Юлія Стародубцева: Про те, що граю з Рибакіною, дізналася зі свого інтерв'ю
Після сенсаційного переможного матчу проти Єлени Рибакіної Юлія Стародубцева ексклюзивно поспілкувалася зі спеціальним кореспондентом "Чемпіона" Ігорем Грачовим. З огляду на висоту польоту, а головне – підсумковий результат, інтерв'ю пройшло в легкій та невимушеній атмосфері.
– Головна причина, завдяки якій мені вдалося перемогти, – віра в себе, – каже Юлія. – Мені здається, в таких умовах це ледь не необхідність, коли граєш проти представниці топ-10. Тобто спочатку має бути віра, а вже потім – теніс. Без цього нічого не вийде.
– А у технічному плані?
– Використовувала свою зброю – обертання, намагалася перетримувати її крос. І ще – не переборщувати з чимось зайвим. Буває таке, коли граєш проти топ-10: намагаєшся вигадати щось екстраординарне, нехарактерне для себе. А цього якраз категорично не треба робити. У тебе є свій теніс – ось і використовуй його. Обертання, рух суперниці по корту – у мене все просто.
– Ти багато вантажила високо під праву руку – це теж була частина плану?
– У Лєни один із найкращих бекхендів у світі. Не дивно, що я зміщувала гру під її форхенд. Звісно, це було частиною плану.
– Ти відчувала, що маєш перевагу в затяжних розіграшах?
– Ти не перший, хто мені сьогодні це каже. Можливо, під час матчу я не так сильно це відчувала, але коли стільки людей про це говорять – приємно чути.
– Хочу згадати один розіграш. За рахунку 4:4, 15:15 у вирішальному сеті ти знову домінуєш у розіграші, і він мав завершуватися на твою користь. Але Рибакіна відзахищалася і виграла пойнт завдяки допомозі тросу.
– Звісно, я чітко пам'ятаю той розіграш. Відчуття – м'яко кажучи, неприємні. Таке треба забувати миттєво. Бо якщо зачепитися за жаль, почнеш себе гризти через те, що невезіння прийшло в найгірший момент. Але все одно все залишалося під контролем – вона взяла лише свою подачу.
– Я чому й акцентую на цьому епізоді: у переважній більшості випадків, та ще й в ендшпілі матчу проти топа, це завершується загальною поразкою.
– Повністю викинути з голови думку, що це був ключовий епізод, – непросто. І не знаю, чи взагалі можливо. Адже був хороший шанс зробити брейк. Але мені вдалося швидко це забути й переналаштуватися. Я взяла свою подачу, і ми зайшли в супертай-брейк.
– Ти ж не забула, що гра йде до десяти?
– Ні-ні (сміється). Хоча тренер теж думав, що забуду. Чому мене так недооцінюють? (сміється).
– У тебе не було емоційних гойдалок у цей момент?
– Абсолютно ні. Я стабільно й добре його відіграла. Швидше, вони були у суперниці.
– Ця перемога стала першою над гравчинею топ-10 і, припущу, найпам'ятнішою.
– Сто відсотків.
– А які дві перемоги вона обійшла у твоєму особистому топі?
– Хм... Поки не думала про це. Але, мабуть, так: перемоги над Калінською та Самсоновою.
– До речі, після першого кола ти просила не казати, хто далі по сітці.
– І зараз не кажи.
– Тобто ти реально досі не знаєш, хто твоя наступна суперниця?
– Ні.
– А коли ти дізналася, що гратимеш із Рибакіною?
– Та блін, із твого інтерв'ю. Мама мені його скинула. Читаю, а там наприкінці все написано (сміється). Причому того ж дня!
– І яка була реакція? Все-таки Рибакіна.
– Ну, напружилася. Тим більше, дізналася несподівано і перед сном. Що поробиш? Як є, так є – нова можливість.
– І знову зазирнула на великий корт.
– Думала, що гратимемо на Шатріє, але вийшло навіть краще – мені Сюзанн Ленглен більше подобається.
– Зафіналити хотів гастрономічною темою. З любов'ю до млинців ми вже розібралися, а ось як щодо?...
– Я чітко розумію, до чого ти ведеш, але давай скажемо так: моя трапеза тут ще не завершена.
Ігор Грачов, спеціально для "Чемпіона" з Парижа