Успіхи і розчарування Марусяка, падіння Вонн. Підсумки лижного тижня
Стрибки з трампліна
Старти тижня
П'ятниця, 30 січня
Віллінген (Німеччина), HS 147, змішаний командний турнір
Субота, 31 січня
Віллінген (Німеччина), HS 147, особистий турнір
Неділя, 1 лютого
Віллінген (Німеччина), HS 147, особистий турнір
Історичні успіхи та невдачі Марусяка
Для збірної України етап Кубку світу в Віллінгені вийшов максимально суперечливим. Він приніс лідеру нашої команди, Євгену Марусяку, як історичні успіхи, так і вкрай болісні розчарування. Те, що у Євгена є шанси на успішні виступи у Віллінгені, стало зрозуміло вже у п'ятницю. На "Мюленкопф Шанце" панував сильний зустрічний вітер – саме ті погодні умови, за яких Марусяк демонструє свої найкращі результати.
І він почав робити це ще з тренувань, у яких показав 16-й і 8-й результати. Суботня кваліфікація взагалі принесла Марусяку результат, про який, здавалося би, було годі й мріяти: стрибок на 149 метрів, який у підсумку дозволив розділити третє місце із самим Рьою Кобаясі. Найкращий результат в історії українських стрибків у кваліфікаціях на Кубку світу. До цього рекорд також належав Марусяку – 5 місце в Планіці в березні 2024 року.
В недільній кваліфікації все було не набагато гірше – 10 місце. Два неймовірних виступи у кваліфікаційних спробах, які давали цілком реальні підстави сподіватися на великі звершення й у основних змаганнях. Проте реальність виявилася значно суворішою: Марусяк покинув Віллінген без жодного набраного очка.
В суботу Євген у першій спробі набрав суму балів , яка принесла би йому 13 місце за її підсумками. Проте, на жаль, українець провалив технічний контроль, і його результат був анульований. Костюм Марусяка не відповідав нормам регламенту за критерієм повітропроникності матеріалу – вона була недостатньою.
Як і чому так вийшло? Точної відповіді на це запитання немає. Одне можна сказати точно: проти Марусяка зіграв той факт, що він представляє малу та небагату стрибкову збірну. Повітропроникність костюмів визначається за допомогою спеціальної машини, і топові збірні для уникнення таких дискваліфікацій возять з собою по Кубку світу пристрої, аналогічні тим, які використовує FIS для контролю. Вартують такі машини недешево, і збірна України дозволити собі такий пристрій точно не може.
На недільний турнір Євген вийшов уже в іншому костюмі, проте, на жаль, знову залишився без очок. На "Мюленкопф Шанце" панували мінливі вітрові умови, і цього разу Марусяк витягнув у цій вітровій лотереї нещасливий квиток – лише 36 місце. Безумовно, можна горювати з приводу того, що лідер збірної України не реалізував такі блискучі можливості показати високі результати у Віллінгені.
Проте на Олімпіаду Євген їде дійсно в дуже хорошій формі, і цей позитив повинен перекривати розчарування він невикористаних можливостей у Віллінгені. Ризикувати з екіпіруванням Марусяку на Іграх точно не варто: одну жовту картку він уже отримав, і Олімпіада була би не найкращим моментом для другої.
Що стосується другого номера збірної України, Віталія Калініченка, то йому п'ятничні тренувальні стрибки також дозволяли помріяти про потрапляння в очки – 31 і 33 місця. Проте в офіційних спробах все було значно гірше. В суботу Віталій навіть не пройшов кваліфікацію, а в неділю пробився в основний турнір і завершив його на 43 місці. Калініченко виглядав небезнадійно, тому на Олімпіаді шанси на потрапляння в другу спробу точно будуть – особливо, зважаючи на вкорочені квоти топ-збірних.
Переможний дубль Домена Превца
Цього вікенду в Віллінгені панували вельми непрості погодні умови. Багато стрибунів у цій лотереї одного дня вигравали, наступного – програвали. І їхні результати від цього залежали дуже помітно. Проте була одна людина, на яку примхи погоди, здається, не мали жодного впливу. Це, звісно ж, Домен Превц, який оформив переможний дубль.
