Олійникова: У WTA роблять вигляд, що мене не існує, лякають штрафами, змушують замовчати, але мої цінності – важливіші
Українська тенісистка Олександра Олійникова на турнірі в Римі здобула свою першу перемогу на тисячнику, а також першу звитягу над представницею топ-20 світового рейтингу.
На жаль, пройти представницю Чехії, 13-ту ракетку світу Лінду Носкову не вдалося.
Крім усього, 25-річній киянці доводиться грати під постійним тиском – як світової тенісної спільноти, так і чиновників, яким не подобаються гучні заяви тенісистки про війну в Україні та російських гравчинь.
Про її дебютну перемогу та найвищому рівні, шантаж і штрафи з боку WTA, найближчі кар'єрні амбіції та очікування від Ролан Гаррос ми й поговорили з Олександрою.
– У Римі ви здобули свої перші перемоги на турнірі WTA 1000. Чи можна назвати це особливим моментом у вашій карʼєрі? і які емоції та відчуття у вас від гри на такому рівні?
– Я думаю, для мене більше значить не стільки перемога, скільки можливість виступати на цьому турнірі. Цей турнір особливий своєю атмосферою, своєю енергетикою, теплою публікою, енергетикою італійських традицій. Це все мені приносило дуже багато насолоди, якої мені бракувало у спорті останнім часом.
Я думаю, Рим – особливий, тому що це Рим, а перемоги тут – радше як маленький бонус. Я з тих людей, які люблять святкувати в спорті спорт.
– Ви грали на тлі скандалу з WTA, як цей тиск та штрафи впливають на вас? Виходити на корт за такої ситуації в моральному плані складніше, чи це навпаки загартовує і робить вас сильнішою?
– Зараз це не впливає на мене, оскільки я вирішила не коригувати власну поведінку. Вирішила бути собою і говорити те, у що вірю, робити те, що вважаю правильним.
На мене це впливало раніше – коли я намагалась домовлятись із тими, хто лише намагається мене шантажувати і залякувати, з тим, хто не готовий дати ніякого адекватного зворотного зв'язку і тим, хто через залякування намагався і намагається отримати виключно один результат – змусити мене замовчати і зламати мене.
Наразі вони роблять вигляд, що мене не існує. За цей турнір не було жодної згадки про мене в принципі. Попри те, що це була перша перемога на рівні тисячника, перша перемога проти суперниці з топ-20, я зіграла три матчі на турнірі рівня Мастерс, але згадок було нуль.
Я очікую можливих санкцій у майбутньому, але я так розумію, що вони самі не знають, як так сталось, що вони залякували мене грошима, а виявилось, що мене не лякають штрафи, і я ставлю цінності в пріоритет.
– Вас неабияк підтримують в Україні, чи відчуваєте цю підтримку?
– Я відчуваю підтримку від українських вболівальників. Для мене це дуже важливо і дуже багато означає, оскільки моєю головною мотивацією є представляти свою країну і своїх людей. Я граю для них!
– Лінда Носкова – представниця еліти, близька до топ-10. Що було найважчим у грі з нею, та чи дозволило це виявити проблемні місця у грі, над якими треба працювати?
– Для мене кожен матч – це щось нове, З кожної гри я намагаюся винести те, над чим треба працювати. Навіть після ідеальних матчів, які були виграними, я тоді думаю про те, як ось це ідеальне взяти і зробити ще кращим.
Звісно, були винесені певні висновки. А стосовно того, що було найбільш складним, я не можу сказати, оскільки зараз дуже багато для мене все ще є моментом досвіду, і це той аспект, з яким би я хотіла спочатку впоратись. Уже потім, відігравши певну кількість матчів, більше аналізувати саме проблеми моєї гри – чи то технічні, чи то тактичні.
У грі проти Носкової я бачила, як я не дограю в деяких моментах, через які я вже проходила, намагаючись зробити ще щось надзвичайно неймовірне.
Коли в мене буде більше досвіду, думаю, я зможу спокійніше витримувати свою лінію і там вже буде видніше, як би ми розходились по результату.
– Попереду Ролан Гаррос, які амбіції та очікування у вас від цих змагань?
– У мене зараз немає жодних амбіцій і стосовно результатів, і в плані проходу по турніру. Я на всі турніри приїжджаю без жодних амбіцій. Просто намагаюсь покращувати власну гру. Намагаюсь це робити щодня як на турнірах через матчі, так і на тренуваннях.
Для мене важливо насолоджуватися грою, це те, чого мені бракувало, і без чого я не бачу спорту. Для мене важливо доносити свою позицію, продовжувати говорити, і це те, на чому я зараз можу концентруватись.
Наразі говорити про результати, попри те що я на піку карʼєри, вважаю недоречним.
– Які особливі слова чи меседж ви б хотіли донести прямо зараз до українських вболівальників?
– У мене завжди один меседж, і я думаю, що для українських вболівальників – це база – потрібно постійно повторювати і нагадувати про це. А саме – необхідність підтримки Збройних сил України. Тільки завдяки їм ми зараз можемо жити у вільній країні. Без них, я розумію, що ніяких турнірів не було б, ніяких Мастерсів, принаймні в Європі.
ЗСУ зараз є єдиною справжньою опорою вільного світу.