Футбольний Асгард. Як три лідери збірної Норвегії продовжили справу своїх батьків
Збірна Норвегії розпочала виступ на чемпіонаті світу з впевненої перемоги над Іраком з рахунком 4:1. Два голи у дебютному матчі на чемпіонатах світу забив Ерлінг Голанд – суперзірка світового футболу.
Історія цього успіху дивовижна тим, що ніколи раніше жодна команда не демонструвала таку спадкоємність, у буквальному сенсі слова. Одразу троє гравців цієї команди народилися у батьків, які теж їздили на чемпіонат світу.
Голанди
Коли Манчестер Сіті кілька років тому влаштував маркетингову акцію, посадив Голанда-молодшого поруч із Голандом-старшим і включив епізоди за участю батька, син не втомлювався повторювати: "Це червона картка", "Це червона картка".
Ерлінг просто не міг повірити, що одне покоління тому в Англії грали так: жорстко, "трішки в ногу, трішки в м'яч". Альф-Інге Голанд був типовим героєм свого часу: захисником, який виходив саме захищати свої ворота, а не віддавати розрізні передачі. Рой Кін розповідав, що колись після авантюрної передачі за Ноттінгем Форест тренер Брайан Клаф побив його в роздягальні – і саме Клаф у 1992-му підписав Голанда-старшого.
При цьому він сам постраждав від тих часів більше за будь-кого. Альф-Інге розпочинав англійську кар'єру в Ноттінгемі, але зарекомендував себе в Лідсі, коли склав пару захисників із Лукасом Радебе, та в Манчестер Сіті. І саме у складі "містян" Рой Кін пішов проти нього в такий підкат, що розірвав тому хрестоподібну зв'язку.
Ба більше, Кін у своїй автобіографії сам зізнався, що зробив це навмисно. Приводом, за його версією, стали глузування Голанда з приводу травми самого Кіна; Альф-Інге судився з ним – але кар'єру повернути не вдалося, Голанд-старший фактично повісив бутси на цвях у 28 років.
Хто знає – може, саме тому Ерлінг Голанд через багато років проігнорував Манчестер Юнайтед який цілком обґрунтовано претендував на нього і беззаперечною легендою якого є Кін? У будь-якому разі, Ерлінг – один із небагатьох людей, що народилися на рубежі століть, які справді вболівають за Ман Сіті з дитинства: підтвердженням цього є безліч дитячих фото. А у збірній його батько грав на ЧС-1994, зіграв проти Мексики та Італії (в обох матчах отримав по жовтій картці).
Серлоти
Голанд-старший у 1994-му тільки починав грати за збірну, а ось Серлот-старший – закінчив. Фактично, на серйозному рівні вони так і не перетнулися: у третьому матчі тієї групи Альф-Інге не зіграв через надмірну кількість карток, а ось Горан Серлот саме в цій грі й отримав шанс.
Разом вони створили ситуацію, що викликала сльози розчарування: 1:0 з мексиканцями, 0:1 з італійцями та 0:0 з ірландцями призвели до того, що всі (!) учасники групи мали по 4 очки, але через малу кількість забитих голів "сверла" посіли останнє місце. Тоді з груп теж виходило багато команд, що посіли третє місце, і деякі з них виходили з трьома очками – а "свердла" у дуже сильній групі набрали чотири, але не вийшли... Втім, я відволікся.
Серлоти – єдина з норвезьких династій, у яких син перейняв від батька ще й спеціалізацію. Вони обоє – нападники. Александр свого часу став другим після Довбика бомбардиром Ла Ліги, а зараз грає за Атлетико – батько був ударною силою Русенборга, який щороку вигравав чемпіонат. Європейська спроба не увінчалася успіхом: у Боруссії з Менхенгладбаха наприкінці вісімдесятих Горан не заграв.
Дивні все-таки іноді футбольні шляхи: до гонки за "Пічічі" у сезоні-2023/24 Серлот змагався з Довбиком за набагато менш престижні, але, можливо, більш потрібні нагороди. Його шлях до визнання був зовсім не простим: Русенборг у нього не вірив, у Буде-Глімті він заграв – але це був такий Буде-Глімт, що успіхи в ньому мало що означали. І Александру довелося поїздити Європою: зокрема, зіткнутися з Довбиком у данському Мідтьюлланні.
