Дар'я Снігур: Зробила собі найкращий подарунок

Минулий тиждень став історичним у кар'єрі 24-річної Дар'ї Снігур. У словенській Мурській Соботі вона виграла турнір категорії ITF W75, який став її 13 титулом на дорослому рівні (12 ITF + нещодавній WTA 125). Втім, найвитонченіший смак відкрився вже після основної страви: дебют у топ-100 світу та прем'єрний вхід на мейджор – Ролан Гаррос – через парадні двері.

Журналіст Чемпіона Ігор Грачов дізнався подробиці успішного турніру, зателефонувавши Дар'ї Снігур, 93 ракетці світу. І це інтерв'ю – особливе. Перше у ролі представниці світового топ-100.

– Дашо, як ти почуваєшся у новому статусі?

– Значно спокійніше. Після півфіналу WTA 250 у Клуж-Напоці близькість потрапляння до топ-100 зашкалювала, тому я вирішила залишитися в Європі й добрати необхідні очки на турнірах ITF. Приємно, що вдалося досягти мети, ще й підкріпити її титулом.

– Гаразд, ти сетами не ділишся, але як пояснити, що перший гейм (!) віддала лише у третьому матчі – у чвертьфіналі?

– Мені навіть трохи ніяково. З усією повагою до суперниць – я не навмисно. Ніколи не стоїть завдання закрити партію "під нуль". Але й затягувати матч теж не хочеться.

– Два "бублики" в Оейраші, три – у Трнаві, тепер ще три – у Мурській Соботі. Як новоспечена представниця топ-100, можливо, є в планах вийти на новий рівень і відкрити власний бренд української випічки?

– (Сміється.) Хм, а це непогана ідея! Треба обов'язково над цим подумати.

– Перекидаючи місток до нашого останнього інтерв'ю: пиво у Словенії смачніше за португальське?

– Якщо ти про святкування титулу, то його не було – одразу після фіналу я повернулася до Варшави. Річ у тім, що до Словенії я приїхала одна, без тата. Це було моє власне рішення, адже іноді корисно перезавантажитися.

– Наскільки часто ти так перезавантажуєшся?

– Раз на рік вдаюся до такої практики. Плюс, я досить добре переношу самотність. Востаннє поїхала сама до Глазго – і теж повернулася з титулом.

– Припускаю, цього разу поштовхом стала несподівана поразка від італійки з третьої сотні в першому колі в словенському Маріборі?

– Так, це був відчутний ляпас. Я навіть повернулася до Польщі на два дні. Не змогла опанувати емоції. Зізнаюся, зіграла свою роль недооцінка суперниці. Додався й тиск – кожен матч був на вагу золота. На кону були квитки в основу мейджора та місце в топ-100.

– Можливо, якби не ця поразка, не було б і титулу тиждень потому?

– Вона точно опустила мене на землю. Чи дала ця поразка певний ефект? Хіба що певний. Звісно, після перемоги так можна сказати. Проте на початку турніру такого відчуття не було.

– Про нового тренера, з яким ти працюєш уже певний час, готова розповісти?

– Готова. І обіцяю детально розповісти про нього та нашу співпрацю після турніру у французькому Кальві (ITF W75), який стартує 6 квітня. До речі, він стане останнім перед катом основи Ролан Гаррос. І якщо випасти із зони паризького мейджора майже нереально, то підстрахуватися очками перед Вімблдоном – буде головним завданням.

– День народження під час турніру – це нормально чи сумно?

– Відчуття дивні – це точно. Вперше в житті святкувала його не вдома, не в Києві. Перед турніром навіть ловила себе на думці: тільки б не програти в день народження. А вийшло так, що саме цього дня чвертьфінал через форс-мажор перенесли на суботу.

– А що саме стало причиною переносу?

– Сильний вітер зробив дірку в куполі. І хоча все полагодили доволі швидко, організатори вирішили не ризикувати й не починати вечірню сесію. Тому я зіграла чвертьфінал і півфінал в один день. А в неділю зробила собі найкращий подарунок – гарантувала дебют у топ-100.