Похід всім клубом на війну, перший матч Ататюрка та багато-багато ігор з нашими: що потрібно знати про Бешикташ
Сьогодні Шахтар зіграє проти великого клубу.
Тільки неймовірна конкуренція у футболі, велика кількість реалів і манчестерів, заважає застосовувати такий епітет до Бешикташа постійно. Команда, яка за титулами в Туреччині третя, регулярно сходить з дороги в єврокубках дуже рано – тому про цю команду як про легенду говорити, щонайменше в Україні, не прийнято.
Але вплив Бешикташа на Туреччину, на культуру і соціум країни просто грандіозний.
Історія: перший клуб Туреччини, "всі на фронт" і збірна тільки з "орлів"
Бешикташ гордо носить ім'я першого футбольного клубу Туреччини: ком'юніті за, зокрема, футбольними інтересами було засновано в Стамбулі аж 1903 року. Це настільки давно, що за мірками тієї Османської імперії футбол, узагалі-то, був заборонений: англійська забава, та ще й надто великі збори людей для дуже, дуже тоталітарного режиму Абдулгаміда II. Перших членів клубу рятувала наявність могутніх покровителів.
Перші кроки Бешикташа стикалися з труднощами, які зараз складно навіть уявити – або, навпаки, уявити легко, але вони все одно неможливі. Наприклад, на початку XX століття мусульманам не можна було (принаймні відкрито) грати у футбол, і за Бешикташ грали... християни: у спеціальній Константинопольській лізі.
Потім, страшна війна і геноцид греків змусили Туреччину навіть забути про подібні вольності. До речі, біженці з Туреччини заснували в Греції футбольні клуби АЕК і ПАОК – і буква "К" у їхніх іменах означає саме "Константинополь".
А з 1912-го по 1918-й Туреччина брала участь у війні, і Бешикташ не грав у футбольних турнірах. Ні, не через відсутність турнірів – вони якраз були. Просто майже всі члени клубу добровольцями пішли на війну! Тут тільки сумно посміхнутися, якщо намагатися провести паралелі.
Загалом, Бешикташ живе життям мультиспортивного клубу, в якому футбол – нехай головна, але лише одна з багатьох секцій. Наприклад, гандбольний Бешикташ лідирує за кількістю чемпіонств із величезним відривом, і в секціях по всій країні культивуються найрізноманітніші види.
За такий вплив Бешикташ за всіх часів користувався величезною повагою: коли в сезоні-2023/24, на честь сторіччя турецької республіки, клуби використовували ретро-відсилання, він зобразив на футболці Мустафу Кемаль Ататюрка. Коли "Батько Туреччини" відвідав перший футбольний матч у житті, це була гра Бешикташа!
Якщо ви подумали, що турецький прапор на емблемі Бешикташа зображений саме з цієї причини, то ні. Коли в 1952-му збірна Туреччини грала принциповий матч проти греків, тренер випустив у стартовому складі тільки гравців "чорних орлів". Унікальне досягнення, за яке клубу була дарована особлива честь. Він нею із задоволенням користується: бувало, його навіть критикували за занадто велике зображення турецького півмісяця.
До речі, а знаєте, чому "чорні орли"? Історія цього прізвиська сягає в драматичну, як турецькі серіали, історію. Перед вирішальним матчем за чемпіонство в 1933 році помер Шереф-бей: один із засновників клубу, багаторічний капітан. На честь цієї події Бешикташ вийшов на гру в усьому чорному, повністю переграв Фенербахче за грою... але все-таки не виграв, віддавши титул сусідам. Трагізм навіть допоміг краще пам'ятати цю історію, і за агресію в грі Бешикташ прозвали "чорними орлами".
Бешикташ і Україна: серіал зустрічей не коротший за "Роксолану", один-єдиний гравець
Перше знайомство стамбульців з українським клубом стало холодним душем. Дрімтім Динамо імені Бєланова і Блохіна, команда, яку в 1986-му визнавали однією з двох найкращих нарівні зі збірною Аргентини (!), у чвертьфіналі Кубку чемпіонів вийшла на Бешикташ, який уперше у своїй історії пройшов у євросезоні більше одного суперника.
Підсумок був передбачуваний: 0:7 за сумою двох матчів, при тому, що є всі підстави вважати, що після перемоги 5:0 у Стамбулі Лобановський вирішив зіграти в домашній грі не на максимальній потужності.
До речі, це дає змогу знову порушити одне питання без відповіді: а чи не заслуговував Блохін місця ще й на Євро-1988? Так, з атакою і так все було гаразд (Бєланов, Протасов), так, 35-річний форвард уже в чемпіонаті СРСР-1987 забив тільки чотири м'ячі. Але ось, у єврокубковій зустрічі він забив три голи у двох матчах. Може, його досвід і згодився б проти голландців у фіналі...
Три (!) наступні дуелі відбулися в межах Кубку УЄФА/Ліги Європи. У сезоні-02/03 "чорні орли" стали одними з перших, хто дав зрозуміти, що без Лобановського, м'яко кажучи, вже не те. У чемпіонаті-то Динамо повернуло чемпіонство і з Михайличенком, але ті 1:3 у Туреччині та 0:0 вдома вже були ляпасом. Турків у ті часи ще не прийнято було вважати суперниками.
