Повторив досягнення Футабаями та наблизився до рангу йокозуна: чим запам'ятався тріумфальний для Аонішікі Hatsu Basho 2026
Січневий Hatsu basho 2026 у Токіо проходив з 11 по 25 січня та завершився черговим тріумфом українця – озекі Аонішікі Арата (Данила Явгусишина), який виграв другий імператорський турнір поспіль.
"Чемпіон" згадає всі ключові події цього без перебільшення надзвичайного башо.
Післясвятковий хаос
Січневий турнір за Кубок Імператора можна охарактеризувати як справжній післясвятковий хаос. Хоч у сумо і немає класичного міжсезоння – всі турніри мають однакові перерви, – початок нового року традиційно стає часом підбиття підсумків і формування нових амбіцій.
Одні рікіші в інтерв'ю говорили про боротьбу за підвищення в банзуке (рейтингу), інші ж оголошували свої останні походи за чемпіонством. Для Данила Явгусишина цей турнір став першим у статусі озекі – підвищення він отримав після перемоги на Kyushu Basho 2025 у листопаді.
Чемпіонська гонка
Після першого тижня лідерство захопили секіваке Кірішіма та Маегашіра-12 Абі. Проте ближче до завершення турніру їх наздогнали Маегашіра-4 Атаміфуджі та озекі Аонішікі.
Доволі близько до лідерів упродовж більшої частини башо тримався й інший українець – Сергій Соколовський (Шіші). Він навіть зумів перемогти борця високого рангу – комусубі Охо, що стало однією з приємних несподіванок турніру.
Йокозуни ж цього разу зібрали чимало поразок і фактично не впливали на чемпіонську боротьбу.
Давид проти Голіафа
За день до фіналу склалася надзвичайно напружена ситуація.
Двоє лідерів – Аонішікі та Атаміфуджі – мали рахунок 11-3. Позаду з результатом 10-4 чатували одразу чотири рікіші: йокозуна Оносато, секіваке Кірішіма, Маегашіра-12 Абі та Маегашіра-16 Ошоума.
У разі поразки обох лідерів можливим був плейоф одразу за участі п'яти борців. Подібні ситуації вже траплялися в історії: зокрема у 2020 році Хошорю потрапив у плейоф на шістьох у дивізіоні джюрьо, де після п'яти додаткових поєдинків переможцем став Мейсей.
Проте сценарій масового плейофу не реалізувався. Атаміфуджі переміг Ошоуму, а Аонішікі вкотре за кар'єру здолав свого колегу-озекі Котозакуру. Таким чином обидва завершили основну програму з однаковим рахунком 12-3.
Попри те, що Данило вже перемагав Атаміфуджі на цьому башо, особисті зустрічі не враховуються при визначенні чемпіона. Тож одразу після завершення основних боїв відбувся вирішальний матч плейоф.
Атаміфуджі мав значну фізичну перевагу: він був на 5 сантиметрів вищий (187 проти 182) і на 45 кілограмів важчий (195 проти 140). У певні моменти це дійсно нагадувало біблійний сюжет про Давида та Голіафа. До того ж японець мав більше часу на відновлення, адже свій поєдинок проводив раніше.
Тачі-ай був надзвичайно потужним: Аонішікі відкинуло майже до краю дохйо, і Атаміфуджі ледь не витиснув його за межі рингу. Та українець провів блискучу контратаку – захопив суперника за шию і повалив велетня на землю, здобувши вирішальну перемогу.
Українець за крок до вершини сумо
Це лише другий випадок в історії сумо, коли рікіші, який виграв юшо в ранзі секіваке, після підвищення до озекі одразу ж перемагає і на наступному турнірі. Вперше таке досягнення у 1937 році оформив 35-й йокозуна Футабаяма.
Також Терунофуджі свого часу вигравав два турніри поспіль після підвищення, проте він уже мав досвід виступів у статусі озекі й фактично повертався після важкої травми.
Одразу після фіналу почали з'являтися запитання: чи може Данило розраховувати на ще одне історичне підвищення вже зараз? Однак практика показує, що для цього зазвичай необхідні дві перемоги (або еквівалентні їм результати: показники 14-1, 13-2 і джун-юшо (друге місце на турнірі –) саме в ранзі озекі.
