Від безробітного сантехніка до найбільшої зірки UFC, або як Конор Макгрегор назавжди змінив ММА
Здавалося, цей день уже ніколи не настане. П'ять років тому Конор Макгрегор востаннє залишав октагон на ношах після моторошного перелому ноги. Відтоді його ім'я майже щодня з'являлося в заголовках новин, але зовсім не через бої. Бізнес, вечірки, судові процеси, гучні заяви, політичні амбіції, нові скандали – усе це поступово відсунуло на другий план те, завдяки чому Макгрегор колись став легендою. Тепер він повертається.
12 липня ірландець проведе свій перший поєдинок після тривалої перерви, зустрівшись із Макс Голловей у головному бою турніру UFC 329. Для когось це просто ще один великий вечір UFC. Для інших – повернення людини, яка свого часу перевернула весь світ змішаних єдиноборств. Адже до появи Макгрегора UFC був великим промоушеном. Після появи Макгрегора він став світовим феноменом.
Конор змінив не лише сам спорт. Він змінив правила гри. Він показав, що бої можна продавати не лише ударами в октагоні, а й словами за його межами. Саме після нього гонорари бійців почали стрімко зростати, пресконференції стали окремими шоу, а PPV перетворилися на події, які дивилися навіть люди, далекі від MMA. Але найцікавіше в історії Макгрегора полягає в тому, що ще за кілька років до всесвітньої слави він не мав майже нічого.
Дитинство і формування характеру
Конор народився 14 липня 1988 року в районі Крамлін – одному з робітничих передмість Дубліна. Його сім'я не була заможною. Батько Тоні працював водопровідником, мати Маргарет займалася сім'єю. Вони жили звичайним життям, без розкоші, але й без великих трагедій.
У дитинстві Конор взагалі не мріяв про кар'єру бійця. Його першою великою любов'ю був футбол. Він годинами міг ганяти м'яч із друзями, уболівав за Манчестер Юнайтед, а пізніше навіть виступав за місцевий клуб Лурдес Селтік. Багато тренерів згадували, що хлопець був дуже швидким і неймовірно впертим. Якщо команда програвала, Макгрегор буквально скаженів. Ця риса залишиться з ним назавжди. Він ненавидів поразки. Але приблизно у дванадцять років у його житті з'явився інший спорт.
Конор записався до боксерського клубу Crumlin Boxing Club, де почав тренуватися під керівництвом досвідченого наставника Філа Саткліффа – одного з найвідоміших ірландських тренерів. Саме там він навчився тому, що пізніше стане його головною зброєю в UFC: бездоганній роботі рук, відчуттю дистанції та вмінню карати суперника за найменшу помилку. Тоді він ще навіть не знав, що таке MMA, проте фундамент майбутньої легенди вже закладався.
Коли сім'я переїхала до Лукана, життя Конора стало дуже схожим на життя тисяч інших молодих ірландців. Після школи він пішов навчатися на сантехніка. Робота починалася ще затемна. Щодня Конор прокидався близько шостої ранку, їхав через усе місто на будівництва, а повертався додому настільки виснаженим, що сил майже не залишалося. І саме тоді він випадково відкрив для себе змішані єдиноборства.
Робота сантехніком і допомога по безробіттю
У 2006 році Макгрегор уперше переступив поріг залу SBG Ireland, де працював молодий тренер Джон Кавана. Кавана майже одразу звернув увагу на худорлявого хлопця з величезною впевненістю у собі. За словами самого тренера, Конор із першого тренування мав одну рису, яку неможливо навчити. Він був абсолютно переконаний, що стане чемпіоном світу. Навіть тоді, коли не мав майже жодної техніки.
Дуже швидко тренування стали для Макгрегора важливішими за роботу. І це призвело до конфлікту. Одного дня Конор просто сказав батькові, що більше не хоче працювати сантехніком. Для родини це звучало як безумство. Залишити стабільну професію заради спорту, у якому тоді майже ніхто не заробляв грошей?
Батько був категорично проти. Він неодноразово згадував, що тоді був упевнений: син просто руйнує власне життя. Конор звільнився. Деякий час він жив на державну допомогу з безробіття – приблизно 188 євро на тиждень. Ці гроші майже повністю йшли на тренування, дорогу та елементарне харчування.
Сам Макгрегор пізніше сміявся, що тоді працівники соціальної служби навіть не розуміли, ким він хоче стати. Вони постійно пропонували йому знайти "нормальну роботу". А він відповідав лише одне:
"Я стану чемпіоном світу".
