розташовані значно вигідніше для нього – не на початку дистанції, як це було на 15 етапі, а вже після подолання кількох підйомів, які його суперникам перевалити, не випавши з пелотону, буде вкрай непросто.
Ну а найближчим переслідувачем Педерсена в боротьбі за зелену майку став Яспер Філіпсен, який, усвідомивши свою слабкість у боротьбі за перемоги на чистих спринтерських етапах, вирішив поборотися бодай за якийсь гучний успіх на нинішньому Турі. Втім, шанси гонщика Alpecin Deceuninck на перемогу в пунктовій класифікації могли зникнути на 11 етапі.
Бельгієць того дня став третім, проте після цього був релегований на останнє місце в пелотоні через агресивні маневри на фінішній прямій. Проте згодом журі своє рішення скасувало. І дійсно, виглядало воно трохи притягнутим за вуха. Філіпсен традиційно діє у спринтах дуже агресивно та на межі фолу, і навіть на цьогорічному Турі, коли Яспер на 5 етапі "затер" Фернандо Гавірію, це значно більше тягнуло на релегацію, ніж те, що трапилося на 11 етапі.
Символічно, що на 11 етапі спринтер Caja Rural впав і зійшов з Туру з переломом ключиці, проте жодної провини Філіпсена у цьому не було. Ну а що стосується шансів Яспера на зелену майку – то вони відверто невисокі. Саме тому, що на третьому тижні важливим фактором буде здатність терпіти рельєф, а з цим у бельгійця великі проблеми. По ходу другого тижня в спринтерському заліку Філіпсен обійшов Біньяма Гірмая, проте саме еритреєць через свій універсалізм наразі виглядає більш небезпечним суперником для Педерсена.
11 етап виявився найшвидшим груповим у історії Тур де Франс: середня швидкість склала 50,91 км/год. До цього рекорд належав четвертому етапу Туру-1999, який виграв Маріо Чіполліні. Тоді середня швидкість склала 50,355 км/год.
Попри таку шалену швидкість, фінішна розв'язка виявилася дуже хаотичною. І найкраще зорієнтуватися в такому хаосі зумів Сорен Вереншольд. Несподівана перемога? Безумовно. Проте назвати норвежця людиною нізвідки не можна. Все ж, до цього в його послужному списку була перемога на престижній фламандській одноденці Омлооп Хет Нюсблад, здобута в 2025 році саме в спринтерському стилі. Та й на нинішньому Турі він одного разу вже був близьким до перемоги, фінішувавши другим на 7 етапі.
Хороший шанс перемогти того дня втратив Олав Коой. Його розганяючий Кеес Бол приблизно за 600 метрів до фінішу видав дуже солідний темповий шматок і виїхав на першу позицію в пелотоні. Це було настільки потужно, що виглядало навіть як самостійна пізня атака. Якби Коой у той момент сів на колесо Болу, то Кеес вивіз би його на просто ідеальну позицію для фінішного спринта. Проте спринтер Decathlon CMA CGM вибрав варіант сісти на колесо Тіму Мерліру, і це рішення виявилося помилковим.
Ну а сам Мерлір без своєї перемоги на другому тижні Туру також не залишився: наступного дня він виграв 12 етап. При тому, знову без допомоги команди. Якщо на першому тижні Яспер Стуйвен виконував свою роботу в розвозі дуже непогано, і головною причиною слабкого розвозу Soudal Quick Step була втрата Берта Ван Лерберге, то на другому тижні і Стуйвен, який їде свій другий Гран тур поспіль, уже виглядав не кращим чином.
Попри це, Мерлір здобув три перемоги на Тур де Франс-2026. Враховуючи ще й успіхи Поля Маньє на Джиро д'Італія, можна констатувати: після відходу Ремко Евенепула Soudal Quick Step знову стала спринтерською суперкомандою, якою і була протягом більшої частини своєї історії. Проєкт повернув собі своє звичне обличчя, проте по ходу другого тижня Туру стало відомо, що наприкінці сезону команда втратить важливу частину своєї ідентичності. Річ у тім, що компанія Quick Step завершує більш ніж 20-річне спонсорування команди, і з наступного сезону їх у ролі другого спонсора замінить Safety Jogger.
Ну а на 15 етапі Мерлір зійшов з гонки. І той факт, що він ухвалив таке рішення – найкраща ілюстрація тому, наскільки низькі шанси на третьому тижні Туру будуть у чистих спринтерів. Хоча у Soudal Quick Step після фінішу запевняли, що сход Тіма не був добровільною відмовою від продовження гонки, а у бельгійця просто були пусті ноги.