Цю конкуренцію норвежець виграв (хоча велику роль зіграла травма українця), але після переходу в Крістал Пелас не забивав зовсім. Був проривний сезон із 24 голами в Трабзонспорі, посередній сезон у топ лізі – і лише після переїзду до Іспанії вихід на рівень зіркового бомбардира. Зараз Серлот-молодший регулярно виходить у парі з Голандом.
Торстведти
Якщо у двох інших випадках сини стали набагато успішнішими за батьків, то в третьому синові ще доведеться попітніти, щоб наздогнати тата за популярністю та досягненнями. Еріку Торстведту вдалося майже неможливе, те, що не вдалося навіть Уго Льорісу та Гаррі Кейну: виграти трофей із Тоттенгемом!
Він зіграв більше матчів за збірну, ніж Голанд і Серлот-старші разом узяті: до сотні не вистачило трьох. При цьому досвід у Менхенгладбаху вісімдесятих роках успіхом теж не увінчався – втім, та Боруссія була дуже депресивним місцем. Місцем слави голкіпера з видатними фізичними даними та нордичним характером став Лондон.
При цьому початок у Тоттенгемі у нього був просто жахливий. Уже на початку першого матчу він пропустив простий гол від – мабуть, цьому тексту судилося бути просякнутим династіями – сина того самого Браяна Клафа, на ім'я Найджел. Але потім заграв так, що удостоївся честі, якої не мали Роналдо, Зідан та багато інших видатних гравців.
Саме Торстведт-старший увічнений на обкладинці FIFA 1995 року – його ефектний сейв прикрасив обкладинку другої гри в серії. Мабуть, свою роль зіграла орієнтованість виробників того часу на Велику Британію (першим "обличчям обкладинки" в історії став Девід Платт), але це не скасовує факту, що Торстведт був зіркою місцевої ліги. У тому самому виграному трофеї у Торстведта, втім, роль другого плану.
У півфіналі Кубку "шпори" обіграли Арсенал, і цей матч увійшов в історію як один із найкращих у кар'єрі Пола Гаскойна. У фіналі проти Ноттінгем Форест обох Клафів Гаскойн порвав хрестоподібну зв'язку. Команда дотиснула "лісників" і, власне, святкувала з Гаскойном перемогу прямо в лікарні – а потім виявилося, що Пол порвав хрестоподібну зв'язку й пропустив цілий рік. Це абсолютний епос англійського футболу, і Торстведт зіграв у ньому гідну роль, ставши першим норвежцем, який виграв великий трофей в Англії.
Торстведт прийшов виконувати завдання, яке здавалося нереальним: замінити одного з найвидатніших воротарів в історії англійського футболу. Рей Клеменс виграв три Кубки чемпіонів (!) з Ліверпулем, потім, здавалося б, пішов уже зовсім старим догравати в Тоттенгем – але грав за "шпор" до 40 років, допоміг виграти Кубок УЄФА та Кубок Англії.
Торстведт прийшов одразу після прощання Рея – і став новою зіркою, хоча через травми обмежився шістьма сезонами в Англії та повісив рукавички на цвях у 33 роки. Як сказав Ерік тоді: "Я радий, що зможу нормально ходити, їздити на велосипеді й не стану інвалідом".
Чемпіонат світу-1994 вже був вершиною його кар'єри: звичайно, Ерік зіграв усі матчі в основному складі, пропустивши в них лише два м'ячі. Нинішня збірна Норвегії за багатьма показниками перевершує команду дев'яностих, але такого воротаря-стіни у них немає.
Зіркою Торстведт став і після закінчення кар'єри голкіпера: він став телеведучим на норвезькому телебаченні. Йому в ногу йдуть і діти – причому не тільки син, а й донька. Шарлотта Торстведт стала моделлю, ведучою, актрисою і навіть першою норвезькою VJ на MTV.
Щодо сина, то Крістіан Торстведт розпочав кар'єру в тому ж Вікінгу, що й Ерік, швидко зарекомендував себе як результативний півзахисник – і транзитом через Генк, у складі якого виграв Кубок, перейшов до Сассуоло. Дуже невчасно для нього клуб вилетів із Серії А, але Крістіан не перестає бути найважливішим гравцем команди, а в збірній, попри дедалі більшу конкуренцію, грає в основному складі.
Асгард – легендарна обитель скандинавських богів – ґрунтувалася на династичності. Легендарний бог Бальдр був сином Одіна, у якого був свій син Форсеті, у бога грому Тора були діти-боги Магні та Моді – і таких династій дуже багато. Приємно, що найсильніше покоління в історії футбольної Норвегії частково сформувалося в найфутбольніших сім'ях, які тільки можна уявити.