Конор Макдевід – геній, який усе ще полює за головним трофеєм

Коли у вас є друг, який швидко їздить на своєму "Ланосі", ви називаєте його Шумахером.
Коли ваш товариш майстерно розбирається із суперниками на асфальтованому майданчику у дворі – він Джордан.
Є ще Усики, Мессі, Роналду та Макгрегори. Усе залежить від того, у чому саме досяг успіху ваш знайомий.
Є спортсмени, чиї прізвища давно перетворилися на загальні іменники. Їхні імена стали настільки впізнаваними, що для багатьох людей саме вони є уособленням цілого виду спорту. Навіть ті, хто ніколи не цікавився Формулою-1, баскетболом чи футболом, бодай щось чули про Шумахера, Джордана або Мессі.
Хокей також має своїх легенд такого масштабу. Грецькі, Лем'є, Кросбі – прізвища, які не потребують додаткових пояснень. Але зараз у світі хокею є людина, яка цілком може стати головною асоціацією з цією грою для цілого покоління. Його звати Коннор Макдевід.
Коннор – літописець
Він – гравець, який змушує переосмислювати межі можливого в хокеї. Не просто встановлює рекорди, а переписує історію безпосередньо на очах у вболівальників.
Станом на 17 листопада 2026 року капітан Едмонтон Ойлерз набрав 53 очки (12 голів і 41 асист) у 22 матчах і впевнено очолює бомбардирську гонку НХЛ.

Цей сезон уже став для канадця історичним. Макдевід став найшвидшим хокеїстом в історії ліги, який дістався позначки 30 результативних передач, – йому знадобилося лише 15 матчів. Попередній рекорд належав Вейну Грецькі, який досяг цього показника за 16 ігор. Згодом Коннор повторив ще одне досягнення "The Great One" – дістався 40 асистів за 22 матчі сезону.
Не менш вражає стабільність канадця. На момент цього статистичного зрізу він має серію з 22 поспіль матчів із набраними очками. Тобто Макдевід не просто регулярно відзначається результативними діями – він робить це практично в кожному поєдинку.
А тепер трохи математики. 53 очки за 22 матчі – це темп приблизно 1,4 бала за гру. Якщо Коннор збереже таку продуктивність упродовж усіх 82 поєдинків регулярного чемпіонату, то завершить сезон із показником близько 198 очок.
Позначка у 200 балів за один регулярний сезон – майже недосяжна вершина. За всю історію НХЛ її підкорював лише один хокеїст – Вейн Грецькі. Причому робив це чотири рази. Його абсолютний рекорд становить 215 очок у сезоні-1985/86.

Звісно, замахнутися на таку цифру – завдання надзвичайно складне. Але навіть наближення до неї стало б одним із найгучніших індивідуальних досягнень сучасної епохи НХЛ.
І тут важливо розуміти масштаб. У сезоні-2022/23 Макдевід уже набирав 153 очки (64 голи та 89 асистів) за 82 матчі. Це один із найкращих індивідуальних результатів за багато десятиліть. Тепер же Коннор демонструє темп, який потенційно дозволяє перевершити навіть власне видатне досягнення.
Зірка з Річмонд-Гілла
Майбутня суперзірка світового хокею народилася 13 січня 1997 року в Річмонд-Гіллі, провінція Онтаріо, Канада.
Це місто не належить до найбільших хокейних центрів країни, однак має певний зв'язок із НХЛ. Серед інших його вихідців, які дісталися найвищого рівня, – воротар Джордан Біннінгтон та нападник Раян Ломберг. А Сем Беннетт народився в Холланд-Лендінгу, розташованому неподалік (приблизно в 30 км).
До появи Макдевіда найвідомішими хокеїстами з Річмонд-Гілла були Майк Каммаллері (294 голи та 348 асистів у 906 матчах НХЛ) і Джефф О'Ніл (237 голів та 259 асистів у 821 матчі).
Цікаво, що Каммаллері встиг пограти разом із Макдевідом у Едмонтоні в сезоні-2017/18 – останньому у своїй професійній кар'єрі. А О'Ніл перетинався з українцем Олександром Годинюком у Гартфорді в сезоні-1995/96.

Тож хокейні традиції в рідному місті Макдевіда існували задовго до появи майбутнього володаря численних індивідуальних нагород. Хоча, зрештою, чи можна знайти в Канаді населений пункт, де хокей не був би частиною місцевої культури? Напевно, це завдання не з легких.
Батьки Коннора, Браян і Келлі, змалечку підтримували захоплення сина спортом. Хлопець почав грати в хокей ще дошкільням і дуже швидко продемонстрував неабиякі здібності.
Цікаво, що вже на початковому етапі розвитку Макдевід виступав у командах із хлопцями, які були старшими за нього. Така різниця у віці не ставала перешкодою – навпаки, дозволяла швидше прогресувати, звикати до вищого темпу та постійно підвищувати вимоги до власної гри.
Макдевід вирізнявся не лише технікою та швидкістю. Уже в дитинстві він мав особливе розуміння хокею: вмів передбачати розвиток епізодів, знаходити вільні зони та ухвалювати рішення швидше за опонентів.
Серед його кумирів був Сідні Кросбі. Також юний Коннор уважно стежив за грою Стівена Стемкоса. Не дивно, що згодом він сам став тим хокеїстом, на якого рівняються тисячі дітей у різних куточках світу.
Батьки всіляко підтримували спортивні амбіції сина, але водночас намагалися забезпечити йому звичайне дитинство. Утім, приховати талант такого рівня було неможливо.