Словенець не просто двічі переміг – він двічі нокаутував суперників: 22 і 31,7 бала переваги над найближчим переслідувачем відповідно. Превц-молодший став лише п'ятим стрибуном в історії, який виграв два поспіль старти на Кубку світу з перевагою в 20+ балів. До нього це вдавалося Матті Нюканену, Тоні Ніємінену, Адаму Малишу та Янне Ахонену. При цьому, Нюканену таке досягнення підкорялося аж 4 рази, а Малиш – єдиний стрибун, якому вдалося видати серію не з двох, а з трьох поспіль перемог із перевагою в 20+ балів. У Превца є шанси повторити чи навіть перевершити це досягнення легендарного поляка.
Недільна перемога стала для Домена 11-ю в нинішньому сезоні – стільки ж у своїх найкращих сезонах здобували такі легенди, як той же Малиш і Мартін Шмітт. Сумарно на рахунку словенця вже 20 перемог на Кубку світу – за цим показником він наздогнав прославленого австрійця Андреаса Гольдбергера.
Превцу явно подобається виступати в Німеччині – в нинішньому сезоні він виграв усі особисті старти в цій країні: два старти на Кубку світу в Клінгенталі, етапи Турне чотирьох трамплінів у Оберстдорфі та Гарміш-Партенкірхені, польотний чемпіонат світу в тому ж Оберстдорфі, і ось тепер – нокаут суперників у Віллінгені. Тепер будемо з'ясовувати, які у Домена стосунки з Італією. На Олімпіаду-2026 він їде у статусі беззаперечного фаворита.
А ось у партнерів Превца по збірній Словенії все не так добре. Особливо це стосується Тімі Зайца, який покинув Віллінген без набраних очків. При чому, якщо в суботу словенець зупинився за крок від залікової зони (31 місце), то в неділю навіть не пройшов кваліфікацію.
У Анже Ланішека все було не настільки печально, проте він також далекий від оптимальної форми. В суботу він посів 17 місце, а в неділю після першої спроби ішов другим. Утім, було очевидно, що Ланішек стрибнув вище голови не без допомоги вітру, тому відкат на підсумкове сьоме місце був більш ніж прогнозований.
Двічі другим у Віллінгені фінішував Рен Нікайдо. При чому, якщо в суботу японець ішов у чільній трійці вже після першого раунду, то в неділю довелося робити рейд з 7 місця завдяки блискучому другому стрибку – по суті, японець просто помінявся місцями зі згаданим вище Ланішеком.
А ось лідер збірної Японії, Рьою Кобаясі, етап у Віллінгені занести собі в актив не може. В суботу після першої спроби він ішов лише 24-м. В другому раунді вдалося вже далеко не вперше у поточному сезоні здійснити вражаючий рейд – у підсумку Рьою фінішував дев'ятим. В неділю в першій спробі знову був провал – 19 місце. Проте цього разу врятувати день ще один рейдом не вдалося: японець покращив свій результат усього на одну позицію. Для Кобаясі 18 місце в неділю стало першим фінішем за межами топ-10 у поточному сезоні.
В обох особистих стартах третіми фінішували представники господарів, збірної Німеччини. В суботу їм щастило з вітровими умовами – саме той випадок, коли стіни дійсно помагають. Третім несподівано став Карл Гайгер. Для нього це не просто перший подіум у поточному сезоні: за один суботній старт у Віллінгені він заробив більше очок у загальний залік Кубку світу, ніж за всю попередню частину сезону разом взяту.
Підтримати такий рівень у неділю Гайгер не зміг – лише 21 місце. Проте варто визнати: якщо у суботу Карлу двічі пощастило з вітровими умовами, то в неділю все було рівно навпаки. Реальний рівень німця на даний момент не відображає ні його суботній результат, ні недільний – правда десь посередині. Як би там не було, прогрес Гайгера у січні очевидний, проте наступив він занадто пізно для потрапляння на Олімпіаду.
Тим більше, що Андреас Веллінгер, з яким Карл і боровся за останнє місце в складі збірної Німеччини, в Віллінгені також виступив дуже солідно – 6 і 8 місця. Враховуючи любов Анді до нормальних трамплінів, його можна розглядати як претендента на медалі Олімпіади на К-90.
