Хаос після сходу Погачара, домінування Бреннана в спринтах. Підсумки першого тижня Вуельти-2026
Схід Погачара перевернув хід Вуельти-2026
Вуельта-2026 повинна була стати черговим нудним і рутинним Гран туром із повною відсутністю інтриги в боротьбі за перемогу в загальному заліку. Тадей Погачар приїхав закривати одну із останніх прогалин у своєму послужному списку, і, здавалося, зробить це без будь-яких проблем. При чому, очікувалося, що робитиме це словенець у економ-режимі, оскільки на кінцівку сезону в нього ще було безліч важливих цілей: чемпіонати світу та Європи, а також Ломбардія.
Очікування щодо економ-режиму одразу не справдилися: на безжальному 4 етапі в Андоррі Погачар атакував за 50 км до фінішу на перевалі Кольяда де Брейксаліс і в підсумку видав найдовше переможне соло за свою кар'єру на Гран турах, вигравши у найближчих переслідувачів понад 2 з половиною хвилини.
Як би там не було, Погачар виграв 3 етапи та з великою перевагою лідирував у загальному заліку Вуельти. Проте 8 етап перевернув усю гонку догори ногами. Приблизно за 30 км до фінішу прохідного рівнинного етапу Тадей впав і був змушений зійти. Для лідера UAE Emirates це перший схід з гонки з часів Льєж – Бастонь – Льєж 2023 року, коли він зламав зап'ястя. З багатоденок Погачар до цього взагалі не сходив жодного разу за кар'єру, хоча стартував на них понад 50 разів.
Заодно на позначці в 9 Гран турів перервалася погоня Погачара за рекордною серією Едді Меркса, який піднімався на подіум у 12 поспіль супербагатоденках, на старт яких виходив. Чи буде ще у словенця шанс запустити нову таку ж серію – важке запитання.
Причиною сходу Тадея став доволі великий камінець, який чомусь лежав на дорозі та потрапив під колесо словенцеві. Цікавий факт: цього року на кожному з трьох Гран турів гонщик, який їхав із 11-м стартовим номером, не дістався фінішу. На Джиро д'Італія вже на 2 етапі зійшов Санті Буйтраго з Bahrain Victorious, на Тур де Франс не пощастило Йонасу Вінгегору на 15 етапі.
Як би там не було, схід Погачара мав і матиме в подальшому просто колосальний вплив на хід гонки: раптово з'явилася боротьба не лише за 2 та 3 місця, а й за перемогу. В UAE Emirates запасного варіанту не виявилося: Жоау Алмейда таки не встиг набрати бойову форму до Вуельти та дуже швидко втратив усі шанси в загальному заліку. Сезон, про який португальцеві захочеться якомога швидше забути.
Травми, які отримав Погачар внаслідок падіння, виявилися серйозними: перелом ключиці зі зміщенням, стабільний перелом сьомого шийного хребця, струс мозку та садни. Практично гарантовано не обійдеться без операції, а це означає, що поточний сезон для Тадея завершено.
Таким чином, падіння словенця матиме колосальний вплив не лише хід Вуельти, а й на всю заключну частину сезону-2026: в боротьбі за перемоги на чемпіонатах світу та Європи, а також на Ломбардії, раптово з'явилася інтрига. Переконаний, що цілий ряд зіркових велогонщиків уже почали на ходу міняти свої плани та більш серйозно готуватися до кінцівки сезону: з'являється історичний шанс боротися за перемоги на топових гонках, які всі віддавали Погачару за замовчуванням.
Хаос у боротьбі за червону майку
Як уже було сказано вище, схід Погачара мав кардинальний вплив на подальший хід Вуельти і, в першу чергу, боротьбу за червону майку. І ми це побачили вже на 9 етапі з гірським фінішем на Альто де Айтані, який закривав програму першого тижня гонки.
Щоразу, коли у велоком'юніті заходить мова про те, що домінування Погачара чи Йонаса Вінгегора вбиває інтригу у велоспорті, у відповідь неодмінно з'являється аргумент про те, що альтернативою такому видовищному домінуванню є максимально закрита та нудна боротьба гонщиків другого ешелону. І чимала доля істини в цих словах дійсно є.
