Феноменальний Погачар, прогрес О'Коннора і рекорд Кевендіша. Підсумки сезону
Перші числа листопада – це початок міжсезоння у шосейному велоспорті. Останні штрихи у формуванні складів команд на наступний сезон, презентації маршрутів Джиро д’Італія та Тур де Франс, прощання зі спортом багатьох іменитих ветеранів. Саме час підбити підсумки довгого, насиченого і багато в чому історичного сезону.
Герої сезону
5. Яспер Філіпсен (Бельгія, Alpecin Deceuninck)
П’яте місце у цій номінації максимально дискусійне, за версією L’Equipe Яспер Філіпсен не увійшов навіть до десятки претендентів на Velo d’Or – Золотий велосипед, аналог футбольного Золотого м’яча. Так, гонщик Alpecin Deceuninck у 2024 році втратив статус беззаперечно найкращого спринтера світу, здобув "всього" три перемоги на етапах Тур де Франс та поступився Біньяму Гірмаю у боротьбі за зелену майку найкращого в очковій класифікації "Великої петлі".
Яспер Філіпсен
Проте плюси все-таки переважили. У 2024 році Філіпсен остаточно перестав бути гонщиком однієї спеціалізації та закріпився у статусі топового одноденника. Наприкінці березня бельгієць виграв свій перший Монумент – Мілан – Санремо, а у квітні вдруге поспіль фінішував другим на Париж – Рубе. 11 перемог в сезоні (2 з яких – це очкові заліки Туру Бельгії та Renewi Tour) – не вражаючий показних для спринтера топ-рівня. Проте якість цих перемог та результатів Філіпсена вцілому робить його, безумовно, одним із найкращих гонщиків сезону.
4. Прімож Рогліч (Словенія, Red Bull Bora)
Для Пріможа Рогліча 2024 рік також був дуже неоднозначним. Він змінив команду, Red Bull Bora вибудувала весь свій сезон навколо проекту під назвою "довгоочікувана перемога Рогліча на Тур де Франс", пожертвувавши заради цього амбіціями багатьох інших зіркових гонщиків і створивши напружену атмосферу в колективі.
Проект своєї мети не досягнув: Рогліч вкотре зійшов з Гран туру через падіння. При цьому, післясмаку втраченої можливості перемогти не залишилося. 12 етапів, які провів Прімож на Турі до сходу, залишили чітке розуміння: його стелею було третє місце у загальному заліку.
Прімож Рогліч
Весняна частина сезону для капітана Red Bull Bora також була невдалою. На Париж – Ніцца він лише замкнув топ-10 загального заліку, після чого в результаті кількох падінь поспіль зійшов з Туру Країни Басків.
При цьому, у 2024 році Рогліч напередодні Тур де Франс виграв Критеріум Дофіне, а у вересні вчетверте в кар’єрі став переможцем Вуельти, повторивши рекорд Роберто Ераса. Набір досягнень, який, незважаючи на всі розчарування, робить 34-річного словенця одним із героїв нинішнього сезону.
3. Матьє Ван дер Пул (Нідерланди, Alpecin Deceuninck)
Станом на квітень поточного року Матьє Ван дер Пул виглядав головним претендентом на перемогу в цій номінації. Нідерландець видав просто неймовірну весняну кампанію, блискуче виступивши на перших чотирьох Монументах сезону. На Мілан – Санремо він фінішував лише десятим, проте зробив вирішальний вклад в успіх свого партнера по команді Яспера Філіпсена.
Після цього був переможний дубль на Турі Фландрії та Париж – Рубе у веселковій майці чинного чемпіона світу, при чому, перемагав Ван дер Пул у домінуючому стилі – нехай і за відсутності свого вічного суперника, Воута Ван Арта. Завершив весняну кампанію гонщик Alpecin Deceuninck доволі неочікуваним третім місцем на Льєж – Бастонь – Льєж.
Матє Ван дер Пул
Середина сезону, включно з Тур де Франс, вийшла змазаною. 0 перемог на етапах і не завжди сумлінне виконання обов’язків головного розганяючого все того ж Філіпсена на "Великій петлі", після чого – лише 12-те місце в груповій гонці Олімпіади в Парижі, де Матьє вважали головним фаворитом.
Кінцівка сезону вийшла неоднозначною. З однієї сторони, Ван дер Пул вдруге за сезон (після третього місця на Льєж – Бастонь – Льєж) приємно вразив своїм вмінням терпіти рельєф і завоював бронзу ще більш гірської групової гонки чемпіонату світу.
Проте після цього нідерландець здивував своїм рішенням пропустити Ломбардію – той із п’ятірки Монументів, де у нього, здавалося б, найменші шанси на перемогу. 2024 рік давав Ван дер Пулу безпрецедентні шанси на "Гонці опалого листя": найкраща в кар’єрі гірська форма самого Матьє і незвично простий за рельєфом маршрут Ломбардії. Проте капітан Alpecin Deceuninck Ломбардію пропустив. Звичайно, дивлячись на космічний перфоманс Тадея Погачара, навряд чи можна говорити про те, що Ван дер Пул втратив шанс перемогти, але заїхати на подіум йому було цілком під силу.
2. Ремко Евенепул (Бельгія, Soudal Quick Step)
Результатів, яких добився Ремко Евенепул у 2024 році, у 90% випадків було би достатньо для того, щоби стати найкращим велогонщиком року, проте боротися з космічним Тадеєм Погачаром не може навіть бельгієць. У квітні капітан Soudal Quick Step зазнав складної травми в результаті падіння на Турі Країни Басків, через що пропустив кампанію арденських класик і повернувся до гонок лише у червні.