Зовсім інше ставлення до "чорних орлів" було у Металіста у 2008-му. Практично новачок у єврокубках уже мав непоганий склад, але мав мінімум досвіду – а тут ще й у Стамбулі прикро програв 0:1. Що ж, тим більш легендарним став гол Жажі з 40 метрів. По ходу матчу Металіст вів і 4:0 – і тільки під кінець дав забити гол престижу.
Ще більш жорстко по Бешикташу у 2011-му пройшлося Динамо: 4:1 у Туреччині, 4:0 вдома. Вони виглядали командами зовсім вже різного рівня – і тим більше дивно, що того ж року (!) "орли" випередили киян у боротьбі за плейоф. У групі Ліги Європи Бешикташ у компанії зі Сток Сіті обійшли Динамо – нехай очні зустрічі призвели до обміну мінімальними перемогами.
Наступні ігри "чорних орлів" з українцями можуть послужити прикладом того, як український футбол опускався в рівні. У групі Ліги чемпіонів-16/17 Бешикташ випередив Динамо в боротьбі за третє місце – нехай і програв у Києві 0:6. А два роки тому кваліфікації Ліги конференцій "чорні орли" обіграли киян двічі.
На тлі такого розсипу ігор "проти" у Бешикташа напрочуд скромна історія взаємин "за". У тому сенсі, що виключно мало українців за них грало: один Денис Бойко не заграв, обмежившись п'ятьма матчами. З іншого боку, Мірчу Луческу вже складно сприймати як явного "чужинця": він приводив "орлів" до чемпіонства після неймовірного чемпіонату світу – у сезоні-2002/03.
Тут і зараз: автор найкращого сейва Євро, багато зірок з АПЛ, чемпіон Європи
Отже, у сезоні-2023/24 Бешикташ вибив Динамо у кваліфікації єврокубків. Так ось: у це важко повірити, але цей успіх можна вважати головним (!) для "чорних орлів" за останні два з половиною роки.
Бешикташ не просто поганий – він катастрофічний. Шосте і четверте місце в минулих сезонах маскують загальну картину: у цих сезонах стамбульці відстали від лідера на 46 (!) і 33 очки. Часи, коли "чорні орли" були суперниками Фенербахче і Галатасараю, минули: тепер вони відстають від них приблизно на стільки ж, на скільки випереджають команди із зони вильоту.
За останні два роки клуб на матчі на посаді головного тренера виводили сім (!!!) різних людей. І якщо ви подумали про безліч "тимчасових тренерів", то помилилися: тільки Сердар Топрактепе приходив на пару ігор. А так, клуб зіпсував кінець кар'єри Шенолу Гюнешу, зіпсував початок Бураку Їлмазу, потім добив її Фернанду Сантушу – і взагалі, дуже багато метається.
Нині з Бешикташем працює Оле Гуннар Сульшер, який втомився чекати офферів від англійських топклубів і очолив "орлів". Закінчити минулий сезон класно, як ви зрозуміли, вже не вдалося, і на Сульшера вже чиниться чималий тиск.
При цьому склад у Бешикташа в будь-якому разі непоганий. Так, Іммобіле вже поїхав, але, наприклад, чемпіон Європи Рафа Сілва грає – і дуже ефективний, навіть у такій кризовій команді. 18 голів і 13 асистів у 49 матчах (боже, як же багато вони грали) минулого сезону – дуже гідно. При цьому Сілва ще й паличка-виручалочка для Сульшера: хоч йому і найкомфортніше грати відтягнутого форварда, але він може закривати найрізноманітніші позиції – і робив це під час сезону багато разів.
Іммобіле вже в Болоньї – і його покликаний замінити Теммі Абрахам. Бомбардир забивав і 15 за сезон в АПЛ (у Челсі), і 17 у Серії А (Рома) – а в слабшій лізі, під назвою Чемпіоншип, йому підкорялися 23 (Брістоль Сіті) і 25 (Астон Вілла) м'ячів. І тут питання: а чи не ближче сучасна Туреччина до Чемпіоншипу, ніж до топліг?
Залишається тільки сказати: "подивимося". Матчі проти Шахтаря стануть для Теммі першими у складі турецького клубу, а допомогти йому в цьому має Окслейд-Чемберлен – півзахисник, колишній напарник по збірній Англії.
А ще у Бешикташа виділяється страж воріт. Пам'ятаєте той неймовірний сейв воротаря збірної Туреччини, який допоміг вибити Австрію і вирвав місце у чвертьфіналі? Так ось, це був саме страж воріт "чорних орлів": Мерт Гюнок, який дослужився вже до звання віцекапітана. Голкіпер Мерт, може, і не дуже топовий, але вміє зробити неймовірний сейв.
Літо – особливий час для будь-якого турецького клубу. Дуже багато гравців приходить, дуже багато йде – а у випадку з Бешикташем ще й тренери з великою ймовірністю змінюються. "Чорні орли" дуже, дуже далекі від своїх найкращих зразків – але ж те ж саме можна сказати й про Шахтар, чи не так?
