Криптоніт для Венгера, "пекло", якого бояться навіть "дияволи" або Як Галатасарай б'є грандів
17 лютого цього року принесло справжній шок усім уболівальникам Ювентуса – і відразу закінчило медовий місяць у роботі для Лучано Спаллетті. Ювентус розпочав плейоф Ліги чемпіонів з поразки 2:5! Одна з найсильніших (і, мабуть, найцікавіша) команд Італії розгромно програла Галатасараю – і сьогодні стоїть перед необхідністю творити диво в домашній грі.
Що ж, не просто так символом стадіону Галатасарая стала фраза "Ласкаво просимо в пекло!". На старій арені всіх суперників "левів" зустрічав цей напис, на новій уже ні – але це й неважливо, "Welcome to Hell" регулярно використовується в перфомансах, атрибутиці.
Абсолютно приголомшлива підтримка ультрас, сприйняття самими гравцями Стамбула як місця сили і топове посилення дозволило Галатасараю зібрати приголомшливу колекцію скальпів.
Чемпіон розповість про найбільші перемоги турецького гранда.
Зародження легенди: німець-наставник, сенсація в Монако
Зараз уже трохи дивно це згадувати, але до вісімдесятих років турецькі клуби в єврокубках сприймали як відвертих карликів, рівнем трохи вищим за Мальту і Кіпр. Власне, наші клуби розбирались з турками з особливою насолодою: на шляху до півфіналу Кубку Чемпіонів-1986/87 Динамо винесло Бешикташ 7:0 за сумою двох матчів.
В інші сезони було скромніше (Бурсаспор на шляху до виграшу Кубку Кубків-1975 був переможений всього 3:0), але радянські клуби перемагали турецькі стабільно. Як і майже хто завгодно: для Галатасарая, Фенербахче, Бешикташа було нормою вилітати від першого ж суперника.
Історичною персоною не тільки для "левів", а й для всього турецького футболу став Юпп Дерваль.
Цей тренер вигравав Євро-1980 і посідав друге місце на ЧС-1982 зі збірною Німеччини. Після невиходу з групи на Євро-1984 його звільнили – Юппу закидали недостатню жорсткість у роботі з гравцями... А туркам було якраз: його роль у розвитку чемпіонату, який зараз називається Суперлігою, була такою великою, що університети Анкари та Аахена присудили йому звання почесного доктора за внесок у розвиток відносин між країнами. Знала б країна, легендами якої стане Озіл і Хедіра, як зміцниться ця дружба!
У сухому залишку Дерваль тренував "левів" лише три роки, виграв одне чемпіонство і в скромні 60 років пішов на пенсію. Але в стократ важливіше, що туркам він прищепив професіоналізм, а європейцям дав знак, що в цю лігу можуть їздити і зірки.
Хоч Юпп і провалився на Євро-1984, один переможець турніру в Галатасарай все-таки приїхав: це француз Дідьє Сікс. Фенербахче взагалі підписав одного з найкращих воротарів покоління: до нього приїхав Гаральд Шумахер, воротар збірної Німеччини.
Ряди Бешикташа поповнив зовсім ще молодий Лес Фердінанд, який після "орлів" був зіркою АПЛ усі дев'яності. Про тренерів і не говоримо: у Фенері дуже скоро спливли Гус Гіддінк і Карлос Паррейра, у Бешикташі – Крістоф Даум і Мірча Луческу, про Галатасарай розповімо окремо.
Першою спробою "жити по-новому", напевно, можна назвати 1987-й. Гіддінк приїжджав до Туреччини зіркою саме тому, що виграв Кубок чемпіонів із ПСВ – але цього подвигу могло й не бути, якби "леви" виявилися трохи позубастішими.
На першій же стадії плейоф Галатасарай отримав у суперники нідерландців і згорів в Ейндговені 0:3 – але в матчі-відповіді вів 2:0 вже до перерви! Від Реала і Бенфіки на вирішальних стадіях ПСВ пропустив менше.