Проте, і до травми, і після неї Евенепул виглядав блискуче. На старті сезону Ремко виграв дві гонки у Португалії та став другим у загальному заліку Париж – Ніцца. Після травми був блідий виступ на Критеріумі Дофіне у процесі підготовки до Тур де Франс, проте на самій "Великій петлі" Ремко дуже приємно здивував, замкнувши топ-3 загального заліку. Досягти чогось більшого у боротьбі з такими монстрами, як Погачар та Йонас Вінгегор, напевно, було неможливо.
Ремко Евенепул
Ну а потім наступила Олімпіада в Парижі, яка стала справжнім бенефісом Евенепула. Золото в розділці було цілком і повністю заслугою самого Ремко, в той час як перемога у груповій гонці – в значній мірі й тактичним тріумфом збірної Бельгії. Поки всі пасли Воута Ван Арта, Евенепул пішов у сольну атаку та вистояв під натиском пелотону. Перший в історії абсолютний олімпійський чемпіон – унікальне досягнення. Завершив сезон гонщик Soudal Quick Step другим поспіль титулом чемпіона світу в розділці та другим місцем на Ломбардії.
Два золота на Олімпіаді, одне – на чемпіонаті світу… Блискучі результати, проте найбільше цього сезону вразив виступ Евенепула на Тур де Франс. До нинішнього сезону здібності Ремко як багатоденника на Гран тури викликали дуже багато сумнівів, навіть незважаючи на перемогу на Вуельті-2022. Проте у 2024 році бельгієць просто колосально додав як генеральщик, і хтозна, чи не здатен він зробити ще один настільки ж вагомий крок вперед наступного року. Евенепул почав займатися велоспортом дуже пізно, тому, цілком можливо, ми ще навіть близько не знаємо стелі його можливостей.
1. Тадей Погачар (Словенія, UAE Emirates)
Тут і говорити нічого. Тадей Погачар був не просто найкращим гонщиком 2024 року, а й видав один із найсильніших (якщо не найсильніший) сезон в історії велоспорту – щось схоже демонстрував лише Едді Меркс у період розквіту своєї кар’єри.
Націлившись на дубль Джиро+Тур, Погачар розвантажив першу половину сезону, і сумарно у 2024 році провів 58 гоночних днів, у яких здобув 24 перемоги – статистика, яка, здавалося, під силу тільки топовим спринтерам на кшталт Марка Кевендіша чи Алессандро Петаккі.
Тадей Погачар
Ще більше вражає не кількість, а якість цих перемог. Погачар першим з 1998 року виграв Джиро і Тур в один сезон, додав до цього групову гонку чемпіонату світу (третій в історії володар "потрійної корони"), два Монументи (Льєж – Бастонь – Льєж та Ломбардію) і один неофіційний "шостий Монумент" – Страде Б’янке на початку березня. На додачу до цього – третє місце на Мілан – Санремо, тріумф у загальному заліку Туру Каталонії з 4 перемогами на 7 етапах, успіхи на Гран-Прі Монреаля та Джиро дель Емілія.
Просто вражаючий список досягнень, і це ще навіть не враховуючи те, яким чином ці перемоги здобувались. Страде Б’янке, Льєж – Бастонь – Льєж, чемпіонат світу та Ломбардія були виграні ранніми, домінуючими сольними атаками, з якими нічого не міг зробити цілий пелотон. Джиро була виграна з перевагою в 9 хвилин і 56 секунд у загальному заліку – найбільша перевага в генеральній класифікації Гран турів за понад 40 років. На Турі Погачар демонстрував космічні Вати і бив рекорди легендарних підйомів. Важко уявити, яким чином у сучасному велоспорті при нинішньому рівні конкуренції можна видати більш вражаючий сезон. Погачар уже назавжди вписав своє ім’я в історію світового спорту, і нам пощастило мати можливість спостерігати за цим наживо.
Відкриття сезону
Ісаак Дель Торо (Мексика, UAE Emirates)
Ісаак Дель Торо – це черговий приклад топового скаутингу UAE Emirates на молодіжному рівні. Рік за роком команда Мауро Джанетті виграє боротьбу за всіх найгарячіших молодих проспектів, після цього успішно інтегруючи їх у дорослий велоспорт. Черговим у цьому списку став Ісаак дель Торо.
У 2023 році мексиканський вундеркінд в блискучому стилі став переможцем Тур де ль'Авенір – Тур де Франс для молодих, вигравши при цьому також гірський і спринтерський заліки багатоденки. Дебют на дорослому рівні також вийшов вражаючим – часу на розкачку не знадобилося. Вже у січні Дель Торо замкнув топ-3 загального заліку Туру Даун Андер, після цього були четверте місце на Тіррено – Адріатико (при чому не в капітанському статусі – Дель Торо допомагав Хуану Аюсо, який у підсумку посів друге місце).
Ісаак дель Торо
У квітні – сьоме місце на Турі Країни Басків (знову ж таки, не в капітанському статусі в UAE Emirates) і перемога на Вуельті Астурії. Вражаючий дебют у професіоналах для 20-річного гонщика, чи не так?