Суботній турнір взагалі став для збірної Німеччини найкращим у поточному сезоні. В топ-30 фінішували одразу шестеро господарів (включно з Лукою Ротом, який виборов додаткову квоту через Континентальний кубок), троє з них потрапили у топ-6. Окрім Гайгера та Веллінгера, в чільній шістці опинився Фелікс Хоффманн, який у неділю замкнув топ-10. Схоже, він також поступово повертається на свій грудневий рівень після проблем із коліном.
Філіпп Раймунд суботній старт провів невдало (18 місце), проте в неділю піднявся на подіум – вперше з грудневого етапу в Клінгенталі. Загалом же за суботній старт збірна Німеччини набрала 173 бали в Кубок націй. Вперше у поточному сезоні підопічні Штефана Хорнгахера виявилися найкращими на змаганні Кубку світу за загальним командним доробком.
А ось збірна Австрії етап у Віллінгені провалила. Так, частково це можна пояснити відсутністю Яна Хьорля, проте й інші австрійці виступили погано. В неділю в топ-10 взагалі не потрапив жоден із підопічних Андреаса Відхьольцля, в суботу найкращим став Мануель Феттнер, який посів 5 місце. Того дня склалася цікава ситуація: у топ-5 потрапили два стрибуни, які не пробилися на Олімпіаду-2026.
Даніель Чофеніг розпочав етап у Віллінгені дуже вдало – з перемоги в суботній кваліфікації. Проте потім усе ставало дедалі гірше: 10 місце в суботу та 12-те – в неділю. Враховуючи ще й невдалий виступ Чофеніга на польотному чемпіонаті світу, перемога в кваліфікації вибивається з ряду: поточна форма Даніеля не вражає.
Ще гірші справи у Штефана Крафта, який етап у Віллінгені провалив – 14 і 29 місця. На подіум на Кубку світу легендарний австрієць не піднімався ще з етапу в Клінгенталі в середині грудня – його форму перед Олімпіадою бойовою не назвеш.
Окрім Хьорля, не приїхав у Віллінген і лідер збірної Польщі, Кацпер Томасяк. Після цього не залишилося жодного стрибуна, який виступав у поточному сезоні в усіх стартах Кубку світу – особистих і командних. І лише два (Превц і Феттнер) які не пропустили жодного особистого турніру.
Як би там не було, без Томасяка збірній Польщі у Віллінгені було важко. В суботу доробок команди Мацея Мацюшака в Кубок націй склав усього 3 бали – це найгірший результат для команди з 23 січня 2022 року, коли поляки приїхали в Тітізеє-Нойштадт у повністю резервному складі.
Здобуті ці 3 очки були зусиллями Александера Жніщоля, для якого це був перший фініш у заліковій зоні на Кубку світу в поточному сезоні. В неділю 30-м став Клеменс Йоняк, який повторив свій особистий рекорд зразка етапу в Саппоро.
Втім, загалом у неділю для Польщі все було значно краще, і причина тому – Пьотр Жила, який посів 9 місце. Ветеран цього вікенду був дуже нестабільний. Розпочалося для нього все з 5 місця в першому тренуванні, проте суботній турнір він провалив – 49 місце. В неділю ж Пьотру щастило з вітровими умовами, і ветеран цим скористався сповна. Лише друге потрапляння Жили у топ-10 у поточному сезоні.
Зовсім різними виявилися два старти у Віллінгені для збірної Норвегії. В суботу окрім 7 місця Крістоффера Еріксена Сундала похвалитися більше нічим. В неділю в топ-6 фінішували Маріус Ліндвік і той же Сундал. Міг приєднатися до них і Халвор Егнер Гранеруд, проте він у другій спробі відступив з 5 місця на 13.
Йоханн Андре Форфанг у суботу замкнув топ-20, проте в неділю залишився без очок. Критикувати норвежця за це не варто: в ніч із суботи на неділю в нього помер батько, який тривалий час боровся з раком. У такому емоційному стані виступати, звісно ж, було дуже важко. А попереду ще й поїздка на Олімпіаду…
Свій найкращий етап із грудня видав Владімір Зографскі – 8 і 11 місця. При чому, в неділю болгарин завдяки стрибку на 149 метрів видав третій чистий результат другої спроби та здійснив рейд з 25 місця аж на 14 позицій вгору.