Спочатку про Макдевіда говорили в Річмонд-Гіллі, потім – у всьому Онтаріо, а згодом його ім'я стало відомим на всю Канаду. Уже в підлітковому віці він привертав увагу загальнонаціональних медіа та хокейних фахівців. Було очевидно: перед канадським хокеєм росте особливий талант.
У 15 років Макдевід отримав виняткову можливість – йому надали спеціальний статус Exceptional Player, який дозволив виступати в юніорській лізі OHL на рік раніше, ніж це зазвичай дозволялося його одноліткам.
У 2012 році на драфті OHL клуб Ері Оттерс обрав Коннора під першим номером. І юнак одразу почав виправдовувати величезні очікування. У дебютному сезоні він набрав 66 очок (25 голів і 41 асист) у 63 матчах та отримав нагороду найкращому новачку ліги.
Це був лише початок.
Особливим етапом у становленні Макдевіда став чемпіонат світу U18 2013 року. Попри те, що він був одним із наймолодших учасників турніру, Коннор став найкращим бомбардиром змагань, набравши 14 очок (8 голів і 6 асистів) у семи матчах.
Збірна Канади здобула золоті медалі, а сам Макдевід отримав визнання найціннішого гравця та найкращого нападника турніру.
Наступним великим випробуванням стали молодіжні чемпіонати світу U20. Коннор узяв участь у двох турнірах – 2014 та 2015 років. Перший завершився для канадців без медалей, але вже наступного року збірна повернулася на вершину, здобувши золото.
Макдевід став одним із лідерів тієї команди: у семи матчах він набрав 11 очок (3 голи та 8 асистів).
До моменту переходу в професійний хокей його репутація вже не потребувала додаткової реклами. Він був першим номером драфту OHL, чемпіоном світу серед юніорів і молодіжних збірних, найкращим гравцем свого віку та одним із найочікуваніших проспектів у світовому хокеї.
Складний дебют у НХЛ, але з чемпіонством світу
У 1980-х Едмонтон Ойлерз переживав золоту епоху. На чолі з Вейном Грецькі команда п'ять разів здобувала Кубок Стенлі (один уже після його відходу – прим.), перетворившись на одну з найвидатніших династій в історії НХЛ.
Однак після відходу легендарного покоління клуб поступово втратив статус хокейного гранда. Були окремі успішні сезони, але повернутися на вершину так і не вдавалося.
У період із 1996-го до 2006 року "нафтовики" десять сезонів поспіль виходили до плейоф. Кульмінацією став 2006-й, коли команда вперше за 16 років дісталася фіналу Кубка Стенлі. Утім, у вирішальній серії Едмонтон поступився Кароліні – 3:4.
А далі почалася справжня криза. Дев'ять сезонів поспіль клуб не міг пробитися до постсезону. У чотирьох із них Ойлерз навіть не набирали 70 очок. Зрозуміло, що такі результати давали можливість отримувати високі номери на драфті, однак скористатися ними керівництво вдавалося далеко не завжди.
Показовий приклад – драфт-2012. Тоді першим номером Едмонтон обрав російського нападника Наїля Якупова. Від нього очікували дуже багато, проте виправдати статус головного проспекта свого покоління він не зміг. Не склалося ані в Канаді, ані згодом у Сент-Луїсі та Колорадо. У 2018 році Якупов повернувся до Росії, де також не став суперзіркою КХЛ.
Але у 2015-му помилитися з вибором було практично неможливо. Перший номер драфту дістався Коннору Макдевіду – хокеїсту, якого вже тоді вважали майбутнім обличчям НХЛ.
Цікава деталь: церемонія драфту-2015 відбулася в Санрайзі, штат Флорида, на домашній арені Флорида Пантерз. Саме цього суперника Едмонтон згодом двічі зустріне у фіналах Кубка Стенлі з Макдевідом у ролі капітана та головної зірки.
Очікування від молодого канадця були колосальними. Від нього чекали не просто результативної гри, а й перезапуску всієї франшизи. І дебют Макдевіда підтвердив, що Ойлерз отримали особливого хокеїста.
Щоправда, вже 3 листопада 2015 року в матчі проти Філадельфії Коннор зазнав перелому ключиці. Через травму він пропустив близько трьох місяців і повернувся на лід лише в лютому 2016-го.
Попри вимушену паузу, дебютний сезон виявився більш ніж переконливим. У 45 матчах регулярного чемпіонату Макдевід набрав 48 очок – 16 голів і 32 асисти. За результативністю він став одним із найкращих новачків ліги, хоча пропущені через травму матчі не дозволили йому перемогти в боротьбі за "Колдер Трофі" – нагороду найкращому новачку НХЛ.
Сам Едмонтон завершив регулярний чемпіонат із 70 очками та знову залишився поза плейоф. Гірший результат продемонстрував лише Торонто, який набрав 69 балів.
