Краще жахливий кінець, ніж жах без кінця. Швидкі підсумки матчу Україна – Швеція
20 років чекали – і ще почекаємо. Чемпіонат світу-2006 залишиться єдиним, на якому грала збірна України, як мінімум до ЧС-2030.
Збірна Швеції, яка у відбірковій групі за два матчі не змогла жодного разу забити Косово (!), легко закинула збірній України три.
"Чемпіон" намагається зрозуміти, як так сталося.
Поттер підготувався до гри краще за Реброва
Напевно, не дуже цікава тут і зараз, але від цього не менш важлива теза: для збірної Швеції травма Ісака зіграла тільки в плюс.
З ним і Дьокерешем "тре крунур" намагалися грати в щось топ-рівня, для чого класу 9 гравців неминуче не вистачало. Без Ісака (і з Поттером біля брівки) шведи стали грати у футбол, в який і в Чемпіоншипі вже грати соромляться.
Багато довгих передач, для просування найважливіші крайні захисники – як бачите, цього вистачило, щоб розгромити нас, з гольовою передачею від воротаря.
Простий футбол, при цьому, не означає пофігізм у роботі. Навпаки, він набагато вибагливіший до тренера: потрібно відшліфувати всі деталі схеми так досконально, щоб вона ставила у глухий кут суперників.
І Поттеру це вдалося. Купа статистичних порталів чекали від Еланги роботу в парі з Дьокерешем, Нюгрена на фланзі – а виявилося, що Ентоні, з його динамікою, знадобиться глибше.
Уже на початку гри "головна команда" опинилася в нокдауні саме завдяки зміщенню Еланги. Зірка Ньюкасла в оточенні чотирьох (!) наших гравців віддав передачу на Нюгрена в штрафний – а той уже дав Дьокерешу забити один із найпростіших голів у кар'єрі.
Воротар слабкий? Поттер виставив перед ним стіну з трьох центрбеків. Айярі після травми? Шведи взагалі не боролися за центр, за матч володіючи м'ячем 32% часу. Начебто на противагу цьому, Ребров немов не готувався до суперника взагалі.
Максимально стандартний склад, з "фірмовим" Калюжним (відбирати м'яч він мав, мабуть, у порожнього місця), який і не встиг за Нюгреном за першого м'яча; дуже, скажімо м'яко, комфортним для опонентів Тимчиком; і Бондарем у центрі оборони.
Водночас давайте розуміти, що з кадрового погляду тренер був сильно обмежений.
Не вистачало якості... скрізь
За всіх численних запитань до Реброва треба визнати: до вирішального матчу збірна підійшла в ситуації, коли футболістів було просто мало.
Коли бачиш, як Тимчик не в змозі віддати пас на три метри, або як він дозволяє Гудмудссону слаломний прохід флангом (гравцю Лідса суто точності забракло, щоб зробити рахунок 2:0), або як б'є приблизно на 10 метрів повз ворота – розумієш, що гравець не готовий.
Я часто бачу Лідс у цьому сезоні – і Гудмундссон не Мессі і навіть не Марсело, щоб так прориватися флангом. Такий простір він отримав, можливо, вперше в сезоні.
Було б чудово на надважливий матч вийти без Тимчика, але Конопля дискваліфікований (не кажучи про те, що він і за Шахтар грає мало). Так само, як дискваліфікований Малиновський – а Довбику, Матвієнку, Батагову й Таловєрову і дискваліфікації не "знадобилися", щоб вибути. Вони всі травмовані – і, вибачте, вітчизняний футбол не в тому становищі, щоб постачати нових і нових талантів по клацанню.
Водночас "тре крунур", якщо бути чесними, теж не пощастило з кадрами. Ісак Хін, найкращий захисник збірної (і один із найкращих у Серії А) вибув із травмою вже під час першого тайму. Про Ісака, найдорожчого футболіста в історії АПЛ, уже й не згадують – так давно він вибув, воротарів травмовано щонайменше двоє.
Але замість Хіна виходить капітан Сельти, який просто чудово стає стіною в ключові моменти. Забивати за шведів може і Дьокереш – та й Беньямін Нюгрен, який формально посів місце Ісака, виявляється корисним.
У нас є талановитий форвард із Динамо? У них є талановитий форвард із Барселони. Людина з сюрреалістичним ім'ям Руні Бардагжі (Руні має бути з МЮ!) роздає нескінченні аванси, але поки що не грає, тому що є сильніші футболісти.
Чи є вони у нас – великі сумніви.
Підвели і лідери
Однією з небагатьох зон, де Ребров реально міг вибирати, був центр оборони. Він вважав за краще залишити на лавці Сватка, випустити Бондаря – і... ви знаєте, нуль претензій. Звичайно, не тому, що перед воротами Трубіна був "бетон" – просто головна наша зірка оборони повністю провалила матч.
Забарний продовжує вкрай невдалий відрізок, який розпочався з переходу до ПСЖ. Під час другого і третього взяття воріт саме Ілля припустився вирішальних помилок.
Це лягає в рядок із явно невдалим матчем Ваната, Судакова, Зубкова. Якусь небезпеку генерував Циганков – і, природно, Пономаренко, для якого казка продовжилася навіть у такому жахливому матчі.
І я збрешу, якщо скажу, що сьогоднішній програш став сенсацією. Ні – до цього все йшло. Йшло через жахливу за змістом Лігу націй, через розгром від Румунії на Євро, через погані саме за змістом матчі з ісландцями.
Ребров показав повну неспроможність у роботі з головною командою – і я сподіваюся, що вже на матч проти Албанії її виведе інша людина.