Найкращий результат Марусяка в сезоні, перша перемога "нового Клебо". Підсумки лижного вікенду
Стрибки з трампліна
Старти тижня:
Субота, 17 січня
Саппоро (Японія), HS 137, особистий турнір
Неділя, 18 січня
Саппоро (Японія), HS 137, особистий турнір
Найкращий результат у сезоні від Марусяка
Кубок світу зі стрибків з трампліна відправився на єдиний у сезоні етап за межами Європи – в японський Саппоро. Для українців Євгена Марусяка та Віталія Калініченка цей виступ мав стати першим у кар'єрі на легендарному місцевому трампліні "Окураяма". І в цілому перший візит на арену Олімпіади-1972 став успішним.
Попри те, що наші стрибуни не були знайомі з трампліном у Саппоро, були і фактори, які сприяли їхнім хорошим результатам. Головний із них – це те, що напрямок вітру тут зазвичай зустрічний. А в тому, наскільки Марусяк залежний від сприятливого напрямку вітру, ми могли переконатися минулого тижня в Закопане.
Якщо брати кваліфікаційні та змагальні стрибки Євгена в Саппоро, то його середній рівень – це знаходження на підступах до топ-30. Хоча варто зазначити, що кваліфікацію до суботнього турніру лідер збірної України пройшов не без проблем, посівши лише 48 місце. В основних змаганнях у суботу Марусяк посів 40 місце – від потрапляння в залікову зону відділило більше 10 балів.
Проте в неділю Євген краще адаптувався до малознайомого трампліну. Це було помітно ще у кваліфікації, де він посів 31 місце. В першій спробі основного турніру був зроблений ще один крок вперед: Марусяк вдруге в сезоні потрапив у залікову зону та ділив 22 місце з Йонасом Шустером.
Втриматися настільки високо не вдалося. Надто вже серйозні суперники знаходилися одразу позаду українця, та і він сам, будемо відвертими, стрибнув трішки вище голови. Проте у другому раунді Марусяк скористався відчутним зустрічним вітром, і мінімізував свої втрати, посівши у підсумку 25 місце.
Так, загальний рівень Євгена у Саппоро був нижчим, ніж тиждень тому в Закопане, проте саме на "Окураямі" він показав свій найкращий поки що результат у сезоні – 25 місце. Варто відзначити технічне виконання стрибків Марусяка в Японії – приземлення у лідера збірної України було здебільшого досить якісним, хоча із цим компонентом у Євгена часто виникають проблеми. Вже цього тижня Марусяк потрапить у свою улюблену стихію, гігантські трампліни: в Оберстдорфі пройде чемпіонат світу з польотів. І Євген їде на мундіаль на підйомі форми – здається, глибокий спад у першій половині поточного сезону залишився позаду.
Що стосується другого номера збірної України, Віталія Калініченка, то він знову опинився в тіні свого більш молодого партнера по команді. Віталій двічі пройшов кваліфікацію, проте обидва рази на цьому і зупинився. І, відверто кажучи, підстав сподіватися на щось більше не було: навіть у тренуваннях у Калініченка не було стрибків, які дозволяли би всерйоз сподіватися на потрапляння в топ-30.
Переможний дубль Превца, домашні успіхи Японії
Попри те, що провал Домена Превца в особистому турнірі попереднього етапу Кубку світу в Закопане був очевидним чином спричинений несприятливими вітровими умовами, багато хто хотів вбачати у цьому провалі симптом спаду форми словенця та завершення періоду його домінування. Проте в Саппоро Домен осоромив усіх скептиків, оформивши переможний дубль.
При чому, в суботу словенець розгромив своїх суперників, вдруге у поточному сезоні привізши найближчому переслідувачу понад 20 балів. При чому, після першої спроби Превц ішов лише другим, програючи 1,3 бала Яну Хьорлю. Проте феноменальний політ на 141 метр у другому раунді просто нокаутував усіх суперників словенця.
В неділю все було значно напруженіше – Домен лише на 3,5 бала випередив Рьою Кобаясі. При чому, у своєму другому стрибку словенець змусив усіх понервувати: відштовхування вийшло асиметричним, і на початку польотної фази довелося робити чимало корегувальних рухів. Оцінки за такий стрибок могли би бути трохи нижчими, проте не настільки, щоби говорити про те, що судді подарували Превцу перемогу.
Сам словенець пояснив такий тривожний стрибок неякісним виконанням розгону та відштовхування. За словами Домена, він провалу врятував дуже відчутний зустрічний вітер, який дозволив зробити необхідні компенсаторні рухи практично без втрати висоти.
Недільна перемога стала для Домена дев'ятою в поточному сезоні та 18-ю сумарно в кар'єрі на Кубку світу: за вікенд у Саппоро він встиг наздогнати та обійти за цим показником місцеву легенду, Норіакі Касаї, у якого 17 перемог.