Друга половина сезону для Дель Торо вийшла не настільки вдалою, на дебютному Гран турі в кар’єрі, Вуельті, він не вразив, хоча після того, як всі гонщики UAE Emirates втратили шанси на найвищі місця у загальному заліку, свободу дій Ісаак мав повну. Втім, навіть незважаючи на таке закінчення, дебютний сезон для Дель Торо у професіоналах був дуже вдалим і не залишив жодних сумнівів у здатності мексиканця вирости у зірку першої величини.
Максім Ван Гілс (Бельгія, Lotto Dstny)
Максім Вал Гілс, на відміну від того ж Дель Торо, вундеркіндом ніколи не вважався – просто непоганим одноденником і не більше того. Перші ознаки прогресу 24-річний бельгієць продемонстрував ще минулого року, коли потрапив до топ-10 одразу на двох арденських класиках – Амстел Голд Рейс та Флеш Валлонь.
Проте у 2024 році, у свій четвертий сезон у професіоналах, Ван Гілс вийшов на принципово новий рівень. Третє місце на Страде Б’янке, сьоме на Мілан – Санремо, третє на Флеш Валлонь, четверте на Льєж – Бастонь – Льєж та Гран-Прі Монреаля, перемога на Ешборн – Франкфурт – далеко не повний перелік всіх досягнень гонщика Lotto Dstny у сезоні, що завершився.
Максін Ван Гілс
Міг показати високий результат Ван Гілс і у груповій гонці чемпіонату світу, проте віддав усі сили роботі на партнера по збірній Бельгії, Ремко Евенепула. В цілому Максім у 2024 році проявив себе як один із найкращих одноденників світу і одним із останніх представників такого вимираючого амплуа, як чистий панчер.
Флоріан Ліповітц (Німеччина, Red Bull Bora)
У нинішньому складі Red Bull Bora достатньо зірок, особливо серед гірників та багатоденників. Проте Флоріан Ліповітц, чиє ім’я до нинішнього сезону було мало кому відоме, у такій компанії абсолютно не загубився. Раптовий прорив 24-річного німця на топовий рівень відбувся наприкінці квітня, коли він блискуче виступив на гірських етапах Туру Романдії та піднявся на подіум загального заліку швейцарської багатоденки.
Після цього Ліповітца включили до складу Red Bull Bora на Джиро д’Італія, і починав німець дуже солідно – п’яте місце на першому гірському фініші на Сантуаріо ді Оропа. На жаль, через декілька днів Флоріан був змушений зійти з гонки через хворобу. Другий захід на Гран тур був більш вдалим – сьоме місце на Вуельті, яке підтвердило великий потенціал німця як багатоденника.
І це при тому, що Ліповітц – спортсмен, який потрапив у велоспорт багато в чому випадково. Він був перспективним біатлоністом і навіть входив до юнацької збірної Німеччини. Проте важка травма вимусила його поставити біатлонну кар’єру на паузу, відновлюватися Флоріан вирішив за допомогою велосипеда.
Флоріан Ліповітц
Німцеві це сподобалося, він заявився на декілька престижних аматорських марафонів і виступив на них вдало, отримавши запрошення від австрійської команди Tirol KTM. Три сезони там – і у Ліповітца в кишені запрошення від команди Світового туру. Неймовірний поворот кар’єри, який чимось нагадує життєвий шлях партнера Флоріана по Red Bull Bora Пріможа Рогліча. З тією тільки різницею, що словенець перейшов у велоспорт зі стрибків на лижах з трампліна у більш солідному віці.
Антоніо Тібері (Італія, Bahrain Victorious)
Антоніо Тібері великим талантом вважався здавна, у 2019 році він став чемпіоном світу серед юніорів у гонці з роздільним стартом. При цьому, італієць був не вузькоспеціалізованим роздільником, а ще й перспективним гірником та багатоденником.
Проте, на дорослому рівні у Тібері спочатку не виходило нічого, і відомий він був, перш за все, скандалом зі вбивством з вогнепальної зброї кішки високопоставленого чиновника з Сан-Марино. Через цей інцидент команда Lidl Trek спочатку відсторонила Антоніо на 20 днів, а згодом взагалі розірвала з ним контракт.
Підібрала Тібері інша команда Світового туру, Bahrain Victorious, куди італієць перейшов у червні 2023 року. І перший же повноцінний сезон у складі нової команди дозволив італійцеві нарешті почати виправдовувати всі видані в молодості аванси.
Антоніо Тібері
Восьме місце на Турі Каталонії, третє на Турі Альп – все це було лише підготовкою до Джиро д’Італія, де Антоніо замкнув топ-5 загального заліку і завоював білу майку найкращого молодого гонщика. Міг Тібері навіть сходу опинитися на подіумі, якби не кризовий день на 15-му етапі до Лівіньо.
Друга половина сезону ознаменувалась сходом з Вуельти, перемогою на Турі Люксембургу, а також невдалими спробами проявити себе в ролі одноденника на чемпіонаті світу та осінніх італійських класиках. Проте, як би там не було, в особі Тібері Італія отримала нового сильного і молодого багатоденника, якого так не вистачало після завершення кар’єри легендарного Вінченцо Нібалі.
Пабло Кастрільо (Іспанія, Kern Pharma)
У цю номінацію в основному потрапили гонщики, які найкращим чином проявили себе у першій половині сезону, а ось Пабло Кастрільо – герой його кінцівки. Безумовно, такі результати як сьоме місце в загальному заліку Туру Бургоса і п’яте на Турі Словенії говорили про непоганий потенціал 23-річного іспанця, проте ніхто не очікував від нього того, що Пабло показав на Вуельті.