Майже ніхто не вірив. Окрім двох людей. Першим був Джон Кавана. Другим – Ді Девлін. Саме Ді познайомилася з Конором тоді, коли він ще був звичайним хлопцем без грошей, без контрактів і без жодних гарантій успіху.
Вона працювала офіціанткою, допомагала йому фінансово, забирала його після тренувань, готувала їжу, підтримувала після поразок і фактично дозволила Макгрегору повністю зосередитися на спорті.
Пізніше Конор неодноразово казав:
"Якби не Ді, мене б сьогодні тут не було".
Не менш показовою була й історія з самим Каваною. Одного разу молодий Макгрегор продавав квитки на місцевий турнір і... витратив частину грошей на власні потреби. Коли правда відкрилася, тренер міг просто вигнати його із залу. Але він цього не зробив. Кавана лише змусив Конора повернути борг і сказав, що більше такого бути не повинно.
Пізніше він пояснював це дуже просто:
"Я бачив перед собою хлопця, який постійно помилявся. Але ще я бачив людину, яка одного дня може змінити цей спорт".
І, як покаже час, він не помилився.
Перші поразки, титули Cage Warriors і дзвінок, який змінив усе
На відміну від багатьох майбутніх чемпіонів UFC, шлях Конора Макгрегора не був бездоганним із самого початку. Свій професійний дебют він провів у 2008 році, перемігши технічним нокаутом Гері Морріса вже у другому раунді. Молодий ірландець одразу почав збирати навколо себе увагу – не лише через видовищний стиль, а й через впевненість, яка часом межувала із самовпевненістю.
Та вже за кілька місяців Конор отримав перший серйозний урок. У бою проти литовця Артемія Ситенкова він уперше програв – суперник змусив його здатися больовим прийомом на ногу. Через рік сталася ще одна невдача – поразка від майбутнього бійця UFC Джозефа Даффі, який задушив Макгрегора трикутником руки.
Для багатьох молодих спортсменів дві поразки на старті могли б означати кінець мрії. Але тільки не для Конора.
Пізніше Джон Кавана згадував, що саме після тих невдач він побачив справжній характер свого учня. Макгрегор не шукав виправдань і не звинувачував суддів чи суперників. Він приходив у зал і працював ще більше. Саме тоді Конор почав змінювати свій стиль.
Якщо раніше він покладався переважно на боксерську техніку, то тепер буквально занурився у світ боротьби, бразильського джиу-джитсу, кікбоксингу та інших дисциплін. Він годинами переглядав записи своїх поєдинків, аналізував помилки і все частіше повторював тренерам одну й ту саму фразу:
"Я не хочу бути хорошим. Я хочу бути найкращим в історії".
Ці слова тоді звучали майже смішно. Але саме з них починалося народження майбутньої суперзірки. Поступово перемоги почали накопичуватися одна за одною. Макгрегор нокаутував суперників у різних європейських промоушенах, а його ліва рука вже тоді вважалася однією з найнебезпечніших у легких вагових категоріях.
У 2011 році він завоював титул Cage Warriors у напівлегкій вазі, достроково перемігши Дейва Хілла. Минуло лише кілька місяців, і Конор зробив те, чого до нього ще ніхто не досягав у цьому промоушені. Він піднявся у легку вагу й нокаутував Івана Бухінгера, ставши одночасно чемпіоном одразу у двох дивізіонах.
Саме тоді про нього заговорила вся Європа. Його бої ставали дедалі популярнішими, а промоутери почали розуміти: перед ними не просто талановитий боєць. Перед ними людина, яка вміє продавати себе не гірше, ніж битися.
Як Дана Вайт знайшов Конора Макгрегора
Наприкінці 2012 року телефон Дани Вайта буквально розривався. Президенту UFC дзвонили журналісти, менеджери, промоутери і навіть друзі з Ірландії. Усі говорили про одного й того самого хлопця.
"Ти маєш підписати цього ірландця".
Сам Вайт пізніше згадував, що вперше почув ім'я Макгрегора саме від президента UFC у Європі Гаррі Кука, який переконував його не втрачати часу. Спочатку Дана поставився до цього спокійно. Мовляв, талановитих бійців багато. Але після перегляду кількох боїв усе змінилося.
Вайт побачив не лише видовищні нокаути. Він побачив людину, яка говорила так само добре, як і билася. Для UFC це була справжня знахідка. Контракт запропонували дуже швидко. І тут сталася історія, яку сьогодні любить згадувати сам Макгрегор.
Перед вильотом до Швеції, де мав відбутися його дебют у UFC, Конор зайшов до офісу соціального захисту. Він усе ще офіційно отримував допомогу з безробіття. Працівники запитали його, чи продовжує він шукати роботу. Макгрегор відповів приблизно так:
"Ні. Я їду в UFC."