Утім, "леви" все одно вилетіли – і першого справжнього подвигу довелося чекати рік. Арсен Венгер, тоді ще й близько не легенда, брав перші титули з Монако – і програв у чвертьфіналі Кубку чемпіонів саме Галатасараю.
Для цього на рідному "Алі Самі Йен" навіть не довелося творити чудеса: дрімтім із Веа, Баттістоном, Етторі програла на своєму полі 0:1, після чого в Стамбулі була здобута нічия 1:1. Венгеру не допоміг навіть візит до Туреччини і перегляд одного з матчів "левів" – можливо, тому що той матч Коньяспору вони якраз програли.
У тому сезоні Галатасарай дійшов до півфіналу КЄЧ, що досі залишається особистим рекордом клубу. Крім Монако, жертвами "левів" стали Рапід і Ксамакс – а вилетіли вони від Стяуа. Тренером-чудотворцем став Мустафа Денізлі, дебютант професії, який згодом потренує всі турецькі гранди і збірну; історичний гол у Монте-Карло забив Танжу Чолак, який у Туреччині забивав близько одного гола за гру.
Галатасарай потроху освоювався як серйозна сила, і "Алі Самі Йен" ставав дедалі очевиднішою козирною картою. У Кубку УЄФА-92/93, наприклад, "леви" вдома обіграли Айнтрахт і Рому. Щоправда, якщо з "орлами" за 1:0 вдома вдалося зіграти 0:0 у Франкфурті, то "вовків" після 1:3 вдома обіграли 3:2. Але то й Рома була сильна: досить сказати, що нашим героям забивали Алдаїр і Каніджа.
Новий подвиг відбувся без перемог: у кваліфікації ЛЧ-93/94 з Манчестер Юнайтед зіграли 3:3 на виїзді та 0:0 вдома. "Дияволів" не врятували навіть голи Кантона і Робсона – "леви" пройшли до групи, де, щоправда, посіли останнє місце.
Розквіт: турецький Лобановський та нова ментальність
Замислювалися колись, як склалася б доля Лобановського, якби він не покинув наш світ так раптово?
Хвилину мовчання в пам'ять про Метра оголошували перед фіналом ЛЧ – і це показник не тільки визнання заслуг, а й того, наскільки він був актуальний до останнього дня. І це не дивно, адже Валерій Васильович прожив лише 63 роки. Фергюсон після досягнення цього віку п'ять чемпіонств і одну ЛЧ взяв... З іншого боку, до нових реалій, з легіонерами, Лобановський звикав насилу – це вже у 2000-2002 рр.. було видно.
Хорошим орієнтиром можливої траєкторії ВВЛ, якби медицина на початку нульових була трохи кращою, може стати людина, чия постать для Галатасарая не менш монументальна.
Фатіх Терім відіграв за "левів" 11 сезонів, але так і не виграв жодного чемпіонства. Зараз це виглядає як якась помилка, баг – але так уже вийшло, Імператор застав найтемнішу епоху в історії Галатасарая. Останній сезон у кар'єрі відіграв уже за Дьорваля, став тренером – і в Галатасарай приходив уже з досвідом. Причому з досвідом більшим, ніж у Лобановського до Динамо: два клуби, молодіжна і навіть національна збірні.
Одночасно з Терімом клуб посилювався румунським десантом. У тому ж 1996-му, коли Імператор очолив "Галатасарай", до Стамбула переїхали плеймейкер Георге Хаджі (один із "катів", до речі, у тому самому півфіналі Кубку чемпіонів) і форвард Адріан Іліє, через рік приїхав і захисник Георге Попеску. Терім одразу показав, що при ньому команда грати буде яскраво: у Кубку Кубків у Стамбулі був переможений ПСЖ 4:2. Щоправда у Франції "леви" згоріли 0:4.
З вересня 1997-го по березень 2002-го Галатасарай, постійно беручи участь у єврокубках, програв удома і на нейтральній території один (!) єврокубковий матч. Його, як не дивно, з рахунком 0:5 переміг Челсі Дзоли, Вайза, Фло. "Сині" нікого не боялися і були унікальною командою, але про них якось іншим разом: на один ляпас, нехай і вельми дзвінкий, у "левів" ціла колекція скальпів.