На свій дебютний Гран тур Кастрільо приїхав у складі скромної проконтинентальної команди Kern Pharma, яка отримала вайлдкард, і здобув дві перемоги на гірських етапах з відриву. При чому, обігрував Кастрільо таких сильних суперників, як Павєл Сіваков, Алєксандр Власов, Марк Солер та Джонатан Нарваес. На додачу до цього Кастрільо всерйоз боровся і за горохову майку найкращого гірника, проте в підсумку замкнув у цьому заліку топ-3.
Пабло Кастрільо
Нагорода за такі вдалі виступи прийшла до Кастрільо дуже швидко – він отримав трирічний контракт від головної команди Іспанії, Movistar. За слухами, клуб Еусебіо Унсуе виграв боротьбу за Кастрільо у найбагатшої команди світу, Ineos Grenadiers. Поки що прорив іспанця на топрівень стався на дуже короткому відтинку часу, тому буде дуже цікаво поспостерігати, чи вдасться Пабло закріпитися в еліті на постійній основі.
Прогрес сезону
Номінація, яка багато в чому перекликається з попередньою. Проте тут розглянемо гонщиків, які у 2024 році зуміли здивувати незважаючи на те, що уже мали за спиною вагомий бекграунд успіхів у професійному велоспорті.
Бен О’Коннор (Австралія, Decathlon Ag2r)
Бен О’Коннор підходив до старту сезону вже у статусі гонщика, який посідав четверте місце в загальному заліку Тур де Франс, вигравав етапи на "Великій петлі" та Джиро д’Італія та успішно виступав на престижних тижневих багатоденках. Проте в цілому здібності австралійця як генеральщика на Гран тури викликали певні сумніви. Все ж, четверте місце на Турі-2021 було завойоване значною мірою за рахунок того, що Бен отримав фору в більш ніж 6 хвилин над прямими конкурентами на переможному гірському етапі до Тіня. Без цієї фори О’Коннор завершив би гонку лише в кінці топ-10 загальному заліку.
А за виключенням Туру-2021 за плечами в австралійця був лише один непоганий виступ на Гран турі – восьме місце на Вуельті-2022. Відверто кажучи, негусто, якщо співставляти з тим, наскільки високо оцінювався потенціал Бена. Проте у 2024 році О’Коннор нарешті зумів виправдати всі ті аванси, які видавалися йому як багатоденнику: четверте місце на Джиро д’Італія та друге – на Вуельті з 13 днями у червоній майці лідера.
Бен О'Коннор
Так, успіх на іспанській супербагатоденці знову здобутий багато в чому завдяки вдалій участі у відриві дня: на шостому етапі Бен отримав шість з половиною хвилин переваги над пелотоном, без якої, як і у випадку з Туром-2021, опинився би лише в кінці топ-10 підсумкового заліку. Тут можна говорити про те, що О’Коннор втратив дуже хороший шанс виграти Вуельту, проте в цілому четверте та друге місця на Гран турах в одному сезоні – блискучий результат.
Тим більше, що наприкінці вересня додався ще один вагомий успіх – срібло групової гонки на чемпіонаті світу. Австралієць провів абсолютно пасивну і обережну гонку, проте в кінці, коли пелотон уже змирився з перемогою Погачара і займався тактичними іграми в боротьбі за ще два місця на подіумі, Бен зумів втекти від суперників і завоював срібло.
Беззаперечно найкращий сезон у кар’єрі О’Коннора, наприкінці якого він покинув Decathlon Ag2r, у складі якої провів чотири роки. Наступні два сезони він проведе в австралійському проекті Jayco AlUla – максимально логічний трансфер. Там Бен замінить у статусі капітана на Гран тури Саймона Єйтса: йому будуть створені всі умови для того, щоб закріпити та розвинути всі успіхи 2024 року.
Біньям Гірмай (Еритрея, Intermarche Wanty)
В останні кілька років Біньям Гірмай вважався перспективним спринтером-універсалом, здатним боротися за перемоги на гонках з непростим рельєфом, які завершуються масовим спринтом. Ще у 2022 році еритреєць увійшов до історії велоспорту, у запеклій боротьбі з самим Матє Ван дер Пулом вигравши етап на Джиро д'Італія та ставши першим в історії темношкірим переможцем етапу Гран туру.
Втім, тоді такий гучний успіх залишився в тіні курйозної історії, яка трапилася з Гірмаєм на церемонії нагородження після фінішу. Відкриваючи пляшку з шампанським на церемонії нагородження, Біньям вистрілив корком собі в око. Сміх сміхом, а пошкодження ока виявилось досить серйозним, і єритреєць був змушений з Джиро зійти.
Біньям Гірмай
Так чи інакше, до старту 2024 року Гірмай підійшов у статусі класного спринтера-універсала на непростий рельєф, але вважалося, що у чистому, силовому рівнинному спринті він все-таки гонщик другого ешелону. Проте на Тур де Франс-2024 Біні розкрився абсолютно по-новому. Три перемоги на етапах і стабільні фініші на високих місцях принесли йому зелену майку найкращого спринтера "Великої петлі" – історичне досягнення, яке зробило Гірмая справжнім національним героєм у себе на батьківщині.