Сезон щойно перевалив за екватор, а на рахунку Домена вже 9 перемог на Кубку світу. Щоби зрозуміти, наскільки це вражаючий показник: такі легенди, як Каміль Стох, Зеверін Фройнд і Сімон Амманн, здобули по 9 перемог у своїх найкращих сезонах. Превц – трохи більше, ніж за півсезону.
Що стосується другого номера збірної Словенії, Тімі Зайца, то він етап у Саппоро провів невдало, двічі фінішувавши у третьому десятку. Не дуже приємний симптом перед польотним чемпіонатом світу на улюбленому трампліні словенця, "Хайні Клопфер Шанце" в Оберстдорфі.
Попри те, що жодної перемоги здобути не вдалося, збірна Японії на домашньому етапі виступила дуже потужно: за два дні на подіумі побували одразу троє японських стрибунів – Наокі Накамура, Рен Нікайдо та Рьою Кобаясі. Особливо сильним був суботній виступ японців, коли вся названа вище трійця потрапила у топ-5.
Одразу трьох японців у топ-5 на Кубку світу не було майже 20 років – з 22 січня 2006 року, коли в тому ж Саппоро у чільній п'ятірці фінішували Дайкі Іто, Таканобу Окабе та Норіакі Касаї. Того дня японці набрали сумарно 252 очки в Кубку націй, і 213 балів, зароблених цього разу – найбільший доробок для команди з того часу.
Для Накамури 2 місце в суботу стало особистим рекордом на Кубку світу та сумарно лише другим потраплянням на подіум. До слова, в якості прокладчика у Саппоро виступав його молодший брат, який, втім, поки що далекий від потрапляння у збірну. Сам Наокі після суботнього подіуму в неділю став лише 13-м.
Нікайдо був значно стабільнішим – після 3 місця в суботу в неділю він замкнув топ-6. Кобаясі після перемоги в п'ятничній кваліфікації в суботу посів лише 5 місце, після чого в неділю, як уже було сказано вище, навіть нав'язав Превцу боротьбу за перемогу.
А ось легендарний Норіакі Касаї, на жаль, розчарував, двічі навіть не пройшовши кваліфікацію на домашньому етапі. На Континентальному кубку 53-річний суперветеран у поточному сезоні доволі конкурентоздатний, проте його виступ на Кубку світу в Саппоро став чудовою ілюстрацією різниці в рівні між елітним і другим дивізіонами світових стрибків.
Збірна Австрії за загальним рівнем у Саппоро була беззаперечно найсильнішою: у обох стартах одразу по 5 підопічних Андреаса Відхьольцля фінішували у топ-10. Втім, потрапляння на подіум було лише одне – третє місце Даніеля Чофеніга в неділю. Чинному володарю Кубку світу в поточному сезоні дуже бракує стабільності, проте у вдалі для себе дні він здатен боротися за найвищі місця.
Двічі фінішував у топ-5 Ян Хьорль, у якого в неділю знову були проблеми з приземленням. Та й стабільності бракує: в суботу австрієць лідирував після першої спроби, проте відступив на 4 місце.
Після третього місця в Закопане був близьким до ще одного подіуму Мануель Феттнер, проте в неділю він фінішував четвертим. Ветеран відчайдушно бореться за місце в олімпійській команді, проте навіть із такими результатами, радше за все, залишиться за бортом – конкуренція у австрійців просто шалена.
А ось для Штефана Крафта етап у Саппоро став невдалим. У суботньому турнірі він посів лише 9 місце. В неділю Штефан додав, і в кваліфікації замкнув топ-3. Проте після спроби не пройшов технічний контроль. Проблема у нього виявилася така ж, як у Тімі Зайца під час Турне чотирьох трамплінів – надмірно довга штанина костюму.
Збірна Німеччини, як і тиждень тому в Закопане, виступала не в оптимальному складі. Фелікс Хоффманн продовжив заліковувати свою мікротравму коліна, а П'юс Пашке і Андреас Веллінгер залишилися в Європі задля додаткових тренувань. Веллінгер у неділю відвідав етап Кубку світу з біатлону в рідному Рупольдингу та нагороджував призерок недільного жіночого переслідування.
А ось Філіпп Раймунд до складу повернувся – він етап у Закопане пропускав через застуду. І повернувся "Хілле" не в оптимальних кондиціях – лише 15 і 9 місця. А ось Карл Гайгер продовжує додавати. В суботу після першої спроби він ішов 12-м, проте провалив другий стрибок і відступив аж на 27 місце. В неділю ж він починаючи з кваліфікації виконав три поспіль стрибки на рівень топ-15 і в підсумку посів 14 місце. Звісно, це все ще далеко від бажаного рівня, проте позитивна динаміка очевидна.