Спочатку це давало небагато. У сезоні-97/98 Гала все одно посіли в групі останнє місце. Та сама мегасерія почалася все-таки після програшу Боруссії, Парма вже з Буффоном здобула в Стамбулі нічию – і з урахуванням того, що на виїзді програвали всім, перемога над празькою Спартою не принесла нічого значущого.
У Туреччині Галатасарай був непереможний (забігаючи наперед, скажу: він приніс "левам" чотири чемпіонства поспіль), у Європі – зовсім ні.
Уже наступного сезону туркам неймовірно, феєрично не пощастило. По-перше, з регламентом: за шести груп плейоф починався одразу з 1/4, і до нього, окрім переможців груп, виходили лише два найкращих других місця.
Треба було бути справжнім Лобановським, щоб вийти з тих четвірок без проблем... Галатасарай удома обіграв Атлетик і Русенборг, взяв нічию з Ювентусом – але оскільки три (!) команди набрали по 8 очок, програв 1 місце в групі італійцям.
Але виправдання – доля невдах. Найкращий сезон Терім видав, коли його команді кардинально не щастило. Починаючи з жереба, коли в групу потрапили Челсі, Мілан і найсильніша в історії Герта. Ніхто не лаяв би Імператора за останнє місце, але він залишив його для дрімтім імені Мілана. Гра в Стамбулі закінчилася з рахунком 3:2 (Веа забив, але знову програв), з Гертою взяли чотири очки – і цього вистачило для Кубка УЄФА.
Там "леви" так і не зустріли жодного суперника з-за меж топліг. Болонья зі страшним Джузеппе Сіньйорі на вістрі, найсильніша в історії Мальорка (вона посідала треті місця в Ла Лізі), Боруссія, яка ЛЧ брала зовсім нещодавно – можна сказати, що Теріму не щастило з суперниками. Але той Галатасарай змітав усіх: Мальорка, наприклад, отримала від нього 6 м'ячів у двох матчах, Боруссія програла на Вестфалені.
Вирішальні бої команда Теріма пограла проти англійців. Лідс Девіда О'Лірі, де зовсім скоро дебютує Джеймс Мілнер, дійде до півфіналу ЛЧ – але з цими "левами" він після 0:2 у Стамбулі і вдома ледве-ледве нічию врятував, більшу частину матчу програючи. А фінал був проти Венгера, який вже давно перебрався в Арсенал.
Основний і компенсований час голів не приніс, а в серії пенальті Клаудіо Таффарел, воротар збірної Бразилії, згадав фінал ЧС-1994. Давор Шукер і Патрік Вієйра пробити бразильця не змогли, а турки били безпомилково – і взяли Кубок УЄФА.
Після такого Терім не міг не отримати пропозиції в топлізі – Імператора покликала Фіорентина. Його змінив наш старий знайомий: Мірча Луческу, якому треба було починати з Суперкубку УЄФА проти Реала. А ще це був дебют Луїша Фігу – трансферу, який і зараз має гучний вигляд, а вже в ті часи його значущість просто неможливо було переоцінити.
Можливо, це взагалі головний трансфер в історії футболу: Фігу не просто перейшов з Барси в Реал, а зробив це в настільки класній формі, що того ж року отримав Золотий м'яч.
І тим не менше. Головною зіркою тієї ночі в такому щасливому, виходить, для "левів" Монако став не Фігу, а Жардел. Він теж щойно перейшов у свою команду – і спочатку відзначився "простим" голом в основний час, а потім золотим в овертаймі.
Далі настали часи, для яких і нічия на "Алі Самі Йен" стала для суперників успіхом. У Монако, щоправда, тепер програли – але спершу пройшли один груповий раунд (з монегасками, Штурмом і Рейнджерс), а потім і другий.
