Третє золото Фон Алльмена, українські двоборці – у топ-30, Підсумки лижного дня на Олімпіаді
Гірські лижі
Старт дня:
Швидкісна частина програми Олімпіади-2026 у чоловіків завершилася тотальним тріумфом Франьо Фон Алльмена, який у супергіганті завоював своє третє золото. Тим самим, швейцарський дебютант Олімпіад повторив досягнення Тоні Зайлера, Жан-Клода Кійї та Яніци Костеліч, які також здобували по три перемоги на одних Іграх. Безумовно, Фон Алльмен був у числі головних фаворитів Олімпіади в швидкісних видах, проте такого тотального тріумфу не очікував, напевно, ніхто.
Ну а зірковий партнер Франьо по команді, Марко Одерматт, знову залишився без перемоги. Після 4 місця в швидкісному спуску та срібла в командній комбінації Марко завоював бронзу. Першу половину траси швейцарець пройшов практично в одні ноги з Фон Алльменом, проте потім трішки помилися по траєкторії на трампліні Сан П'єтро та надто агресивно атакував один із прапорців унизу.
У Одерматта залишився лише один – проте головний – шанс на золото Олімпіади-2026. І перед суботнім гігантом Марко точно відчуватиме тиску результату: якщо така зірка покине Італію без золота, то це в будь-якому разі назвуть провалом.
Компанію двом швейцарцям на подіумі склав Раян Кокран-Зігле. У тренуваннях швидкісного спуску він виглядав дуже непогано, проте в медальному старті провалився, посівши лише 18 місце. Тепер же американець, навпаки, приємно здивував.
Із супергігантом у нього стосунки специфічні. Протягом усієї кар'єри швидкісний спуск у нього був сильнішим, проте так виходить, що усіх свої головних успіхів від досягає не в ньому, а в супергіганті. На Олімпіадах у нього вже друге срібло поспіль у цій дисципліні, в супергіганті була здобута і єдина в кар'єрі перемога на Кубку світу. При чому, на цій же трасі в Борміо, в грудні 2020 року. Окрім тієї перемоги, на рахунку Кокрана-Зігле ще 4 подіуми на Кубку світу – і всі у швидкісному спуску.
Представники США жодного разу в історії не ставали олімпійськими чемпіонами в чоловічому супергіганті, проте на останніх 5 Олімпіадах 4 рази завойовували саме срібло. В 2010 році це робив Боде Міллер, у 2014 – Ендрю Вайбрехт.
А ось усі сподівання збірної Італії на медалі обернулися крахом. При чому, Домініку Парісу просто не пощастило. На верхній частині траси в одному з віражів у нього просто спрацювало кріплення – без будь-якої помилки спортсмена чи об'єктивної на те причини. Питання до командного сервісу та виробників.
Утім, головною медальною надією Італії все ж був не Паріс, а Джованні Францоні. Він три четвертини траси пройшов на рівні з Фон Алльменом, проте на третьому секторі програв 0,64 секунди, що відкинуло його аж на 6 місце.
За крок від подіуму зупинився француз Нільс Аллегр, який програв усього 0,03 секунди Одерматту. Не зумів поборотися за медаль у своєму прощальному старі на Олімпіадах Вінсент Кріхмайр – лише 7 місце. Цілеспрямована підготовка до Ігор-2026, заради якої австрієць навіть пропускав окремі старти Кубку світу, не спрацювала. На щастя, врятувати Олімпіаду вдалося несподіваним сріблом командної комбінації. Найкращим із австрійців цього разу став Рафаель Хаазер, який замкнув топ-5.
Відзначимо і Фредріка Мьоллера. Минулого тижня на першому тренуванні швидкісного спуску він дуже неприємно впав і отримав вивих плеча. Попри це, норвежець зумів не просто вийти на старт, а й гідно виступити – 8 місце.
Що завтра?