Блискуче виступив у Віллінгені Ніко Кютосахо – 13 і 5 місця. Після першої спроби в неділю фін йшов четвертим, і такий результат видавався подарунком погоди. Здавалося, що в другій спробі Ніко відступить дуже помітно – скоріше за все, навіть за межі топ-10. Проте Кютосахо довів невипадковість свого успіху. 5 місце стало для Кютосахо новим особистим рекордом на Кубку світу та сумарно лише четвертим потраплянням у топ-10. При чому, половина з них припадає на поточний сезон – нагадаємо, Ніко був восьмим у лотерейному старті в Руці, який був розіграний в одну спробу та приніс перше в кар'єрі очко на Кубку світу Віталію Калініченку.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
Гірські лижі
Старти тижня
П'ятниця, 30 січня
Кранс Монтана (Швейцарія), швидкісний спуск, жінки – скасовано
Субота, 31 січня
Кранс Монтана (Швейцарія), супергігант, жінки
Неділя, 1 лютого
Кранс Монтана (Швейцарія), швидкісний спуск, чоловіки
Падіння Вонн, перша перемога Блан
Напередодні Олімпіади-2026 гірськолижники приїхали на спільний етап у Кранс Монтану, випробувати траси чемпіонату світу 2027 року – тепер це відбувається не в рамках фіналу сезону. Хоча для жінок траса "Мон Лашо" знайома чудово – змагання Кубку світу тут проходять щорічно.
І цього разу етап у Кранс Монані для жінок вийшов дуже проблемним, особливо – п'ятничний швидкісний спуск, який у підсумку скасували через надмірну небезпеку. А все тому, що з 6 учасниць, які встигли відстартувати, 3 зійшли з дистанції: Ніна Ортліб, Марте Монсен і Ліндсі Вонн.
Ортліб і Вонн впали в одному і тому ж крутому віражі з непростим рельєфом на верхній частині траси та полетіли в захисні сітки, Монсен – перед самим фінішем. Ортліб обійшлася без пошкоджень і наступного дня вийшла на старт супергіганту, посівши в підсумку 20 місце.
Монсен без серйозних травм обійшлася, проте пошкодження обличчя отримала. Відверто кажучи, закінчитися для неї все могло значно гірше. Що стосується Вонн, то тут усе непросто. Ліндсі хвилин 5 пролежала в сітках, потім таки звелася на ноги та самотужки спустилася на фініш. Щоправда, легендарна американка кілька разів зупинялася та трималася за ліве коліно – біль точно був.
У фінішній зоні Вонн накульгувала, після чого покинула трасу на вертольоті та відправилася на медогляд у лікарню. Що саме сказали медики Ліндсі – не відомо. З фрази американки "Моя олімпійська мрія не закінчилася" можна лише здогадуватися, шо не все гаразд, але і катастрофи теж немає. У будь-якому випадку, на суботній супергігант ні Вонн, ні Монсен не вийшли.
Що ж стало причиною такої м'ясорубки у п'ятницю? Причин тут кілька. По-перше, швидкісна траса "Мон Лашо" здавна відома як дуже звивиста, і простою технічно її не зробиш – як не став ворота. Складнішою гонку робив і снігопад – стан снігового покриття та видимість залишали бажати кращого.
Втім, якою б не була траса в "Мон Лашо", зробити її простішою точно можна було – у багатьох місцях постановка воріт була схожою на супергігант, навіть там, де цього можна було уникнути. Наприклад, для чого був потрібен доволі різкий віраж перед фінішем, якщо швидкісний спуск і так був більш схожим на супергігант? Тут навпаки потрібно було шукати будь-яку можливість спростити трасу. А саме в цьому крутому останньому віражі і впала Марте Монсен. Тому, якоюсь мірою, її падіння на совісті журі.
У підсумку особливої різниці між трасами швидкісного спуску та супергіганту не було – хіба що в суботу перед фінішем накрутили ще більше віражів. Але оскільки їх було більше, то швидкості там були не такі високі, що знижувало ризики небезпечних падінь.
