Харлан: Медаль, здобута у ці складні часи — для мене найцінніша
, — 4 серпня 2024, 09:40
Жіноча збірна України з фехтування на шаблі перемогла Республіку Корею та виграла золоту медаль на Олімпійських іграх-2024.
Після історичного тріумфу українські шаблістки поспілкувалися з журналістами.
Аліна Комащук:
"Поки не завдали або не отримали останнього удару, ми не здаємось".
Юлія Бакастова:
"Я пам'ятаю тільки одне, що треба вірити. Я просто намагалася вірити, слухати тренера, дівчат. Коли за спиною стоїть така команда, все можливо. І це правда. Ти відчуваєш цю силу, відчуваєш цю віру і віриш, що ти можеш.
Тренер вказував нам на технічні помилки, на тактичні. Нам треба було фехтувати".
Олена Кравацька:
"Звісно, я була б готова вийти у фіналі за потреби, тому що я вже не раз проходила таке: спочатку фехтуєш добре, потім провал, далі ти збираєшся і знову починаєш фехтувати. На жаль, на Олімпіаді можлива тільки одна заміна. Це було правильне рішення, що мене замінили. Не знаю, що сталося. Але я не могла себе знайти, дуже розгубилася. У той момент мною керували лише емоції, в такі моменти тренер дивиться на тебе і приймає рішення, можеш ти фехтувати далі чи треба робити заміну. Він вирішив зробити заміну, а я йому довіряю".
Юлія Бакастова:
"Для мене було складно, після поразок у дуелях я засмучена йшла з доріжки. Я начебто наздоганяла, а потім отримувала два удари поспіль, три поспіль. Мене засмучувало, що я не могла йти до кінця. Я розуміла, що можу зрівняти рахунок, але мені трішки не вистачало. Звісно, я залишала доріжку з думками "у мене ще є два бої" або "ми одна команда, треба допомагати морально Олі".
Аліна Комащук:
"Я не дивилась, як Оля фехтувала. Я відвертаюсь. Насправді те що робиться за спиною, ці всі емоції передаються. Я впевнена, що коли ти спокійний, то на доріжці також ти спокійний. Тому я стояла й подумки говорила: неважливо що, неважливо як, просто роби це для себе. Фехтуй так, як ти можеш. Я кожен удар так сиділа й говорила".
Ольга Харлан:
"Я лише п’ять хвилин тому здобула свою шосту олімпійську медаль, але ще не збагнула це. Перша думка про те, що ми всі пережили за останні два з половиною роки. Це найсильніші, найдобріші, найкласніші дівчата в моєму житті. Я дуже вдячна їм за те, що вони повірили в мене та випустили в останній бій. Ми — велика команда! Це щось неймовірне. Медаль, здобута у ці складні часи — для мене найцінніша!
Я можу порівняти останній бій із Пекіном 2008 року. Я просто фехтувала. Я собі сказала перед цими Олімпійськими іграми, що буду просто насолоджуватись. Я казала дівчатам також. Ну, тобто щось виходило, щось ні. Але я просто перла вперед, бо було не було, що робити? Ну, вже срібло є, ну, все. Ми тільки можемо зробити щось неймовірне, це будучи на 19-му місці у рейтингу, виграти Олімпіаду. Це щось неймовірне.
Про поразку від кореянок у бою за бронзу на чемпіонаті світу, взагалі, не думала. Ви сьогодні бачили француженок. Вони дуже сильні: олімпійські чемпіонки, чемпіонки Європи. Вигравали кожен турнір, здається. І ви бачите, як воно сталося. Це інший турнір. Я дуже вдячна Україні, всім захисникам і захисницям. Без вас би цього не було.
Я б дуже хотіла, щоб всі слухали гімн України і бачили, що ми недаремно працювали для всіх, хто за нас вболіває. Хочеться приносити приємні новини, які можемо. На жаль, такі.
Чим відрізняються команди між Пекіном та Парижем? Це все одна команда. Коли ми були в Пекіні, ми були молоді, і це була така сенсація, це було класно. Зараз інша Олімпіада, взагалі, друзі! Це ж, через що ми проходимо кожну медаль. Кожен атлет, який зараз кваліфікувався, чи він пройшов, чи вона. Ця Олімпіада — інша. І кожна медаль, вона як золота. І коли я виборола бронзу, вона як золота, тому що ти присвячуєш це Україні. Ця Олімпіада інша, вона цінніша", — підсумувала Харлан.
Нагадаємо, що Ольга Харлан стала дворазовою олімпійською чемпіонкою (Пекін-2008) і найтитулованішою українською спортсменкою на Олімпіадах.
Раніше Чемпіон опублікував відео вирішального уколу та перші емоції українок після перемоги в цьому поєдинку.