Проте 9 етап Вуельти-2026 показав, що це не завжди так, і довів, що гонки без домінатора можуть бути не лише непередбачуваними з точки зору підсумкового результату, а й видовищними. Атаки, відставання, відродження, тактична боротьба – на підйомі до Альто де Айтани було все. І така зміна жанру для світового велоспорту стала ковтком свіжого повітря.
Головним бенефіціаром сходу Погачара поки що є Енрік Мас, який пішов на перший день відпочинку в червоній майці лідера загального заліку. Після падіння словенця лідер Movistar повів себе максимально гідно: на церемонії нагородження після 8 етапу з поваги до Погачара він відмовився надягати червону майку лідера. Тим самим він повторив аналогічний красивий вчинок Едді Меркса на Тур де Франс-1971 після сходу Луїса Оканьї.
Чим би не завершилася нинішня гонка, ми вкотре змогли переконатися: Мас на Вуельті та на будь-якій іншій гонці – це два зовсім різних спортсмени. Безумовно, якщо Енрік виграє цю Вуельту, то ще не один рік його перемогу сприйматимуть як подарунок долі через схід Погачара. Проте хто заслужив скористатися цим подарунком долі, якщо не гонщик, який до цього тричі ставав віцечемпіоном та одного разу фінішував третім?
Тим більше, що до сходу Погачара Масу одного разу вдалося нав'язати словенцеві боротьбу в горах. Це трапилося на 7 етапі, головною складністю якого став перевал Пуерто ель Бартоло (остання третина підйому проходилася по гравію) з вершиною за 21 км до фінішу. В середині підйому словенець пішов у атаку, відірвався від суперників на понад 30 секунд і, здавалося, на нас чекає його чергова домінуюча сольна перемога.
У цей час Енрік Мас випав із поля зору телеоператорів: він не потрапляв у телетрансляцію, а його місце перебування не відображалося на екранній графіці. І яким же було здивування всіх, коли перед вершиною підйому Мас наздогнав Погачара та навіть обійшов його у боротьбі за гірські очки!
Після етапу генеральний директор UAE Emirates Мауро Джанетті зізнався, що такий камбек Енріка став сюрпризом і для команди, і для самого Тадея. Це явно вдарило по самолюбству Погачара, і він спробував скинути Маса на спуску. Енрік, який безліч разів проїжджав цей підйом і спуск на тренуваннях, всіляко намагався заспокоїти словенця, попереджаючи про небезпеку спуску.
В одному з віражів Тадей дійсно ледь не впав, і лише після цього облишив спроби скинути Маса, після чого впевнено виграв у нього парний спринт за перемогу. Енрік прекрасно розумів, що його шанси переспринтувати словенського гегемона мінімальні, проте все одна включався в роботу на рівнині. Лідер Movistar намагався не підпустити інших конкурентів по загальному заліку. Як здавалося тоді – в боротьбі за 2 місце, проте через два дні ми з'ясували, що це була боротьба за перемогу, і рішення Маса виявилося абсолютно вірним.
На перший день відпочинку Енрік пішов із перемогою на вершині Альто де Айтани та перевагою в 1 хвилину та 18 секунд над найближчим переслідувачем по загальному заліку. Хто ж може стати його головним суперником у боротьбі за перемогу на Вуельті? Варіантів тут декілька.
Найочевиднішим здавався Фелікс Галль. Ще до сходу Погачара австрієць разом зі своєю командою Decathlon CMA CGM займався тим же, чим і на Джиро д'Італія. Вони просіювали пелотон, намагаючись реалізувати головний (чи радше взагалі єдиний) козир Галля, індивідуальний хід у гору. Так, вони прекрасно розуміли, що Фелікс не зможе обіграти домінатора (Вінгегора на Джиро та Погачара на Вуельті), проте свідомо працювали на друге місце в генеральній класифікації.
Після сходу Погачара з'ясувалося, що аналогічним чином діяти з позиції сили в боротьбі за перемогу Галлю значно складніше, ніж у боротьбі за друге місце: немає домінатора, за чиє колесо можна зачепитися та втекти від решти суперників. А самостійно скинути інших конкурентів австрійцеві важко – бракує вибухової потужності ривка.