А ось Лука Рот, який на тижні оформив переможний дубль на Континентальному кубку в Чжанцзякоу, проявити себе на рівні Кубку світу не зумів, двічі залишившись без очок. При чому, в суботу він у другу спробу пробився, проте в першому раунді 30 місце розділили Мацей Кот і Кеїчі Сато. Обидва отримали право стрибати в фінальному раунді, і це означало, що в другій спробі очки гарантовані не всім: 31 претендент на 30 місць. Єдиним зайвим виявився саме Рот. В цілому, такий виступ Рота в Саппоро – черговий доказ того, який великий розрив у рівні між Кубком світу та Континентальним Кубком.
Збірна Норвегії після дуже сильного виступу в Закопане зробила помітний крок назад. Якщо в Польщі в топ-10 потрапили одразу три підопічних Руне Велти, то в Саппоро довелося задовольнитися 10 місцями Маріуса Ліндвіка та Халвора Егнера Гранеруда в суботу та неділю відповідно.
В суботу провалилася збірна Польщі, яка набрала сумарно лише 8 очок – найгірший результат із січня 2022 року, коли поляки привезли на етап у Тітізеє-Нойштадті повністю резервний склад. Лише вдруге з моменту дебюту на Кубку світу поза топ-30 опинився Кацпер Томасяк. Утім, вже в неділю він реабілітувався, посівши 12 місце. Мацей Кот під час перельоту до Японії захворів, і за таких обставин 29 і 20 місця – дуже гідний виступ.
Успішним можна назвати повернення на Кубок світу Сімона Амманна, який випав зі складу збірної Швейцарії на екваторі Турне чотирьох трамплінів. У неділю Сімі після першої спроби посідав 15 місце. Втриматися на такій високій позиції не вдалося, проте і 23-тє підсумкове місце – результат дуже гідний, який значно підвищує його шанси поїхати на восьму Олімпіаду.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
Гірські лижі
Старти тижня:
П'ятниця, 16 січня
Венген (Швейцарія), супергігант, чоловіки
Субота, 17 січня
Тарвізіо (Італія), швидкісний спуск, жінки
Венген (Швейцарія), швидкісний спуск, чоловіки
Неділя, 18 січня
Венген (Швейцарія), слалом, чоловіки
Тарвізіо (Італія), супергігант, жінки
Перша перемога Францоні
У чоловічому Кубку світу відбувся ще один культовий етап – у Венгені. Втім, класичний суботній швидкісний спуск був проведений скороченою версією легендарної траси "Лауберхорн". Старт був розташований на "Хундшопфі", а час проходження траси склав лише трішки більше, ніж півтори хвилини. Скорочення траси пояснили сильними вітрами на верхній частині траси.
Навколо цього рішення виник невеликий скандал. Воно було прийняте не на підставі де-факто сильних вітрів, а тому, що їх прогнозували метеорологи. Проте синоптики помилился: ніяких сильних вітрів на верхній частині "Лауберхорна" не було, і гонку цілком можна було провести по повній довжині легендарної траси.
Головним героєм етапу в Венгені несподівано став Джованні Францоні. Він виграв обидва тренування швидкісного спуску, після чого став найкращим у супергіганті, здобувши свою першу в кар'єрі перемогу на Кубку світу.
Не завадив італійцеві зробити це навіть перший стартовий номер, який у супергіганті вважається найбільш незручним. На відміну від швидкісного спуску, в супергіганті нема контрольних тренувань, і гонщики не мають точного уявлення, як проходити трасу на гоночних швидкостях. Саме тому всі уважно стежать за проїздом перших стартових номерів, і роблять висновки з їх помилок.
У Францоні цієї можливості не було, що не завадило італійцеві перемогти. Марко Одерматт, який пильно стежив за проїздом італійця, після гонки стверджував, що одразу зрозумів, що саме Джованні в підсумку виграє:
"З трансляції зразу все стало ясно. Ідеальний, чистий проїзд, це перше місце", – заявив швейцарець.
Невипадковість свого п'ятничного успіху Францоні довів і в швидкісному спуску, посівши третє місце. Назвати Джованні "людиною нізвідки" не можна – все ж, йдеться про дворазового чемпіона світу серед юніорів. І зараз, у віці 24 років, італієць, схоже, почав виправдовувати статус великого таланта. До успіхів у Венгені в ного вже був один подіум у поточному сезоні – в супергіганті у Валь Гардені. Джованні тепер стає дуже небезпечною темною конячкою домашньої Олімпіади.
Другим у супергіганті став австрієць Штефан Бабінскі, а ось сам Одерматт залишився без подіуму – 4 місце. Марко надто повільно вийшов із ключової зв'язки "Kernen-S", що і не дозволило йому поборотися за перемогу. Втім, уже наступного дня Оді реабілітувався, здобувши дуже переконливу (0,79 секунди переваги над другим місцем) перемогу в швидкісному спуску.
Четверта перемога (при чому, поспіль) Одерматта в даунхіллі на "Лауберхорні": він став рекордсменом за цим показником, випередивши таких легенд, як Беат Фойц і Франц Кламмер. Утім, тут слід пам'ятати, що в 2024 році Марко виграв у Венгені двічі – тоді до програми етапу додали ще один швидкісний спуск, перенесений із Бівер Кріка.