Він оформив останню виплату, попрощався і вилетів до Швеції. За кілька років ця історія стане легендою. Сам Конор жартував, що його останній чек від держави став одним із найкращих вкладень в історії Ірландії.
Дебют, який одразу створив нову суперзірку
6 квітня 2013 року. Стокгольм. Майже ніхто з американських фанатів ще не знав, хто такий Конор Макгрегор. Його суперником став досвідчений Маркус Браймедж, який уже кілька років виступав у UFC. Букмекери вважали, що дебютантові буде непросто. Сам Конор думав інакше.
Ще до бою ірландець заявив, що нокаутує американця вже у першому раунді. Багато хто лише посміхався. А вже через трохи більше хвилини Браймедж лежав на канвасі після серії потужних ударів.
Технічний нокаут. Перемога. Бонус за найкращий нокаут вечора. І знаменитий післяматчевий монолог, у якому Макгрегор сказав слова, що дуже швидко стали пророчими:
"Дана, віддай мої кляті 60 тисяч доларів".
Конор дуже швидко зрозумів одну річ, яку до нього майже ніхто не використовував настільки ефективно. Бій починається не тоді, коли зачиняються двері октагону. Бій починається в момент, коли вперше вмикаються камери.
Він вивчав психологію суперників, умів знаходити їхні слабкі місця і перетворював кожну пресконференцію на окремий спектакль. Його жарти розліталися соцмережами, словесні перепалки набирали мільйони переглядів, а люди починали купувати трансляції не лише через самі поєдинки. Вони хотіли побачити, чи зможе цей зухвалий ірландець підтвердити свої слова. І найстрашніше для суперників було те, що майже завжди він їх підтверджував. Саме тоді в UFC почалася нова епоха – епоха Конора Макгрегора.
"Ми тут не для участі, ми тут, щоб захопити все": як Макгрегор став обличчям UFC
Після дебюту Конор Макгрегор почав рухатися до титулу з такою швидкістю, якої UFC давно не бачив. Він не просто перемагав. Він робив це красиво. І ще красивіше говорив про це після боїв.
Уже в другому поєдинку він розібрався з Максом Голловеєм. Цікаво, що тоді обидва були лише перспективними молодими бійцями, які ще навіть не підозрювали, що через багато років знову зустрінуться вже як легенди спорту.
Саме в бою з Голловеєм Конор уперше зіткнувся із серйозними труднощами. Уже в першому раунді він травмував коліно, через що практично не міг використовувати свою звичну ударну техніку. Більшу частину поєдинку ірландець був змушений боротися, хоча до цього його вважали переважно яскравим нокаутером. Він переміг одностайним рішенням суддів. І цим довів, що здатен вигравати не лише завдяки своїй знаменитій лівій руці.
Після повернення Макгрегор буквально почав змітати всіх на своєму шляху. Спочатку був Дієго Брандао, якого Конор нокаутував у Дубліні. Це був особливий вечір – уперше UFC проводив великий турнір в Ірландії, а атмосфера на арені нагадувала радше футбольний матч, ніж вечір змішаних єдиноборств.
Потім настала черга Дастіна Пор'є. Перед боєм Пор'є не приховував, що слова Макгрегора його дратують. Сам Конор навпаки – ніби насолоджувався цим. На пресконференціях він постійно висміював американця, говорив, що той "дерев'яний", і обіцяв закінчити все дуже швидко. Більшість думала, що це лише шоу.
Але вже через 106 секунд після старту Макгрегор відправив Пор'є в нокаут. Тоді стало зрозуміло: його трешток – це не просто спосіб привернути увагу. Це була зброя. Він умів змусити суперника битися на емоціях ще до виходу в октагон. І дуже часто це працювало. Саме тоді народилася одна з найвідоміших фраз Макгрегора:
"Ми тут не для того, щоб брати участь. Ми тут, щоб захопити все".
Ці слова швидко стали девізом не лише самого Конора, а й цілого покоління молодих бійців.
13 секунд, які змінили історію UFC
У 2015 році весь світ MMA чекав одного бою. Жозе Альдо проти Конора Макгрегора. На той момент Альдо був справжньою легендою. Він не програвав майже десять років, володів титулом UFC і WEC, а багато експертів називали його найкращим напівлегковаговиком в історії. Саме тому UFC організував безпрецедентний світовий промотур.