12:30 – супергігант, жінки
У четвер комплект нагород у супергіганті розіграють і жінки. Головним фаворитом можна назвати чинного лідера Кубку світу в цій дисципліні, Соф'ю Годжу. Тим більше, що саме вона найкраще пройшла технічно найскладнішу (і, відповідно, найбільш схожу на супергігант) частину недільного швидкісного спуску. Проте невдалий виступ зіркової італійки в командній комбінації дещо насторожує.
Чекаємо сюрпризів і від її партнерок по команді. Лаура Піровано ледь не виграла останній супергігант на Кубку світу в Кранс Монтані, де зійшла з дистанції в передостанніх воротах. Більше, ніж у швидкісному спуску, шансів на медалі у супергіганті у Федеріки Бріньоне. Втім, головним її медальним шансом залишається гігант – подіум у четвер став би приємним сюрпризом.
Серед топфаворитів буде і німкеня Емма Айхер, яка після двох срібних нагород із сумарним відставанням у 0,09 секунди від золота точно захоче таки перемогти на своїх дебютних Іграх. І форма для цього точно є. Також не списуємо свіжоспечену чемпіонку швидкісного спуску, Брізі Джонсон. Так, загалом по кар'єрі супергігант у неї значно слабкіший, ніж даунхіл, проте у Кранс Монтані вона вперше піднялася на подіум Кубку світу в цій дисципліні.
Перемогу в тому старті здобула Малорі Блан, і тепер вона спробує врятувати цю Олімпіаду для обезкровленої травмами зірок швидкісної частини збірної Швейцарії. Також серед претенденток на медалі буде француженка Романа Мірадолі, для якої саме ця дисципліна є профільною.
Із тих, хто пропускав швидкісний спуск, виділимо, перш за все, Еліс Робінсон, яка дуже помітно додала в супергіганті саме у поточному сезоні. Не списуємо з рахунків і чешку Естер Ледецку – 8 років тому в Пхенчхані чешка саме в супергіганті довела, що робити цього не варто.
Двоборство
Старт дня:
Особистий Гундерсен, нормальний трамплін HS 107/10 км
Аж до п'ятого дня Олімпіади на перший медальний старт довелося чекати двоборцям, які розпочинали свою боротьбу, як і стрибуни, з нормального трампліну. Ще за кілька днів до старту двоборці, які ознайомилися з трасою лижної гонки, відзначали її складність та говорили про те, що роль гонки у формуванні підсумкових результатів буде значно важливішою, ніж стрибки.
І в день медального старту роль гонки стала ще важливішою. По-перше – тому, що розриви між головними фаворитами після стрибкової спроби були мінімальними, боротьба між ними на старті гонки по суті починалася з нуля. По-друге – тому, що в середу на Лаго ді Тезеро було дуже тепло. Стан снігового покриття залишав бажати значно кращого – справжня каша, що ускладнювало й роботу сервісменам.
Найкращим чином до таких умов пристосувався Єнс Лурос Офтебро, який завоював золото – друге в своїй кар'єрі. Чотири роки тому в Пекіні він виграв командний турнір у складі збірної Норвегії, тепер же вперше переміг у особистому старті.
У стрибку Офтебро показав шостий результат, чому посприяло й покращення погодних умов під кінець стрибковою спроби – попутний вітер для норвежця та Йоханнеса Лампартера практично зник, вони отримали навіть невеличкі мінусові поправки. Дуже швидко Єнс сформував навколо себе потужну групу переслідувачів, і вже на евкаторі гонки наздогнав одинокого лідера, Крістьяна Ілвеса.
А на останньому колі Єнс розібрався зі своїми суперниками. Хоча не можна сказати, що це було легко. Норвежець атакував приблизно за 1,5 км до фінішу, і спершу йому не відповів ніхто. Коли вже здалося, що Офтебро попрямував до легкого золота, до нього зумів перекластися Лампартер, при чому, зробив він це з неймовірною візуальною легкістю. А вже на заключному підйомі вдалу контратаку несподівано провів Еро Хірвонен.
