Наверстуємо згаяне, або Забутий смак гандболу: як Україна стартувала на відборі до Євро-2026
Минулого тижня збірна України провела два стартові поєдинки відбірної єврокампанії, значно покращивши собі настрій. Порадували нас і грою, і очковим активом. Спочатку наші хлопці на виїзді тонесенько поступилися збірній Нідерландів – 39:40, а згодом у Вільнюсі здобули надважливу перемогу над Фарерськими островами – 35:32. Такий здобуток і диспозиція сил у нашій групі свідчать про те, що питання виходу на мейджор вирішене з імовірністю 95%.
Проте після розширення континентального форуму з 16 до 24 учасників одного лише виходу на турнір замало, необхідно повернути високий посівний кошик. Ідеально – другий, мінімум – третій.
Нагадаємо, що у фінальній частині Євро з кожного квартету лише дві команди з чотирьох просуваються з попереднього в основний раунд. Саме тому в решті чотирьох матчів відбору тепер необхідно боротися за втрачені позиції, щоб полегшити собі майбутні жеребкування.
А поки повернемося до Алмере, де українці заклали перші цеглинки відновлення міцної фортеці. Збірна Нідерландів та її зірковий тренер Стаффан Олссон не приховували, що добряче похвилювалися за підсумковий результат. І хоча захист обох команд подекуди буксував, на нашу атаку було любо-дорого дивитись. Увесь наш лівий фланг показав просто галактичний рівень: розумно, організовано, швидко та ефективно.
Автором перетворення збірної сміливо можна назвати головного диригента команди, Захара Денисова, який повернув собі капітанську пов'язку, а разом із нею зачепив ще й статус другого тренера. Ба більше, він не лише "роздавав", а й особисто долучився до майже рівної перестрілки з умовним фаворитом групи.
Поруч із ним наша суперзірка Ігор Турченко комфортно займався своєю справою, демонструючи гандбол найвищого ґатунку. Ймовірно, його зупинка у французькому Ліможі – це транзит на шляху до одного з топклубів Європи. Після двох звітних матчів його й без того висока ціна зросла ще більше.
Повернення в лівий кут Дмитра Артеменка підтвердило його лідерський статус – 21 гол з 22 спроб за два дні дозволяють не звертати уваги на очевидно слабкий правий фланг. Наші ліворукі гравці та залежні від них вінгери великою користю не хизувались, якщо не висловитись більш суворо...
Заслужили свою порцію критики в першому матчі й усі три наші воротарі, не увійшовши у гру. Однак на те вони і найкращі в країні, щоб довести, що від поодиноких невдач ніхто не застрахований. Через чотири дні Комок і Терехов стали головними співавторами важкої вольової перемоги над фарерцями.
Якщо виражатися баскетбольним сленгом, нам дуже допомогли "великі". Лінійні Ільченко та Бурзак – це залізні гравці основної групи, а тут ще й приємно розкрився Онуфрієнко, провівши два зразкових поєдинки. Лінійний словенського Целе несподівано став тією важливою деталлю, без якої перемоги над Фарерами могло й не бути.
Що стосується загального перебігу подій у першому матчі, то "синьо-жовті" домінували три чверті поєдинку, не витримавши до золотої кінцівки. "Помаранчеві" тримали рахунок на відстані одного-двох мячів, так і не давши нам шансу вкрасти таку бажану нічию.
Відбір на Євро-2026
Алмере, Нідерланди
1 тур, 7 листопада
Нідерланди – Україна 40:39 (19:20)
Україна: Чудінов (5/18, 28%), Комок (2/17, 12%), Терехов (1/13, 8%); Артеменко (13/13), Турченко (9/12), Денисов (7/7), Ільченко (3/3), Близнюк (3/7), О. Онуфрієнко (2/2), Бурзак (2/3), Редькін (0/1), Рагозін, Черкащенко, Котюк, Паровінчак, Савчук (н.в.).
Цей поєдинок запам'ятався одразу кількома досягненнями:
Україна повторила рекорд результативності в одному матчі в історії чоловічої збірної:
- 39 – Австрія (2008); Нідерланди (2024)
- 38 – Кіпр (2008); Люксембург (2013)
Дмитро Артеменко став четвертим українцем, якому вдалося закинути 13 або більше м'ячів в одному матчі за збірну:
- 14 – Костецький (2001, 2002); Шкробанець (2005)
- 13 – Костецький (2003); Турченко (2024); Артеменко (2024)
Плеймейкер Владислав Паровінчак дебютував у збірній та став 154-м гравцем, що брав участь на офіційному рівні (за наявними даними).
