Коли андердоги здивували весь світ: топ-10 найсенсаційніших збірних на Мундіалях та їхні головні секрети
Історія чемпіонатів світу знає чимало таких випадків: приїжджає на турнір начебто непримітна команда – і раптово перевертає все з ніг на голову, демонструючи несподівано круті для себе результати та ще й змітаючи визнаних авторитетів.
Чемпіонат світу 2026 ще не встиг нормально початися, а вболівальники вже побачили низку сенсацій від андердогів: Іспанія примудрилася втратити бали у грі з Кабо-Верде, Португалія розписала мирову з Конго.
Тож пропонуємо згадати найяскравіші та найдивовижніші команди-відкриття Мундіалів.
Автор сенсації – збірна КНДР
Коли і де: ЧС-1966, Англія
У групі: СРСР (0:3), Чилі (1:1), Італія (1:0)
У плейоф: Португалія (3:5)
У 1966-му збірна КНДР приїхала на чемпіонат світу вперше. І, мабуть, не дивно, що цю команду всі сприймали як постачальника очок. Перший матч, власне, лише підтвердив прогнози – Північна Корея зазнала розгромної поразки від збірної СРСР (0:3). Але потім почалися справжні дива.
Дебютанти зіграли внічию з Чилі, зрівнявши рахунок перед самим фінальним свистком, та створили приголомшливу сенсацію, перемігши Італію, дворазового на той момент чемпіона світу.
Очевидці розповідали, що італійці постраждали через явну недооцінку суперника, але це жодним чином не применшує тріумфу футболістів КНДР. Майже весь матч підопічні Мен Ре Хена самовіддано оборонялися, а виграли завдяки шаленому удару Пак Ду Іка наприкінці другого тайму. У підсумку Італія, яка до цього програла ще й збірній СРСР, залишилася без плейоф.
Окрилена успіхом команда КНДР і в 1/4 фіналу проти Португалії дуже сильно здивувала, забивши до 25-ї хвилини три м'ячі. Але потім "прокинувся" Ейсебіо, який оформив покер, і далі пройшли португальці.
- Цікавий факт. Усі матчі групової стадії за участю КНДР відбулися у Мідлсбро. Так ось: місцеві вболівальники настільки пройнялися бійцівськими якостями північних корейців, що близько 3000 фанатів із цього міста вирушили вболівати за них до Ліверпуля – на гру з Португалією. А от те, що офіційний Пхеньян визнав виступ команди невдачею і відправив гравців працювати на вугільні шахти – байка. Хоч і популярна. Звісно, народилася вона не в Північній Кореї.
Автор сенсації – збірна Алжиру
Коли і де: ЧС-1982, Іспанія
У групі: ФРН (2:1), Австрія (0:2), Чилі (3:2)
Були часи, коли африканські збірні ніхто не сприймав усерйоз. Поки на ЧС не приїхали алжирці.
"Лисиці пустелі" дебютували з сенсаційної перемоги над ФРН (між іншим, чинним чемпіоном Європи на той момент). На 54-й хвилині Маджер відкрив рахунок, на 67-й Румменігге зрівняв, але вже за хвилину Беллумі знову вивів африканців уперед, і надалі, як підопічні Юппа Дерваля не старалися, а зламати оборону суперників не змогли.
У другому турі Алжир поступився Австрії, але потім узяв гору над Чилі та стояв однією ногою у плейоф. На жаль, зухвалого дебютанта просто… злили конкуренти. Мова про Австрію та ФРН, які наступного дня зустрічалися в останньому матчі групи.
Цей поєдинок вважається одним із найскандальніших у світовій історії футболу. Уже на 10-й хвилині Бундестім вийшов уперед, після чого футболісти обох команд почали понуро катати м'яч по полю, лише позначаючи атаки, а, по суті, вбиваючи час.
Річ у тім, що рахунок 1:0 на користь команди Дерваля влаштовував і ФРН, і Австрію – маючи по чотири очки в активі, вони випереджали Алжир за рахунок кращої різниці м'ячів. Так у підсумку та гра й завершилася, увійшовши в історію під назвою "Хіхонська ганьба".
Не можна сказати, що це був договірний матч. Але те, що принципи чесної спортивної боротьби там були порушені – факт. І саме після тієї гри було вирішено, що на чемпіонатах світу поєдинки заключного туру в групі мають проходити в один день і в один час.