Так, дві перемоги Біні буди здобуті "з приміткою": перша – в чистому рівнинному спринті, проте йому передував великий завал, який відрізав ряд небезпечних суперників на чолі з Яспером Філіпсеном. Ще одна – на етапі з непростим рельєфом і фінішем у невеликий підйом. Проте одна перемога була здобута на рівнині в очній боротьбі з такими грандами як Воут Ван Арт і Яспер Філіпсен, ще на кількох чисто спринтерських етапах Гірмай фінішував дуже високо і довів, що і як чистий спринтер вийшов на принципово новий, елітний рівень.
Маттео Йоргенсон (США, Visma Lease a Bike)
За підсумками 2023 року Маттео Йоргенсон міг би претендувати на звання відкриття сезону, проте, оскільки багаж вагомих успіхів він заробив ще рік тому, зараз він потрапив до номінації "прогрес сезону". Американець просто блискуче провів першу половину попередньої компанії, заявивши про себе як про універсала. Йоргенсон сильно виступав як на тижневих багатоденках зі складним рельєфом, так і на фламандських класиках: восьме місце на Париж – Ніцца, друге – на Турі Романдії, третє – на Е3 Saxo Classic та дев’яте на Турі Фландрії. Гірник-багатоденник і класик на фламандські одноденки з бруківкою – вкрай незвичне поєднання.
Такі успіхи Йоргенсона у 2023 році у складі Movistar не залишилися непоміченими, і він отримав запрошення до однієї з найкращих команд світу, Visma Lease a Bike. І у першому ж сезоні в нідерландському проекті Маттео помітно додав. Перемоги на Париж – Ніцца та Дварс доор Фландерен, друге місце на Критеріумі Дофіне, п’яте на все тій же Е3 Saxo Classic. На Тур де Франс американець став восьмим у загальному заліку, при цьому виступаючи в ролі грегарі для Йонаса Вінгегора і кілька разів надавши йому неоціненну допомогу.
Маттео Йоргенсон
Єдиною відчутною невдачею для Йоргенсона стало лише 31 місце на Турі Фландрії, куди він приїхав у статусі чи не головного суперника Матьє Ван дер Пула. Маттео і вів себе у гонці як другий фаворит, намагавшись відповісти на вирішальну атаку нідерландця на Коппенберзі. Американець деякий час повисів приблизно на 10 секундах за Матьє, проте спроби підтримати темп зірки Alpecin Deceuninck виявились помилкою: Йоргенсон заліз занадто глибоко в борг своєму організму і опинився у глибокій кризі.
Проте в цілому Йоргенсон провів блискучий сезон, який закріпив його в статусі зірки світового велоспорту першої величини. Потрапляння до десятки претендентів на Золотий велосипед – найкраща тому ілюстрація.
Розчарування
Сепп Кусс (США, Visma Lease a Bike)
Після феноменальних успіхів зразка минулого року (перемоги на всіх Гран турах трьома різними гонщиками) у сезоні-2024 для Visma Lease a Bike наступила своєрідна гіперкомпенсація. Команду переслідувало просто неймовірне невезіння: величезна кількість падінь, травм та хвороб гонщиків нідерландського проекту, в тому числі зірок першої величини.
Проте ті ж Йонас Вінгегор чи Воут Ван Арт, навіть незважаючи на всі травми, зуміли добитися вагомих успіхів. А ось у Сеппа Кусса не вийшло нічого. Всю першу половину сезону він був блідою тінню самого себе, на початку літа до цього всього додалися ще й проблеми зі здоров’ям, через які американця не взяли до складу команди на Тур де Франс.
Сепп Кусс
Проте головним завданням Кусса на сезон був захист титулу чемпіона Вуельти. Перемога на Турі Бургоса на початку серпня, незважаючи на доволі скромне поле суперників, виглядала симптом повернення старого-доброго Сеппа, проте на самому іспанському Гран турі не вдалося нічого. Лише 14 місце у загальному заліку, жодного яскравого виступу на окремих етапах – провальний підсумок головної гонки провального сезону. 2024 – рік, про який Кусс точно захоче якомога швидше забути.
Хуан Аюсо (Іспанія, UAE Emirates)
Хуан Аюсо вже не один рік вважається одним із головних талантів світового велоспорту, проте перетворитися на реальну зірку першої величини йому все ніяк не вдається. У 2022 році він блискуче дебютував на Гран турах, посівши третє місце на Вуельті незважаючи на те, що доїжджав іспанець гонку з коронавірусом.
В подальшому прогресу не було: у 2023 році – четверте місце на Вуельті без будь-яких шансів нав’язати реальну боротьбу за перемогу трійці з Visma Lease a Bike. Все це супроводжувалося відчутним прогресом Аюсо в розділці, проте повною стагнацією як гірника.
Хуан Аюсо
2024 рік Хуан розпочав дуже солідно: друге місце у загальному заліку Тіррено – Адріатико, перемога в Турі Країни Басків та п’яте місце на Турі Романдії. Проте влітку почалися проблеми. З Критеріума Дофіне іспанець зійшов, з дебютного Тур де Франс – також. Все це супроводжувалося інсайдерськими зливами про те, що у Аюсо жахливий характер, він заздрить Погачару і відмовляється працювати на нього, коли їх ставлять на одну гонку, видумуючи причини для сходу з дистанції.
