Легендарні біатлонні снайпери: чим славляться нові тренери збірних України Семенов та Хвостенко
Збірні України з біатлону очолили колишні титуловані біатлоністи Сергій Семенов та Оксана Хвостенко. Вони замінили старожилів вітчизняного тренерського корпусу – Миколу Зоца та Надію Бєлову.
Новина щодо перезавантаження тренерського цеху циркулювала вже давненько, та й сам факт оновлення неабияк напрошувався. Призначення "перших" певною мірою стали неочікуваними, хоча й цілком логічними. Бо якщо не вони, то хто? Український біатлон зі скрипом та болем бере шлях на омолодження. І, мабуть, саме цим продиктовані такі кадрові рішення.
Наївно було б чекати на призначення іноземних фахівців, передусім, з огляду на війну.
А вузьке коло тих, хто вже був і навіть неодноразово біля керма збірних – закільцювалось. Тому й рішення про кардинальні зміни можна вітати. Принаймні, штурвал довірили новим обличчям.
Очевидно, й керувалися тим, що молодим атлетам, які склали кістяк збірних, буде простіше знаходити спільну мову ще з вчорашніми біатлоністами. Бо як не крути, а нинішня молодь в силу часу – специфічна. Старі методи в роботі з нею – це неефективний "олдскул". Тож тепер головне – зуміти все звести до спільного успішного знаменника. І щоб не вийшло так, що перестановка доданків суму не змінила…
Сергій Семенов – Perpetuum mobile біатлону
37-річний Сергій Семенов – одна з легенд вітчизняного біатлону. З лижні та "тиру" пішов не так й давно. Хоча, аби не проблеми зі здоров'ям та функціональним станом, міг би довше виступати. Активну кар'єру чернігівський біатлоніст завершив після сезону 2019/2020. Основний боєць національної команди після Олімпіади-2010, яка й дала йому дорогу в доросле спортивне життя.
Вже у 2011-му Семенов здобув бронзу чемпіонату світу в естафеті. Традиційно, найменш потужного на той час поставили на третій етап, і він не підкачав. Лише у цьому році ту бронзу вдалося обміняти на срібло завдяки дискваліфікації Росії.
Тоді Сергій ще й не був основним механізмом потужної машини. Але з часом таким став. Семенов тріумфально здобув бронзу у спринті на ЧС-2016 в норвезькому Голменколені, програвши лише феноменальним королям – Уле Ейнару Бйорндалену та Мартену Фуркаду. Причому зробив це в дисципліні, в якій нагороди скоріше не очікували. Та медаль вказала на важливий фактор у його спортивній (сподіваємося, і у тренерській) кар'єрі – універсальність. В біатлоні це дуже важливо, і це вказує на майстерність і статусність. Хоча найбільшою силою українця залишалася все ж таки стрільба.
Нехай і не така стабільна як у його нинішньої колеги, Оксани Хвостенко, але влучність Сергія "витягувала" неодноразово. Адже дві бронзи та одне срібло на етапах Кубку світу чернігівський атлет здобув саме в індивідуальних гонках, де згідно з правилами стрільба є майже вирішальним чинником. І саме у цій дисципліні Семенов виграв історичний для українського чоловічого біатлону Малий кришталевий глобус (сезон-2014/15) та потрапив до чільної десятки на Олімпіаді-2014. Останнім гучним успіхом біатлоніста було срібло в естафеті на етапі Кубку світу в Нове-Место в 2020 році.
Семенов, нагадаємо, після завершення кар'єри одружився на швейцарській біатлоністці Аїті Гаспарін.
Жив практично в Європі, співпрацював з українською збірною, був у сервіс-бригаді команди. Багаторічним біатлонним фахівцем у структурі різних українських команд є його батько, Олександр Володимирович. До речі, ще один доказ того, наскільки Україна багата на біатлонні династії.
Що може запропонувати українському біатлону Семенов-тренер? Як вживеться в новій ролі? Звучить максимально банально, але покаже лише час. Адже така роль для нового наставника дійсно нова. Партнери по збірній та тренери неодноразово вказували на особливість Семенова ще в якості атлета – той любив важко працювати. Через це траплялося так, що міг перетренуватися, і це призводило до функціональних збоїв.
Друг та партнер по команді Дмитро Підручний називав Сергія одним із найсильніших атлетів. Такий собі Perpetuum mobile – вічний двигун (лат.)
Побудувати процес як швейцарський годинник
З роками, очевидно, бачення Семеновим багатьох процесів змінилося. Але вимагати від підопічних працювати на максимумі, добиватися постійної концентрації та самовіддачі він буде точно, і це нормально. Семенов повинен мати повагу в колективі – все ж таки свій титулований біатлоніст, знає всі "входи та виходи". І навряд чи хтось зможе сказати про якісь "дідівські" методи чи звинувати у старих підходах. Але й не забуваймо, що класний атлет – це далеко не завжди класний тренер. Це аксіома, яка дотична до різних видів спорту. Загалом, білих плям вистачає.