А ось інший зірковий швейцарський швидкісник, Франьо Фон Алльмен, залишився без перемоги. В супергіганті йому завадила помилка по траєкторії у "Міншканте", через яку в нього була надто низька швидкість на вході в "Kernen-S".
У швидкісному спуску все було рівно навпаки. Фон Алльмен ідеально пройшов "Canadian corner" і "Міншканте", і мав найкращу швидкість на вході в "Kernen-S". Проте швидкість ця виявилася надто високою. Франьо ризикнув, недостатньо притормозив, і в самій шикані його винесло на захисні мати. Як результат – низька швидкість на виході з "Kernen-S" і втрата дорогоцінних десятих секунди на наступній прямій швидкісній ділянці.
Недостатньо швидко вийшов із "Kernen-S" у супергіганті Рафаель Хаазер. Утім, австрієць дуже класно пройшов нижню ділянку траси та в підсумку замкнув топ-5. Така ж проблема спіткала й Вінсента Кріхмайра, через що він показав у супергіганті лише 12-й результат. Утім, наступного дня в швидкісному спуску він реабілітувався, і піднявся на подіум – 2 місце.
Із господарів сильно у швидкісних гонках у Венгені виглядали не лише Одерматт і Фон Алльмен. У супергіганті сьомим став Стефан Рогентен, а у швидкісному спуску топ-5 замкнув Алексі Монне.
Солідний виступ у даунхіллі видала й збірна Італії. Окрім Францоні, у топ-10 також заїхали ветерани – Домінік Паріс і Крістоф Іннерхофер, які посіли 6 і 10 місця відповідно. Паріс днем раніше в супергіганті зійшов із дистанції, припустившись грубої помилки при приземленні з "Хундшопфа". Для 41-річного Іннерхофера це вже друге потрапляння у топ-10 у поточному сезоні – в грудні він став шостим у супергіганті у Валь Гардені.
Що стосується недільного слалому, то він став тріумфом норвежців. Перемогу здобув Атле Лі Макграт, третім став Хенрік Крістофферсен, для якого цей подіум став сотим на Кубку світу. Другим фінішував ще один уродженець Норвегії та найкращий друг Макграта, Лукас Бротен, який вже другий сезон представляє Бразилію. Окрім цього, топ-5 замкнув Тімон Хауган, а Ейрік Хюстад Сольберг замкнув топ-10, прорвавшись у другій спробі з 27 місця.
А ось на збірну Франції чекало фіаско. Клеман Ноель посів лише 9 місце, а Стівен Ам'єз і Пако Расса зійшли з дистанції – в першій і другій спробах відповідно. Расса через цю невдачу втратив червоний біб лідера слаломного заліку Кубку світу.
Сходів у першій спробі загалом було дуже багато, і це спричинене дуже складною постановкою воріт у першому раунді. Окрім Ам'єза, також зійшли Едуард Халльберг, Тангі Неф, Дейв Райдінг, Альберт Попов і Крістоффер Якобсен. Особливо шкода фіна, який ішов за найкращим графіком на середині дистанції.
Господар змагань, Лоїк Мейяр, після першої спроби ділив 2 місце з Крістофферсеном, проте провів слабку другу спробу та залишився без подіуму – 4 місце. А ось його партнер по команді Маттіас Ітеен став головним героєм другої спроби: він показав найкращий чистий час раунду та прорвався з 23 місця на шосте. Новий особистий рекорд і лише друге потрапляння у топ-10 для 26-річного гонщика, на рахунку якого до цього сезону не було жодного очка на Кубку світу.
Найкращим із австрійців став Міхаель Матт, який розділив 7 місце з Філіпом Зубчічем: хорват, схоже, вже відновився після недавньої хвороби. Інший австрієць, Мануель Феллер, посів 11 місце, хоча міг опинитися щонайменше у топ-6, якби не помилився на крутій ділянці в другій спробі.
Перша перемога Ніколь Делаго
Минулий вікенд приніс першу перемогу на Кубку світу не лише Джованні Францоні, а й представниці жіночої збірної Італії, Ніколь Делаго. Після 5 потраплянь на подіум на Кубку світу, у віці 30 років італійка таки добралася до своєї першої перемоги. За непоганим графіком ішла італійка й у недільному супергіганті, проте в середині дистанції вона зійшла, не вписавшись у швидкісний віраж вправо.
Другою в швидкісному спуску стала Кіра Вайдле-Вінкельман, яка проводить свій найкращий сезон у кар'єрі та виступає дуже стабільно. В недільному супергіганті вона посіла 8 місце, а перемогу здобула її партнерка по команді Емма Айхер – навіть попри те, що розгін у неї був відверто поганим (30-й графік). У суботньому швидкісному спуску німкеня стала п'ятою – рівень, гідний боротьби за Великий кришталевий глобус (ВКГ), проте стабільності Еммі дуже бракує.
