"Снігова тигриця" здійснила свою мрію. Бріньоне завоювала золото домашньої Олімпіади, на яку могла не потрапити
"Олімпіада у тебе вдома – це щось фантастичне. Якби не Ігри-2026 в Італії, я би, напевно, вже завершила кар'єру", – зізналася минулого року Федеріка Бріньоне.
Італійка – одна із найкращих гірськолижниць свого покоління, жива легенда, проте на Олімпіадах ніяк не могла дотягнутися до золота. І закрити цей гештальт у віці 35 років на домашніх Іграх – мрія, яка давала Федеріці сил та натхнення щоранку прокидатися та важко працювати навіть після всіх численних перемог, які вона здобула.
Але 3 квітня 2025 року погоня за цією мрію опинилася під серйозною загрозою. Бріньоне щойно завершила сезон своєї мрії: 10 перемог на Кубку світу принесли їй другий у кар'єрі Великий кришталевий глобус, а на чемпіонаті світу в Заальбах-Хінтерглеммі вона завоювала золото в своєму улюбленому гіганті.
Здавалося б, пора відпочивати та набиратися сил перед олімпійським сезоном? Ні. Федеріка вирішила виступити на чемпіонаті Італії в Альпе Лузія. Зірки гірськолижного спорту нечасто погоджуються виступати на змаганнях національного рівня. Але кожна їхня поява на таких турнірах – це велика подія для усіх молодих і менш титулованих колег, які отримують змогу позмагатися зі своїм кумиром.
Виступ на національному чемпіонаті після насиченого тріумфального сезону – красивий жест від Бріньоне. Але Федеріка заплатила за нього дуже високу ціну. В другій спробі вона важко впала. Переломи плато гомілки та головки малогомілкової кістки лівої ноги, розрив хрестоподібної зв'язки – шокуючий діагноз.
Ні про який захист титулу володарки Кубку світу вже не йшлося. Навіть шанси відновитися до лютого та виступити на омріяній домашній Олімпіаді були примарними. Але Федеріка від своєї мрії не відмовилася. Термінова операція у відомій клініці La Madonnina в Мілані, після чого – початок довгого, важкого та болісного відновлення з високою ймовірністю того, що всі зусилля виявляться марними.
Минали місяці, вся Італія, затамувавши подих, чекала інформації з табору Бріньоне, проте її було вкрай мало. Федеріка перервала мовчання лише 18 жовтня. Того дня її визнали Спортсменкою року в Італії серед представниць зимових видів. В такі дні заведено говорити максимально позитивні та оптимістичні речі, проте "Снігова тигриця" (таке прізвисько вона отримала за колоритний дизайн свого шолома з обличчям тигра) не хотіла завищувати очікування та давати марні надії своїм численним фанатам.
"Не думаю, що зможу повернутися такою ж, якою я була до травми. Вибачте, але я не думаю, що ця Олімпіада змінить моє життя та кар'єру. Я зробила те, що зробила, і, насправді, я досягнула значно більшого, ніж коли-небудь мріяла. Олімпіада буде лише бонусом", – заявила зіркова гірськолижниця.
Погодьтеся, не звучить як слова спортсменки, сповненої оптимізму. В гірськолижній спільноті говорилося про те, що Бріньоне в кращому випадку зможе стати на лижі перед Олімпіадою, а самі Ігри стануть для неї просто символічним колом пошани, без будь-яких шансів на високі результати.
А поки ці розмови велися, Федеріка продовжувала наполегливо працювати, мінімізувавши рівень очікувань та тиску на себе – зважена та розсудлива стратегія спортсменки, яка женеться за своєю мрією, а не за хайпом.
Наступне оновлення інформації від Бріньоне надійшло перед новим роком:
"Біль ще є, але, на щастя, мені стає краще. Зазвичай я готуюся до сезону протягом 7 місяців, зараз у мене за плечами немає навіть 2 місяців. Я ще не провела жодного тренування у змагальних умовах. Але я хочу набрати стовідсоткову готовність перед Олімпіадою та спробувати виступити.
Якщо я не почуватимуся добре, я навіть не зможу відібратися на Олімпіаду. Я не хочу забирати місце в складі у партнерки по команді просто для того, щоби вийти на старт і зупинитися", – розповіла Феде наприкінці грудня.
20 січня Італія готувалася приймати черговий етап Кубку світу – гігант у Кронплатці. І за декілька днів надійшла новина, на яку всі так чекали – Бріньоне повертається в гонки та виступить на одній зі своїх улюблених трас.
