Неповторний Пеле, унікальний Мессі та киянин-рекордсмен: 10 головних рекордів чемпіонатів світу
Ліонель Мессі випередив Мірослава Клозе у списку найкращих бомбардирів в історії чемпіонатів світу та дав привід згадати про найкрутіші та найважливіші досягнення, встановлені у різні часи в межах головного футбольного турніру.
Найбільш золота команда – збірна Бразилії
Усього, починаючи з 1930 року, відбулося 22 чемпіонати світу. Тріумфаторами загалом ставали збірні восьми країн. Найчастіше – Бразилія (1958, 1962, 1970, 1994, 2002). Вона ж, до речі, є єдиною командою, яка не пропустила жодного ЧС (у топ-трійці також Німеччина та Аргентина – 21 та 19 турнірів відповідно).
На один титул менше в Італії (1934, 1938, 1982, 2006) та Німеччини (1954, 1974, 1990, 2014). Далі у рейтингу – Аргентина (1978, 1986, 2022), Франція (1998, 2018), Уругвай (1930, 1950), Англія (1966) та Іспанія (2010).
При цьому рекордсменом за участю у фінальних матчах є Німеччина: таких поєдинків у Бундестім накопичилося вісім – проти семи у Бразилії. По шість разів у фіналах грали Аргентина та Італія.
Найтитулованіший футболіст – Пеле
За майже 100 років існування турніру золотими медалями ЧС, згідно з різними джерелами, обзавелися до 480 футболістів. Але тільки один із них став чемпіоном тричі. Це легендарний бразилець Пеле.
Свій перший титул він оформив у 1958 році, ставши головним відкриттям турніру у Швеції та, до речі, наймолодшим чемпіоном в історії (у день фіналу йому було 17 років 249 днів). А потім відсвяткував тріумфи у 1962 та 1970 роках.
Ще 20 гравців мають по два золота: більшість із них – представники команд, яким вдалося виграти два чемпіонати поспіль. Це Італія періоду 1934-1938 та Бразилія зразка 1958-1962 років.
Найтитулованіший тренер – Вітторіо Поццо
Очолюючи збірну Італії з 1929 по 1948 роки, він не лише успішно впровадив схему "2-3-2-3", а й став єдиним у світі тренером, який виграв чемпіонат світу двічі (1934, 1938).
Щодо 1934 року у преси, щоправда, є чимало претензій: вважається, що на домашньому ЧС "Скуадру Адзурру" явно "тягнули" арбітри. Але історію вже не перепишеш.
Найближчим до того, щоб повторити досягнення Поццо, був німець Гельмут Шен – єдиний тренер, який зібрав повний комплект медалей ЧС (золото-1974, срібло-1966 та бронза-1970).
По два тренерські фінали також на рахунку бразильця Маріо Загалло (золото-1970 та срібло-1998), Карлоса Білардо зі збірною Аргентини (золото-1986 та срібло-1990), Франца Бекенбауера зі збірною ФРН (золото-1990, срібло-1986) та Дідьє Дешама зі збірною Франції (золото-2018, срібло-2022).
- Цікавий факт: історія не знає жодного випадку, щоб до перемоги на чемпіонаті світу команду привів тренер-легіонер.
Абсолютний рекордсмен за титулами – Маріо Загалло
Перший у світі виконавець ролі "човника" і великий любитель числа "13" Маріо Загалло має у колекції 4 світові медалі найвищого ґатунку.
Він двічі отримував "золото" як гравець – у 1958 та 1962 роках, 1970-го відсвяткував тріумф уже як головний тренер, а 1994-го на золотому для Бразилії турнірі в США виконував роль координатора/асистента у штабі Карлоса Альберто Перрейри, після відходу якого знову прийняв команду і взяв із нею "срібло" Мундіалю-1998.
Таким чином, Загалло офіційно має стосунок до чотирьох із п'яти бразильських тріумфів. Хоча, насправді, до всіх п'яти – у 2002-му він наче не входив до штабу Луїса Феліпе Сколарі, але їздив на турнір як радник головного тренера і багато часу проводив поруч із командою.
До речі, історія знає ще лише два випадки, щоб хтось ставав чемпіоном світу і як гравець, і як тренер. Це все ті ж Франц Бекенбауер (1974 і 1990) та Дідьє Дешам (1998 і 2018).