На "Великій петлі" саме так і сталося, і подальші події лише доводили, що всі ці інсайди про конфліктність Хуана мають під собою дуже вагоме підґрунтя. Керівництво UAE Emirates, по суті, публічно критикувало іспанця за погану форму і недвозначно натякало на те, що з Туру він зійшов за власної волі. А відмова включати Аюсо до складу команди на Вуельту була красномовнішою за будь-які слова.
Припинення співпраці між гонщиком та командою наприкінці сезону здавалося логічним завершенням цього конфлікту, тим більше, що бажаючих підписати іспанця було більш ніж достатньо. Проте Хуан на 2025 рік залишається UAE Emirates – попри всі проблеми, такий талант втрачати не захотіли. Йому пообіцяли, що розводитимуть з Погачаром по різних гонках і, очевидно, дадуть капітанський статус на Джиро д’Італія.
Наступний сезон буде моментом істини для Аюсо. В тому, що він – величезний талант, сумнівів немає жодних, проте у 2024 році він дуже розчарував – і як гонщик, і як людина. Іспанцеві точно є що доводити і за що реабілітовуватись.
Фабіо Якобсен (Нідерланди, DSM Firmenich)
У 2024 році, напевно, не було жодного велогонщика з більш-менш зірковим статусом, хто виглядав би настільки ж ганебно, як Фабіо Якобсен. Нідерландський спринтер ще кілька років тому вважався одним із найкращих у світі в своєму ремеслі, проте за останні два роки дуже різко деградував. Невдачі минулого сезону вимусили Soudal Quick Step позбавитися Фабіо, а відхід з проекту Патріка Лефевра не пішов на користь, напевно, ще жодному спринтеру.
Якобсен підписав контракт з DSM Firmenich, і у 2024 році, здається, досягнув дна у своїй кар’єрі. Ні максимальних швидкостей, ні вибору позиції – у Фабіо були тотальні проблеми з усіма складовими успіху в спринті. Та що там говорити: йому не вистачало навіть банальної базової фізичної підготовки, щоб терпіти хоч мінімальні складнощі рельєфу – нідерландець випадав з пелотону навіть на найпростіших пагорбах у той момент, коли темп в основній групі був далеким від максимального.
Фабіо Якобсен
Кінцівка сезону давала Якобсену можливість хоча б частково реабілітуватись за провальний сезон на Турі Гуансі – напевно, найслабкішій за складом учасників гонці Світового туру. Проте навіть там він виявився абсолютно неконкурентоздатним. Безумовно, всі ми пам’ятаємо жахливе падіння Якобсена на Турі Польщі 2020 року та всі його надзвичайно складні наслідки, проте неможливо вічно виправдовувати провали Фабіо виключно тим інцидентом. Кар’єра 28-річного нідерландця явно звернула кудись не туди, і поки що абсолютно не зрозуміло, за рахунок чого гонщик DSM Firmenich планує вибиратися з цієї ями.
Кіан Уйтдебрукс (Бельгія, Visma Lease a Bike)
Минулого року Кіан Уйтдебрукс перейшов у професіонали як один із головних молодих талантів і чинний переможець Тур де ль’Авенір – Тур де Франс для молодих. Перший сезон на дорослому рівні для бельгійця виявився досить вдалим. Уйтдебрукс не виблискував яскравими перфомансами, проте був дуже стабільним і фінішував у топ-10 кожної багатоденки Світового туру, в якій брав участь: 9 місце на Турі Каталонії, 6 на Турі Романдії, 7 на Турі Швейцарії і 8 – на Вуельті, дебютному Гран турі в кар’єрі.
Наприкінці сезону Уйтдебрукс перейшов з Bora Hansgrohe до Visma Lease a Bike: бельгійському таланту не обіцяли у німецькому проекті достатньої свободи дій, тай у колектив скромний і тихий хлопець не вписався. Трансфер до Visma Lease a Bike, здавалося, мав би дати лише новий поштовх кар’єрі Кіана, проте вийшло все рівно навпаки.
Кіан Уйтдебрукс
Хоча розпочав сезон він непогано: 5 місце на іспанській багатоденці Гран Каміньо і 7 – на Тіррено – Адріатико. Проте далі почалися проблеми. Для початку – схід з Туру Каталонії. Visma Lease a Bike розглядала Уйтдебрукса як капітана на Джиро д’Італія, розпочинав бельгієць непогано, йшов у топ-5 загального заліку, проте був вимушений зійти після 10 етапу через хворобу.
Друга половина сезону давала можливість реабілітуватися за образливу невдачу на "Корса роза", проте вийшло все рівно навпаки: провали на Турі Швейцарії та Турі Бургоса (35 і 26 місця в генеральній класифікації) і дуже невдалий виступ на Вуельті. Там Уйтдебрукс, як і на Джиро, зійшов на другому тижні, проте з самого початку втратив усі шанси у загальному заліку і проводив абсолютно безлику гонку. Провальний сезон для Кіана, проте, звичайно, ставити хрест на такому таланті у віці всього 21 року ніхто не збирається.
Саймон Єйтс (Велика Британія, Jayco AlUla)
Саймон Єйтс завжди був гонщиком непередбачуваним, нестабільним, проте його величезний потенціал сумніву ніколи не підлягав. Британець міг два з половиною тижні домінувати на Джиро д’Італія і за один кризовий день випасти зразу за межі топ-15 загального заліку, міг і вигравав гонки рівня Вуельти та Тіррено – Адріатико. Проте важливих гонок, у яких він просто не потрапляв у форму і з самого початку втрачав усі шанси, було більш ніж достатньо.