Мілан, ПСЖ і Депортіво по черзі приїхали в Стамбул – і зазнали трьох сухих поразок... Щоб зупинити цю машину, потрібен був чистий дрімтім. В 1/4 випав усе той самий Реал – і, нехай у Стамбулі він теж програв 2:3, але в матчі-відповіді переміг 3:0.
Нарешті, в ЛЧ-2001/02 "леви" вийшли з групи з Лаціо, Нантом і ПСВ, але посіли останнє місце в четвірці з Ромою, Барсою і Ліверпулем. Луческу, взявши ще й чемпіонство, пішов у Бешикташ, і Галатасарай почав залишати пантеон найбільших клубів Європи. Їхня казка тривала п'ять років, але вмістила в себе більше яскравих перемог, ніж у багатьох шанованих клубів набереться за всю історію.
Хто був зірками тієї команди? Можливо, це прозвучить дивно, але той склад був напрочуд... турецьким. Так, Жардел, але він тільки у 2000-му замінив Шукюра – його, як і Теріма, переманили в Серію А, тільки в Інтер. Із 14 футболістів, які обіграли Арсенал, десять були турками. Четверо, що залишилися, – це три ветерани Попеску, Таффарел і Хаджі (на момент фіналу їм було 32, 34 і 35 років відповідно) і призабутий зараз бразильський захисник Капоне.
Зате серед турків була просто неймовірна конкуренція. Шокує, що Хасан Шаш у фіналі Кубку УЄФА виходив на 81-й хвилині – він досі залишається єдиним турком в історії, який увійшов до символічної збірної ЧС.
Сталося це, звісно, у 2002-му, на якому у футболках збірної сяяли все ті ж "леви": Шукюр, Белезоглу, Шаш, Бюлент Коркмаз, Окан Бурук. Терім змінив ідентичність турецького футболу, змусив турків повірити, що вони здатні вирішувати великі завдання.
Тут і зараз: розкіш, зірки... хеппі-енд?
Відтоді спливло багато води. Терім, дай бог йому здоров'я, все ще живий і в справі. Останні його пригоди призвели до трансферу... Георгія Бущана! Той самий Аль-Шабаб, куди Динамо продало голкіпера, довірився Імператору – і саме невдача Теріма, прихід на його місце Іманола Альгуасіля призвели до того, що Бущана відправили в Полісся.
За ці 25 років спливло багато води, і у Теріма і Галатасарая – як разом, так і порізно – в житті було багато різного. Імператор і поєднував клуб свого життя зі збірною (ще одна паралель із Метром), і, як ви знаєте, їхав на Схід (ну ви зрозуміли), і, не можна не відзначити, завалював сезони.
Яких би неймовірних висот не досягав із Галатасараєм Терім, з відривом найгірший сезон в історії "левів" починав теж він. Сезон-21/22 привів до шокуючого 13-го місця – Динамо про такі глибини і не думає, щонайменше поки що... І нехай закінчував той політ у прірву учень Гвардіоли Торрент, Теріма відтоді до Стамбула назад не кличуть.
Подвигів рівня початку нульових "леви" не творять, але похвалитися все одно є чим.