Протягом кількох місяців Конор і Альдо літали між Дубліном, Лондоном, Нью-Йорком, Торонто, Лас-Вегасом, Бразилією та іншими містами, проводячи відкриті пресконференції. І саме тоді Макгрегор остаточно змінив маркетинг MMA.
Він не просто відповідав на запитання журналістів. Він перетворював кожну появу на сцені на стендап-шоу. Висміював суперника. Імітував його акцент. Сідав у крісло чемпіона. Забирав пояс зі столу. Провокував настільки майстерно, що навіть незворушний Алдо одного разу не витримав і вихопив у нього пояс прямо під час пресконференції. Це відео за лічені години облетіло весь світ. Саме тоді UFC зрозумів: пресконференція теж може продавати PPV.
11 липня 2015 року Макгрегор мав битися з Альдо на UFC 189. Але чемпіон отримав травму ребра. На заміну погодився Чед Мендес – один із найкращих борців дивізіону. Багато хто був упевнений, що американець просто "затягне" Конора в партер і зламає його.
Перші раунди справді вийшли дуже важкими. Мендес кілька разів переводив ірландця на канвас, контролював його і завдав чимало шкоди. Але в другому раунді Конор дочекався свого моменту. Серія ударів. Технічний нокаут. Тимчасовий чемпіонський пояс UFC.
Через пів року відбувся довгоочікуваний бій із Альдо. Він тривав... 13 секунд. Альдо кинувся вперед. Конор відступив на пів кроку й миттєво зустрів бразильця своєю знаменитою лівою рукою. Нокаут. 13 секунд. Новий чемпіон UFC. Цей удар назавжди увійшов в історію змішаних єдиноборств.
Перший подвійний чемпіон і людина, яка зробила UFC багатшим
Після завоювання титулу Макгрегор міг роками захищати пояс. Але це було не в його стилі. Він хотів більшого. Він хотів двох поясів. Спочатку сталася одна з небагатьох невдач.
На UFC 196 Конор погодився піднятися одразу на дві вагові категорії й замінити травмованого чемпіона у бою проти Нейта Діаза. Діаз пережив чимало війн в октагоні й зовсім не злякався зіркового ірландця. У другому раунді він змусив Макгрегора здатися задушливим прийомом. Це була лише третя поразка Конора в професійній кар'єрі.
Але замість пошуку іншого суперника він одразу погодився на реванш. П'ять раундів. Справжня війна. Нокдауни. Кров. Втома. І перемога Макгрегора більшістю суддівських голосів у бою, який багато хто досі вважає одним із найкращих в історії UFC.
Після цього Конор повернувся до своєї головної мети. Чемпіон легкої ваги Едді Альварес вважався дуже незручним суперником. Але того вечора в легендарному Madison Square Garden Макгрегор показав, мабуть, найкращий виступ у кар'єрі.
Він буквально "читав" Альвареса. Раз за разом відправляв його в нокдауни. Здавалося, Конор знає, що робитиме суперник ще до того, як той сам ухвалить рішення. У другому раунді рефері зупинив побиття.
Макгрегор став першим в історії UFC бійцем, який одночасно володів поясами у двох вагових категоріях. Стоячи в центрі октагону з двома титулами на плечах, він сказав фразу, яка стала символом усієї його кар'єри:
"Я хотів би скористатися нагодою і вибачитися... абсолютно ні перед ким!"
Саме в той період вплив Макгрегора на UFC досяг піку. До його появи бої продавалися насамперед спортивною інтригою. Після нього вони стали глобальним шоу. PPV почали бити рекорди. Спонсори вкладали дедалі більше грошей. Бійці почали отримувати значно вищі гонорари. А UFC перетворився з великого промоушену на справжню світову індустрію розваг.
Навіть Дана Вайт згодом визнавав, що Макгрегор став людиною, яка принесла компанії сотні мільйонів доларів і відкрила MMA для абсолютно нової аудиторії.
Найособистіша війна в історії UFC: конфлікт із Хабібом
Після завоювання двох поясів здавалося, що для Конора Макгрегора більше не існує недосяжних вершин. Але саме тоді почалася історія, яка назавжди змінила його кар'єру. Усе закрутилося навколо Хабіба Нурмагомедова.
Їхня неприязнь виникла задовго до бою. Макгрегор неодноразово висміював Хабіба, його команду, походження та навіть релігію. У відповідь росіянин майже не реагував публічно, але напруга лише зростала.
Кульмінацією став квітень 2018 року. Після сутички між людьми Хабіба та другом Конора Артемом Лобовим Макгрегор прилетів до Нью-Йорка з групою товаришів і атакував автобус UFC, у якому перебували бійці. Він кинув металевий візок у вікно, розбивши скло. Кілька спортсменів отримали порізи, а сам Конор пізніше добровільно здався поліції та постав перед судом. Інцидент коштував йому штрафів, громадських робіт і став одним із найгучніших скандалів в історії UFC.