А ось Ліндсі Вонн продовжує дивувати своєю стабільністю – ще два подіуми та черговий крок до МКГ у даунхіллі. Американка – єдина, хто брав участь у попередніх гонках Кубку світу в Тарвізіо, датованих далеким 2011 роком. При цьому 41-річна американка зізналася, що цієї траси не пам'ятає взагалі.
Варто зазначити, що етап у Тарвізіо цього разу відбувався за умов сильного туману. Можливо, у іншій локації гонки й довелося б відміняти, проте рятувало те, що траса "Ді Прамперо" – відверто проста. Технічно складну дистанцію тут важко поставити навіть при бажанні зробити це, тому недільний супергігант був ну дуже схожим на швидкісний спуск.
Головна зірка збірної Італії, Соф'я Годжа, продовжує перебувати на певному спаді. Їй погано даються прямі, швидкісні ділянки, яких у швидкісному спуску було дуже багато – таке враження, що є певні проблеми з аеродинамікою стійки. У підсумку, в швидкісному спуску вона посіла лише 11 місце.
У недільному супергіганті все було веселіше – 6 місце. Могла Соф'я поборотися і за подіум, якби не помилка на трампліні в середині траси, через яку вона вийшла на найбільш пряму ділянку траси на доволі скромній швидкості.
Як би там не було, недільний результат дозволив Годжі перехопити лідерство в заліку Кубку світу в супергіганті. А все тому, що Еліс Робінсон залишилася без очок, посівши 36 місце. Утім, для новозеландки все могло завершитися значно гірше. Вона помилилася за траєкторією на останньому трампліні та, намагаючись залишитися на трасі, на повному ходу врізалася у прапорець і впала. Фінішну лінію вона перетинала на спині, що правилами не заборонено, тому результат Еліс зарахували. Але головне, що травм вдалося уникнути – за такого падіння це вже неабияке досягнення.
Повертаючись до теми збірної Італії, відзначимо стабільність Лаури Піровано – ще два фініші у топ-10. При чому, в недільному супергіганті вона стартувала під незручним першим номером. Головна новина вікенду також прийшла зі стану "Скуадри адзурри": Федеріка Бріньоне повернеться у гонки вже у вівторок – вона виступить у гіганті у Кронплатці. Саме на місцевій трасі "Ерта" вона тренувалася в останні дні, і враження були позитивними. Заради проби сил перед Олімпіадою Федеріка навіть готова ризикнути своїм захищеним рейтингом і перспективою втратити місце в червоній стартовій групі.
Сильно виступила в Тарвізіо не лише Ліндсі Вонн, а й уся збірна США. У суботньому швидкісному спуску Брізі Джонсон розділила 6 місце із Піровано. В супергіганті п'ятою стала Кілі Кешмен – особистий рекорд на Кубку світу. Третьою в неділю стала Естер Ледецка, яка повернулася на подіум на гірськолижному Кубку світу після більш ніж річної перерви.
Кайса Вікхофф Лі не зуміла підтримати свій призовий рівень, який вона показала тижнем раніше у Альтенмаркт-Цаухензеє. У швидкісному спуску норвежка показала лише 14-й результат, а у супергіганті стала сьомою. Кайса показала найкращий графік на розгоні, проте наступні сектори у її виконанні були значно слабкішими.
Продовжує розчаровувати Корнелія Хюттер – 18 і 12 місця. Жодного потрапляння у топ-10 за два дні у збірної Швейцарії. Корінн Сутер все ще далека від оптимальної форми після травми, а талановита Малорі Блан у поточному сезоні відверто розчаровує.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
Лижні гонки
Старти тижня:
Субота, 17 січня
Обергоф (Німеччина), спринт, вільний стиль, чоловіки/жінки
Неділя, 18 січня
Обергоф (Німеччина), розділка, 10 км, класика, чоловіки
Обергоф (Німеччина), розділка, 10 км, класика, жінки
Перша перемога "нового Клебо"
Кубок світу з лижних гонок відновився після двотижневої паузи етапом у Обергофі, який зібрав далеко не оптимальний склад учасників. Якщо точніше – далекий від бойового склад привезла збірна Норвегії. Справа в тому, що цього тижня в Стейнк'єрі відбувався чемпіонат Норвегії, і для багатьох гонщиків він був вирішальним турніром у відборі до складу команди на Олімпіаду. При цьому ряд зірок на чолі з Йоханнесом Клебо та Харальдом Остбергом Амундсеном, які вже забезпечили собі путівки на Олімпіаду, етап у Обергофі пропускали з інших причин – вона відправились на тренувальний збір для підготовки до Ігор-2026.