Перемогу місцевій публіці подарувала талановита Малорі Блан, якій нещодавно виповнилося лише 22 роки. Для неї це перша в кар'єрі перемога на Кубку світу – і прямо перед Олімпіадою. Дуже важливий успіх для збірної Швейцарії, враховуючи травму Лари Гут-Бехрамі та слабку форму після пошкодження Корінн Сутер.
Тривалий час усе йшло до подвійного успіху збірної Італії: лідирувала Соф'я Годжа, другою йшла Роберта Мелезі. Проте Блан відібрала перемогу в зіркової італійки. Годжа поплатилася за те, що, як і багато інших спортсменок, вкрай обережно проходила той віраж, на якому вилетіли з траси Вонн і Ортліб. Утім, зрозуміти Соф'ю можна – навіть такій по-хорошому шаленій гонщиці не захотілося надмірно ризикувати за тиждень до домашньої Олімпіади.
Тим більше, що 2 місце – дуже хороший результат, який наближає італійку до Малого Кубку світу в супергіганті. Ще важливіше – те, що після доволі помітного спаду форми наприкінці січня Соф'я, схоже, віднайшла правильні відчуття та високі швидкості.
Ну а Мелезі в підсумку залишилася без свого першого в кар'єрі подіуму на Кубку світу, посівши 4 місце. Супергігант міг таки завершитися перемогою Італії. Феноменальні графіки на всіх секторах видавала Лаура Піровано, у якої було більш ніж півсекунди переваги. Проте вона влетіла в останній віраж на надто високій швидкості, і її просто викинуло за межі траси – в ворота вона не влучила. Замість першої в кар'єрі перемоги на Кубку світу (навіть подіумів у Лари ще не було) – схід із дистанції.
Свою другу гонку після травми провела Федеріка Бріньоне. Втім, у супергіганті повернення вийшло не настільки успішним, як у гіганті – лише 18 місце. Так, було видно, що Федеріка бережеться і уникає надмірного ризику, проте будьмо відвертими: не лише це спричинило такий скромний результат. Форма теж ще дуже далека від оптимальної.
Завдяки своєму 2 місцю Годжа збільшила свою перевагу над найближчою переслідувачкою в супергіганті до 60 очок. Головною суперницею італійки залишається Еліс Робінсон. Попри жахливі результати в гіганті в останні півтора місяці, в супергіганті в Кранс Монтані вона виступила непогано – 6 місце.
Третьою ж стала Брізі Джонсон. Для американки, яка вважається вузьким фахівцем швидкісного спуску, це перший в кар'єрі подіум у супергіганті. Могли показати високий результат і її партнерки по команді, Трісія Манган і Кілі Кешмен. Втім, обидві припустилися майже ідентичних помилок на нижній зв'язці віражів.
Топ-5 замкнула Кіра Вайдле, яка показала видатний графік проходження єдиного по-справжньому швидкісного сектору суботнього супергіганту. Цілком імовірно, що вона би виграла п'ятничний швидкісний спуск, якби він не був скасований. Як би там не було, на швидкісний спуск Олімпіади вона їде в статусі одного з головних фаворитів.
Її партнерка по команді, Емма Айхер, зійшла у тому ж повороті, що і Вонн днем раніше. Проте до сіток німкеня не долетіла, що дозволило уникнути навіть мінімальних ушкоджень. Той поворот був по-справжньому небезпечним, ледь не втратила контроль над лижами у ньому й Естер Ледецка, яка в підсумку замкнула топ-10.
21 місце в супергіганті посіла Юлія Шайб. Для лідерки заліку Кубку світу в гіганті це був лише четвертий виступ на елітному рівні в супергіганті, до цього вона навіть у топ-25 не потрапляла.
Фон Алльмен розгромив суперників у швидкісному спуску
Чоловіки цього тижня також змагалися у Кранс Монтані, проте не на небезпечній "Мон Лашо", а на сусідній "Піст Насьональ". За своєю конфігурацією вона – буквально повна протилежність жіночій трасі. Широка, швидкісна та доволі проста з технічної точки зору. Багато чим нагадує верхню частину легендарного "Лауберхорна" у Венгені.
