Українські тренери-легіонери: хто був першопрохідцем, скільки титулів у Григорчука і де зараз працюють наші фахівці
Українські футболісти давно стали звичним явищем у закордонних чемпіонатах. У кожній з провідних ліг виступав або виступає представник нашої держави. А от українських тренерів за кордоном значно менше.
Станом на вересень 2026 року п'ять українські фахівці очолюють клуби в елітних дивізіонах кількох закордонних чемпіонатів.
"Чемпіон" розповідає про перших українських тренерів-легіонерів, наших фахівців у сучасному футболі та найуспішніших із них за кількістю здобутих титулів.
Перші українські тренери за кордоном
У радянські часи український тренер міг лише мріяти опинитися в закордонному чемпіонаті. До розвалу тоталітарної країни фахівцям дозволяли працювати за кордоном лише у разі запрошення до країн із так званого соціалістичного табору або тих держав, що перебували в орбіті СРСР.
Одним із перших таких фахівців, за доступними даними, став Валерій Яремченко – легендарний футболіст та тренер Шахтаря. У 1985 році він очолив національну збірну Сирії, яку тренував до 1987 року. Головним досягненням українського фахівця стала перемога Сирії на Середземноморських іграх 1987 року. Це був такий собі мультиспортивний турнір, де футбол був однією із дисциплін. У фіналі Сирія перемогла Францію – 2:1, яка була представлена аматорською командою.
Ще більш екзотичне закордонне відрядження отримав Володимир Мунтян. Легендарний динамівець у 1986 році поїхав на Мадагаскар, де очолив місцевий клуб КОСФАП зі столиці острівної держави Антананаріву. Український фахівець у 1988 році привів цей армійський колектив до першого та єдиного в історії чемпіонського титулу. Згодом Мунтян згадував, що за цей успіх отримав нагороду від президента Мадагаскару.
Один із найуспішніших тренерів донецького Шахтаря Віктор Носов наприкінці 1980-х опинився на Мальдівських островах в Індійському океані. Фахівець очолив один із найтитулованіших місцевих клубів Вікторі Мале.
Проте це більшою мірою екзотика, а що ж Європа? Одним із перших українських тренерів-легіонерів у найвищому дивізіоні європейського чемпіонату був соратник Валерія Лобановського Олег Базилевич. Видатний фахівець у 1987 році повинен був очолити армійський Средец – так тоді називався софійський ЦСКА, де грав ще зовсім юний Христо Стоїчков. Проте через бюрократичні причини прийняв більш скромну Славію.
Під його керівництвом "біла лавина" тривалий час лідирувала та зрештою завершила чемпіонат на четвертому місці, виборовши путівку до Кубку УЄФА. Паралельно Базилевич працював тренером-консультантом збірної Болгарії.
У 1990 році Радянський Союз уже тріщав по швах, і потік тренерів за кордон, як і футболістів, тільки посилювався. Черговим тренером-легіонером став Михайло Фоменко, який у 1990 році працював в Іраку, де очолював Ар-Рашид – клуб, пов'язаний із сином Саддама Хусейна Удеєм, – а також національну збірну країни.
2 серпня 1990 року Ірак вторгся до Кувейту, після чого почалася війна в Перській затоці. Продовжувати роботу в таких умовах не мало сенсу, тим більше що Ар-Рашид невдовзі був розформований. У підсумку Фоменко повернувся в Україну, де спочатку очолив Автомобіліст у рідних Сумах, а згодом київське Динамо.
Не можна оминути й Олега Блохіна – володаря Золотого м'яча 1975 року. У 1990 році він розпочав тренерську кар'єру в Греції, очоливши Олімпіакос. За час роботи з клубом Блохін виграв Кубок і Суперкубок Греції 1992 року.