2024 рік, таке враження, був для нього суцільним промахом з форми. Так, починалось все непогано: 7 місце на австралійському Турі Даун Андер у січні та перемога на Турі АльУла в Саудівській Аравії у лютому. Проте, щойно світовий пелотон повернувся до Європи, все пішло шкереберть.
Сайтон Єйтс
Провали на Турі Каталонії та Льєж – Бастонь – Льєж, лише 11 місце на Турі Романдії – результати невдалі, проте головною метою сезону був Тур де Франс. Але і на "Великій петлі" не вийшло нічого. Уже на першому гірському етапі Єйтс програв 4 хвилини, і в подальшому виправити ситуацію не зумів. 12 місце у загальному заліку і лише декілька непоганих виступів на етапах з відриву – занадто слабко як для гонщика з потенціалом переможця Гран туру. Не вдалося виправитися і наприкінці сезону: єдиний проблиск – 5 місце на Джиро дель Емілія.
Провальний сезон, наприкінці якого Єйтс покинув Jayco AlUla – команду, в складі якої він провів усю свою 11-річну кар’єру у професіоналах. 32-річний британець переходить до Visma Lease a Bike: чудовий шанс перезапустити кар’єру, навіть незважаючи на те, що повної свободи дій не буде. Його менш успішному брату, Адаму, перехід до UAE Emiarates, допоміг вийти на найкращий рівень у кар’єрі, цілком можливий аналогічний сценарій і для Саймона.
Команда сезону
Decathlon Ag2r La Mondial (Франція)
Decathlon Ag2r, звісно, не була найкращою командою світу 2024 року, проте стала клубом, який найбільш помітно спрогресував та був найефективнішим за співвідношенням бюджет/результати. Про успіхи Бена О’Коннора уже написано вище, проте він був далеко не єдиним гонщиком проекту Венсана Лавеню, хто у 2024 році помітно додав.
Особливо яскравою була перша половину сезону. Французький колектив блискуче виступив на Джиро д’Італія. Мова йде не лише про четверте місця О’Коннора у загальному заліку, а й про дві перемоги на етапах у виконанні Валентена Паре-Пентра і Андреа Вендраме. Перший взагалі проявив себе як чудовий гірник, і, разом зі своїм старшим братом Орельєном, був дуже важливим помічником для О’Коннора в його боротьбі за генеральну класифікацію.
Успіхи 23-річного Валентена на Джиро були точно невипадковими: ще у квітні на Тур Альп, який вважається генеральною репетицією "Корса роза", він фінішував четвертим у загальному заліку в дуже солідній компанії.
Класний сезон провів і Бенуа Конефруа: у першій половині кампанії він назбирав чимало перемог на другорядних французьких гонках, замкнув топ-6 на Страде Б’янке та виграв Флеш Брабансонн. Додали молоді Алекс Боден та Поль Лапейра. Другий також чимало перемагав на скромних домашніх гонках, замкнув топ-5 на Амстел Голд Рейс, виграв етап Туру Країни Басків і став чемпіоном Франції в груповій гонці.
Більш досвідчений Доріан Годон виграв два етапи та спринтерський залік Туру Романдії, фінішував восьмим на Флеш Валлонь. У травні на деякий час відродився навіть колись зірковий спринтер Сем Беннетт, який виграв 4 з 6 етапів, загальний і спринтерський заліки Туру Дюнкерка.
Втім, були і розчарування. Віктор Лафей переходив з Cofidis у статусі одного з головних відкриттів Тур де Франс-2023, проте всю першу половину сезону пропустив через травму. Після повернення Віктор також не вразив: блідо проїхав Тур Бургоса та Вуельту, і запам’ятався хіба що четвертим місцем на Турі Гуансі. Більшого чекали і від Фелікса Галля, який влітку 2023 року запалював у горах на Турі Швейцарії та Тур де Франс. Проте цього сезону австрієць був лише блідою тінню самого себе.
Втім, успіхів та приємних сюрпризів було набагато більше, ніж розчарувань. Як і у футболі, коли небагата команда раптово вистрілює, на неї зразу налітають більш фінансово могутні топ-клуби і розтягують найяскравіших виконавців. Так сталося і з Decathlon Ag2r La Mondial: Бен О’Коннор перейшов до Jayco AlUla, Валентена Паре-Пентра ще у травні переманив до себе на наступний сезон Soudal Quick Step. Невизначеним залишається майбутнє Бодена.
Втім, заміну їм проект Венсана Лавеню підписав біль ніж гідну: зірковий швейцарський роздільник Штефан Біссеггер, талановитий норвежець Йоханнес Стауне-Міттет, з молодіжної академії до першої команди підніметься місцевий суперталант Поль Сейшас, який у вересні став чемпіоном світу серед юніорів у розділці. За Decathlon Ag2r La Mondial точно буде цікаво поспостерігати і наступного року.
Рекорд сезону
Рекорди та історичні досягнення у 2024 році встановлював не лише Тадей Погачар, а і Марк Кевендіш. Два роки тому він покидав Quick Step в статусі збитого льотчика: жодна топова команда не була зацікавлена у послугах легендарного британця, ніхто не розумів, навіщо він продовжує свою кар’єру. Але розумів це сам Марк: він ділив рекорд Тур де Франс за кількістю перемог на етапах з Едді Мерксом (по 34), і продовжував іти за своєю мрією про 35-ту перемогу.