Автор сенсації – збірна Камеруну
Коли і де: ЧС-1990, Італія
У групі: Аргентина (1:0), Румунія (2:1), СРСР (0:4)
У плейоф: Колумбія (2:1), Англія (2:3)
Того літа з'явилося відчуття, що футбольний світ трохи збожеволів. У матчі-відкритті італійського мундіалю "Невгамовні леви" з Камеруну, яких тренував радянський наставник Валерій Непомнящий, дали фантастичний бій Аргентині.
На 61-й хвилині залишилися вдесятьох, але незабаром повели в рахунку після гола Омама-Біїка. Наприкінці французький рефері Мішель Вотро вилучив ще одного камерунського гравця, але вони вистояли та втримали перемогу. Чинним чемпіонам світу і Марадона не допоміг.
Далі Камерун завдяки дублю Роже Мілла обіграв Румунію з Маріусом Лекетушем і розгромно поступився збірній СРСР, але все одно з першого місця вирушив до 1/8 фіналу, де нокаутував Колумбію з її ідолом Рене Ігітою.
І знову двічі свій фірмовий танець біля кутового прапорця після виходу на заміну станцював "джокер" Мілла, який поховав "кав'ярів" після необачної спроби їхнього воротаря блиснути технікою за межами штрафного майданчика.
Приборкати "Невгамовних левів" змогли лише англійці, та й то – у додатковий час завдяки двом пенальті від Гарі Лінекера. Загалом, славна тоді була банда у Камеруна. І, до речі, це був перший випадок, коли збірна з Африки дісталася 1/4 фіналу ЧС.
Автор сенсації – збірна Болгарії
Коли і де: ЧС-1994, США
У групі: Нігерія (0:3), Греція (4:0), Аргентина (2:0)
У плейоф: Мексика (1:1, пен. 3:1), Німеччина (2:1), Італія (1:2), Швеція (0:4)
Хтось запитає: а чому мова йде не про Швецію, яка взагалі-то розгромила Болгарію в матчі за "бронзу"? Безумовно, скандинавська команда теж не входила до числа фаворитів ЧС-1994.
Але річ у тім, що у Швеції це був не перший п'єдестал пошани. У 1950-му вона стала третьою у світі, на ЧС-1958, коли сяяла легендарна трійка Гре-Но-Лі (Гуннар Грен, Гуннар Нордаль і Нільс Лідхольм), посіла друге місце, а за два роки до Мундіалю в США здобула "бронзу" на домашньому ЧЄ. Загалом, шведи мали певний авторитет і традиції. А от Болгарія – ні.
На чемпіонати світу вона їздила досить регулярно, але щоразу – повз касу. Наприклад, у період з 1962 по 1974 роки болгари програли вісім із 12 матчів у межах ЧС і чотири рази зіграли внічию. Тож півфінал ЧС-1994 став для цієї країни неймовірним проривом.
У чому була фішка? Просто тоді в Болгарії підібралося дуже сильне покоління гравців – найкраще в історії. Борислав Михайлов, Еміл Костадінов, Йордан Лечков, Красимир Балаков… І, звісно, чудовий Христо Стоїчков, який став найкращим бомбардиром американського Мундіалю на пару з дивним рекордсменом Олегом Саленком (по 6 голів).
У межах того ЧС Болгарія абсолютно заслужено "переїхала" двох найкрутіших топів того періоду – фіналістів чемпіонатів світу 1986 і 1990 років Аргентину та Німеччину. А ще ж була Франція, яку у відбірковому турнірі болгари обіграли двічі (2:0 у Софії та 2:1 у Парижі з голом в останній атаці).
Команда Димитара Пенєва на рівних бодалася і в півфіналі з Італією, але там трохи не пощастило, та й арбітр підвів – не призначив пенальті у ворота "Скуадри Адзурри", проігнорувавши влучання м'яча в руку Костакурти.
Після цього болгари так засмутилися, що влаштували… вечірку. А потім – ще одну. Загалом, на шведів вони вийшли, як сказав захисник Трифон Іванов, трохи не в формі.
Автор сенсації – збірна Хорватії
Коли і де: ЧС-1998, Франція
У групі: Ямайка (3:1), Японія (1:0), Аргентина (0:1)
У плейоф: Румунія (1:0), Німеччина (3:0), Франція (1:2), Нідерланди (2:1)
Звісно, від Хорватії тоді чекали вдалого дебюту. Все-таки підбір гравців у неї був дуже пристойний: половина складу грала в топлігах, а дехто – у топклубах: зокрема, Звонимир Бобан – у Мілані, а Давор Шукер – у Реалі. Але навіть при цьому команда Мирослава Блажевича явно перевершила очікування, застрибнувши на третє місце.