Найкращий бомбардир в історії ЧС – Ліонель Мессі
Протягом останніх 12 років у цьому рейтингу найвище стояв Мірослав Клозе. Цей німецький форвард ніколи не вирізнявся якимись суперфінтами чи неймовірним дриблінгом. Зате він мав унікальне гольове чуття, яке особливо загострювалося, коли він одягав форму національної команди. У складі збірної Німеччини він забив 71 м'яч, із них 16 – у фінальних стадіях ЧС.
І ось днями його рекорд побито.
Звісно, Мессі! Хто ж іще! Віртуозний аргентинець поклав початок своїм голам на мундіалях ще у 2006-му, вразивши ворота Сербії та Чорногорії. Найрезультативніший турнір провів 4 роки тому — в Катарі (7 голів). Ну а рекордний, 17-й м'яч забив 22 червня у ворота Австрії, і, варто думати, зупинятися на досягнутому не збирається – в тій же грі поклав і 18-й…
До топу найкращих бомбардирів чемпіонатів світу також входять Кіліан Мбаппе (Франція) – 16, Роналдо (Бразилія) – 15, Герд Мюллер (ФРН) – 14, Жюст Фонтен (Франція) – 13, Пеле (Бразилія) – 12, Шандор Кочиш (Угорщина) та Юрген Клінсманн (Німеччина) – по 11.
Ну і безсумнівно осібно в цій снайперській компанії стоїть Фонтен…
Рекордсмен за голами в межах одного турніру – Жюст Фонтен
За підсумками кожного чемпіонату світу роздається кілька престижних індивідуальних призів. Один із них – "Золота бутса" найкращого бомбардира. На першому ЧС – у 1930-му – таким став аргентинець Гільєрмо Стабіле, який забив 8 м'ячів.
Його досягнення протрималося до 1954 року – угорець Шандор Кочиш відзначився у Швейцарії 11 разів. Ну а ще через чотири роки "вистрілив" Жюст Фонтен – на турнірі у Швеції нападник Реймса примудрився наколотити 13 м'ячів.
Шість – у трьох матчах групової стадії (найбільше постраждав Парагвай – хеттрик) і сім у трьох іграх плейоф (тут найбільше перепало збірній ФРН у переможному для французів поєдинку за 3-тє місце – покер).
Цілком ймовірно, це – рекорд на всі часи. За наступні роки до показника Фонтена зміг хоч трошки наблизитися лише унікальний Герд Мюллер (10 голів у 1970-му), а взагалі загальноприйнята норма для "Золотої бутси" становить 6–8 м'ячів.
Походження свого рекорду Фонтен пояснював насамперед вдалою реалізацією: у шести матчах ЧС-1958 партнери створили для нього 20 гольових моментів, 13 із них завершилися взяттям воріт, тричі м'яч влучив у каркас, тричі вдало зіграли воротарі і лише один раз він схибив.
А ще – легенда свідчить, що у Швеції Фонтену довелося грати… у чужих бутсах. Його пара безслідно зникла з готельного номера і тому він позичив взуття в одного з партнерів, який сидів у глибокому запасі.
Рекордсмен за голами за матч – Олег Саленко
Пента-трик у футболі – вкрай рідкісна штука. Наприклад, у Лізі чемпіонів, починаючи з 1992 року, відбулося понад 4500 матчів – і лише в трьох із них один футболіст забивав п'ять голів: Ліонель Мессі за Барселону, Луїс Адріано за Шахтар та Ерлінг Голанд за Манчестер Сіті. Тому пента-трик киянина Олега Саленка на ЧС-1994 – це реально унікальне досягнення.
Свої п'ять м'ячів колишній динамівець Києва оформив у матчі групової стадії Росія – Камерун (6:1): перший забив на 16-й хвилині, п'ятий – на 75-й, при цьому два голи поклав із пенальті.
Цей рекорд не вивів команду РФ у плейоф, а от самому Олегу допоміг стати разом із болгарином Христо Стоїчковим найкращим бомбардиром ЧС-1994 та отримати "Золоту бутсу" турніру.