Від неї подвигів не чекав ніхто – Федеріка зробила все можливе, щоби рівень очікувань був максимально низьким. Але Бріньоне виступила чудово, посівши 6 місце – це значно краще, ніж всі сподівалися. Саме тоді, за два тижні до старту Олімпіади, зажевріла надія, що Федеріка в Кортіні не просто виступить, а й боротиметься за медалі.
Після того виступу в Кронплатці Бріньоне повернулася до тренувань. Вони разом із Соф'єю Годжею кілька днів потренувалися на олімпійській трасі в Кортіні – гріх не скористатися можливістю, якої суперниці були позбавлені. Там Федеріка працювала вже не над своїм улюбленим гігантом, а над швидкісними дисциплінами.
Аби оцінити результати своєї роботи, Бріньоне заявилася на останній передолімпійський етап Кубку світу – в Кранс Монтані. П'ятничний швидкісний спуск скасували після важкого падіння Ліндсі Вонн, а у суботньому супергіганті Федеріка посіла лише 18 місце. Було видно, що вона береглася та уникала надмірного ризику.
Але настільки ж кидався в очі той факт, що швидкісна форма зіркової італійки ще дуже далека від бажаного рівня. Виправити всі недоліки всього за тиждень до Олімпіади? Це видавалося фантастикою. Здавалося, що шанси на медаль у Феде є лише в гіганті.
Попри це, на самих Іграх вона заявляється на швидкісний спуск. 10 місце – результат не вражаючий, але й даунхілл – не основна дисципліна для Бріньоне. В супергіганті шансів повинно бути більше.
І ось наступило 12 лютого. Норвезький тренер Томас Родсет виставив дуже технічно складну трасу. Здавалося б, те, що треба для гігантистки Бріньоне. Ось тільки сама Федеріка отримала 6-й стартовий номер – найбільш ранній у елітній групі. А в супергіганті стартовий номер вкрай важливий, особливо за такої підступної траси.
На відміну від швидкісного спуску, у супергіганті немає контрольних тренувань – лише година на ознайомлення з трасою перед стартом на повільних, дуже далеких від гоночних, швидкостях. І ранні стартові номери їдуть практично "всліпу" – вони позбавлені можливості подивитися, як ідеться траса на гоночних швидкостях і зробити висновки з помилок суперниць.
А траса дуже складна – з 5 спортсменок, які стартували перед Федерікою, 2 зійшли з дистанції. Інформації обмаль, але треба стартувати. Бріньоне виходить – і видає блискучий заїзд, особливо другу половину. Федеріка сідає у крісло проміжного лідера, починається найважче: ти вже нічого не можеш змінити, просто чекаєш, чи зуміють обіграти тебе суперниці.
А вони, навіть маючи на руках значно більше інформації, помиляються одна за одною – хтось взагалі сходить із дистанції, хтось фінішує із великим відставанням. Обіграти Федеріку не вдається нікому – з кожною хвилиною омріяне золото стає дедалі ближчим.
Останньою суперницею, яка реально може загрожувати Бріньоне, є чемпіонка швидкісного спуску, Брізі Джонсон, у якої 19-й номер. Американка виходить на старт і дуже швидко падає. Виглядало небезпечно, але, на щастя, обійшлося без травм. І тут на очках у Федеріки з'явилися сльози – вона вперше усвідомила, що скоро стане олімпійською чемпіонкою.
Телекамери вихоплюють її рідного брата та особистого тренера, Давіде, який знаходиться нагорі, поруч із іншими тренерами. І теж не може стримати сліз. Місяці болю та важкої роботи з низькими шансами на успіхи виявилися не марними. Бріньоне здійснила свою мрію та завоювала золото домашньої Олімпіади. Бравіссімо!
***
Стати гірськолижницею Федеріці, схоже, судилося з народження. Її батько, Даніеле – лижний тренер, а мати, Марія Роза Куаріо – відома італійська гірськолижниця, яка у 1980-х здобула 4 перемоги в слаломі на Кубку світу. Вже у півторарічному віці маленька Феде вперше стала на лижі. Сім'я на той момент проживала в Мілані, тому кататися на лижах здебільшого доводилося прямо в квартирі. Але Федеріці подобалося і так.
У лютому 1994 року мати Бріньоне поїхала на зимову Олімпіаду в Ліллехаммер – вже не як спортсменка, а в ролі журналістки. А доньку відправила до дідуся та бабусі, які проживали у гірському регіоні Валле д'Аоста, неподалік від французького кордону.
Там, у Курмайорі, маленька Федеріка нарешті отримала змогу кататися на лижах не в тісній міланській квартирі, а на засніжених гірських схилах біля підніжжя Мон Блану. Бабуся Адріана бачила, як онучці подобається кататися на лижах, і записала її в місцеву лижну школу.
