Гран-прі Канади 2011 – найдовша гонка в історії Формули-1
За свою майже півстолітню історію розташований у Монреалі автодром імені Жиля Вільньова бачив чимало захопливих і драматичних заїздів. Але серед величезної кількості історичних подій на особливу увагу заслуговує Гран-прі Канади 2011 року – перегони, що стали найдовшими за весь період існування офіційної Формули-1 і тим самим змінили правила.
Зараз же, напередодні чергового візиту "королеви автоспорту" на штучний острів Нотр-Дам, пропонуємо вам пригадати події 15-річної давності, що назавжди залишилися в пам'яті очевидців.
Мокрий старт
Дощові перегони – це завжди особлива тема для автоспорту. Більшість глядачів люблять їх за властиву непередбачуваність результатів. Але водночас слизька траса – це завжди джерело підвищеної небезпеки, а тому у 2010-х стало "модно" вживати особливих заходів у разі появи крапель води на асфальті, що негативно позначалося на видовищності.
Кваліфікація, що передувала основному заїзду, обійшлася без сюрпризів. Найкращий болід – це практично гарантія поул-позиції, і першим стартував Себастьян Феттель, для якого сезон 2011 року був легкою прогулянкою до другого титулу на домінантній машині Ред Булл від Едріана Ньюї.
За ним розташувалися Фернандо Алонсо, Феліпе Масса, Марк Веббер, Льюїс Гамільтон, Ніко Росберг, Дженсон Баттон і Міхаель Шумахер.
Викликані погодними умовами втручання дирекції перегонів почалися ще зі старту, який проводили за автомобілем безпеки, і право змагатися пілоти отримали лише через чотири кола.
Але навіть такі заходи не стали страховкою від інцидентів – у першому повороті зіштовхнулися Гамільтон і Веббер.
Обидва гонщики втратили позиції, але змогли продовжити рух. Більше постраждав Марк – австралійця розвернуло, і він відкотився до другої половини пелотону, в той час як "винуватець урочистості" Льюїс пропустив уперед лише Росберга, Баттона та Шумахера.
У лідерів же все було стабільно – Феттель зберіг лідерство, а Алонсо, який їхав другим, зміг провести лише одну спробу атаки, після чого розрив між пілотами стабілізувався.
Боротьба "сріблястих" чемпіонів
Головною прикрасою початкової стадії перегонів стала боротьба трьох сріблястих машин за п'яте місце. І важливий, зрозуміло, не стільки колір болідів, скільки імена гонщиків – Дженсон Баттон і Льюїс Гамільтон за кермом Макларен, а також пілотував Мерседес "Червоний Барон" Міхаель Шумахер, для якого мокра траса була єдиним шансом на гідний виступ.
Після невеликої помилки Дженсон пропустив уперед обох суперників, а Міхаель, який очолив цю групу, опинився під атаками з боку Льюїса, що намагався протиснутися вперед мало не в кожному повороті. Однак бездоганна і жорстка оборона завжди була сильною стороною німецького семиразового чемпіона світу.
Чергова необачна атака закінчилася тим, що Шумахер грамотно "закрив хвіртку", а Гамільтон був змушений відгальмовуватися за межами траси, через що знову випустив Баттона вперед.
Зрозуміло, залишати все як є майбутній домінатор не збирався, і цього разу на глядачів чекала вже боротьба напарників. І, до речі, то був період часу, коли в команді з Вокінга зібралися два хоч і різних за стилем, але справді рівних за силою пілота, що тільки посилювало внутрішню конкуренцію.
Але бій Дженсона і Льюїса був недовгим – на початку восьмого кола два британці зіткнулися один з одним прямо на прямій старт-фініш.
Для Гамільтона перегони закінчилися, тоді як Баттон "дошкутильгав" до боксів і змінив колеса на проміжні.
Історичний факт: 14 років по тому, в сезоні 2025 року, знову трапилася візуально схожа аварія двох пілотів Макларена – Оскара Піастрі та Ландо Норріса, – яка також призвела до сходження пілота, що атакував.
Історична стоянка
Здавалося б, більш правильний вибір шин, у чому Дженсон завжди був сильний, мав компенсувати втрати. Однак на заваді прориву опинилося ще й покарання у вигляді штрафного проїзду піт-лейн за перевищення швидкості під час візиту на піт-стоп.