– перемога над Ювентусом у сезоні-03/04. Вона допомогла посісти третє місце в групі ЛЧ, обійти Олімпіакос – щоправда, в Кубку УЄФА одразу ж вилетіли від Вільярреала. Головний успіх Теріма, який повернувся вперше – і після закінчення сезону пішов у збірну;
– 3:2 із Ліверпулем у сезоні-06/07. "Червоні" тоді були неймовірною силою саме в Європі: нещодавно виграли одну ЛЧ, дійшли до фіналу в тому ж сезоні – але в Стамбулі не вистачило навіть дубля Фаулера. У групі, втім, Галатасарай став останнім;
– чвертьфінал ЛЧ-2012/13, з домашньою перемогою над МЮ і виїзними – над Брагою, Клужем і Шальке. Ба більше, в 1/4 зіграли точнісінько як дюжину років тому: теж Реал, теж 3:2 вдома, теж 0:3 на Бернабеу. Терім на той момент працював уже втретє;
– 1/8 ЛЧ уже наступного сезону. Ювентус Конте здавався таким непереможним, коли грав тільки в Італії – але проти Теріма вийшли скромні 2:2 в Італії та 0:1 у Туреччині. Завдяки перемозі ще й над Олімпіакосом Галатасарай одразу вийшов у плейоф, де, щоправда, вилетів від Челсі;
– навіть під час того найгіршого в історії сезону були перемоги в Лізі Європи над Марселем, Лаціо – і плейоф, де дуже гідно (0:0, 1:2) зіграли з Барсою;
– нова прочуханка для Манчестер Юнайтед. Чому "дияволи" так бояться пекла? У ЛЧ-23/24 "леви" обіграли команду тен Гага на виїзді 3:2, а вдома зіграли 3:3. Щоправда, Копенгагену програли, впали в Лігу Європи – а там сильнішою виявилася празька Спарта;
– домашні перемоги над Ліверпулем і Буде-Глімтом у поточному сезоні – і зараз уже велике питання, яка з них крутіша. Тепер уже обидва клуби в 1/8 ЛЧ, і норвежці вчора вибили сам Інтер.
А ось 3:0 на полі нинішнього Аякса – це вже обов'язкова програма.
Футбольна святиня імені Кройфа. Куди перейшов Олександр Зінченко
Галатасараю не чужа спадкоємність. Зараз клуб тренує той самий Бурук, який зіграв під керівництвом Теріма сотні матчів. При цьому він не отримав нинішню посаду винятково за ігрові заслуги: Галатасарай у 2022-му став його 11-м місцем роботи.
Коли Акхісар Беледьєспор із голами Селезньова розтрощив безліч грандів і виграв Кубок, його тренував саме Бурук. Фернандо Муслера покинув Стамбул тільки минулого літа, а до цього грав за нього 14 років, трохи не дотягнувся до рекорду за матчами.
Але все ж новий ривок Галатасарая досягнутий у зовсім не теримівському стилі. Зараз у заявці "левів" в очах рябить від зірок, причому зовсім не старих. Осімхену всього 27 років, і він приїхав сюди після вирішальної ролі в чемпіонстві Наполі; звідти ж приїхав і Ноа Ланг, колишня зіронька ПСВ, якому 26; Давінсону Санчесу 29, Лерою Сане та Лукасу Торрейрі по 30.
Так, є 33-річний Ікарді і 35-річний Гюндоган – але, вибачте, і в найсильніших клубах світу є Ноєр, Левандовский, Модрич, які набагато старші.
Гроші, дуже-дуже великі гроші на жирні оклади створили ситуацію, за якої Ювентус за складом просто не виглядає сильнішим. Ті самі фанати, які стали легендами Галатасарая нарівні з фанатами, дозволили створити в Стамбулі світовий бренд.
Старий "Алі Самі Йен" ще 2010-го поступився місцем новому "Рамс Парку" на 53-тисячі глядачів – і середня відвідуваність коливається в районі 45 тисяч осіб на матчі. Минулого сезону Галатасарай став 12-м клубом Європи за доходами від матчдея, заробивши 81,7 млн євро.
Така популярність робить клуб ласим шматком для спонсорів – і завдяки їм "леви" щорічно отримують близько 60 мільйонів. Природно, фанати купують мерч – і "від Осімхена" можна купити не тільки футболку, а й маску. А коли все це збирається разом, то на це можна зібрати команду, з якими і призові від УЄФА стають жирними.
Навколишній наш світ настільки жорстокий і цинічний, що мимоволі недооцінюєш силу любові. Але ті самі фанати, які засіли в голові у всіх виключно у зв'язку з фаєрами і бійками, і дозволили Галатасараю вирости в унікальну величину.
За "левів" вболівають далеко не тільки в Туреччині, це один із символів країни. І, якщо вже ми взялися порівнювати двох тренерів-чудотворців, то нам усім залишається тільки гірко зітхнути, уявивши, які можливості за останні 25 років змарнувало Динамо.