Проте особисто для Макдевіда сезон завершився на мажорній ноті. Після завершення клубного чемпіонату він приєднався до збірної Канади на чемпіонаті світу 2016 року.
Канадці дісталися фіналу, де зустрілися з Фінляндією. Вирішальний матч завершився мінімальною перемогою команди з рахунком 2:0, а Макдевід відзначився однією із закинутих шайб.
Цікаво, що цей гол став для нього єдиним на турнірі. Водночас у десяти матчах Коннор віддав вісім результативних передач і завершив чемпіонат із дев'ятьма очками.
Таким чином, у 19 років Макдевід уже мав у своїй колекції золоті медалі чемпіонатів світу U18, U20 та дорослого рівня. Для настільки молодого хокеїста це було справді видатне досягнення.
Індивідуальних трофеїв безліч, а головного командного досі немає
Індивідуальна колекція Макдевіда давно нагадує експозицію хокейного музею. Він зібрав практично всі найпрестижніші нагороди НХЛ, які може отримати нападник.
Шість разів Коннор ставав володарем "Арт Росс Трофі" – призу найкращому бомбардиру регулярного чемпіонату. Він перемагав у цій номінації у 2017, 2018, 2021, 2022, 2023 та 2026 роках.
Тричі канадець отримував "Гарт Трофі" як найцінніший гравець регулярного чемпіонату, а п'ять разів ставав володарем "Тед Ліндсей Еворд" – нагороди, переможця якої визначають самі хокеїсти.
Особливо пам'ятним став сезон-2022/23. Тоді Макдевід не просто виграв бомбардирську гонку, а й закинув 64 шайби та віддав 89 результативних передач. Загалом – 153 очки за регулярний чемпіонат.
За підсумками сезону він отримав одразу чотири престижні індивідуальні нагороди: "Арт Росс Трофі", "Гарт Трофі", "Тед Ліндсей Еворд" та "Моріс Рішар Трофі", який вручають найкращому снайперу ліги.
Утім, є в кар'єрі Макдевіда одна особлива нагорода, яка водночас стала символом його найбільшого розчарування.
У 2024 році він отримав "Конн Смайт Трофі" – приз найціннішому гравцеві плейоф. Проблема полягала в тому, що його "Едмонтон" програв фінальну серію Флориді – 3:4.
У 2025-му історія повторилася. Знову фінал, знову Флорида і знову поразка. Цього разу Пантерз перемогли в серії з рахунком 4:2.
Таким чином, попри колосальну кількість особистих досягнень, Макдевід досі не виграв Кубок Стенлі. І це одна з найбільших незакритих сторінок його кар'єри.
Для порівняння: Вейн Грецькі залишив Едмонтон у 27-річному віці, маючи в активі чотири Кубки Стенлі. Макдевід уже перетнув цей віковий рубіж. У січні наступного року йому виповниться 30 років. Так-так, №97 на джерсі обраний на честь 1997 року народження. Але найголовніший командний трофей досі залишається недосяжним.
Після двох поспіль поразок у фіналах почали з'являтися припущення, що Коннор може замислитися над зміною клубу. Для суперзірки його масштабу бажання нарешті виграти Кубок Стенлі цілком природне.
Однак у вересні 2025 року вболівальники Ойлерз отримали важливу новину: Макдевід погодив новий контракт із клубом.
Немає в його колекції також "золота" Олімпійських ігор. Хокеїст не грав на ОІ 2018 та 2022 років через рішення керівництва НХЛ не робити паузу в регулярному чемпіонаті задля участі гравців в Олімпіадах.
У Мілані збірна Канади дійшла до фіналу, де поступилася США.
Дружина з українським корінням
Поза хокейним майданчиком важливе місце в житті Макдевіда займає його дружина Лорен Кайл. Їхня історія знайомства розпочалася ще у 2015 році завдяки спільним знайомим. Тоді Коннор лише починав професійну кар'єру, а до статусу головної суперзірки НХЛ йому ще належало пройти чималий шлях.

Після кількох років стосунків, у червні 2023-го, Макдевід зробив коханій пропозицію. А влітку 2024 року пара зіграла весілля в Канаді, на озері Мускока.
Лорен – не просто дружина відомого спортсмена, а й успішна підприємниця. Вона працює у сфері дизайну інтер'єрів, має власну студію Kyle & Co., займається розвитком модного бренду Sports Club Atelier, а також реалізує інші бізнес-проєкти.
Однак особливий інтерес для української аудиторії становить її походження.

У грудні 2023 року під час спілкування з підписниками в Instagram Лорен розповіла, що має українське коріння. Відповідаючи на запитання про улюблену різдвяну страву, вона згадала сімейні традиції та наголосила, що на Святвечір у їхній родині готують традиційні українські страви. Цю традицію вона планує зберігати й надалі.
Таким чином, дружина одного з найвідоміших хокеїстів планети має українське коріння, а українська кухня залишається частиною її сімейного життя.