Попри відносно скромний склад учасників, етап у Обергофі подарував нам потенційно епохальну подію – свою першу в кар'єрі перемогу на Кубку світу здобув "новий Клебо", Ларс Хегген, який виграв суботній спринт вільним стилем. До цього у триразового чемпіона світу-2025 серед юніорів на рахунку вже були два подіуми на етапах Тур де Скі у Тоблаху, тому не можна говорити, що цей успіх взявся нізвідки.
Точно так само, як не можна говорити про те, що спричинений він лише слабким складом учасників. Хегген розпочав із перемоги у кваліфікації, і фінал виграв дуже переконливо. Так, можна згадати, що у вирішальний забіг він потрапив лише як лакілузер, проте сам Ларс зробив усе можливе для того, щоби його півфінальний забіг виявився швидшим, ніж другий. Цілком імовірно, що, якби склад учасників етапу в Обергофі був оптимальним, то обіграти норвежця в цей день зумів би лише Клебо. Власне, саме так і було у попередньому спринті вільним стилем у Тоблаху.
Ну і не варто забувати, що Хегген за тиждень встиг виступити і на чемпіонаті Норвегії, де також переміг у спринті – щоправда, класичним стилем. До цього Ларс пробіг повну програму Тур де Скі. Як для 20-річного спортсмена, який проводить свій дебютний сезон на елітному рівні, останній місяць у нього був неймовірно насиченим, і з усіма навантаженнями йому вдалося впоратися просто блискуче – із відновленням у вундеркінда повний порядок.
Хегген став лише п'ятим гонщиком у історії, який перемагав на Кубку світу до досягнення 21-річного віку. До нього це вдавалося лише чотирьом іншим норвежцям: Клебо, Петтеру Нортугу, Фінну Хогену Крогу та Полу Гуннару Міккельспассу. Ларсу за останні кілька років видали дуже багато щедрих авансів, проте він уже повним ходом їх виправдовує. Цілком імовірно, що через багато років ми згадуватимемо про спринт у Обергофі як про день, коли народилася нова легенда лижних гонок.
Попереду в норвежця – участь у дебютній Олімпіаді, яка після двох спринтерських перемог за тиждень Ларсу практично забезпечена. В неділю Хегген посів 9 місце: дуже непогано, враховуючи, що розділка класикою – абсолютно не його коронний вид програми.
У суботньому спринті третім став Евен Нортуг, який, як і Хегген пробився у фінал як лакілузер із першого забігу. Компанію на подіумі двом норвежцям склав Федеріко Пеллегріно, який був єдиним, хто у фіналі дійсно намагався нав'язати боротьбу Ларсу.
Був близьким до свого першого в кар'єрі виходу в фінал на Кубку світу іспанець Хауме Пуейо, проте він у другому забігу зовсім небагато програв Валеріо Гронду. Втім, особистий рекорд на Кубку світу все одно оновлено.
Ерік Вальнеш доволі несподівано пропустив спринт і виступив лише в недільній розділці, де став третім. Ну а перемогу здобув інший норвежець, Мартін Льовстрьом Ньєнгет. Із урахуванням минулого сезону для нього це вже третя поспіль перемога в розділках класикою на Кубку світу.
Другим став Іво Нісканен. Для легендарного фіна це перший подіум у поточному сезоні. Проте поспішати з висновками про те, що він поступово набирає оптимальну форму до Олімпіади, не варто. По-перше – склад учасників був далеко не оптимальним, по-друге – Ньєнгету на своїй коронній дистанції він програв чимало, 13,8 секунди.
За крок від подіуму зупинився Елія Барп, який програв Вальнешу 3 секунди. В топ-10 заїхали ще два представники збірної Італії – віцечемпіон суботнього спринта Пеллегріно та Давіде Грац. В коньковому спринті до півфіналу добрався Давіде Мочелліні, хоча він – яскраво виражений класист. Схоже, "Скуадра адзурра" підходить до домашньої Олімпіади у класній формі. Чому би не помріяти про медаль у естафеті?
Недільна розділка стала першою в сезоні гонкою на Кубку світу для Калле Халварссон. Багатостраждальний шведський ветеран всю першу половину сезону боровся з проблемами зі здоров'ям, проте менш ніж за три тижні до старту Олімпіади вийшов на непогані кондиції: він посів 6 місце, хоча тривалий час виглядав навіть претендентом на призове місце. Думаю, після такого ніхто не скаже, що до складу збірної Швеції-2026 він потрапив за колишні заслуги.
В суботу дебютував на Кубку світу 18-річний словак Єлісей Кузьмін – син знаменитої біатлоністки Анастасії Кузьміної. Непересічна подія, враховуючи, що його мати залишається чинною спортсменкою, яка в ці ж дні змагалася на Кубку світу в Рупольдингу.
Вражаючим дебют не назвеш. В спринті Кузьмін вилетів у кваліфікації, в розділці дуже різко стартував (четвертий час на першій контрольній позначці в 0,8 км), проте не зумів грамотно розкласти сили та в підсумку фінішував лише 70-м.