Та й статус "підсихаючої" у траси був недовгим – на 20-му колі знову пішов дощ. Спочатку на трек ще раз вийшла машина безпеки, що призвело до масових візитів гонщиків у бокси. А п'ять кіл по тому заїзд було зупинено червоними прапорами, що й розпочало довгу "історичну" стоянку.
Більш ніж двогодинна перерва стала справжнім випробуванням не тільки для учасників перегонів і глядачів, які мокли на трибунах, а й для телебачення. Каналам, які транслювали заїзд, доводилося думати, як змістити подальшу сітку мовлення, а коментаторам – шукати теми, щоб "розважати" фанатів, які чекають. І, до речі, у низці країн перегляд Гран-прі Канади все ж перервали.
Що ж стосується позицій пілотів, то хвиля піт-стопів, що передувала "головній події", розставила їх таким чином: Себастьян Феттель, як і раніше, лідирував, Марк Веббер був сьомим, Фернандо Алонсо, який припустився стратегічної помилки, – восьмим, Дженсон Баттон – десятим, а Міхаель Шумахер – дванадцятим.
Слід також зазначити, що на другу позицію вирвався Камуї Кобаясі, який зовсім не міняв до цього колеса, а третім був Феліпе Масса. І на цих двох гонщиків чекала своя боротьба.
Друга "чемпіонська" аварія
Оскільки в Євразії в цей момент була вже глибока ніч, багато глядачів просто "здалися" перед тривалим очікуванням і пішли спати. Але на тих, хто все ж залишився, чекали одні з найкращих перегонів в історії Формули-1.
Утім, коли рух усе ж відновився, це все ще була їзда за машиною безпеки, і лише з 35-го кола продовжилися повноцінні перегони, коли траса знову дозволила використовувати проміжні шини, що призвело до ще однієї хвилі масових заїздів на піт-стоп.
Алонсо і Баттон, які здійснили свої зупинки з різницею в одне коло, опинилися поруч. Два досвідчених чемпіона світу, обидва з яких розуміли, що якщо зараз поступитися, потім буде дуже складно обігнати. Вони пішли до кінця, і їхні боліди зіткнулися. У підсумку розвернутий Фернандо безпорадно застряг на поребрику, а Дженсон із проколотим колесом знову вирушив до боксів.
Хоча сейфті-кар знову зібрав пелотон, британець повернувся до перегонів останнім із пілотів, що залишилися на трасі – на 21-й позиції. Він пройшов через два зіткнення, вже п'ять разів відвідав піт-лейн, а попереду залишалося менше половини дистанції. Багато хто вирішив, що про дощового генія можна вже й забути, тим паче що на перший план телеефіру вийшли зовсім інші герої.
Зоряний час забутої легенди
Повернення Міхаеля Шумахера у Формулу-1 з командою Мерседес багатьма вважається одним із найбільш спірних вчинків легендарного "Червоного Барона".
Проєкт "срібних стріл" був відверто сирим, і проблемний болід просто не міг змагатися з топ-командами, а тому колишній домінатор загубився десь у гущі середняків. Але, як було сказано вище, саме дощ був єдиним шансом семиразового чемпіона світу на гідний результат.
Під час відновлення перегонів після тривалої стоянки німець одним із перших зрозумів, що потрібно терміново переходити на проміжні шини. І це грамотне рішення допомогло йому відіграти одразу п'ять позицій.
Коли ж машина безпеки, викликана аварією Баттона й Алонсо, залишила трасу, Шумахер незабаром відіграв ще дві позиції – спочатку пройшов Марка Веббера, який припустився помилки, а потім опинився попереду Ніка Хайдфельда.
Але найяскравішим моментом за участю Міхаеля за весь сезон став епізод, коли він наздогнав Камуї Кобаясі та Феліпе Массу, які боролися один з одним – японець відчайдушно не хотів пропускати бразильця. Німець же, скориставшись цією битвою, одним махом пройшов обох суперників і вибрався на другу позицію.
А далі... Можна довго говорити про те, як ветеран перегонів відчайдушно боровся за те, щоб здобути перший за півтора року подіум, але коли всі учасники перейшли на "сухі" покришки, болід Мерседес не мав шансів проти машин топ-команд: попри героїчну оборону, фінішував Шумахер лише четвертим.
Повернення героя
"Я не знаю іншого гонщика, здатного непомітно виграти гонку", – Хельмут Марко, на той момент консультант Ред Булл, про Дженсона Баттона.
