"Погані хлопці" і вкрадена спадщина або Чому всі ненавидять "Кароліну"
Перед тим як розпочати свою розповідь, трохи перевіримо вашу пам'ять. Чи пригадуєте ви цю клубну емблему?
Направду, навіть не дуже спортивні люди точно бачили цей логотип у тій чи іншій інтерпретації. Що не дивно, оскільки творіння культового американського графіка Пітера Гуда входить у топ найгеніальніших емблем в історії.
У спорті за впізнаваністю та графічній досконалості з ним може посперечатись хіба що сусіди з "Нью-Йорк Янкіз" або геніальне за своєю простотою лого нідерландського "Аякса".
Якщо хтось ще не здогадався, на малюнку емблема хокейного клубу "Гартфорд Вейлерс", який виступав у НХЛ з 1979 по 1997 рік. І перша частина нашої розповіді буде саме про "Китобоїв".
Маленький, але гоноровий Гартфорд проти монстрів НХЛ
А розповідати є про що. Історія "Гартфорд Вейлерс" – це захоплива хроніка відчайдушної боротьби маленького клубу проти великих спортивних імперій.
Починався шлях "Китобоїв" 1972 року і під час заснування він називався "Нью-Інгленд Вейлерс". Тоді клуб став одним із засновників нової Всесвітньої хокейної асоціації (ВХА). Головна ідея організаторів WHA полягала в тому, щоб кинути виклик монополії могутньої Національної хокейної ліги.
Але коли кидаєш виклик великим, готуйся, що дорога буде непростою. Ніхто з грандів не сильно горів бажанням якось допомагати втілити плани у життя. Спочатку команда грала на одній арені з легендарними "Бостон Брюїнс". Імениті сусіди не просто не зважали на молоду команду, а ще й постійно ставили палки в колеса, пропонуючи "меншим браттям" час ігор ледь не в обід в будні, коли вболівальників на арену й не затягнеш.
Через постійні конфлікти з розкладом та орендою у 1974 році клуб схвалює доленосне рішення – переїжджає до хоч і столиці штату Коннектикут, але маленького міста Гартфорда, що знаходиться десь на шляху між гігантським Нью-Йорком і Бостоном.
Перший же сезон у Гартфорді став найуспішнішим в історії франшизи. Команда виграла регулярний чемпіонат WHA, а у фіналі розгромила "Вінніпег Джетс". Уболівальники, які до цього не були особливо розніжені увагою великих спортивних франшиз відразу полюбили команду. Попри те, що після успішного старту на її долю валились одні нещастя.
У січні 1978 року Гартфорд накрив потужний снігопад в результаті якого дах арени Hartford Civic Center, де грали "китобої", обвалився під вагою льоду та снігу. Тоді дивом ніхто не постраждав, але хокеїсти залишилися без дому, на два роки переїхали у сусідній Спрінгфілд.
За рік до трагедії в історії клубу стався ще один доленосний розворот – "Китобої" здійснили один із найгучніших і найунікальніших трансферів в хокеї. Вони підписали контракт із 49-річною легендою Горді Гоу ("Містер Хокей"), а також двома його синами – Марком та Марті. У формі "Вейлерс" легенда завершив свою неймовірну понад 30-річну кар'єру гравця.
1979 року WHA припинила існування, а "Гартфорд" разом із кількома іншими колективами опинився в НХЛ. Життя в агресивному бізнесовому середовищі для маленьких "Китобоїв" виявилося не дуже солодким – за 18 років у лізі команда мала лише 3 сезони з позитивним балансом перемог, за що в американській пресі отримала іронічне прізвисько "Вічні .500s" (команда, яка завжди балансує на межі 50% перемог і поразок).
Попри ці поневіряння, команду дуже любили в Гартфорді, і коли у 1990-х її власники заговорили про її переїзд через малі прибутки, не найзаможніші вболівальники влаштовували великі збори, щоб викупити сезонні абонементи і залишити улюбленців у місті.
Але марно… 13 квітня 1997 року на арені "Civic Center" востаннє пролунав легендарний гімн "Китобоїв" "Brass Bonanza" (як він став однією з головних пісень у північноамериканському спорті – окрема історія). Плакали усі – вболівальники, чиновники, тренери і звісно ж самі гравці.
Погані хлопці з "Кароліни"
Уважний читач міг задатись питанням: чому в заголовку йдеться про "Кароліну", а розповідь про "Гартфорд"? Все просто, саме до Північної Кароліни і перевезли франшизу, яка отримала назву "Кароліна Гаррікейнс".
Акули хокейного бізнесу не могли не використати легендарну історію "Китобоїв" і раз по раз продовжують заробляти на джерсі (вони до сих пір краще продаються, ніж власне "Кароліни"), регулярно використовують форму та логотип "Вейлерс". Враховуючи історію "переїзду", це все викликає лють у фанатів, які вважають, що команда привласнює чужу історію. І не тільки вболівальників із Гартфорда.
Звісно, хтось може подумати, що текст написав власне фанат "Гартфорда", тому й біситься. З одного боку (чого приховувати) – так і є))), з іншого – "Кароліну" недолюблюють (якщо не сказати прямо – ненавидять) не тільки в Гартфорді і не тільки через "Китобоїв".
2019 року після слів коментатора Дона Черрі, який назвав команду "купою ідіотів" за театралізовані і образливі до суперників святкування перемог, "Кароліна" замість вибачень вирішила поюзати цей образ. У соцмережах і на публічних заходах команда свідомо транслює образ "поганих хлопців", які отримують задоволення від того, що дратують хокейні традиції, чомусь особливо канадські.
Ну і це ще не все. Окремої розмови заслуговує стиль гри "Ураганів" під багаторічним керівництвом Рода Бріндамора. Хтось називає його математичним, системним і дисциплінованим. Хоча, до чорта дипломатію, люби ж Боже правду, це відверто нудний і "душний" хокей! Так, це система, так, вона може приносити результат, але як же на це важко дивитись.
У північноамериканських лігах, будь то NFL, NBA, NHL чи MLB дуже люблять статистику і цифри. Але "Кароліна" на чолі з Бріндамором не просто грає в статистику і цифри, вона наче заповнює бухгалтерські звіти, у яких просто зводить всі цифри до потрібного знаменника. І геть неважливо, чи отримає задоволення вболівальник.
Починаючи з 2019 року, "Кароліна" щороку виходить у плейоф. До цього моменту вона регулярно вилітала на ранніх стадіях, попри те, що майже завжди вважалася фаворитом. За це її вже давно називають командою регулярки, яка ламається у вирішальних серіях.
Але цього року "Урагани" дійшли до фіналу Кубку Стенлі, де мають шанс зламати сумну традицію. Знову в статусі фаворита. Звісно, навіть на "поганих хлопців" є попит, тож знайдуться й ті, хто будуть тішитись здобуткам "Кароліни". Але чи виграють, чи програють "Урагани", саундтреком цього фіналу точно має стати легендарна "Brass Bananza"!