Продовжуючи тему дітей іменитих батьків – близьким до виходу в фінал спринта був Філіп Скарі, син легендарної Бенте Мартінсен. В недільній розділці він показав 13-й результат. 21-річний син легендарного Лукаша Бауера, Матіаш, на Кубку світу дебютував майже два роки тому, проте 20 місце в недільній розділці в Обергофі стало для нього найкращим результатом у кар'єрі. Ну і на жаль, слід відзначити 5 місце в розділці сина Натальї Коростельової, Савелія, який виступає у "нейтральному статусі" – для нього це також особистий рекорд.
Ілар наблизилася до Діггінс
У жінок етап у Обергофі не можна назвати успішним для лідерки загального заліку, Джессіки Діггінс. Так, четверте місце в розділці класикою – дуже гідний результат для неї. Проте виліт у чвертьфіналі спринта вільним стилем – явна невдача. Тим більше, що траса спринта була "робочою" та селективною – все як любить Джессіка, яка звикла діяти з позиції сили.
На контрасті з американкою дуже сильний етап провела головна (а по суті – єдина) конкурентка в загальному заліку, Моа Ілар. У спринті вона дісталася фіналу та посіла в підсумку п'яте місце, а в неділю виграла розділку. Це допомогло шведці наблизитися до Діггінс на відстань 149 очок у Кубку світу. За сучасної очкової системи – відставання все ще велике. Проте недостатньо велике, щоби Джессіка могла дозволити собі пропустити наступний етап у Гомсі задля кращої підготовки до Олімпіади.
Виграла ж суботній спринт Йонна Сундлінг, яка повернулася до гонок після більш ніж місячної перерви. В кваліфікації шведка просто декласувала своїх суперниць (3,36 секунди переваги над найближчою переслідувачкою, Моа Лундгрен), проте в плейоф вирішила йти в економ-режимі.
Не довелося викладатися на максимумі навіть у фіналі. Іріс Де Мартін Пінтер впала в підйомі при контакті з лижами Майї Дальквіст (потім судді довго розглядали цей епізод на предмет можливої релегації шведки), і тим самим відрізала від Сундлінг більшість суперниць.
Окрім Йонни, не затрималася через падіння італійки лише сама Дальквіст, і Сундлінг впевнено обіграла свою партнерку по команді. А ось сама Майя стала лише третьою – вона пропустила Колетту Ридцек, яка видала дуже потужний спурт у останній підйом і фінішувала другою. Німкеня цим перфомансом дійсно вразила. Хтозна, якби не інцидент із Де Мартін Пінтер – можливо, вона б і з Сундлінг за перемогу поборолася.
Як би там не було, економ-режим від Йонни в суботньому спринті допоміг їй наступного дня в розділці, де вона замкнула топ-3. Дальквіст також вийшла на старт і посіла 6 місце, програвши всього 0,1 секунди маловідомій норвежці Каролін Грьоттінг. Вона у віці 24 років дебютувала на Кубку світу, і зробила це дуже непогано. Чергова демонстрація неймовірної глибини складу збірної Норвегії, навіть жіночої.
Все щільно було і в боротьбі за перемогу – Ілар усього на 0,7 секунди випередила Терезу Штадлобер. Відверто шкода австрійку, яка ввосьме піднялася на подіум на Кубку світу, проте до перемоги дотягнутися так поки що і не може.
Вартий уваги виступ у розділці Лаури Гіммлер. Так, 11-те підсумкове місце – це не видатний результат, проте останній кілометр дистанції у виконанні німкені був неймовірним: вона привезла Ілар цілих 10 секунд!
Повернулася на Кубок світу Тіріль Венг, яка не виступала на елітному рівні з 7 грудня. Норвежка зупинилася за крок від фіналу спринта, а наступного дня стала лише 25-ю в розділці. Перед цим вона не вразила на національному чемпіонаті, тому з поїздкою на Олімпіаду можуть виникнути великі проблеми.
Провалила етап у Обергофі Кріста Пармакоскі, яка показала в розділці лише 29-й результат. Днем раніше вона несподівано заявилася на спринт, хоча вже два роки, як практично відмовилася від участі в коротких гонках. Нічого хорошого з цього не вийшло – 32-й результат і непотрапляння у плейоф. Що це було – проба сил із думками про командний спринт на Олімпіаді? Відповідь дізнаємося лише у Валь ді Ф'ємме.
Відзначимо також невдалий виступ у спринті Надін Фендріх, яка вилетіла вже у чвертьфіналі. Хоча така конфігурація спринтерської траси, як у Обергофі, зі складним рельєфом і фінішем після підйому, їй не дуже підходить, тому такий результат якоюсь мірою закономірний.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки)
Двоборство
Старти тижня:
Субота, 17 січня
Обергоф (Німеччина), HS 100/7,5 км, компакт
Неділя, 18 січня
Обергоф (Німеччина), HS 100/10 км, особистий Гундерсен
Переможний дубль Єнса Луроса Офтебро
Завершення кар'єри Ярла Магнуса Ріібера та Йоргена Гробака стало важким ударом для збірної Норвегії, і новий сезон скандинави розпочали невдало. Першого подіуму довелося чекати аж до 19 грудня, перша перемога взагалі прийшла лише минулого тижня в Отепя, коли Айнар Лурос Офтебро вперше в кар'єрі виграв гонку Кубку світу.
