Невдалий фінал сезону для українських стрибунів, довгоочікувана перемога Норвегії. Підсумки лижного тижня
Стрибки з трампліна
Старти тижня
П'ятниця, 27 березня
Планіца (Словенія), HS 235, особистий турнір
Субота, 28 березня
Планіца (Словенія), HS 235, командний турнір
Неділя, 29 березня
Планіца (Словенія), HS 235, особистий турнір
Українці завершили сезон ще у четвер
Для збірної України Кубок світу-2025/26 завершився ще у четвер – Євген Марусяк і Віталій Калініченко не пройшли кваліфікацію до першого особистого старту в Планіці. На суботній командний турнір Україна не могла заявитися, а у недільному фіналі сезону участь брали лише 30 кращих у загальному заліку.
Варто зазначити, що кваліфікаційна спроба проводилася за дуже складних умов і неодноразово переривалася. Особливо складно було в першій половині спроби, коли до відчутного попутного вітру додався ще й снігопад. Марусяку та Калініченку дісталася не найсприятливіша частина стартового протоколу, проте серед ранніх стартових номерів у українців були одні з найкращих вітрових умов, тому в цілому скаржитися на невезіння не варто.
Якщо ж підбивати підсумки сезону для збірної України, то він виявився неоднозначним. З позитиву – перші 2 очки в кар'єрі Віталія Калініченка та рекордна кількість очок (96) у Кубку націй. Проте левова частка (60) із цих очок була здобута в січневому парному командному турнірі (SuperTeam) у Закопане.
Із негативу варто відзначити слабкий виступ на Олімпіаді, та загалом регрес лідера команди, Євгена Марусяка. З моменту свого прориву на якісно новий рівень наприкінці січня 2023 року він з кожним сезоном лише додавав: 21 очко в сезоні 2022/23, потім – 57 і 76 відповідно. Цього є сезону на рахунку Євгена лише 24 бали – по суті, відбувся відкат до рівня 3-річної давнини. Після трьох поспіль сезонів невпинного, поступового прогресу вперше Марусяк зробив крок назад.
З чим це можна пов'язувати? Гадаю, що, в першу чергу, з наслідками травми наприкінці минулого сезону, яка мучила Євгена навіть влітку. Вочевидь, підготовка до сезону не була оптимальною, а коли влітку не була закладена необхідна база – виправити по ходу сезону це важко. І, перш за все, постраждали від цього польоти – те, що завжди вважалося сильною стороною Марусяка.
Окрім цього, варто зазначити, шо цього сезону як ніколи помітно проявилася метеозалежність Євгена. Так, схильність видавати найкращі результати за сильного зустрічного вітру у нього прослідковувалася завжди, проте в нинішньому сезоні вона стала значно очевиднішою.
Втім, загальний регрес Євгена був не настільки серйозним, як може здатися з огляду на його очковий доробок у Кубку світу. Все ж, у нинішньому сезоні було чимало нереалізованих можливостей, етапів, на яких лідер збірної України показав значно менше ніж те, на що був здатен. Тут, перш за все, згадується передолімпійський етап у Віллінгені, де Марусяк посів 10 і 3 місця у кваліфікаціях, проте залишився без очок у основних турнірах: 36 місце та дискваліфікація за порушення технічного регламенту.
В цілому, потенціал і здатність за сприятливих обставин видавати класні стрибки Євген не розгубив. І це та база, на якій можна будувати подальший прогрес: не лише повертатися на рівень минулого сезону, а й робити помітні якісні кроки вперед.
Довгоочікувана перемога для Норвегії, Домен Превц не повторив рекорд брата
Попри те, що боротьба за Великий кришталевий глобус цього сезону завершилася доволі рано, на фіналі Кубку світу в Планіці було чимало інтриг і боротьби. Наприклад, за Малий Кубок світу в польотах.
Штефан Ембахер приїхав у Словенію з 15-очковою перевагою над Доменом Превцом. Проте у Планіці все одразу пішло за негативним для австрійця сценарієм. У четвер від доволі жорстко приземлився у кваліфікації, і покидав трамплін, накульгуючи на ліву ногу.
Тим не менш, на старт п'ятничного турніру Ембахер вийшов. І в другій спробі взагалі впав, при чому, впав небезпечно та неприємно. Австрієць до останнього намагався витягувати дистанцію, і занадто пізно перейшов у фазу приземлення. Завершилося все тим, що він кілька разів перекотився по горі приземлення на височенній швидкості, а, піднявшись на ноги, мав проблеми з координацією рухів.
Струс мозку виглядав цілком імовірним наслідком такого падіння, проте Штефану вдалося обійтися без пошкоджень – він вийшов на старт суботнього командного турніру та здобув перемогу в складі австрійського квартету. Втім, ще після п'ятничного падіння шанси Ембахера на Малий кришталевий глобус стали мінімальними, і демотивований Штефан недільний турнір провалив, посівши лише 21 місце. Сумне завершення сезону, який в цілому став для австрійця моментом прориву в еліту світових стрибків.
Ну а Домен Превц впевнено забрав і польотний Кубок світу: у п'ятницю він переміг, у неділю – посів 2 місце. В цілому, не можна сказати, що словенець цього вікенду був бездоганним: під самий кінець сезону в нього проявилися проблеми зі стабільністю польотної фази. У Планіці вони проявлялися настільки систематично, що не залишилося жодних сумнівів у тому, що справа саме в технічних огріхах, а не у вітрових умовах.