Наскільки новий тренер буде самостійним у прийнятті рішень, як довго буде залишатися на чолі команди, який в нього карт-бланш? Пам'ятаємо, що розпочинається новий олімпійський цикл. А тут ще й важливо вгадати з тренером з першого разу і не міняти його кілька разів до Олімпіади. Хоча й ми не знаємо про всі домовленості нового тренера та федерації. Можливо, важкувато Сергію буде й через те, що дещо відійшов від українських реалій. Та в будь-якому разі спостерігати за тренерським сходженням Семенова буде дуже цікаво.
Оксана Хвостенко – її величність влучність
49-річна Оксана Хвостенко – також представниця біатлонного Чернігова. І також легенда українського біатлону. З траси зійшла раніше, ніж Семенов, але ніколи з біатлону практично не випадала. Її золоті часи припали на період кінця 2000-х, у зміну поколінь. Хоча й часи такі тоді були, коли одне зіркове покоління приходило на місце іншого майже безболісно…
Двічі срібна та стільки ж бронзова призерка чемпіонатів світу. Причому в різних дисциплінах – спринт, індивідуальна гонка, естафета. В 2007-му у словенській Поклюці Хвостенко тріумфально здобула золото в масстарті на Кубку світу. Це найвища особиста нагорода на елітарному рівні.
Тодішня Хвостенко чимось була схожа на Семенова – брала стрільбою. В переможному масстарті була влучна на всіх чотирьох вогневих рубежах. У суперниць промахів було кілька, але перевага українки на фініші вийшла не такою очевидною. Те саме стосується і бронзової індивідуальної гонки на ЧС-2008 в Естерсунді. Це ще раз вказує на наявність головної якості української снайперки – влучність, яка компенсувала брак швидкості.Десь підсвідомо ми мріємо, що таку ж влучність пані Оксані вдасться привити й нинішній жіночій команді. Хоча це так просто не працює.
Не забрати "помилки юності" в дорослий біатлон
Останнім часом все частіше чути про юну Вікторію Хвостенко. Це племінниця тренерки, представниця юного крила українського біатлону, якому Оксана Хвостенко присвятила попередні роки життя. Загалом, сезон-2025/2026 вийшов для юніорок позитивним.
Чи перенесе Хвостенко цей успіх на дорослу команду? Так, щоб зразу – однозначно, ні.
Та й з огляду на омолоджений склад першої команди, здається, в роботі тренерки мало що зміниться. Хоча й зрозуміло, що "таймінг" буде іншим, вимоги більш серйозними, а стресу – значно більше. Питанням залишається те, наскільки Хвостенко матиме тренерський вплив на нинішню головну зірку жіночої команди Олександру Меркушину та досвідчену титуловану приму Юлію Джиму, які заявлені за команду "Б", тобто резервну. В питанні Меркушиної-молодшої все більш-менш зрозуміло – там тренером значиться її батько, Олег Меркушин. А як буде з Джимою, яка провалила минулий сезон, – наразі невідомо.
Головні карти в рукаві Хвостенко – досвід, оптимальний тренерський вік, знання українського біатлону зсередини до кожної кісточки, розуміння рівня та можливостей підопічних. Оксана Юріївна інтелігентна, вимоглива, її поважають, десь і "бояться". Вона не дасть молоді великої свободи, але й суворою вчителькою не буде. Чомусь саме такою мудрою і збалансованою бачиться титулована біатлоністка на тренерській "біржі".
"Я бачила потенціал дівчат, тому весь час чекала", – так сказала Хвостенко в одному з інтерв'ю про біатлоністок юніорської команди, які за терплячість віддячили результатом. Можливо, у цьому й проглядається її тренерська філософія. Та чи дозволять так чекати в першій команді?
"Бойове" знайомство з командами та оглядини вже зовсім скоро – збірні розпочнуть перші "втягуючі" тренувальні збори. А потім і повноцінна, важка щоденна підготовка до сезону.
Після призначення навіть таких легендарних особистостей ми не чекаємо каскадних злетів українських біатлоністів тут і зараз. Атлети, які, наприклад, боролися за топ-30, не зможуть вже в цьому сезоні стабільно красуватися на п'єдесталах, зірок не зійде так багато, аби освітити біатлонні небосхили.
Але дуже хочеться бачити початок відродження та народження чогось нового. Навіть у тих умовах, в яких сьогодні живе країна. А легендами, нагадаємо, не народжуються. Ними стають. Доведено Оксаною Хвостенко та Сергієм Семеновим.