Підібрала Кевендіша Астана – одна із найбідніших команд Світового туру, у складі якої після завершення кар’єри Вінченцо Нібалі зірок не залишилось взагалі. За віру в себе великий британець відплатив сповна. На Джиро-2023 він не вражав, як і в цілому по сезону, проте на заключному етапі в Римі сталося справжнє диво, Марк раптово знову знайшов швидкості та вміння боротися в позиційному хаосі і здобув перемогу, яка дала віру в те, що побиття рекорду Меркса – не така вже й утопія. Сам британець чітко заявив: це його останній сезон у кар’єрі, і шанс перевершити легендарного "Каннібала" у нього лише один.
На Турі все теж починалося не дуже оптимістично. Чисті швидкості були наче й непогані, проте якість розвозу Астани, яка ніколи не була спринтерською командою, залишала бажати кращою: щоразу спринт доводилось розпочинати з глибини. Так було і на сьомому етапі, проте того разу Кевендіш вирішив починати фінішний спурт досить рано, і ледь не застав суперників зненацька: випередити легенду зумів лише Яспер Філіпсен.
Сьомий етап вселив у багатотисячну армію фанатів Марка вірю в те, що він ще може перемагати на "Великій петлі", проте вже наступного дня наступив шок: падіння, перелом ключиці, схід з прощального Туру зі сльозами на очках…
Але Кевендіш не хотів завершувати кар’єру ось так, і вдруге в житті відклав вихід на пенсію: він продовжував вірити в свою мрію. Повірила в нього й Астана, яка дала контракт ще на рік і підписала зіркового розганяючого Мікаеля Моркова.
Спочатку це знову виглядало безнадійно: Марк виглядав відверто слабко на усіх гонках топ-рівня. Проте на п’ятому етапі Тур де Франс історична подія таки сталася. Кевендіш, який протягом всієї кар’єри був спринтером жорстким і агресивним, на фінішній прямій здійснив різкий маневр вліво на межі фолу. Проте судді його за це не покарали. Просто не посміли скасувати історичну подію.
Подальший розвиток Туру-2024 показав, що вцілому Марк був готовий досить слабко. Він навіть не міг взяти участь у боротьбі за перемогу, і, окрім тріумфального дня, жодного разу не піднявся вище за 17 місце на фінішу. У Кева був лише один шанс, і він витиснув з нього максимум. Історія переписана.
Здавалося б, найбільш слушний момент для того, щоб піти на пенсію? Хтозна. Кевендіш досі офіційно не оголосив про завершення кар’єри, а інсайдери пишуть про те, що британець може залишитись ще на рік. Хоче це, як на мене, буде вже зайвим. Навряд чи Марк ще здатен на великі звершення, а кращого момент для завершення кар’єри просто не придумаєш.
Гонка сезону
Тур де Франс, 11-й етап, Ево-ле-Бен – Ле Ліоран, 211 км, горбистий етап
Тадей Погачар у 2024 році подарував немало яскравих і селективних гонок, проте всі вони були "в одні ворота". Спочатку здавалося, що таким буде й 11 етап Тур де Франс. Незважаючи на те, що маршрут не був високогірним, з самого початку були очевидними наміри UAE Emirates розвалити пелотон і влаштувати судний день для суперників свого капітана.
І спочатку здавалося, що все йде за планом. Погачар пішов у атаку перед вершиною перевалу Па де Пейроль і зумів скинути всіх суперників. Найближчими переслідувачами були Йонас Вінгегор і Прімож Рогліч. Данець певний час посидів на колесі у капітана Red Bull Bora, після чого пішов у контратаку і спробував перекластися до Погачара.
Спершу – невдало. До вершини Па де Пейроль Вінгегор відіграв приблизно половину з 15-секундного відставання від Погачара, проте не вистачило дистанції підйому. Оскільки попереду на гонщиків чекав спуск, а у цій вправі Йонас набагато слабший за свого суперника, довелося повернутися до Рогліча і знову об’єднати свої зусилля.
Втім, як тільки розпочався наступний підйом на Коль де Перту, капітан Visma Lease a Bike повторно скинув одного словенця і кинувся в погоню за іншим. Цього разу – вдало: Вінгегор відіграв 20 секунд відставання і перед вершиною і таки переклався до Погачара.
Дуелянти разом їхали до фінішу, і у спринті беззаперечним фаворитом вважався словенець. Проте сенсаційно Вінгегор зумів обіграти свого вічного суперника і виграти етап! Тут варто також пам’ятати контекст Туру на той момент. Так, Погачар наніс відчутний удар по свої суперниках на Коль ду Галіб’є, проте всі його космічні перфоманси в Піренеях і Альпах були ще попереду, а на той момент підсумок його дуелі з Вінгегором ще здавалась зовсім не очевидною, особливо враховуючи, що Йонас приїхав на Тур після важкої травми, і, як очікувалось, буде набирати форму по ходу гонки.
11 етап з горами середньої складності та довжини був цілком і повністю територією більш різкого та вибухового словенця, і поразка від головного суперника здавалась доволі болісним ударом під дих, після якого капітан Visma Lease a Bike ненадовго навіть повернув собі статус фаворита №1. Подальші події на Турі показали, що цей етап був лише епізодом, який дуже помітно вибивався із загальної картини. Проте в цей день Погачар був максимально націлений на перемогу та знищення суперників, поклав на це зусилля всієї команди, і в підсумку залишився без перемоги. Таке у 2024 році траплялося дуже нечасто.