Завершилось усе тим, що Галль після кількох невдалих атак прогавив атаку Маса та зрештою фінішував на вершині Альто де Айтани лише четвертим, програвши 18 секунд. Здається, для перемоги на Вуельті Феліксу потрібно буде вносити якісь корективи у свою тактику.
Наразі ж найближчим переслідувачем Маса в загальному заліку є Прімож Рогліч, який на Айтані фінішував третім із відставанням у 12 секунд. На відміну від Алмейди, найгірші побоювання щодо готовності словенця до Вуельти не справдилися, і він дійсно претендує на найвищі місця в загальному заліку.
І аргументів на користь нього дійсно вистачає. По-перше – після свого зіткнення з авто наприкінці липня Прімож, імовірно, набиратиме форму по ходу гонки. По-друге – у нього в рукаві є дуже потужний козир у вигляді 32-кілометрової рівнинної розділки на 18 етапі. А всі його прямі конкуренти по загальному заліку – відверто погані майстри індивідуальної гонки. Ще тиждень тому рекордний, п'ятий титул словенця на Вуельті здавався абсолютно недосяжною мрією, проте тепер це перетворилося на цілком реалістичний сценарій.
До числа претендентів на перемогу в загальному заліку можна віднести ще одного гонщика – Оскара Онлі. Так, лідер Netcompany Ineos програє Масу доводі багато: 2 хвилини та 20 секунд. Проте пов'язане таке відставання не зі слабкістю британця, а з його тактичною помилкою: на 6 етапі він намагався зачепитися за колесо Погачара після атаки Тадея на Пуерто ель Бартоло, і загнав себе у міні-кризу, програвши на фініші 1:38 – вдвічі більше, ніж Галль і Рогліч, які пішли гору в своєму, рівному темпі.
Відігрувати Онлі потрібно чимало, проте на відміну від Галля та Маса, він їде свій перший Гран тур у сезоні, і фактор свіжості повинен бути на його боці. Так, Рогліч також пропускав і Джиро і Тур, проте у Пріможа проблеми з відновленням були навіть у найкращі роки кар'єри, тому навряд чи варто розраховувати на те, що їх не виникне зараз, у майже 37 років.
Іншим генеральщикам буде важко втрутитися навіть у боротьбу за подіум: вони і програють уже чимало, і просто виглядають слабкішими. Маттіас Ск'єлмосе розпочав Вуельту дуже непогано, проте з кожним наступним етапом виглядає все слабкішим: на два поспіль Гран тури данця не вистачає.
Річард Карапас виглядає найсильнішим із другого ешелону генеральщиків, проте, здається, межа його можливостей – 5 місце в загальному заліку та перемога на гірському етапі. Сеппу Куссу повторити трюк 2023 року та виграти Вуельту, їдучи третій Гран тур у сезоні, також не вдасться. Ще сильніше розчаровує його молодий партнер по команді Йорген Нордхаген, від якого чекали соліднішого дебюту на Гран турах.
А ось інші талановиті дебютанти залишають приємне враження. Ярно Відару не вдалося уникнути кризових днів, і тому він пішов на перший день відпочинку лише 12-м у загальному заліку. Проте у вдалі для себе дні лідер Lotto Intermache виглядає дуже гідно і, що важливо, не боїться проявляти ініціативу. З такою манерою їзди перемога на етапі цілком можлива, як і потрапляння у топ-10 загального заліку.
Наразі чільну десятку замикає інший молодий талант, Якоб Омржел. Проте в цілому він виглядає слабкіше за Відара та випереджає бельгійця у загальному заліку виключно за рахунок участі у відриві дня на 7 етапі.
Вражаючий дебют Бреннана на Гран турах
Меттью Бреннан став одним із головних відкриттів минулого сезону, зарекомендувавши себе як потенційно найкращий спринтер-універсал покоління. Проте 2026 рік складався для британця далеко не ідеально. Ні, не можна сказати, що сезон був провальним: до Вуельти він підійшов із 7 перемогами в сезоні.