Один зі стрибків Превц узагалі зірвав, аварійно приземлившись на дистанції у 80 метрів. На щастя для Домена, відбулося це в трайл-раунді перед суботнім командним турніром, і обійшлося без падінь і травм.
Ще однієї інтригою фіналу в Планіці було те, чи зможе Превц повторити рекорд свого брата Петера за кількістю перемог на Кубку світу за один сезон – 15. Для цього словенцеві необхідно було вигравати обидва старти в Планіці. Не вдалося: після п'ятничної перемоги в неділю Домен став лише другим, зупинившись на позначці у 14 перемог.
Ну а виграв недільний турнір Маріус Ліндвік. В останній день сезону він таки приніс збірній Норвегії першу та єдину перемогу в нинішньому розіграші Кубку світу. При цьому, перемогу цю не можна назвати несподіваною – вона назрівала. У п'ятницю Ліндвік разом із Йоханном Андре Форфангом потрапили у топ-5, в суботу Норвегія була за крок від перемоги в командному турнірі.
Перед останньою групою другої спроби скандинави лідирували, проте через невдалий стрибок того ж Форфанга відступили одразу на 3 місце. В неділю Йоханн зумів реабілітуватися, піднявшись на подіум. Ну а Ліндвік у суботньому командному турнірі показав найкращу суму балів за два стрибки – ще один доказ того, що його перемога не була випадковістю. Після важкого сезону з новим тренером (до слова, ще до етапу в Планіці контракт із Руне Велтою був продовжений) норвежці можуть дивитися у майбутнє з оптимізмом.
Що стосується командного турніру, то його виграла збірна Австрії, а другими стали японці. Підопічні Кенто Сакуями дуже вдало розпочали, зусиллями Наокі Накамури та Томофумі Наїто зробивши собі 20-очковий запас над переслідувачами, проте слабкими ланками виявилися два лідери команди – Рьою Кобаясі та Рен Нікайдо.
Рен до останнього боровся за 3 місце в загальному заліку Кубку світу з Даніелем Чофенігом. Проте австрієць завдяки 3 і 4 місцям таки зумів потрапити на подіум – непоганий підсумок сезону, в якому минулорічний володар Кубку світу був дуже нестабільним. Утім, всі ми прекрасно пам'ятаємо про логістичні проблеми Нікайдо, через які він пропустив одразу 3 особистих старти після Олімпіади. Враховуючи 50-очкове підсумкове відставання, можна сміливо говорити, що без цього форс-мажору японець був би на подіумі генеральної класифікації.
Що стосується збірної Словенії, то Анже Ланішек після 2 місця в кваліфікації знову виглядав у основних змаганнях значно слабкіше – 7 і 13 місця. В командному турнірі господарі відверто розчарували, ставши лише п'ятими: явною слабкою ланкою був Рок Облак. Що стосується австрійців, то їм перемогти не завадило навіть доволі сумнівне рішення заявити Маркуса Мюллера замість Йонаса Шустера.
Антті Аалто в заключному старті сезону посів лише 14 місце, перервавши серію з 4 поспіль потраплянь у топ-10. Як би там не було, дуже потужна кінцівка сезону для збірної Фінляндії, і залишається лише сподіватися, що після зміни головного тренера цю позитивну динаміку вдасться зберегти. Натомість, у Планіці після тритижневої перерви повернувся у топ-10 Валентен Фубер. У неділю він став п'ятим, а у п'ятницю в другій спробі відступив з шостого місця на десяте.
Фінал сезону в Планіці – це завжди прощання з зірковими ветеранами, які завершують кар'єру. Цього року в центрі уваги опинилися Каміль Стох і Мануель Феттнер, які посіли в неділю 30 та 9 місця відповідно. Стоху останню відмашку на стрибок давала його дружина Ева.
Також етап у Планіці підвів риску під 7-річним правлінням Штефана Хорнгахера у збірній Німеччині. Прощання тріумфальним не назвеш. У командному турнірі німці стали четвертими з великим відставанням від подіуму, а в двох особистих стартах найкращим результатом стало 8 місце Андреаса Веллінгера у п'ятницю.
Очікується, що ім'я нового головного тренера збірної Німеччини буде оголошене найближчим часом. Два головних претенденти – Хайнц Куттін і нинішній головний тренер збірної Болгарії, Гржегорж Собчик. Останній є очевидною креатурою самого Хорнгахера: він був його асистентом у збірній Польщі в 2016 – 2019 роках, а протягом останніх років Болгарія багато тренувалася разом із Бундестімом.
Також розглядалася кандидатура тренера резервного складу збірної Німеччини, Томаса Турнбіхлера. Проте він недавно став батьком, і хоче більше часу проводити з сім'єю – брати на себе таку виснажливу та стресову роботу він не готовий. Варіант із Александером Штоклем відпав ще на більш ранніх етапах. Попри всі проблеми збірної Німеччини в останні роки під керівництвом Хорнгахера, за такого підбору кандидатів немає впевненості в тому, що його відхід збірній Німеччини піде на користь.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