***
Матч у Вільнюсі мав інший характер. Зав’язка почалась так, що одразу ж ледве не замайорила розв’язка. До 15-ї хвилини гості вели з рахунком 11:5 і побігли атакувати на "+7", фактично маючи змогу закрити матч. Наш правий фланг знову сильно провалювався, але якимось дивом ми пішли на перерву з прийнятними та відігруваними "–3" (14:17).
Рахунок не відображав реальну сумну ситуацію, а тим зазначеним вище дивом стало соло Комка. Спочатку наш досвідчений воротар закинув самостійно, і цей гол додав бусту і йому, і команді. І це ми ще не закинули в роздягальню!
Після перерви українці взяли себе в руки й змінили невдалий сценарій. Хоч і не відразу. Протягом другого тайму фарерці вийшли вперед на чотири м’ячі (24:20). Аж поки Турченко й Артеменко не ввімкнули артилерію. Комок продовжував сейвити, в потрібний момент активізувався Ільченко, а Терехов став героєм, тричі поспіль зупинивши острів’ян із семиметрової позначки.
Ендшпіль матчу став одним із найемоційніших у новітній історії нашої збірної. Ми виглядали єдиним монолітом, і вирішальний удар молотом завдав лідер. Турченко спочатку вдало відпрацював у захисті, а потім самостійно зняв головне питання неділі.
Браво, такого щирого задоволення від гри збірної не відчувалося близько п'яти років, ще з часів роботи Сергія Бебешка. Дякуємо команді за зимовий спокій, адже наступна офіційна зустріч відбудеться у березні в двоматчевій дуелі з Косово.
До речі, косовари відібрали очки у Нідерландів (33:33), що точно не дозволить легко перемогти маленьку балканську країну.
Відбір на Євро-2026
Вільнюс, Литва
2 тур, 10 листопада
Україна – Фарери 35:32 (14:17)
Україна: Терехов (2/2, 100%), Комок (11/42, 26%; 1 гол), Чудинов (не грав); Турченко (11/17), Артеменко (8/9), А. Онуфрієнко (5/5), Близнюк (5/12), Ільченко (2/4), Бурзак (1/2), Рагозін (1/2), Денисов (1/3), Черкащенко (0/3), Редькін, Паровінчак, Котюк, Савчук.
У цьому матчі також було зафіксовано декілька досягненнь:
• 29-й гол збірної України, виконаний Іллею Близнюком, став ювілейним – 5 000-м в історії чоловічої команди (1993-2024). До цієї позначки "синьо-жовті" дійшли за 198 матчів (+80=11-107; 5006-5060).
• Геннадій Комок – один із шести воротарів, кому вдалося відзначитися за збірну. У його активі два голи після голу у ворота Румунії. Крім того, наш топовий воротар обійшов за кількістю матчів Вадима Бражника й Олега Великого (по 52 матчі) і розділяє 8-ме місце в загальному рейтингу з Євгеном Жуком (у обох – по 54 поєдинки).
• Захар Денисов став 14-м гравцем в історії збірної України, якому підкорилася позначка у 100 або більше закинутих м’ячів. Зараз у його активі 104 голи й 13-те місце в історичній таблиці. Наступний орієнтир – Сергій Бурка (120).
На завершення, за традицією, зробимо спробу проаналізувати дії кожного гравця окремо.
Терехов (№1). Вийшов у старті першого матчу, але ранній сейв так і залишився єдиним. У поєдинку з Фарерами став одним із тіньових героїв – відбив два семиметрових і завадив забити ще один, який потрапив у каркас. Зразково справляється з тиском і підтверджує правильність свого виклику до збірної.
Комок (№55). Легенда збірної, і розпорошувати таких воротарів – злочин. Повернення не було одразу успішним: перший матч – мимо, в другому – співавтор важливої перемоги.
Чудинов (№16). Вийшов третім воротарем у першому матчі і трохи торкнувся м’яча. З Фарерами не виходив. Думка в нашому прев’ю не тільки не змінилася, а й укріпилася – зараз у збірній найкращі воротарі.