Саме вони і розібрали медалі. Офтебро краще пройшов спуск до фінішу, Лампартер не зумів сісти в аеродинамічний мішок за ним, і тому був змушений задовольнитися лише сріблом. Ну а Єнс, який, як і вся збірна Норвегії, мучився на старті сезону, приніс команді олімпійське золото. При чому, цілком імовірно, не останнє. У міжсезоння норвежці отримали важкий удар у вигляді завершення кар'єри Ярла Магнуса Ріібера та Йоргена Гробака. На те, щоби оговтатися, знадобився певний час, проте зрештою норвежці вийшли з цієї складної ситуації з честю.
Лампартер може лише жаліти про те, що не зумів всидіти за Офтебро на спуску та втратив аеродинамічний мішок. Утім, наступного тижня у нього буде більше шансів на успіх – великі трампліни зазвичай даються йому значно краще.
Бронзу ж Хіровнена сміливо можна називати сенсацією. Останніми роками Еро багато страждав через проблеми зі стрибками, у поточному сезоні на Кубку світу жодного разу не піднімався вище 8 місця – і ось такий прорив. Ця бронза Хірвонена стала першою олімпійською медаллю Фінляндії в лижному двоборстві з 2006 року, коли Суомі завоювали бронзу командного турніру. Одним із співавторів того успіху був нинішній головний тренер збірної Фінляндії, Антті Куїсма.
Найкращим із другої групи став Штефан Реттенеггер – четверте місце. Топ-5 замкнув лідер збірної Фінляндії, Ілкка Херола. У Предаццо він і в тренуваннях, і в змагальній спробі демонстрував дуже непоганий рівень стрибка, проте гоночні швидкості до пікових не дотягують.
А ось хто провалився, так це збірна Німеччини. Вінценц Гайгер стартував усього в секунді позаду Офтебро. Враховуючи блискучий фінішний спринт німця, у нього, здавалося б, були чудові шанси повторити свій золотий успіх Пекіна в цьому виді програми. Тим більше, що тактично ситуація складалася на його користь. У наступній групі їхали його партнери по команді, Юліан Шмід і Йоханнес Ридцек. Офтебро боявся їх підпустити, тому постійно працював попереду, в той час як Гайгер міг спокійно відсиджуватися у нього за спиною та берегти сили на фінішний спринт.
Проте візуально кидалося в очі, наскільки важко було йти Вінценцу – в таких складних погодних умовах сервіс збірної Німеччини спрацював не кращим чином, і лижі у Гайгера працювали відверто погано. На останньому колі дистанції німець відстав, потрапив у глибоку кризу та у підсумку фінішував лише десятим. Обійшов його і партнер по команді, Йоханнес Ридцек – 8 місце.
Гучний провал Гайгера. Чи можна пояснити його лише поганою роботою сервісу? Хтозна. Проте схожі провали сервісу збірної Німеччини трапляються не вперше – чого вартує хоча би домашній чемпіонат світу 2021 року. Тоді працівники Бундестіму також не впоралися з підготовкою лиж на теплу погоду в першому медальному старті. Утім, спад форми Юліана Шміда, який намітився ще у січні, нікуди не подівся, а це натякає на те, що і тренерський штаб збірної Німеччини з підводкою команди до Олімпіади не впорався як слід.
Що стосується виступу збірної України, то Олександр Шумбарець та Дмитро Мазурчук опинилися по сусідству за підсумками стрибковою спроби. Після цього останній прогнозовано виявився сильнішим у гонці: все ж, Шумбарець – двоборець із явним ухилом у бік стрибків. Мазурчук посів 27 місце, його партнер по команді замкнув топ-30. Непоганий результат, точно краще за той рівень, який українці демонстрували в нинішньому сезоні Кубку світу. Проте не варто забувати і про вкорочені квоти – на старт сьогодні вийшли лише 36 спортсменів.