Шлях Терунофуджі є показовим: після перемоги як секіваке він виграв і наступний турнір, але асоціації знадобився ще один переконливий результат, щоб ухвалити рішення про підвищення.
Оносато, наприклад, знадобилось 4 турніри в озекі, щоб стати йокозуною.
А Хошорю цілих девʼять.
Данилу лише 21 рік, і навіть щодо надання йому рангу озекі існували дискусії – чи не зарано. Тож навряд чи в цьому випадку будуть робити винятки. Втім, уся кар'єра вінничанина ще попереду.
Нам залишається лише вболівати за українців у сумо та насолоджуватися їхніми перемогами.
Камінь, ножиці, папір
Обидва йокозуни підійшли до турніру з очевидними травмами. Хошорю мав частковий розрив меніска, що потребує мінімальних навантажень і відсутності різких скручувань коліна. Оносато ж вивихнув плече наприкінці листопадового турніру й був суттєво обмежений у своїх діях.
Активно обговорювалася можливість їхньої відмови від участі – йокозуни мають право пропускати турніри без ризику пониження в ранзі. Проте, ймовірно, на рішення обох вплинули новини про візит Імператора Японії та публічні заяви окремих членів Асоціації сумо.
Хоч турніри й носять назву Кубка Імператора, сам Імператор рідко відвідує змагання. Минулої неділі він завітав до Ryōgoku Kokugikan уперше з січня 2020 року. Хоч візит і затримався майже на годину, Імператор встиг побачити ключові поєдинки вечора.
Напруга відчувалася і на дохйо: результати матчів часто були несподіваними, а фаворити поступалися явним андердогам. Травми відчутно заважали йокозунам. Якщо Хошорю загалом виглядав конкурентно, то Оносато майже весь турнір боровся з болем у плечі, що було помітно навіть у його початкових зіткненнях.
Останній поєдинок основної програми – між двома йокозунами – мав радше символічний характер. Хошорю здобув перемогу в матчі честі, і обидва завершили турнір з рахунком 10-5 – результатом украй нетиповим для борців найвищого рангу, які зазвичай повинні домінувати на дохйо.
А ось щодо особистих зустрічей, то склалась надзвичайно цікава ситуація.
Оносато домінує над Аонішікі (4-0 в очних зустрічах), Аонішікі домінує над Хошорю (5-0), а Хошорю переміг вже 8 раз Оносато і тільки 1 раз програв. Така собі ситуація камінь-ножиці-папір є дуже нестандартною для сумо, та безперечно є вже важливою частиною новітньої історії сумо. З огляду, що Оносато 25 років, Хошорю – 26, Аонішікі – 21, це може стати легендарним протистоянням на роки.
Шіші – сила проти техніки
Сергій Шіші та Данило Аонішікі — це два абсолютно різні полюси сучасного сумо.
Шіші більше нагадує класичного європейського рікіші: великий, фізично потужний, з високим центром ваги. У поєдинках він переважно покладається на міць і тиск, а не на витончену техніку.
Аонішікі, навпаки, компенсує різницю в габаритах технікою. Його арсенал – це елементи боротьби й дзюдо, холодна голова, зібраність і відсутність хаотичних рухів.
Особливо приємно, що обидва підходи дали результат саме на січневому башо.
Після десяти днів турніру Сергій перебував у групі лідерів з рахунком 8-2, поступившись лише колишньому озекі Асаноямі та Ошоумі, який боровся за чемпіонство до останнього дня.
У вирішальні дні суперники були значно досвідченішими, і Шіші завершив башо з підсумковим результатом 9-6. Цей показник дозволить йому піднятися на кілька позицій у майбутньому банзуке.
Сергій помітно скинув вагу та суттєво покращив свої сумо-навички. А з додатковим досвідом з'являються й нові перспективи – тож залишається лише вболівати за його подальший підйом у рейтингу.
Чому Енхо не Енхофуджі?
31-річний Енхо — один із найвпізнаваніших рікіші сучасності, який вирізняється своїми габаритами: 169 см зросту та близько 99 кг ваги. Саме він став символом боротьби "малого проти велетнів" у сучасному сумо.
Нині Енхо представляє стайню Isegahama stable, куди він перейшов разом з іншими борцями після замороження діяльності Miyagino stable. Примітно, що Енхо – єдиний, хто не змінив свою шикону на більш відповідну новій стайні, на відміну, наприклад, від Хакунофуджі (Хакуохо). І це навряд чи випадковість.