Черкащенко (№53). Правий півсередній в обидва матчі не потрапив: 0/1 і 0/3.
Редькін (№19). Не забив у першому таймі з голландцями (0/1). Сируватий для великих матчів. Поки його реалізація у збірній – нижче 50%. Відсутність сильніших на його позиції дозволяє йому спробувати зачепитися за місце в основному складі.
Рагозін (№8). Забив Фарерам (1/2), але разом з Редькіним ефективніше виглядали б за спинами топових Козакевича та Акіменка. В межах чесної конкуренції могли б перейняти досвід уже сформованих зірок європейського рівня. Ще один цікавий факт: Данило зрівнявся за кількістю забитих голів у збірній з батьком – Олегом. У обох по 7 м'ячів.
Савчук (№9). У першому матчі не виходив, у другому з’явився на кілька атак. Власник подарункового сертифікату на участь у збірній.
Котюк (№4). Попри відсутність ігрового часу за спиною Артеменка, у матчі з голландцями заробив семиметровий, зробив важливий підбір. З Фарерами з’явився буквально на кілька миттєвостей в кінці.
Паровинчак (№22). Єдиний дебютант збірної. Прем'єра припала на матчі, де потрібно давати результат тут і зараз. Замінити чи навіть підмінити Денисова в розіграші поки не готовий. Безумовно, пробувати молодь необхідно, але через товариські турніри та повноцінні збори.
Денисов (№11). Лідер збірної та її мозок. Як тільки залишав майданчик, одразу виникало непорозуміння чи незнання, що потрібно робити в стаціонарі. 7/7 в Алмері – величезний плюс, у Вільнюсі сконцентрувався на ролі диригента. По суті, два якісних матчі збірної України – його рук справа.
Артеменко (№13). Фантастика. Один із тих, чия відсутність сильно б ударила по командній силі. Чисте задоволення від технічної та фізичної готовності. 13/13 + 8/9 – складно уявити обидва матчі без лівого крайнього та найкращого бомбардира першого "вікна". Хоча, що уявляти – достатньо згадати "омолодження" та березневі матчі з Естонією. Артеменко – найкращий правий вінгер усього відбірного "вікна" за версією ЄГФ. Звісно, як і за нашою.
Турченко (№17). 9/12 + 11/17, 69% реалізації. Головна ударна сила і візитна картка збірної України. Максимально висока оцінка за обидва матчі. Своїми руками поклав два пункти в скарбничку збірної України в матчі з Фарерами.
Близнюк (№7). Двічі виходив у старті: 8/19 і лише 42% реалізації за два дні. Відповідає високій командній швидкості, але не завжди приймає правильні рішення. Плюс по Іллі досить сильно пройшлися в захисті. В Алмері зробив п’ять втрат – стільки ж, скільки вся команда у Вільнюсі разом узята. Забиває, заробляє семиметрові, віддає передачі, але загальна ефективність у цьому "вікні" мінусова. Серед шульг у задній лінії – найсильніший і найперспективніший. Ілля на правильному шляху, тому обов’язково чекаємо в березні не тільки в загальній обоймі, а й у старті.
Бурзак (№27). Ключовий виконавець збірної. У старті двічі починав у захисті, випускаючи Денисова та Турченка в атаку. Хоча не все ідеально, але Іван – однозначне підсилення.
Ільченко (№77). Захист – не найсильніша сторона, але допоміг у відсутність Гориги та Тютюнника. В атаці – найсильніший лінійний нашої збірної. Забиває, заробляє семиметрові. Два його голи у ворота фарерців внесли серйозний вклад у загальну перемогу.
Онуфрієнко (№23). Головне відкриття дводенки. ЄГФ чомусь його вперто недооцінює, помилково приписуючи пару промахів. Насправді в Олександра ідеальна реалізація – 2/2 + 5/5 і зароблений для команди семиметровий. Драйв та жагу до перемоги він передав навіть через екран.
Бражник. Вміло вів і відчував гру в матчі з Голландією. Ледве помітні запізнення із замінами та тайм-аутами не завадили виграти лобову зустріч з конкурентом. Дав пограти всім викликаним виконавцям. Впоравася з головним завданням – набрав важливі два бали і, по суті, забронював Україні місце серед учасників Євро-2026.
Ігор Грачов, для Чемпіона
Відповідальний редактор – Микола Дендак