Динамо без єврокубків? ЛНЗ чемпіон? 16 запитань до повернення УПЛ
Дочекалися. Нарешті наш футбол виходить зі сплячки – пауза, яка тривала понад два місяці, нарешті добігла кінця.
Сезон перервався в момент, коли щільна боротьба точилася на всіх рівнях турнірної таблиці – і до його рестарту Чемпіон виділив 16 найактуальніших інтриг.
Скільки матчів не зможуть почати і закінчити вчасно?
Найголовніше питання з точки зору просування українського футболу як видовища. Матч Вереса і Металіста 1925 дограють, жодні технічні 0:3 харків'яни не отримають – але важливо, щоб таких матчів не ставало занадто багато.
Обстріли – завжди особливий фактор, але взагалі перший після відновлення тур пройде за глибоко негативних температур. Сподіваюся, всі клуби підготували свої поля, щоб вони не виглядали як городи. Бо якщо ні, то за таке можна і 0:3 дати.
Чи доведе Полтава, що 15 клубів ліги даремно витрачають гроші?
Хто не знає, полтавці єдині в УПЛ не їздили на збори за кордон. Усе банально: бюджет обмежений, тож тільки Україна і матчі з аматорськими командами. Це не гарантія ні провалу, ні успіху, але вже за цим експериментом буде цікаво постежити.
Зрештою, Полтаві не доведеться акліматизуватися, звикати до холоду після Іспанії/Туреччини. З іншого боку, навіть матч із Тростянцем довелося переносити через погоду, про ігри з ким-небудь сильним навіть мови не йшло – та й на паркеті грати можуть не всі.
Чи відбудеться найбільший даунгрейд в історії?...
... І тут навіть складно сформулювати, в історії кого і чого. Олександрія минулого сезону стала другою з 67 очками. Були сезони УПЛ, у яких чемпіон набирав менше.
Прекрасна команда, яка поєднувала класну позиційну гру, феноменальні стандарти, розкриття лідерів (як же Цара посилив під час сезону!) – це все моментально кануло в Лету, і тепер Олександрія друга вже з кінця.
Чинний віцечемпіон України не вилітав жодного разу в історії. У нас, з урахуванням "специфіки", віцечемпіони навіть із топ-2 рідко випадають – і від цього подвиг Олександрії з обходом Шахтаря тільки сильніший.
Дніпро-1 після "срібного" сезону став четвертим (і тільки після цього розформувався), Чорноморець на початку дев'яностих після другого місця одного разу став сьомим. Таврія після чемпіонства-1992 посіла десяте місце, але вона і вигравала незвичний чемпіонат, із фіналом.
А тут тотальний розпродаж, явна невдача багатьох новачків і супер наївна гра в обороні реально можуть призвести до вильоту віцечемпіона. Нестеренко, всупереч очікуванням, залишився і після зимової паузи, але це тільки множить сумніви: чи точно він наведе лад в обороні?
Контекст тільки більше вражає масштабами падіння: рік тому після 16 турів в Олександрії було 37 очок, зараз – 11. Більш ніж утричі, м-да.
Виліт команд із топ-2 – рідкість навіть для топових (тобто суперконкурентних) ліг. Шальке з Коноплянкою падав з другого місця на 14-те, але вилетів все-таки пізніше і без Жені. Жирона минулого сезону теж пройшлася по лезу (мабуть, це якийсь український вірус), але вона падала з третього рядка...
Загалом, Олександрія може подарувати нам усім історичну, використовуємо евфемізм, історію, але зробить усе, щоб цього не зробити.
Скільки власних рекордів поб'є Рух?
Найочевидніші припущення підтвердилися: Федір і Фаал теж перейшли в Карпати. Є відчуття, що навіть Шахтар так "свій" Іллічівець не потрошив, як Карпати Рух.
Колеги скаржаться, що складно щороку запам'ятовувати прізвища нових і нових дітей, яких переводять у першу команду – але зараз, як мені здається, Козловський навіть перегинає.
+8 від зони прямого вильоту – було б небезпечно, якби ці +8 були не від Олександрії. +4 від перехідних матчів – зовсім поруч, і занурення туди, на мій погляд, можна чекати. Рух і до зимового розпродажу встановив рекорд УПЛ усіх часів, випустивши 15-річного Дзюренця, а зараз, в оновленій заявці, у них п'ять гравців, яким ще не виповнилося 16.
Хто із сенсаційних новачків уникне стикових матчів?
Такі речі формують слабку боротьбу за виживання. Як наслідок, можуть себе спокійно почувати Епіцентр і Кудрівка. Це команди стабільні, вибудувані і... нудні. Чесно, здається, що таких ось самобутніх колективів стало занадто багато.