Сам бій відбувся восени 2018 року на UFC 229. Інтерес до нього був шалений. Турнір досі залишається одним із найуспішніших за кількістю проданих PPV в історії UFC.
В октагоні все склалося не на користь ірландця. Хабіб домінував у боротьбі, кілька разів переводив Макгрегора в партер і в четвертому раунді змусив його здатися після задушливого прийому.
Але найгучніше сталося вже після фінального гонгу. Хабіб перестрибнув через сітку октагону й кинувся до команди Макгрегора. Одночасно люди з команди Нурмагомедова залізли в клітку, де почалася масова бійка. UFC ще ніколи не бачив нічого подібного.
Для Конора ця поразка стала переломним моментом. Він уперше відчув, що статус найбільшої зірки вже не гарантує перемог.
100 мільйонів за одну ніч: бій із Флойдом Мейвезером
Ще до бою з Хабібом Макгрегор здійснив те, що багато хто називав неможливим. У 2017 році він погодився провести боксерський поєдинок із непереможним Флойдом Мейвезером.
Спочатку цю ідею висміювали навіть професійні боксери. Чемпіон світу проти людини, яка жодного разу не виступала в професійному боксі, – такий сценарій здавався абсурдним.
Проте саме завдяки Макгрегору цей бій став глобальною подією. Світове турне пресконференцій збирало десятки тисяч людей, а кожен словесний обмін між Конором і Мейвезером миттєво ставав вірусним.
У ринзі ірландець протримався десять раундів, після чого суддя зупинив поєдинок. Конор протримався на рингу проти одного з найкращих боксерів історії 10 раундів! Це шалене досягнення для бійця UFC.
Попри поразку, саме фінансовий результат зробив цей вечір історичним. За різними оцінками, Макгрегор заробив понад 100 мільйонів доларів – більше, ніж за всю попередню кар'єру в MMA.
Після цього спортивний світ остаточно зрозумів: великі кросовер-поєдинки можуть приносити фантастичні гроші. Саме успіх бою Макгрегор – Мейвезер багато в чому проклав шлях сучасним виставковим боям за участю блогерів, зірок і спортсменів із різних дисциплін.
Повернення, травма і життя поза октагоном
Після поразки від Хабіба кар'єра Макгрегора вже не була такою стрімкою. У 2020 році він швидко нокаутував Дональда Серроне, але справжнім випробуванням стало повернення до протистояння з Дастіном Пор'є.
Перший бій у 2021 році завершився сенсаційним технічним нокаутом на користь американця. Через кілька місяців відбувся реванш, але вже наприкінці першого раунду Макгрегор невдало став на ногу й отримав важкий перелом великогомілкової кістки. Лікарі миттєво зупинили поєдинок. Цей момент став початком найдовшої паузи в його професійній кар'єрі.
За межами спорту Конор продовжував залишатися однією з найобговорюваніших персон у світі. Він розвивав бренд віскі Proper No. Twelve, інвестував у бізнес, купував нерухомість і дорогі яхти.
Втім, його ім'я дедалі частіше фігурувало не лише у спортивних новинах. Напад на відвідувача пабу, конфлікти на публічних заходах, судові розгляди та цивільні позови, пов'язані зі звинуваченнями у сексуальному насильстві, серйозно вдарили по репутації ірландця. Частина спонсорів дистанціювалася від нього, а в медіа дедалі частіше ставили питання, чи не завершилася епоха Макгрегора остаточно.
Минуло п'ять років. За цей час UFC знайшов нових чемпіонів, нових суперзірок і нових рекордсменів. Але одного нового Макгрегора так і не з'явилося.
Його можна любити або ненавидіти. Можна захоплюватися його талантом або критикувати за численні скандали. Та заперечити одне неможливо. Саме Конор змінив сучасне MMA.
Він зробив пресконференції видовищем, навчив бійців продавати себе не гірше, ніж власні навички, допоміг UFC вийти на абсолютно новий фінансовий рівень і став першою справжньою попзіркою в історії змішаних єдиноборств.
12 липня на UFC 329 він знову вийде до октагону – цього разу проти Макса Голловея. Для когось це буде шанс повернутися на вершину. Для когось – остання спроба довести, що легенда ще здатна творити історію. А для всього світу MMA це ще одне нагадування: незалежно від результату, епоха Конора Макгрегора вже давно стала частиною історії спорту.