Років 15 тому, до речі, Саленко намагався продати свою головну нагороду і навіть озвучив суму у 500 000 доларів, яку йому пообіцяли десь в ОАЕ. Але зрештою щось не зрослося.
Найкращий асистент за всю історію ЧС – Пеле
Більшість порталів, що спеціалізуються на статистиці, стверджують, що рекордну кількість гольових передач на чемпіонатах світу зробив Пеле – 10. При цьому три з них припали на фінальні матчі (одна у 1958 році, дві – у 1970-му).
Окрім Короля футболу до топ-5 асистентів на ЧС входять аргентинські зірки Ліонель Мессі та Дієго Марадона – по 8, а також німець П'єр Літтбарскі та поляк Гжегож Лято.
Пеле-асистент має найкращий результат і в межах одного турніру: на ЧС-1970 він записав до свого активу 6 гольових передач. У цьому рейтингу поруч із ним – Марадона та Томас Мюллер, які оформили по п'ять асистів відповідно на ЧС-1986 та ЧС-2010.
Найбільша перемога – 10:1
Протягом шести десятиліть середня результативність чемпіонатів світу не перевищує трьох м'ячів за матч. І зараз навіть складно уявити, що колись команди забивали мало не вдвічі більше. Скажімо, середня результативність на ЧС-1954 склала 5,38.
І не дивно, що на 1950-ті припадає шість із дев'яти найбільш результативних матчів за всю історію турніру. У тому числі й найрезультативніший — чвертьфінал-1954 між Австрією та Швейцарією, що завершився з рахунком 7:5 (це, до речі, після 3:0 на користь швейцарців до 20-ї хвилини!).
А ось найбільша перемога в історії чемпіонатів світу датується 1982 роком: 10:1 – з таким рахунком Угорщина розгромила Сальвадор у 2-му турі групового етапу іспанського Мундіалю. Природно, у того матчу був свій герой – форвард Ласло Кішш, який вийшов на заміну та оформив найшвидший хеттрик на чемпіонатах світу (за сім хвилин).
Зауважимо, що це була не перша найбільша перемога на ЧС від Угорщини: у тому ж 1954-му на груповій стадії легендарна "Араньчапат" ("Золота команда") з Ференцом Пушкашем винесла з поля Південну Корею — 9:0 (цей результат через 20 років повторила Югославія – у матчі з Заїром).
- І ось що цікаво: якщо у 1954-му Угорщина дісталася фіналу, де несподівано поступилася команді ФРН, то у 1982-му вона навіть не вийшла з групи, пропустивши вперед Бельгію та Аргентину.
Головні гвардійці ЧС – Ліонель Мессі та Гельмут Шен
Найяскравішому футбольному генію 21 століття зі збірною довго не щастило. Але у 2022-му нарешті мрія Ліонеля Мессі збулася – Аргентина дісталася фіналу, де обіграла Францію, а лідер "біло-блакитних" заодно переписав рекорд ЧС за кількістю матчів.
Зараз, з урахуванням ЧС-2026, їх у Лео набігло 28. При цьому він – перший в історії футболіст, який зіграв на шести чемпіонатах світу.
До Мессі головним гвардійцем чемпіонатів світу був німець Лотар Маттеус (25 ігор). За ним у рейтингу: Мирослав Клозе – 24, португалець Кріштіану Роналду – 23, італієць Паоло Мальдіні – 23, аргентинець Дієго Марадона, поляк Владислав Жмуда та німець Уве Зеєлер – по 21.
Аналогічний тренерський рекорд належить німецькому фахівцеві Гельмуту Шену. Під його керівництвом Бундестім провела 25 матчів на чотирьох чемпіонатах світу поспіль. Другим у рейтингу стоїть бразилець Карлос Альберто Перрейра – 23 гри, до топп'ятірки також входять Маріо Загалло, хорват Бора Милутинович та уругваєць Оскар Табарес – по 20 ігор.
Перрейра та Милутинович при цьому приїжджали на чемпіонати світу на чолі п'яти різних збірних: бразилець, крім своєї рідної команди, очолював Кувейт, ОАЕ, Саудівську Аравію та ПАР, а хорват – Мексику, Коста-Рику, США, Нігерію та Китай. Теж свого роду досягнення.