За всієї поваги до організаторських талантів конкретних людей (головним героєм Епіцентра я б назвав Сергія Нагорняка, а Кудрівку в УПЛ витягнув, скоріше, засновник і бос Роман Солодаренко), я б із великою зацікавленістю бачив у вищій лізі хоча б одну команду з пари Ворскла/Чорноморець.
Епіцентр взимку зайвий раз підкреслив, що в поточних обставинах простіше знайти гравців у далекому зарубіжжі, ніж у себе під носом: вінгер Карлос Рохас і центрбек Алагі Олівейра приїхали з Іспанії.
Торренти допомогли у всіх сенсах: саме таку назву носить попередній клуб Олівейри. З іншого боку, клуб підписав Кирила Ковальця, який ще минулого сезону грав за одну з найсильніших команд ліги.
Кудрівка взимку комплектувалася явно скромніше, та й початковий склад у неї трохи слабкіший – тож у цій віртуальній гонці за 12-те місце вона фаворитом не виглядає. З іншого боку, орендували Антона Глущенка в Шахтарі, а місцева школа давно стала знаком якості...
Загалом, козирі є в обох новачків, їх явно більше, ніж у багатьох суперників – що не скасовує факту, що у вищій лізі хочеться бачити більше команд з історією та вболівальниками.
Чи витримає поле Вереса унікальне навантаження?
Ось, до речі, одна з причин, чому хочеться. Уже самий старт сезону подарував дивовижний сюжет. Чемпіонат поновлюється в п'ятницю, домашнім матчем Вереса проти Полтави; в суботу на тому ж "Авангарді" проводить домашню гру Епіцентр проти ЛНЗ; а в понеділок там же Кудрівка приймає Зорю!
Що сказати: суворі часи диктують свої реалії. Тут не просто Зоря, Шахтар і їм подібні шукають новий дім – тут команди, які за спортивним принципом відповідають УПЛ, з точки зору інфраструктури йому не відповідають категорично.
Навіть мови не йде про те, щоб Кудрівка та Епіцентр грали вдома – а місць, де можна нормально грати, стає все менше. На всьому Лівобережжі України за всю першу частину сезону було проведено один (!) матч – і то це була арена "Лівий Берег", де Епіцентр зіграв із Металістом 1925.
Загалом, на газон "Авангарду" лягає особливе навантаження – і це той випадок, коли не можна ударяти в бруд обличчям. Верес сам усю зиму наполягав, що треба суворо дотримуватися регламенту – і якщо після цього він ще й сам не зможе підготуватися до будь-якого з турів – не те що технічні 0:3 треба буде давати, а й попередні набрані очки знімати.
Скільки Оболонь заб'є після аутів?
З огляду на конкуренцію, що явно ослабла, спокійно може почуватися й Оболонь. Так, у "пивоварів" найгірша результативність у лізі – але вони, як ніхто, вміють катати нульові нічиї й навіть зараз поза зоною стикових матчів.
Якось покращувати результативність все одно треба, хороші форварди коштують дорого – і Оболонь вийшла із ситуації красиво, переманивши з Інгульця майстра вкидати аути Романа Волохатого. Трендово, однак: на стандартах будують усю атакувальну гру Брентфорд і Арсенал, теж дві столичні команди.
Чи буде перебудовувати атаку Колос?
Почнемо з того, що форвард із Колоса-2 в осяжному майбутньому клубу не допоможе. Данилу Колеснику явно більше подобається бити людей, ніж по м'ячу:
Але питання з атакою найактуальніші. 17 м'ячів у 16 матчах – звісно, більше, ніж 12 Оболоні, але навіть зберегти шосте місце з такою результативністю буде складно. Плюс до цього Краснічі пішов – і, чесно кажучи, навряд чи без нього в обороні збережеться той самий "бетон", накопичувати 0:0 і 1:0 може не вийде.
Клуб старається. Матіас Оевусі, який у 12 матчах забив лише раз, уже проданий у Касабланку – ще й 300 тисяч євро заробили! – а на його місце приїхав новий косовар.
Ардіт Тахірі за національністю замінить у Колосі Краснічі, але за позицією він конкуруватиме з Климчуком. За пів року у фінському ХІКу він не забив жодного разу, але в нього є поважна причина: Теему Пуккі повернувся на батьківщину і колотить гол за голом, не залишаючи шансів.
Скільки матчів протримається Фернандес?
Карпати майстерно змістили весь хейт, на який заслуговували в міжсезоння, на свого вже колишнього капітана. Молодці, в піарі їм майже немає рівних у лізі, тому у них і така велика фан-база, попри такі посередні результати. Але сезон все-таки передбачає матчі, а з ними у "левів" проблеми.