А де ж Валерій Лобановський, запитає читач? Легендарний український тренер мав варіанти продовження кар'єри в Європі на піку слави наприкінці 1980-х. Зокрема, Ювентус розглядав можливість запросити Лобановського разом із Олександром Заваровим, Олексієм Михайличенком та Олегом Протасовим. Однак після виступу збірної СРСР на ЧС-1990 конкретна пропозиція надійшла від збірної Об'єднаних Арабських Еміратів, яку Лобановський і очолив у 1990 році. Згодом, у 1994–1996 роках, він працював зі збірною Кувейту.
Хто з українців тренує за кордоном
Та повернімося з минулого до сучасності. Не секрет, що українські фахівці переважно користуються попитом на пострадянському просторі. Це і питання мови, адже не всі володіють англійською, і певні традиції запрошення фахівців близьких за ментальністю. Для багатьох українських тренерів саме сусідні країни ставали першим кроком у закордонній кар'єрі, хоча останніми роками географія їхніх призначень поступово розширюється.
Юрій Вернидуб
Найпомітнішою фігурою серед українських тренерів за кордоном залишається Юрій Вернидуб. Із грудня 2025 року він очолює азербайджанський Нефтчі – один із найстаріших та найтитулованіших клубів країни. На момент приходу Вернидуба "нафтовики" посідали восьме місце з 12 у турнірній таблиці. Під керівництвом 60-річного українця Нефтчі завершив сезон-2025/26 на четвертому місці та здобув путівку до Ліги конференцій.
У новому сезоні команда Вернидуба після шести турів очолює турнірну таблицю, випереджаючи Карабах на два очка. У Лізі конференцій підопічні українського тренера не зуміли пройти мінське Динамо вже в другому кваліфікаційному раунді.
Андрій Демченко
Вихованець запорізького футболу Андрій Демченко має значний закордонний досвід. Раніше він працював у Ділі Горі, Динамо Батумі, казахстанському Женісі та азербайджанському Аразі. У червні 2026 року колишній гравець Аяксу очолив грузинську Іберію 1999 – чинного чемпіона Грузії.
Під його керівництвом команда не зуміла пройти кваліфікацію Ліги чемпіонів та Ліги Європи, але за підсумками єврокубкового відбору потрапила до основного етапу Ліги конференцій. Це перший за 22 роки вихід грузинської команди до основного етапу єврокубків.
У чемпіонаті Грузії команда після 25 матчів посідає третє місце. Нагадаємо, що першість Грузії проходить за системою весна–осінь.
Олександр Поклонський
Олександр Поклонський у складі Дніпра двічі ставав бронзовим призером чемпіонату України та має у своєму активі один поєдинок у складі національної збірної.
У його тренерській кар'єрі вже були закордонні призначення в Грузії, Киргизстані та Казахстані. Із червня 2026 року він очолює кишинівський Зімбру. Після 12 зіграних турів команда українського фахівця лідирує в турнірній таблиці молдовської Суперліги.
Улітку Зімбру під керівництвом Поклонського також виступав у кваліфікації Ліги конференцій. Молдовський клуб стартував із другого раунду, де поступився вірменському Ноа.
Ігор Леонов
Уродженець Керчі Ігор Леонов закордонний етап тренерської кар'єри розпочав у 2024 році, коли очолив казахстанський Актобе. У квітні 2026 року 59-річний українець став головним тренером киргизького Азіягола.
Цікаво, що спочатку він приїхав до клубу на посаду спортивного директора та директора академії, але після звільнення попереднього тренера йому запропонували очолити першу команду. Леонов погодився та підписав контракт терміном на один рік.
У сезоні-2026 Азіягол посідає 14-те місце серед 16 команд-учасниць чемпіонату Киргизстану.
Едмар
У Киргизстані також працює колишній гравець збірної України Едмар, який очолює киргизький Мурас Юнайтед.
У команді грають шестеро українських легіонерів, зокрема голкіпер Орест Костик, захисники Андрій Бацула та Ігор Гончар. У чемпіонаті Киргизстану Мурас Юнайтед веде боротьбу за чемпіонство.