Поки камери були прикуті до подій, що відбувалися в топ-групі, крок за кроком Дженсон проривався через пелотон. І знову спрацювало його фірмове чуття на правильний момент зміни гуми – британець одним із перших вирушив у бокси та вибрався на четверту позицію.
У той момент здавалося, що Себастьян Феттель, який лідирував, пішов далеко вперед. Але аварія Ніка Хайдфельда, яка зрештою ледь не коштувала життя працівникові траси, що прибирав уламки, вкотре перезапустила перегони.
Після відходу машини безпеки до фінішу залишалося десять кіл, а четвірка лідерів виглядала так: Феттель – Шумахер – Веббер – Баттон. І ось тут-то і почалася справжня боротьба за позиції на подіумі.
Відчуваючи слабкість Мерседес на сухій трасі, Марк спробував пройти Міхаеля. Але, як говорилося вище, "Червоний Барон" ніколи не віддавав своє місце просто так. І чергова невдала атака призвела до того, що австралієць вилетів із траси та втратив позицію ще й відносно британця.
Але вічно триматися в обороні німець не зміг – спочатку Шумахера пройшов Баттон, а потім його все ж таки "домучав" і Веббер. І поки позаду точилася боротьба за третє місце, Дженсон кинувся в погоню за Себастьяном.
Драматизму всьому додав Пол ді Реста, який розбив свій болід за два кола до фінішу. Перегони, що починалися під сейфті-каром і неодноразово переривалися, погрожували й закінчитися подібним чином.
Але на відміну від нещодавньої Мексики 2025 року, на Гран-прі Канади 2011 року бригада суддів все ж таки вирішила дозволити боротьбі відбутися у природний спосіб і обмежилася лише локальним жовтим прапором.
Незважаючи на те, що на сухій трасі Макларен був вельми швидкий, підібратися до Ред Булла, який лідирував, вдалося лише на останньому колі. Здавалося, що на повноцінну атаку часу вже не вистачить. Але Феттель, який послизнувся, сам подарував Баттону перемогу.
Позиції на фініші: Баттон – Феттель – Веббер – Шумахер.
Фотофініш
Навіть після того, як перші чотири гонщики фінішували, Гран-прі Канади ще мав чим здивувати глядачів. Здавалося, що після подвійного обгону з боку Шумахера Камуї Кобаясі та Феліпе Масса все ж таки розійшлися по різних частинах траси.
Щойно асфальт став висихати, Заубер уже не міг конкурувати з іншими командами, і японець почав втрачати позиції. Однак, своєю чергою, бразилець припустився помилки, що коштувала йому зламаного переднього антикрила. І до фінального кола гонщики знову опинилися поруч.
Уже на фінішній прямій Феліпе кинувся в атаку на Камуї та випередив його буквально на кілька сантиметрів. Це була боротьба за шосте місце.
Історична спадщина
На Гран-прі Канади 2011 року Дженсон Баттон пережив дві аварії, отримав доволі безглуздий штраф і сумарно шість разів відвідав піт-лейн. Навряд чи б хтось так згадував ці перегони, якби британець не переміг. Саме підсумкове перше місце увічнило пережиті труднощі.
На той момент він уже мав чемпіонський титул 2009 року, зарекомендував себе як майстер мокрої погоди, а також відмінно проявив себе, б'ючись на рівних із напарником Льюїсом Хемілтоном, який до цього вже вважав себе одноосібним лідером Макларена.
Але щоб остаточно стати легендою, Дженсону потрібні були такі от перегони, які не лише вписали його ім'я на сторінки підручників, а й дали змогу назавжди лишитися в серцях фанатів. І навіть 15 років потому під час кожного дощового заїзду кажуть: "От був би на трасі Баттон – він би точно знав, що робити".
Щодо ж тривалості перегонів, вона склала в підсумку 4 години 4 хвилини і 39 секунд, що стало абсолютним рекордом. Але крім красивих чисел, як уже було сказано, це багатьом принесло низку проблем, а тому було ухвалено рішення про зміну правил.
Надалі відведений на заїзд час спочатку було обмежено чотирма годинами, а потім скорочено до трьох. І це десять років потому призвело до іншого прецеденту – "перегонів, яких немає" на Гран-прі Бельгії 2021 року. Утім, це вже зовсім інша історія.