Попри те, що чоловіча траса доволі довга (час проходження – майже 2 хвилини), через її простоту розриви у швидкісному спуску були невеликими. Але – лише від другого місця і далі. Переможець, Франьо Фон Алльмен, просто нокаутував своїх суперників, випередивши найближчого переслідувача на 0,65 секунди. Для розуміння того, наскільки це багато: у 0,65 секунди відставання від другого призера, Домініка Паріса, помістилися одразу 11 гонщиків.
Сам італієць провів прекрасну гонку, і вдруге в сезоні піднявся на подіум. Враховуючи, що Паріс у поточному сезоні дуже стабільний (у швидкісних спусках жодного разу не фінішував нижче, ніж 7 місце), важко повірити в те, що подіумів у нього так мало. Вже у наступну суботу його чекає олімпійський швидкісний спуск на його улюбленій трасі "Стельвіо". Найбільш підходящий момент, щоби вистрелити?
В цілому в чоловічому швидкісному спуску в Кранс Монтані домінували представники двох збірних – Швейцарії та Італії. Господарі делегували у топ-10 одразу 5 своїх представників, італійці – чотирьох. Єдиним, хто розбавив цю компанію, став Раян Кокран Зігле, який доволі несподівано став третім.
Він залишив без подіуму самого Марко Одерматта. В єдиному контрольному тренуванні на "Піст Насьональ" він показав лише 29-й результат і зумів дуже помітно додати в змаганнях. Хоча в цілому тренування цього разу виявилося не дуже репрезентативним: той же Фон Алльмен показав там лише 18-й час.
А ось герой етапів у Венгені та Кітцбюелі, Джованні Францоні, додати в змаганнях не зумів. В тренуванні він показав лише 33-й результат і взагалі дивом не зійшов із дистанції, і в гонці став лише 23-м. Непідходяща для нього траса чи спад форми, який прийшов настільки ж раптово, як і підйом? Відповідь на це запитання дізнаємося вже на Олімпіаді.
Головною сенсацією в Кранс Монтані став італієць французького походження Бенжамен Жак Алльйо, який замкнув топ-5. Для нього це особистий рекорд на Кубку світу, до цього його найкращим результатом було скромне 14 місце. Оновив свій особистий рекорд і швейцарець Ларс Рьості, який став шостим. Проте він до цього бодай двічі за кар'єру потрапляв у топ-10.
Пропускав етап у Кранс Монтані зірковий австрієць Вінсент Кріхмайр – він присвятив час додатковим тренуванням перед Олімпіадою. А ось Александер Омодт Кілде, навпаки, повернувся до змагань після пропуску етапі в у Венгені та Кітцбюелі. Успішним повернення не назвеш – лише 42 місце. Оптимізму щодо швидкісних видів у збірної Норвегії перед Олімпіадою небагато. Тим більше, що і Фредрік Мьоллер після травми також не вражає. У швидкісному спуску в Кранс Монтані він виступив ще гірше, ніж Кілде – 51-й результат.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
Двоборство
Старти тижня
П'ятниця, 30 січня
Зеєфельд (Австрія), 10 км/HS 109, масстарт
Субота, 31 січня
Зеєфельд (Австрія), HS 109/7,5 км, компакт
Неділя, 1 лютого
Зеєфельд (Австрія), HS 109/12,5 км, Гундерсен
Офтебро виграв багатоденку в Зеєфельді
У двоборців напередодні Олімпіади-2026 відбувся інший хайлайт сезону – триденний тур в Зеєфельді. Розпочалося все з п'ятничного масстарту, який знову виявився дуже селективним за мірками цього виду програми. Вже вкотре доводиться говорити про те, що масстарт на Кубку світу перевершив сподівання щодо селективності – один із головних трендів нинішнього сезону.
Виграв масстарт Єнс Лурос Офтебро, він же у підсумку став переможцем усієї багатоденки. На старт фінального переслідування на 12,5 км він вийшов сьомим з відставанням у 1:06 від Штефана Реттенеггера. Доволі швидко норвежець підібрав іншого супершвидкого двоборця, Вінценца Гайгера, і вдвох вони намагалися наздогнати одинокого лідера. Інші їхні компаньйони по групі переслідування висіли в ній баластом і практично ніякої користі не приносили.