Особливо хорвати вразили у чвертьфіналі, розгромивши Німеччину за рахунок стрімких контратак (ну і вилучення Крістіана Вернса наприкінці першого тайму ще за рахунку 0:0, звісно ж, допомогло). А от проти Франції не пощастило – там найшло якесь осяяння на Тюрама, який оформив дубль. Це при тому, що Ліліан не забивав за національну команду ні до, ні після, хоча відіграв за неї майже 150 матчів.
Ну а матч за бронзу став бенефісом воротаря Дражена Ладича та Давора Шукера, чий гол приніс Хорватії перемогу над Нідерландами. До речі, на тому турнірі лідер "картатих" забив шість разів, отримавши "Золоту бутсу".
Автор сенсації – збірна Сенегалу
Коли і де: ЧС-2002, Південна Корея та Японія
У групі: Франція (1:0), Данія (1:1), Уругвай (3:3)
У плейоф: Швеція (2:1), Туреччина (0:1)
Той чемпіонат почався з оглушливої сенсації: чинний чемпіон Франція програла дебютанту Сенегалу, зламавшись об залізобетонну оборону суперника.
Родзинки додавало те, що Сенегал колись був колонією Франції, очолював "Левів Теранги" француз Бруно Метсю і практично всі гравці африканської команди грали у французькій Лізі 1. Зокрема й Папа Буба Діоп, який забив єдиний гол у матчі-відкритті.
На французів у підсумку чекав нищівний провал – вони набрали всього одне очко. А сенегальці, розписавши непросту нічию з Данією та влаштувавши феєрверк голів на пару з Уругваєм, вирушили у плейоф. Далеко там не пройшли, але й чвертьфінал став для них супердосягненням.
Автор сенсації – збірна Південної Кореї
Коли і де: ЧС-2002, Південна Корея та Японія
У групі: Польща (2:0), США (1:1), Португалія (1:0)
У плейоф: Італія (2:1), Іспанія (0:0, пен. 5:3), Німеччина (0:1), Туреччина (2:3)
Четверте місце – так високо на чемпіонатах світу азійські збірні більше ніколи не піднімалися. І, звісно, хтось зараз згадає, що в матчах плейоф проти Італії та Іспанії господарям турніру допомагали арбітри. Було. Не сперечаюся.
Але й ви, напевно, погодитеся, що команда Південної Кореї виглядала дуже пристойно. Не дарма ж сам Гус Гіддінк напередодні турніру муштрував підопічних протягом безпрецедентного тримісячного збору. Зірок у нього в складі не було (практично всі гравці представляли свій національний чемпіонат), але натомість колективну гру та "фізику" він корейцям поставив на високому рівні.
Це була, можливо, найорганізованіша та найдисциплінованіша команда на ЧС-2002. І нехай комусь "Воїни Теджу" нагадували роботів, такого крутого пресингу на тому турнірі не демонстрував ніхто.
До речі, з групи Південна Корея вийшла без підтримки з боку арбітрів, обігравши авторитетних суперників з Європи – Польщу та Португалію. Зупинили команду Гіддінка тоді майбутні віцечемпіони з ФРН, ну і на турків у матчі за "бронзу" у корейців пороху не вистачило.
Як сказав Гіддінк, команда не лише емоційно вигоріла, а й просіла фізично, оскільки грала в дуже інтенсивний футбол. Але ж саме на такий футбол він й робив ставку, зважаючи на природжену працездатність корейців. І, як бачимо, вона непогано спрацювала.
Автор сенсації – збірна Туреччини
Коли і де: ЧС-2002, Південна Корея та Японія
У групі: Бразилія (1:2), Коста-Рика (1:1), Китай (3:0)
У плейоф: Японія (1:0), Сенегал (1:0), Бразилія (0:1), Південна Корея (3:2)
Виступ Туреччини на тому чемпіонаті – теж великий сюрприз. На берегах Босфору футбол завжди був суперпопулярною грою, але з результатами довгий час не складалося ні у клубів на євроарені, ні у національної збірної. І ось на початку 2000-х – прорив. Спочатку Галатасарай узяв Кубок та Суперкубок УЄФА, а потім вистрілила й збірна, яка вперше за пів століття пробилася на чемпіонат світу.
Треба визнати: босфорцям у 2002-му явно пощастило з суперниками – якщо не враховувати Бразилію, якій команда Шенола Гюнеша двічі дала дуже серйозний бій (наприклад, на груповій стадії все вирішив спірний пенальті та два вилучення). Але у будь-якому разі третє місце – це безумовно топрезультат для Туреччини, яка після того турніру знову довго не могла пробитися на ЧС.