"Я прогресувала настільки швидко, що мене щодня переводили в інший клас", – згадує свої перші дні в гірськолижному спорті майбутня чемпіонка.
За два роки, в 1996-му, сім'я Бріньоне переїжджає у Валле д'Асосту – батько отримав посаду лижного тренера в школі містечка Ла Салле. Шлях до кар'єри гірськолижниці для Федеріки тепер остаточно був відкритий. Почалося сходження майбутньої легенди – італійка вигравала дитячі та юнацькі змагання одне за одним.
У 2009 році в Гарміш-Партенкірхені Бріньоне завоювала золото юніорського чемпіонату світу в своєму улюбленому гіганті. Тренери дорослої збірної Італії не могли закривати очі на успіхи молодої зірочки, і в сезоні-2009/10 19-річна Бріньоне міцно закріпилася в основі "Скуадри адзурри". Хоча дебют на Кубку світу відбувся ще двома роками раніше.
Утім, в олімпійському сезоні-2009/10 Феде вже стала невід'ємною частиною зіркової збірної Італії. Та дуже швидко виправдала довіру тренерів, уже наприкінці листопада в Аспені вперше піднявшись на подіум. Хороші результати забезпечили Бріньоне поїздку на дебютну Олімпіаду в Ванкувер, де талановита тінейджерка посіла 18 місце в гіганті.
Наступного року Бріньоне провернулася у Гарміш-Партенкірхен, який того разу приймав уже не юніорський, а дорослий чемпіонат світу. І завоювала там срібло, програвши усього 0,09 секунди зірковій словенці Тіні Мазе. В сезоні-2011/12 – ще 4 подіуми на Кубку світу. Вже тоді Федеріка вважалася гігантисткою топового рівня.
Проте до першої перемоги на Кубку світу дотягнутися все ніяк не вдавалося. В сезоні-2012/13 сходження зірки перервалося. В грудні довелося робити операцію з видалення кісти та достроково завершувати сезон.
Перша перемога прийшла на відкритті сезону-2015/16 у австрійському Зольдені. Саме в тій кампанії у Бріньоне трапився прорив на якісно новий рівень. Окрім гіганту, вона почала демонструвати топові результати й у супергіганті, що принесло їй 8 місце в загальному заліку Кубку світу.
Федеріка розширяла свою спеціалізацію та в певний момент почала ходити всі дисципліни на Кубку світу. Звісно, це робило її претенденткою на перемогу в загальному заліку. В розпал сезону-2019/20 у Мікаели Шиффрін загинув батько. Для зіркової американки це стало важким психологічним ударом, і вона надовго випала зі змагань. Трон чемпіонки Кубку світу залишився вакантним, і саме Бріньоне його зайняла, завоювавши свій перший в кар'єрі Великий кришталевий глобус. А на додачу – ще й два малих: у гіганті та комбінації.
В 2023 році Федеріка вперше стала чемпіонкою світу, вигравши на мундіалі у Франції комбінацію. З цією країною у Бріньоне дуже тісні зв'язки. По-перше – проживає вона зовсім неподалік від французького кордону. По-друге – день народження у неї 14 липня, коли французи святкують своє головне національне свято, День взяття Бастилії. У дитинстві Федеріка часто їздила святкувати свій день народження саме у Францію.
"Мій день народження припадає на французьке національне свято. В дитинстві ми часто відзначали мій день народження саме у Франції. Коли я була маленькою, я думала, що всі ці феєрверки – на мою честь", – згадує спортсменка.
В 2025 році Бріньоне завоювала свій другий Кубок світу. Так, скептики скажуть, що його знову "подарувала" Шиффрін, яка в результаті свого падіння в гіганті в Кіллінгтоні вибула на два місяці. Проте в тому сезоні Федеріка була на піку своєї форми. Вона раз за разом перемагала, раз за разом оновлювала власний рекорд найбільш вікової тріумфаторки етапів Кубку світу. 10 перемог у сезоні, багато з яких були розгромними, сумарно 16 подіумів… Навіть легендарній Шиффрін було би дуже складно обіграти Бріньоне в тому сезоні.
Тепер же Федеріка закрила останню – і дуже вагому – прогалину в своєму багатющому послужному списку. Та стала національної героїнею. Вранці 13 лютого її фотографії красувалися на перших сторінках усіх провідних італійських спортивних видань.
Але це ще не кінець. Сьогодні, 15 лютого, на Федеріку ще чекає її улюблений гігант. Після такої блискучої перемоги в супергіганті шанси на золотий дубль більш ніж реальні. Сценарій, у який ще півтора місяці тому не вірив ніхто.
