Між двох сестер обрали її: Історія Олександри Кононової – української зірки Паралімпіади-2026
"Після Сочі донька одягла на себе моє "золото", "срібло" і "бронзу"… і з місця не змогла зрушити".
Що ж, на Паралімпіаді-2026 нагород було ще більше. Її колекція поповнилася золотою, срібною та трьома бронзовими нагородами.
Олександра Кононова – найуспішніша представниця України на цьогорічних Іграх та одна з найуспішніших за всю історію. І це було зрозуміло ще у далекому 2010 році.
Між двох сестер обрали Олександру
Батьки покинули Олександру та її молодшу сестру Поліну, коли вони були ще немовлятами. Дівчат виховували їхні бабуся з дідусем.
Свій перший рік майбутня чемпіонка провела в лікарні – кістку правої руки вразив остеомієліт (інфекція кісткового мозку). З того часу та рука так і залишилася коротше лівої.
Попри безмежну колекцію медалей, дівчинка почала займатися спортом лише у 12 років. І лише через випадковість.
Їй було 11, автобус, на якому вона їхала разом із сестрою та бабусею, проїжджав повз лижників. Сашу так захопила ця картина, що вона захотіла стати на лижі разом із сестрою.
І вони стали!
"Мені тоді 12 було, а нашому тренеру – 27. Він такий фанат своєї справи! Завдяки йому в спорті я вже стільки років. Вважаю Заведєєва великим тренером, який віддається своїй справі на 100 відсотків", – згадувала Кононова.
Але виникла проблема. Хоч тренер і допомагав дівчатам фінансово (купив лижі Саші), але грошей йшло забагато: на форму, дорогу, змагання. Бабуся не могла потягнути їх двох, тож довелося обирати…
"Спочатку ми разом із сестрою займалися. Але потім довелося вибирати – двох у команді бабуся не могла тягнути матеріально. Лижі мені тренер за свої гроші купував, але все одно треба було ще форму купувати, на дорогу витрачатися, на змагання.
Траплялося, що коли я їхала на збори, мої рідні залишалися з двома гривнями. Всю свою пенсію бабуся віддавала мені", – розповідала згодом Кононова.
Олександра з самого початку показувала чудові результати. У 16-річному віці вперше поїхала на змагання за кордон. Тренер просив посісти бодай шосте місце, щоб потрапити до збірної.
Вона ж виграла "золото", "срібло" та "бронзу".
За два роки дівчина поїхала на чемпіонат світу, звідки повернулася із золотою та срібною медалями. І переконала всіх, що готова до Паралімпійських ігор 2010.
Дебют, про який мріють
"Це був мій дебют, і я була готова до всього. Я дуже сподівалася отримати хоча б одну золоту медаль", – згадувала Олександра.
Вийшло навіть краще! Два "золота" в лижних перегонах, "золото" та "срібло" в парабіатлоні.
Вона стала найбільшою зіркою тих змагань. Того ж року її назвали "українською спортивною особистістю року". Згодом юна дівчина отримала нагороду і від МПК, ставши "найкращою дебютанткою".
"Ця нагорода надзвичайно важлива для мене та для Паралімпійського комітету України, адже вона відкриває двері у світ людей з інвалідністю, які, на жаль, досі не мають легкого доступу до фізичної культури та спорту – і дуже часто знаходяться в чотирьох стінах своєї квартири", – сказала Кононова.
На наступних Іграх-2014 її колекція поповнилася ще трьома нагородами усіх ґатунків. Тими самими, які на себе приміряла її донька Адріана. Окрім Олександри, медальну колекцію в Сочі поповнив і її чоловік Григорій Вовчинський – виграв "золото" у біатлоні.
В той час Кононова домінувала на міжнародній арені, постійно була в трійці лідерів загального заліку Кубку світу, а у 2017-му, за рік до Паралімпіади, навіть виграла його. І виграла 6 (!) золотих медалей чемпіонату світу.
Проте на Ігри-2018 дівчина не поїхала…
Вона взагалі пропустила той сезон. Все через серйозні проблеми зі здоров'ям. Це був важкий період. Турнір, до якого Кононова підходила чи не в найкращій формі, довелося дивитися по телевізору.
Але водночас це і зарядило її на ефектне повернення. Вона здобула шість перемог на двох Кубках світу в сезоні 2018/19. І загалом завершила 2019 рік на третьому місці в загальному заліку КС.
Олександра стабільно трималася в топі, і готувалася відігратися в Пекіні за пропущені Ігри-2018. Але почалося повномасштабне вторгнення Росії на територію України.
"Війна змінила кожного українця. Війна – це питання виживання, стійкості та сили цілої нації, віри та надії. Ми боремося за свободу та незалежність, за мир для наших дітей. Війна – це біль і страждання, але ми будемо боротися за нашу країну та за кожен подіум, за славу України. Ми – народ України. Ми будемо сильними, і ми переможемо".
На тлі війни Кононова вийшла на старт Паралімпійських ігор 2022. І на тлі війни здобула золоту та срібну нагороди!
Вдома в Олександри є ціла стіна, присвячена її медалям. І найціннішою з них вона називає медаль з Пекіна.
"Я бачу там не просто нагороди, а все моє життя – кожен крок, кожне зусилля, кожна перемога. Серед усіх них одна стоїть окремо. Медаль з Пекінських Ігор – найцінніша в моїй кар'єрі. Вона була найбажанішою. Це була ціна віри – доказ того, що я не здавалася, що б не стояло на моєму шляху", – розповідала Кононова.
Ігри-2026: примусове мовчання і повернення росіян
Цьогорічні змагання проходили на тлі повернення росіян та білорусів – вони вперше з 2014 року змагалися під власними прапорами, і, на жаль, показали гарні результати.
Тобто нашим спортсменам довелося змагатися проти росіян. Тих, чиї співвітчизники вже пятий рік вбивають українців. Тих, хто знищує нашу спортивну інфраструктуру, вбиває наших спортсменів.
На Олімпійських іграх 2026 Міжнародний олімпійський комітет дискваліфікував Владислава Гераскевича за "Шолом пам'яті". На Паралімпіаді МПК заборонив Україні форму з мапою України, а Кононовій – сережки з написом "Stop War".
"Після спринту зробили зауваження, сказали, що за регламентом не дозволений напис "Stop War" на сережках, хоча я в них бігла. Я себе почуваю комфортно, бо була готова до того, що зроблять зауваження.
Це мій душевний стан, коли надіваю патріотичні сережки, одяг, форму, прапор. Для мене це багато чого означає, я задля цього живу, працюю. Це те, що мене надихає у спорті: моя держава, гімн, прапор. Все, що стосується всього цього – зі мною", – розповідала спортсменка.
І, попри тиск від Міжнародного паралімпійського комітету, попри повернення російських спортсменів, Кононова виступила неймовірно. Вже в перший день вона виграла "золото". А наступного дня здобула і "бронзу".
Потім ще одну, 14 березня – "срібло", а в останній день Паралімпіади втретє фінішувала третьою.
Олександрі вже 35 років. А вона й досі залишається світовим топом. І на цьогорічних змаганнях показала найкращий результат серед усіх українців. А все почалося зі звичайної поїздки на автобусі.