Проте якість цих перемог залишала бажати кращого. Лише 1 із 7 була здобута на рівні Світового туру, та й те – на далеко не найпрестижнішій гонці, січневому Турі Даун Андер. Яскравих перфомансів на кшталт першого етапу минулорічного Туру Каталонії також не було. "Вау-ефект" після першого сезону Бреннана в професіоналах поступово змінився відчуттям певної стагнації. І тому Вуельта-2026, яка стала для Меттью дебютним Гран туром, мала дати відповідь на запитання про те, чи рухається його кар'єра у вірному напрямку.
І за підсумками першого тижня вже можна сміливо говорити про те, що у британця з Visma Lease a Bike все гаразд. На першому ж груповому етапі на Гран турах у кар'єрі він здобув перемогу, після чого повторив свій успіх на 5 етапі. При чому, перемоги ці були домінуючими та без шансів для суперників: Бреннан виграв не лише завдяки здатності терпіти рельєф, а й за рахунок найкращих швидкостей у пелотоні.
Побоювання щодо того, що Меттью буде надто тісно в одній команді з Воутом Ван Артом, також не справдилися. Обидва цілком успішно переслідують свої цілі на гонці: Бреннан виграє етапи, а бельгієць, здебільшого завдяки проміжним спринтам і відривам, впевнено рухається до завоювання зеленої майки.
На 2 етапі Ван Арт пішов у пізню атаку в невеликий пагорб перед фінішем. Ця атака могла би стати результативною, якби її не вирішив закривати особисто Тадей Погачар. Зрештою пелотон наздогнав бельгійця та словенця, після чого Бреннан виграв фінішний спринт. Ідеальний сценарій для Visma Lease a Bike: перемога на етапі та відсутність у Ван Арта відчуття того, що йому не дали шансу проявити себе.
А ось на 5 етапі бельгієць уже відпрацював виключено на Бреннана, і зробив це чудово. Воут був передостаннім розганяючим британця, і виконав свою роботу ідеально, як і Крістоф Лапорт після нього. В епоху, коли спринт став дуже хаотичним, а домінуючі поїзди на кшталт Saeco чи Fassa Bortolo залишилися в далекому минулому, побачити настільки бездоганну роботу команди на свого спринтера вдається нечасто.
Утім, надто сильно хвалити Visma Lease a Bike не варто. На 8 етапі, який був третім і останнім шансом для спринтерів на першому тижні Вуельти-2026, від тієї зразкової роботи не залишилося із сліду. Бреннан загубився у глибині пелотону, а Лапорт працював на першій позиції, перебуваючи в повній впевненості в тому, що британець у нього на колесі. У підсумку Меттью посів лише 10 місце на етапі, який сенсаційно приніс першу в кар'єрі перемогу на Гран турах Браяну Кокару.
Француз завжди вважався дуже старанним спринтером другого ешелону. Роками на Тур де Франс він заїжджав високо в спринтах, проте для того, щоби реально боротися за перемоги, банально бракувало швидкостей. Кокар справляв враження гонщика із дуже чутко помітною стелею можливостей, і навряд чи хтось вірив у те, що ось тепер, у віці 34 років, він таки здобуде омріяну перемогу на етапі Гран туру. Красива та дещо абсурдна історія.
Ну а Мадс Педерсен звання головного фаворита в боротьбі за зелену майку не виправдовує. Очевидно, що данець приїхав на Вуельту на спаді форми. При чому, 2 місце данця на 8 етапі показало, що його здатність терпіти рельєф від цього спаду форми страждає значно більше, ніж чисті спринтерські швидкості, які ніколи не були його сильною стороною. Шанси Педерсена на зелену майку видаються мінімальними, проте ймовірність того, що бодай одну перемогу на етапі Вуельти-2026 він таки зачепить, далеко не нульова.
Дещо розчаровує на першому тижні і Йорді Меус. Бельгієць, як і Бреннан, їде свій перший Гран тур у сезоні, проте фактор свіжості поки що не приніс йому перемоги на етапі. Навіть попри те, що і на 5, і на 8 етапах позиції для потенційної перемоги в нього були максимально сприятливі. Все ж для перемог на елітному рівні йому банально трохи бракує швидкостей, і це головна причина того, чому він переходить у Lidl Trek на роль не штатного спринтера, а елітного розганяючого для Джонатана Мілана.