На зборах Карпати програвали навіть ісландському Стьярнану. Жодні підсилення не дали Гру – між іншим, те саме, що Лупашко, за всіх запитань до нього, давав із надлишком. Фран Фернандес поки нічим не показує, що він щось більше, ніж фізрук із третьої ліги.
Хтось скаже: дай час, Карпати ще жодного офіційного матчу після зміни тренера не провели. Але річ у тім, що Карпати – місце, де чекають, напевно, менше, ніж у будь-якому іншому клубі УПЛ.
Це супертоксичне місце: є Маркевич, якому не подобається нічого, крім того, що робив він; є та сама фан-база, яка хоче і гру, і результат, і все це вихованцями львівського футболу.
Уже з першої гри, проти Шахтаря, на Фернандеса може початися справжнє цькування, і тоді він ризикує протриматися у Львові не довше, ніж його земляки Серхіо Наварро (8 матчів) і Жозе Мораїш (11).
Як позначиться на Металісті 1925 зрив трансферів?
З іншого боку, Брунінью то Карпати зберегли – а він дуже багато проблем маскував самотужки. Згідно з дуже правдоподібними та майже не приховуваними інсайдами, бразилець спочатку хотів перейти в Металіст 1925, але після кількох днів під обстрілами в Києві змінив свою думку.
Додайте до цього проблеми з воротарем: Бартулович прямим текстом в інтерв'ю говорив, що харків'яни шукають воротаря, багато розмов йшло про Єрмакова – але нікого так і не підписали.
З іншого боку, приїзд Єрмакова з Брунінью був би демонстрацією "як мед, то ложкою". "Двадцять п'яті" і так добре посилилися. Детально про їхні трансфери розказано в окремому матеріалі, а поки що зафіксуємо, що жодних технічних 0:3 за матч із Вересом вони не отримають, гру зіграють – а за втраченими команда Бартуловича аж четверта!
Подивимося, що вона покаже в боротьбі за найсерйозніші завдання (тут і Кубок тримаємо на думці) команда вже з Аревало і Кастільо.
Кого заради ліміту ставитиме ван Леувен?
Передчуття мене все-таки обдурили: Кривбас не став купувати жодного українця в основу навіть після втрати Твердохліба і Микитишина. Значить, вірять у свою академію: тому що, крім юніорів, під керівництвом ван Леувена є тільки Вілівальд (теж зовсім молодий гравець), Задерака і воротарі.
Кам'янський? Шевченко? А може, Мулик? Подивимося. Але взагалі, не втомлююся дивуватися реальності, в якій живе наш футбол. Кривий Ріг фактично на лінії вогню, але в нього без проблем їдуть різні латиноамериканці, африканці, голландський тренер. А українці від Кривбаса тікають, і знайти навіть чотирьох під ліміт складно.
Чи побореться Будківський за звання найкращого бомбардира?
Зоря готується проводити спокійний сезон середняка – і збори натякають, що цей середняк буде бойовим. Перемагав і забивав взимку клуб дуже багато – і, природно, дуже допоміг у цьому бомбардир, який у січні продовжив контракт.
Латвійська Ауда, грузинська Гагра, австрійський Рапід II, болгарський Локомотив – Будківський забив кожному з цих суперників! Щоправда, коли зіграли без нього, то виграли 10:0, але команд рівня цього Атаспора в УПЛ немає.
І така форма дозволяє замислитися: а чи не замахнутися луганцям на Вільяма Шекспіра? Я маю на увазі, на перемогу Будківського в бомбардирських перегонах. Зараз Пилип ділить перше місце – щоправда, ще з п'ятьма людьми, але Проспер, Фаал і Твердохліб поміняли команди, їм складніше буде пройти сезон без спадів, Гайдучик, найімовірніше, просто грати буде менше, Климчук виходить за команду, яка атакує менше...
За 35 років незалежності найкращими бомбардирами нашого чемпіонату ставали представники таких клубів, як запорізьке Торпедо, ФК Харків, Волинь – але не Зоря. Не боги горщики обпалюють – було б здорово додати в список досягнень і цю ачівку. Тим більше що командних завдань чемпіонат уже давно не ставить.
Чи зможе ЛНЗ продовжити вигравати без Проспера?
ЛНЗ пішов на зиму лідером. Абсолютно заслуженим: черкасці обіграли на виїзді і Динамо, і Шахтар, причому "гірників" із розгромним рахунком. Але не можна не відзначити, що Проспер був для команди паличкою-виручалочкою, дарував голи, коли закрита команда мала проблеми зі створенням моментів.
Тепер Проспер у Шахтарі, і все треба починати заново. У принципі, Микитишин, Твердохліб і новий правий вінгер із Візели (Якубу прізвище) можуть навіть урізноманітнити атаку, але в будь-якому разі гарантій для лідера чемпіонату немає жодних.
