Дар'я Мошинська: Присутність росіян на змаганнях дратує
Українська школа артистичного плавання – одна з найкращих у світі. Вітчизняні майстрині-синхроністки регулярно приносять Україні медалі на турнірах найвищого ґатунку.
Як наслідок, одне покоління змінюється іншим.
Дар'я Мошинська – юна зірочка світового артистичного плавання – у 2022-му стала наймолодшою чемпіонкою світу у водних видах спорту в історії України, а у 2025-му – уже тричі побувала на подіумах етапів Кубку світу, як у дуеті, так і в соло-програмі.
Ми поговорили з 17-річною харків'янкою про:
- перспективи на Олімпійські ігри 2028 року, що прийме американський Лос-Анджелес;
- з ким із партнерок виступати найкомфортніше;
- які елементи треба покращувати, щоб конкурувати з елітою;
- її рідне місто;
- обстріли домашнього басейну;
- ставлення до росіян під час змагань;
- та бабусю, біля будинку якої стався приліт російської ракети.
– Дар'є, ви виграли усі три медалі цьогорічного Кубку світу в складі збірної України, при цьому завоювали "срібло" в турнірі солісток. Щось особливе відчули в день фіналу?
– Особливого в день фіналу нічого не відчувалося, чесно. Сильно нервувала, позаяк це був мій перший досвід у сольній програмі на рівні дорослого старту.
– З німкенею Кларою Блеєр вас розділили майже 4 бали. Реально було боротися за золото? Чого не вистачило?
– У Клари вже досить багато досвіду виступати в соло, у неї складніша програма. Мені ще потрібно працювати над емоціями, тією ж складністю та висотою, що ми й робимо разом з тренерами.
– Це була ваша перша нагорода в соло. І перша нагорода збірної України взагалі у 2025 році. Не можу не запитати про плани на новий олімпійський цикл…
– З одного боку – ми вже скучили за змаганнями, востаннє на міжнародній арені ми виступали майже рік тому. З іншого – були неймовірні хвилювання, як судді сприймуть наші нові програми, чи впораємося ми зі складними постановками, адже команда у нас майже повністю оновилася у порівнянні з чемпіонатом світу в Досі-2024.
Я відкривала змагальну програму Кубку світу в Єгипті й одразу медаль. Це всіх підбадьорило. У 2025 році у нас залишилося ще два старти – чемпіонат Європи та світу. І так, підготовка до Олімпійських ігор-2028 вже розпочалася.
– Часто спілкуєтеся з Мартою Федіною? Вона щось підказує?
– З Мартою, так, спілкуємось – вона нам часто допомагає та підказує, наприклад, куди краще підставити руки під водою, щоб підняти висоту, і так далі.
– Потім була нагорода з Анастасією Шмоніною в дуеті. Цей виступ чимось особливим запам'ятався?
– Ми стартували в дуеті під сьомим стартовим номером, тому дуже нервували перед фінальними виступами досвідчених спортсменок, але як же ми раділи, коли дізналися, що завоювали медаль! Трохи образливо, що країна-агресор здобула золото, але у нас є стимул і бажання, щоб такого більше не було.
– Ви з Анастасією торік у Лімі (Перу) виграли золото чемпіонату світу в довільній програмі та срібло в технічній. Ваш дует давно утворився?
– Наш дует утворився навесні 2022 року, і вже влітку ми з нею виступали на юніорській першості Європи, де стали чемпіонками.
Взагалі, 2022 рік був важкий у моральному плані, початок повномасштабної війни ставив під питання існування в Україні такого виду спорту, як синхронне плавання. Вже наприкінці лютого завдяки нашому президенту Федерації Ігорю Лисову вся збірна Україна виїхала з Харкова. І навіть коли ми опинилися в Італії, не було розуміння, що робити далі. Але наша головна тренерка Світлана Саідова дала нам мотивацію, що ми маємо виходити на кожен старт з високо піднятою головою, показувати всьому світу, що ми є, не здалися. Кожна перемога вкрай важлива.
– У нинішньому Кубку світу беруть участь нейтральні спортсмени. Ви відмовились від спільного фото після церемонії нагородження в Єгипті. Наскільки впливає присутність цих атлетів у психологічному плані? Як боретеся з цим?
– Дратує їхня присутність, їхнє сприйняття всього, що відбувається, погляди на нас, проте ми стараємось навіть не дивитися в їхній бік. Для нас їх просто не існує. Нам не довелося відмовитися, це була принципова позиція всієї команди. Інакше й бути не могло.
– Дещо дилетантське запитання. І в соло, і в дуеті ви виступаєте тільки в технічній програмі, пропускаючи довільну. Чому?
– Довільне соло ще у розробці. Довільний дует ми виступали на етапі КС в Канаді — показали там досить непоганий рівень нашої підготовки! У Єгипті виступали з довільним дуетом наші дівчата, які поїдуть на юніорський чемпіонат Європи цього літа.
– На відміну від другого етапу Кубка світу в Єгипті ("золото" в команді), на третьому, в Канаді нагород не було. Така нестабільність насторожує? Чи команда спокійно готується до головних стартів сезону?
– У Канаді не вийшла одна з підтримок – нестабільність не насторожує – це спорт, і може статися все, що завгодно, але ми знаємо, над чим працювати, і намагаємось удосконалювати нашу акробатичну програму.
– У 2022 році українська команда і ви особисто виграли два золота чемпіонату світу і два – чемпіонату Європи. Зараз було золото етапу Кубка світу. Виходить, повертаємо позиції? До речі, Ви стали на тому турнірі наймолодшою чемпіонкою світу серед всіх українських спортсменів у водних видах спорту...
– Коли у 2022 році я стала наймолодшою чемпіонкою світу серед всіх українців, які здобували медалі у водних видах спорту, звісно, було приємно. Але це була перемога всієї нашої команди, всієї країни. Про це написали іноземні журналісти, а значить, Україна знову звучала на увесь світ.
Сподіваємося, у нас вийде повернути Україну на позиції, які були у 2022 році! Ми робимо для цього все можливе.
– Де вам легше виступати – соло, дует, команда?
– Найлегше морально, мабуть, виступати в дуеті, адже ми з Настею вже думаємо однаково, нам зручні одні й ті самі рухи. Спокійніше, коли ми вдвох – ми впевнені одна в одній. В соло, коли виходиш сам, – досить страшно, відповідальність лише на тобі.
– Після трьох етапів Кубка світу ви повернулися додому до Харкова. Зрозуміло, що тренуватися в місті, яке постійно піддається обстрілам, дуже складно. Але зараз готуєтесь до ЧЄ вдома…
– На початку вересня 2022 року ми почали тренуватися в Києві, у Центрі спорту "Ліко", тоді якраз був приліт у наш рідний басейн "Локомотив" у Харкові. За рік ми повернулися додому, де і зараз продовжуємо готуватися до всіх стартів. Харківський басейн залишається нашою головною базою. Він для нас рідний. Так, там небезпечно, але вдома завжди краще.
– Скільки часу проводите за кордоном?
– За кордоном також проводимо час – на зборах та змаганнях. Цієї весни нас не було вдома місяць. Але щоразу повертаємося додому, у рідний Харків.
– Знаю, що у вашої бабусі був приліт у квартиру. Де вона зараз мешкає?
– Це був приліт навпроти будинку моєї бабусі Наталії. Вона зараз знаходиться вдома, вікна вставили і відремонтували все, що потрібно було. Життя триває!