Цікаво, що паралельно з роботою в Мурас Юнайтед Едмар очолював збірну Киргизстану U-23. Саме під його керівництвом команда вперше в історії пробилася до фінальної частини Кубку Азії U-23. У травні 2026 року український фахівець залишив посаду в молодіжній збірній, зосередившись на роботі в клубі.
До нашого переліку потрапили тренери, які очолюють клуби елітних дивізіонів. Однак ними кількість українських фахівців за кордоном не обмежується.
Зокрема, у кіпрській Красаві-Іпсонас працює Дмитро Чигринський. 39-річний ексзахисник залучений до роботи з першою командою, однак офіційно не є її головним тренером. За даними Transfermarkt, цю посаду обіймає серб Іван Стойкович. Чигринський наразі не має ліцензії УЄФА категорії Pro, тому в клубі значиться асистентом головного тренера.
У статусі асистента в латвійській Лієпаї працює й екстренер житомирського Полісся Імад Ашур.
Один із найцікавіших українських фахівців нової генерації Владислав Лупашко 1 липня 2026 року очолив Лехію Гданськ. Контракт було укладено терміном на три роки.
Лехія добре відома українським уболівальникам, оскільки в її складі виступає велика група наших футболістів. За підсумками минулого сезону "біло-зелені" вилетіли з Екстракляси. Після восьми турів Лехія набрала 10 очок та йде на 11-му місці в Першій лізі.
Хто найуспішніший український тренер за кордоном?
Якщо рахувати всі командні трофеї, здобуті українськими тренерами за кордоном, найбільший доробок має Роман Григорчук. У його активі 11 трофеїв із клубами Латвії, Казахстану та Білорусі – сім чемпіонств, два Кубки Латвії, Суперкубок Казахстану та Суперкубок Білорусі.
Сім трофеїв за кордоном здобув Олег Старинський. 40-річний український фахівець виграв із Пномпень Краун два чемпіонства Камбоджі, два Кубки ліги, два Суперкубки та Кубок Камбоджі.
П'ять трофеїв має Сергій Ребров. Три чемпіонства Угорщини він здобув із Ференцварошем, а у 2022 році привів Аль-Айн до чемпіонства ОАЕ та перемоги в Кубку ліги.
Чотири командні трофеї за кордоном у Юрія Вернидуба. Разом із Шахтарем Солігорськ він виграв чемпіонат Білорусі, а із Шерифом двічі ставав чемпіоном Молдови та одного разу вигравав Кубок країни.
По два трофеї мають Олег Блохін та Віктор Скрипник. Блохін виграв із Олімпіакосом Кубок і Суперкубок Греції, а Скрипник із Ригою – чемпіонат Латвії та Кубок країни. До речі, нинішній тренер Зорі має досвід роботи в Бундеслізі – 62 матчі на чолі Вердера.
По одному командному трофею за кордоном мають Олег Протасов, Валентин Ходукін, Володимир Мунтян та Анатолій Дем'яненко. Протасов привів Олімпіакос до чемпіонства Греції, Ходукін – Інтер Баку до чемпіонства Азербайджану, а Мунтян – КОСФАП до чемпіонства Мадагаскару.
Особливо варто відзначити досягнення Дем'яненка. Він єдиний український тренер, який вигравав міжнародний клубний трофей із закордонною командою. У 2011 році він привів узбецький Насаф до перемоги в Кубку АФК – азійському аналозі європейської Ліги Європи.
Сезон-2026/27 лише набирає обертів, тож список українських тренерів за кордоном ще може поповнитися. Одним із найвідоміших фахівців, який наразі залишається без клубу, є Сергій Ребров. Після завершення роботи зі збірною України він уже фігурував серед кандидатів на роботу в закордонних клубах, зокрема повідомлялося про інтерес до українця з боку грецького Панатінаїкоса.