Втім, Шахтар на зборах обіграли ще раз
Що покаже Полісся?
Полісся набирає і набирає міць. Набирає як команда: її й без того сильний склад посилили Краснічі, Краснопір і Емерллаху. Набирає як клуб: Хацкевич у керівництві клубу і масштабне посилення ексдинамівцями явно пов'язані.
Набирає і як медіаактив: Усик знову зіграв. І вже не дивує, що фінал Кубку проходить у Житомирі – Полісся поступово стало одним із центрів впливу нашого футболу.
Тепер найважливіше з цим усім злетіти, тому що поки що Поліссю навіть місце в єврокубках не гарантоване. Якщо Динамо обійде в чемпіонаті, а, наприклад, Металіст 1925 виграє Кубок, то четверте місце не дасть Ліги конференцій.
З таким позиціонуванням себе на ринку, з такими проблемами у конкурентів логічно чекати боротьби за титул, але Полісся поки що відстає на п'ять очок. Утім, на зборах команда виглядає добре, тож очікування оптимістичні.
І чи зможе Динамо показати хоч щось?
Грандів іноді анонсують окремими матеріалами, але в даному конкретному випадку так можна було робити хіба що як покарання – мене і вас. Чинний чемпіон – одна з найнецікавіших команд ліги.
Костюк навіть не намагається поставити щось цікаве: команда грає лонгболами, ледве-ледве перемагаючи Кудрівку і Верес. Клуб навіть не намагається підсилитися під тренера: покликали тренера з молодіжки, він і повинен молоддю затикати дірки.
Навіть спроби приховати від глядачів усі товарняки лягає в рядок – Динамо не те, що не прагне бути актуальним і затребуваним у пресі, а, начебто, навпаки, хоче, щоб про Суркісів та їхні активи згадували якомога рідше.
І тут саме час, здавалося б, сказати "Сезон усе покаже", але... Взагалі, немає приводів вважати, що ці 14 матчів для Динамо відіграють якусь вирішальну роль. Регламент такий, що переможець Кубку потрапляє до Ліги Європи, якщо посяде в чемпіонаті будь-яке місце, нижче за перше.
По-перше, першим Динамо, будемо чесні, не стане, -9 від Шахтаря не відіграти – зате в Кубку потрібно добре зіграти три матчі. І в суперниках, нагадаю, буде максимум два клуби УПЛ: крім Металіста 1925 і ЛНЗ, усі вже повилітали.
Тож не дивуйтеся, якщо в турах, які будуть до і після ігор Кубку, Костюк ставитиме неоптимальний склад. В 1/4 на киян чекає Інгулець, заради такого суперника, напевно, таких заходів уживати буде перебором – а ось далі запросто.
І все логічно, але... абсолютно нецікаво. Динамо було слабшим, було (набагато!) скандальнішим, але ніколи не було таким похмурим, яке за принципом дементора висмоктує всю радість. Може, такий сюжет і закінчиться трофеєм, але поки в лізі приблизно 15 команд, у яких більше яскравості, більше сучасності, більше життя.
Чи доїде Шахтар до титулу?
Але не Динамо єдиним. Зрештою, навіть у легендарних клубів бувають періоди лихоліття: Спортинг тільки нещодавно перервав 20-річну серію без чемпіонства, у Фенербахче подібна триває з 2014-го. Питання скоріше до тих, хто переживає чудові часи, але все одно не блищить.
Ми звикли говорити про УПЛ останніх років як про конкурентний простір, але з точки зору фінансів, можливостей, Шахтар живе в зовсім іншій реальності, ніж навіть Динамо. Може, пора вже "навіть Полісся" писати – але в будь-якому разі, тільки Шахтар може витратити 10 і більше мільйонів євро на одного гравця.
Еліас, Аліссон, Ісакі, Мейреліш, Феррейра, Марлон Гомес – кожен (!) з них коштував Шахтарю восьмизначну суму в євро, Еліас взагалі 17 мільйонів. А на виході 1:4 від ЛНЗ, купа осічок у рядових матчах і боротьба за кожне очко.
Динамо в минулому сезоні і боролося-то не з "гірниками", а з Олександрією – зараз обидві команди неконкурентоспроможні, але Шахтарю і зараз непросто.
Вже після трансферу Проспера "гірники" точно повинні забирати чемпіонство – але на зборах виглядають, як і раніше, слабко. Подивимося, що з цього вийде: попереднього разу Шахтар два роки поспіль програвав чемпіонство у 2014-16 рр.. Але тоді принаймні Динамо було сильним – зараз же не дістатися до титулу буде зовсім соромно.