Хоча і користь Гайгера була під великим питанням. Так, німець проводив попереду чимало часу, проте на його змінах відставання від Реттенеггера практично не скорочувалося. Робота Офтебро була значно ефективнішою. Саме Єнс на передостанньому колі дистанції скинув усіх суперників, окрім Гайгера, проте відставання від Реттенеггера все ще було великим.
Здавалося, що Штефан таки дотерпить і здобуде першу в кар'єрі перемогу на Кубку світу. Проте на передостанньому підйомі Офтебро пішов у потужну атаку, скинувши Гайгера та переклавшись до австрійця, з яким Єнс впевнено розібрався на фініші.
А ось Реттенеггера шкода. У нинішньому сезоні його спеціалізація помітно змістилася зі стрибків у бік лижних гонок. Він став більш збалансованим двоборцем, а в Зеєфельді ще й повернувся на свій піковий рівень у стрибках. Але і цього виявилося недостатньо для першої перемоги на Кубку світу
Тим більше, Штефан був близьким до неї не лише в неділю, а й у попередні дні. В п'ятницю він програв усього 0,5 бала Йоханнесу Лампартеру. В суботу Реттенеггер-молодший фінішував лише четвертим, навіть попри те, що розгромив суперників на трампліні. Штефану не пощастило, що суботній турнір розігрувався у форматі компакту – перевага, з якою він випередив суперників, не мала жодного значення.
Якби в суботу проводився Гундерсен, то Реттенеггер виходив би на старт гонки з перевагою не в 6, а в понад 40 секунд. Цього, імовірно, вистачило би для перемоги на етапі та майже гарантовано – для підсумкового успіху в багатоденці. Сам Штефан після фінішу розкритикував формат компакту. І, хоч за змістом його критика не звучала справедливо, з емоційної точки зору зрозуміти його можна.
Ну а Офтебро, який, як і вся збірна Норвегії, слабко розпочинав сезон, їде на Олімпіаду в чудовій формі та настрої. До слова, з його старшим братом Айнаром, як і з Андреасом Скоглундом, у Зеєфельді відбулася та ж метаморфоза, що і зі Штефаном Реттенеггером – вони дуже помітно додали в стрибках.
Що стосується збірної Австрії, то етап у Зеєфельді приніс більше песимізму, ніж оптимізму. Так, Штефан Реттенеггер додав у стрибках, проте його брат Томас зробив помітний крок назад. Попри п'ятничну перемогу, не вразив і лідер команди Йоханнес Лампартер. Його недільний стрибок був не надто вдалим, і в підсумку він фінішував у багатоденці лише п'ятим.
Прощальна багатоденка в кар'єрі Маріо Зайдля не була вражаючою – він фінішував у підсумку лише 36-м. Як би там не було, у топ-40 стрибкового рейтингу Кубку світу з двоборства він втримався, тому, ймовірно, востаннє Маріо з'явиться на Кубку світу наприкінці лютого на польотах у Бад Міттерндорфі.
Що стосується Вінценца Гайгера, то його зміни в парній роботі з Офтебро, як виявилося, були значно менш ефективними не через тактичні ігри, а просто тому, що німець був слабкішим за свого суперника. Програв він йому і п'ятничний масстарт.
А ось суботній компакт виграв саме Гайгер, який вчергове видав просто зразковий фінішний спурт. Хоча на передостанньому підйомі Вінценц був на грані остаточного випадання з групи лідерів. Врятувала хороша готовність лиж і аеродинамічний ефект на крутому заключному спуску в Зеєфельді.
А ось інші зірки збірної Німеччини в Зеєфельді не вразили. Йоханнес Ридцек за три дні жодного разу не фінішував у топ-6, у Юліана Шміда справи ще гірші – схоже, він підходить до Олімпіади на доволі помітному спаді форми. Перш за все, стрибкової.
Особливим був п'ятничний масстарт для легендарного японця Акіто Ватабе. Нещодавно він став рекордсменом за кількістю стартів у історії Кубку світу, у п'ятницю ж досягнув позначки у 300 стартів, вийшовши на старт у спеціальному бібі саме з цим номером.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