Раніше Енхо стабільно виступав у макуучі (найсильніший дивізіон) та джурьо (другий за силою), але серія важких травм змусила його починати повернення фактично з самого дна бандзуке. Січневий турнір він розпочинав у ранзі макушита 11.
Після шести днів Енхо мав ідеальний результат 6-0 та боровся за юшьо з Ms54 Нобехарою. Уже перед поєдинком стало зрозуміло, що все не так просто: ліву щиколотку рікіші було дуже щільно перебинтовано, що явно вказувало на чергову травму.
Свій вирішальний матч Енхо програв. Після сутички він кілька секунд лежав на дохйо із заплющеними очима. Його ояката – колишній йокозуна Терунофуджі – навіть запитав, чи все з ним гаразд. Відповідь була короткою: "Так".
Та очевидно, що мова йшла не лише про фізичний біль.
Енхо продовжує боротися не тільки за повернення в топдивізіони. Йому бракує лише кількох турнірів, аби виконати вимоги для отримання toshiyori-kabu — статусу старійшини Асоціації сумо.
Старійшини займають офіційні місця в Асоціації та можуть стати оякатами, тобто тренерами. Враховуючи, що стайня Міягіно наразі перебуває на паузі після скандалу з "внутрішніми дисциплінарними порушеннями", Енхо дуже зацікавлений у тому, щоб у майбутньому отримати її в спадок. Саме цим багато хто пояснює й те, що він не відмовився від своєї історичної шикони.
За результату 7-0 Енхо гарантовано отримав би підвищення. Рахунок 6-1, найімовірніше, змусить його чекати ще щонайменше один турнір, аби зробити вирішальний крок.
Після бою він сказав:
"Я був сфокусований. Так багато людей підтримували мене — завдяки їм я сьогодні вийшов на дохйо. Оплески дали мені заряд".
Енхо запевнив, що думками вже в березневому башо:
"Це ще не кінець", — наголосив сумоїст.
Мисливці за головами
Йошинофуджі та Хакунофуджі повністю підтвердили своє прізвисько, зібравши вже 7 кінбоші (перемоги над йокозунами, коли сумоїст має ранг маегашира) на двох.
Що цікаво, Йошинофуджі здобув дві золоті зірки за перемоги над йокозунами, але водночас ледь вирвав качі-коші (позитивний рахунок перемог-поразок. 8-7, 9-6 і краще) в останній день турніру. Підсумок – 8-7 та спеціальний приз Шукун-шо за надзвичайний виступ.
Хакунофуджі ж узагалі знявся з турніру через травму на 13-й день, однак до цього встиг перемогти Оносато та оформити кінбоші вже в четвертому турнірі поспіль.
Якщо вони й надалі поєднуватимуть перемоги над йокозунами з посередніми турнірними результатами, то матимуть шанс наблизитися до показника Акіношими, який у 1980–1990-х роках зібрав 16 кінбоші.
Переможці
- Макуучі (Makuuchi) – Aonishiki West Ōzeki, стайня Ajigawa — 12-3
- Джурьо (Jūryō) – Wakanosho East Jūryō #11, стайня Tokiwayama – 12-3
- Макушита (Makushita) – Nobehara East Makushita #54, стайня Futagoyama – 7-0
- Санданме (Sandanme) – Hananofuji East Sandanme #23, стайня Isegahama – 7-0
- Джонідан (Jonidan) – Koseiryu West Jonidan #3, стайня Otowayama – 7-0
- Джонокучі (Jonokuchi) – Asahifuji East Jonokuchi #19, стайня Isegahama – 7-0
Цікаві моменти з нагородження
Окремих лайків і посмішок заслуговує радість колег і помічників Данила по стайні.
Реакція колег які дивилися виріашльний бій у відеокімнаті:
Асистент українця, в якого значно нижче звання в сумо, зустрічає Данила після його тріумфу:
Українець дякує глядачам "Ryogoku Kokugikan Sumo Arena":
Загалом він отримав не лише Кубок Імператора та Кубок Прем'єр-міністра, а й купу призів від спонсорів. Зокрема, кілька з них свою промову завершували українським словом: "Вітаю!".
Наступний турнір відбудеться 8-22 березня в EDION Arena Osaka. Банзуке буде представлене 24 лютого. На все добре та до наступного турніру!