Та й ще: Туреччина-2002 – це найшвидший гол в історії чемпіонатів світу. Його автором став найкращий турецький футболіст та бомбардир всіх часів Хакан Шюкюр, який у матчі за "бронзу" вразив ворота Південної Кореї на 11-й секунді.
Автор сенсації – збірна Коста-Рики
Коли і де: ЧС-2014, Бразилія
У групі: Уругвай (3:1), Італія (1:0), Англія (0:0)
У плейоф: Греція (1:1, пен. 5:3), Нідерланди (0:0, пен. 3:4)
Ну дуже красива казка. У 2014-му команда Коста-Рики потрапила в "групу смерті" і вважалася явним андердогом. Але саме "Тікос" першими в тій компанії отримали на руки перепустку до плейоф – після перемог над чинним чемпіоном Південної Америки Уругваєм та віцечемпіоном Європи-2012 Італією.
Нічия Коста-Рики у поєдинку третього туру проти Англії вже мало кого здивувала. Перемогу в першому раунді плейоф над Грецією всі сприйняли вже як належне – навіть попри те, що Коста-Рика з 66-ї хвилини грала в меншості.
А після чвертьфіналу з Нідерландами (коли все вирішила знаменита заміна Луї ван Гала, який випустив під серію пенальті резервного воротаря Тіма Крула) з'явилося відчуття жалю.
Ну дуже симпатичну команду створив Хорхе Луїс Пінто: згуртовану, працездатну, з характером, із вогником. Коста-Рика дивувала залізною ігровою дисципліною та чудовою фізичною формою: чіткі ігрові схеми, миттєві перебудування при переході у фазу оборони, максимальна щільність між лініями захисту та півзахисту, зухвалі атаки, в яких ключові ролі відігравали Браян Руїс та Джоел Кемпбелл.
Ну і, звісно, Кейлор Навас своєю феєричною реакцією просто підкорив, ставши на ЧС-2014 лідером серед воротарів за сейвами (21). Невипадково ж невдовзі він перебрався зі скромного Леванте до Реала.
Автор сенсації – збірна Марокко
Коли і де: ЧС-2022, Катар
У групі: Хорватія (0:0), Бельгія (2:0), Канада (2:1)
У плейоф: Іспанія (0:0, пен. 3:0), Португалія (1:0), Франція (0:2), Хорватія (1:2)
На завершення – ще один африканський прорив. На попередньому чемпіонаті світу справила фурор збірна Марокко під керівництвом Валіда Реграгі – перший представник Чорного континенту у півфіналі ЧС.
"Атлаські леви" в Катарі теж "танцювали від пічки": низька компактна оборона та швидкі контрвипади. Система працювала дуже ефективно. Центрхави відтісняли суперників до флангів, а з навісами легко справлялися атлетичні центрбеки.
При цьому, щойно з'являлася можливість, марокканська пружина швидко розпрямлялася у вертикальну контратаку – найчастіше через правого вінгера Хакіма Зієша, який, до речі, встигав відпрацьовувати в обороні нарівні з усіма, попри зірковий статус.
Так, за контролем м'яча це була одна з найгірших команд чемпіонату. Але як вам той факт, що марокканці у перших п'яти матчах турніру пропустили лише один м'яч з гри – від Канади, та й той став наслідком зрізки у власні ворота.
На груповому етапі марокканці найбільше вразили в поєдинку проти Бельгії, відправивши у ворота Тібо Куртуа два м'ячі без відповіді. З Іспанією в 1/8 фіналу увімкнули режим надтерпіння: повністю віддали контроль над м'ячем (23 відсотки проти 77!) та викотили "автобус" – і атака "Червоної фурії" захлинулася, а в серії пенальті блискуче проявив себе Яссін Буну (парував три з трьох ударів).
Він, до слова, був визнаний і найкращим гравцем матчу Марокко – Португалія. Але ще більше в тій чвертьфінальній грі запам'ятався Юссеф Ен-Несірі, точніше його переможний удар головою. Пізніше підрахували – форвард пробив із висоти 2,78 метра – це на 20 см вище, ніж вистрибнув колись Кріштіану Роналду, забиваючи свій знаменитий гол за Ювентус.
Звичайно, Марокко – тренерська команда. Реграгі не лише провів чудову тактичну підготовку. Там ще був дуже мудрий психологічний хід. За ініціативою тренера федерація оплатила поїздку на ЧМ родинам та батькам його підопічних, причому поселили їх в одному готелі з гравцями.
За словами футболістів, у них на базі склалася просто неймовірна атмосфера, завдяки чому команда стала згуртованою, як ніколи. Правильна "хімія" у роздягальні – такий нюанс на подібних турнірах часто виходить навіть на перший план.