Тетяна Тарасюк: Відчуваю силу в тандемі з братом, ми зможемо знову завоювати золото
Українська біатлоністка Тетяна Тарасюк здобула дві медалі на юніорському чемпіонаті Європи, який завершився в фінській Іматрі. В парі з братом Тарасом атлетка з Тернопільщини здобула золоту нагороду.
А також виборола срібло в масстарті-60.
Юніорська першість Європи-2026 стала найбільш успішною за останніх 6 років. А 21-річна біатлоністка з Копичинців – одна з тих, хто до цього тріумфу неабияк доклалась.
Попереду в атлетки ще кілька міжнародних стартів. І повноцінний перехід в дорослий біатлон. А там вже інший етап боротьби за місце під сонцем. Чемпіон "упіймав" Тетяну Тарасюк в паузі між змаганнями.
– Тетяно, протягом сезону ти виступала на Кубку IBU, юніорських етапах та ЧЄ. Не важко перемикатись з дорослого біатлону на молодший? Чи особливої різниці немає?
– Ні, не важко, працювати на повну треба всюди. Різниця лише в щільності результатів. На Кубку IBU кожна секунда на вагу золота, в одній хвилині відставання від лідера може бути до двадцяти учасниць.
– З наступного сезону – вже повноцінний дорослий біатлон. Є вже якісь думки, плани чи розмови з цього приводу? Ти собі не ставила якусь внутрішню мету, наприклад, виступити на Олімпіаді-2030?
– Жодних думок щодо цього не маю. Єдина моя мета перед сезоном була – потрапити з молодшим братом в одиночну естафету на ЮЧЄ, я давно про це мріяла. В дорослому біатлоні мрію пробігти на міжнародному рівні естафету з сестрою Іриною і завоювати разом медаль.
– На юніорському рівні в цьому сезоні маєш медалі в різних дисциплінах, крім індивідуальної гонки. А яка дисципліна для тебе найкомфортніша? Що краще – контактна боротьба чи гонки з роздільним стартом? Як тобі взагалі масстарт-60, як дисципліна? Бо вона ж відносно нова і її ще немає на етапах КС.
– Зараз найбільш комфортна для мене дисципліна – це спринт. Мені краще гонки з роздільним стартом, хоча боротись легше в контактній боротьбі. Масстарт – важка гонка, складно зі старту не загубитись поміж інших, особливо, коли ти стартуєш в середині пелотону.
– З приводу пам'ятного "сімейного" золота в одиночній змішаній естафеті. Опиши, будь ласка, той відеофрагмент, коли ти навіть не наважувалась дивитись як стріляв брат. Так сильно хвилювалась?
– Я дійсно боялась дивитись на вогневий рубіж, потім підганяла брата майже до останніх метрів. Найбільше з тієї гонки запам'яталось як я після останньої стрільби вийшла друга, не вірилось що ми піднялись так високо і все ще боремося за п'єдестал.
– Які вітання були найбільш пам'ятними?
– Найемоційніше привітання я отримала від старшої сестри Іри, вона не стримала сліз і так сильно раділа, що я сама пустила сльозу. Ще хочу сказати, що я бачу всі привітання і побажання які мені пишуть, дякую за теплі слова, бажаю всім мирного неба над головою!
– Чи є мрія вийти з братом Тарасом разом в "міксті", наприклад, на етапі Кубку світу?
– Звісно, є. Я відчуваю силу в нашому тандемі на "сінгл-мікст", ми зможемо таке повтори й навіть краще.
– Молодшого брата часто "виховуєш"? Чи даєш йому поради і як він до цього ставиться?
– Пізно уже виховувати такого великого хлопця, не завжди він робить так, як я вважаю правильним, але це його життя. Тарас досить самостійний і моїх порад не потребує, але якщо потрібно я завжди допоможу.
– Ваш спільний успіх вплине на популяризацію та розвиток біатлону в Копичинцях та регіоні?
– Впевнена, що такі результати надихають молодше покоління. Сподіваюсь, що це також допоможе розвивати спорт в моєму містечку.
– Хто, на твою думку, зараз домінує в жіночому біатлоні у твоїй віковій категорії? За кілька років ці імена, можливо, будуть на слуху.
Одну виділити не зможу. Думаю, світові лідери з вікової групи 19-21 рік – це Естера Вольфа (Латвія), Ілона Плехацова (Чехія), Юлія Танхаймер (Німеччина), і, звісно, наші українки – Олександра Меркушина та Олена Городна.
Всі дівчата, яких я назвала, є дуже сильними та конкурентоздатними. Є ще багато сильних біатлоністок, але ці, вважаю, найкращі.
– Які плани на поточний сезон? Попереду і дорослий чемпіонат Європи і юніорський чемпіон світу?
– Не маю повноважень розголошувати подальші плани на сезон, таке краще запитувати в тренерів або керівництва.
Загалом, в першу чергу хочу подякувати Воїнам ЗСУ, які боронять нашу державу і дають змогу виступати на таких змаганнях. Хочу подякувати своїй сім'ї, я вас дуже люблю і знаю як ви переживаєте за мене в кожній гонці.
Також хочу сказати дякую моїм тренерам, які допомагають і дають наснаги на нові звершення, моїй команді – дівчатам, массажисту і сервіс бригаді, людям, які залишаються за кулісами, але також протягують руку коли це потрібно, керівництву, яке старається підтримувати нашу команду. Хочу також подякувати моєму рідному містечку і всім людям які звідти вболівають за мене, особливо меру міста.
Цьогорічні нагороди присвячую моїй померлій бабусі Олі, дуже люблю і сумую за нею. Сподіваюсь, вона з небес приглядає за нами...