А уже етап у Обергофі став для збірної Норвегії вікендом мрій. Переможний дубль оформив Єнс Лурос Офтебро, обидва рази поруч із ним на подіумі стояв його молодший брат Айнар – 3 і 2 місця. Здається, що за три тижні до Олімпіади збірна Норвегії таки вийшла з кризи, і тепер може з оптимізмом чекати Ігор-2026.
Звичайно, можна говорити про те, що етап у Обергофі через складність рельєфу місцевої траси чудово підходив двоборцям із ухилом у бік лижної гонки. Проте не можна ігнорувати той факт, що і зі стрибками у Єнса Луроса Офтебро був повний порядок – четвертий і шостий результати у змагальних спробах. Те саме можна сказати і про його брата Айнара – 8 і 3 місця в стрибкових спробах.
Звично високі швидкості в гонці, топові результати на трампліні – така комбінація дасть результат на будь-якому етапі, а не лише в Обергофі. І якщо Єнс просто повернувся на свій звичний рівень, то Айнар зараз перебуває у формі всього свого життя. До цього у нього були проблеми навіть із тим, аби просто пробитися до складу збірної Норвегії на Кубок світу, проте вихід на пенсію двох легенд дав його кар'єрі величезний поштовх.
У суботу компанію братам Офтебро на подіумі склав Йоханнес Лампартер, який програв Єнсу спринт за перемогу. В неділю лідеру Кубку світу знову не вистачило різкості на фінішний спринт, щоправда, цього разу лише в боротьбі за третє місце.
Штефан Реттенеггер у Обергофі залишився без подіуму, проте двічі фінішував у топ-5. Його брат Томас двічі заїхав у топ-10, утім, на трампліні найкращим із австрійців був Франц-Йозеф Рерль, який двічі виграв стрибкові спроби. Проте в гонках у підсумку фінішував 10-м і 20-м: у неділю не допоміг навіть геніальний стрибок на 103 метри з хорошою технікою, який дав 40 і більше секунд переваги над усіма, окрім Томаса Реттенеггера. Ймовірно, на етапі з простішою гоночною трасою Рерль із таким рівнем стрибків зумів би поборотися бодай за подіум.
Далеко (з 7 місця на 32-ге) відступив у неділю ще один австрієць із явним ухилом у бік стрибків, Пауль Вальхер. Щоправда, йому не пощастило: в середині гонки він впав, і не тільки втратив декілька дорогоцінних секунд, а й збився з ритму – недооцінювати цей фактор також не варто.
Збірна Німеччини без подіуму на домашньому етапі не залишилася – у неділю Юліан Шмід виграв спринт за 3 місце у Лампартера. Втім, у суботньому компакті Юліан невдало виступив на трампліні (лише 12-й результат), і в підсумку став лише дев'ятим – відставання від Лампартера у загальному заліку продовжує зростати.
Двічі впевнено заїхав у топ-10 Йоханнес Ридцек (5 і 7 місця), а ось форма Вінценца Гайгера за три тижні до Олімпіади продовжує викликати занепокоєння. Він домашній етап провалив, жодного разу не потрапивши у топ-10. І якщо слабкі результати на трампліні – явище для Вінценца не рідкісне, то в суботу німець ще й провів дуже слабку гонку. Після 16-го місця на трампліні він спершу кинувся наздоганяти суперників, проте на останньому колі дистанції просто встав, опустившись із 12 місця на 23-тє.
Після етапу в Обергофі Кубок світу з двоборства йде на ще одну, двотижневу паузу, і Гайгеру вона буде дуже корисна для того, щоби попрацювати над своєю формою. Хоча попередня, новорічна пауза, яка тривала три тижні, йому радше зашкодила, ніж допомогла.
Розмови Крістьяна Ілвеса про те, що він повертається до своїх "базових налаштувань" у стрибку, схоже, не були пустими. Так, на трампліні естонець ще далекий від пікових результатів, проте крок вперед точно зроблено. Як результат – два сьомих підсумкових місця в Обергофі. Ще один іноземець, який тренується зі збірною Норвегії, Ніклас Малачінскі, також додає: у Обергофі він двічі фінішував у топ-20.
Добре виступила в неділю збірна Італії – у топ-15 потрапили Арон Костнер і Самуель Коста. У суботньому компакті з 56 місця на 19-те прорвався ветеран Алессандро Піттін. Приводи для оптимізму перед домашньою Олімпіадою є, проте стабільності лідерам "Скуадри адзурри" бракує.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
