Ігор Вовчанчин: Те, що Усик зіграє мене в фільмі — приємна несподіванка
Олександр Усик дебютує в новій ролі у великому американському кіно, де перевтілиться в легенду українського ММА.
Ігор Вовчанчин, якому 8 червня виповниться 51 рік — легенда українського ММА. В кікбоксингу він бився з Віталієм Кличком, незважаючи на 20-кілограмову різницю у вазі. А в японському промоушен PRIDE перемагав дворазового чемпіона UFC Марка Керра, про життя та спортивну кар'єру якого ще в 2002 році американський телеканал НВО випустив документальний фільм The Smashing Machine (Ударна машина). В 2025 році на екрани вийде байопік з ідентичною назвою, в якому зіграє зірка Голлівуду Двейн Джонсон. В цій біографічній драмі відбудеться акторський дебют абсолютного чемпіона світу з професійного боксу Олександра Усика, який зіграє… харків’янина Ігоря Вовчанчина.
Максим Розенко детально розпитав нашу легенду ММА, чому в американському фільмі не можна обійтися без українця, чи буде він консультувати Усика напередодні зйомок, і чим взагалі зараз займається.
— Пане Ігоре, коли ви дізналися про зйомки The Smashing Machine і Усика, у ролі Вовчанчина?
— Чутки про це ходили давно. Спочатку думав, що це жарт. Підтвердження отримав лише декілька тижнів тому. Але не всі правильно зрозуміли новину. Доходить до смішного. Вже 2-3 тижні кожного дня мені телефонують друзі і знайомі, перепитують, чи буду я зніматися в Голлівуді. Мені зрозуміло, чому я з’явився в сценарії фільму. Біографічна драма присвячена Марку Керру, з яким ми билися двічі. Обидва рази я виграв. А до цього Марк взагалі був непереможним — нікому не програвав. Після наших двобоїв і спортивна кар'єра, і життя американця пішли, певною мірою, наперекіс. Він почав програвати бої, у нього з’явилися ментальні проблеми — такі, які були у Тайсона Ф’юрі після поєдинку з Володимиром Кличком. Фактично для Керра наші зустрічі стали тим зворотнім моментом, який розділив його життя на "до" і "після".
— Давайте пригадаємо ці епічні двобої. Перший відбувся 12 вересня 1999 року в Йокогамі. Світові ЗМІ тоді писали, що саме в ньому вирішиться, хто зараз боєць №1 у важкій вазі. Ви виграли технічним нокаутом, але потім ця перемога була анульована. Що трапилося?
— Тоді в промоушені якраз мінялись правила. Вже не можна було бити коліном чи ногою, якщо суперник стояв в партері. Якщо не помиляюсь, це був перший турнір за новими правилами. Зараз визнаю, що останні один-два удари були зайвими. Спочатку суддя підняв мені руку. Потім результат бою було анульовано. Через ці удари коліном поєдинок визнали таким, що не відбувся. Але гонорари за бій ми з Марком отримали, як і шанс зустрітися знову.
— Повторна зустріч відбулася 9 грудня 2000 року в Японії в рамках турніру "Холодна лють". Як розвивалися події у матчі-реванші?
— Було дуже важко. Ми провели два раунди по 10 хвилин, і не виявили переможця. Тільки в додатковій 5-хвилинці мені вдалося вирвати перемогу — одноголосним рішенням суддів. Безумовно, ці два поєдинки з Марком були одними з найважчих і найдраматичніших в моїй спортивній кар’єрі.
— Які гонорари отримали за ці бої?
— Вже точно не пам’ятаю, але було більш ніж 50 тисяч доларів. За кожний поєдинок.
— Це були найбільші гонорари у Вашій кар’єрі?
— В травні 2000 року у Фіналі Гран-прі в Токіо заробив 275 тисяч доларів. Для цього довелося за один вечір провести три бої. В чвертьфіналі переміг канадця Гері Гудриджа, в півфіналі японця Казуші Сахураба, а в фіналі, на жаль, поступився легендарному американцю Марку Коулману, який ще став і тренером Марка Берра.
— Коли дізналися, що Вас у фільми зіграє Усик, зраділи?
— Це була приємна несподіванка. Стежу за його кар’єрою, адже сам свого часу займався боксом. Дивлюся телетрансляції всіх його боїв. Завжди цікаво. Під кожного суперника Сашко готується ексклюзивно. Знайомі ми поки заочно — передаємо привіти через спільних друзів. Серед них чинний чемпіон світу з професійного боксу Денис Берінчик. Сподіваюсь, незабаром ми з Усиком зустрінемося. Якщо він захоче задати питання перед зйомками фільму — буду радий відповісти.
— Мало хто пам’ятає, що у Вашій спортивній кар’єрі був бій проти чинного мера Києва Віталія Кличка. Нагадайте, хто тоді переміг?
— Віталік виграв за очками. Ми зустрілися в Севастополі на турнірі з кікбоксингу, який називався "Олімпік Херсонес". Віталій вже був досвідченим кікбоксером, багаторазовим чемпіоном світу. Я виступав в категорії до 85 кг, Кличко — до 105 кг.
— Але ж це дуже вагома різниця у вагових категоріях. Організаторів вона не бентежила?
— Ні, тоді можна було все. Я на фоні Віталіка був, звісно, маленький. Він як почав махати ногами, так я до нього за весь бій і підійти не зміг. А вже наступного року Віталій зосередився на боксі.
— Зараз чим займаєтеся?
— Гуманітарною допомогою переселенцям та військовим. У мене є свій благодійний фонд. Тиждень тому завезли 7 пікапів. З 2014 року допомогаємо хлопцям, які захищають нашу Батьківщину. Ремонтували машини, купували палатки, спальники. На початку повномасштабного вторгнення був у ТРО. Нікуди не виїжджав, мешкаю у Харкові. Родина теж тут — сказали, що без мене нікуди не поїдуть. Донька закінчила ВНЗ в Полтаві за спеціальністю "Адміністрування готельно-ресторанного бізнесу". Поки працює офіціанткою в нашому невеличкому родинному кафе. Набирається досвіду.
— Українська ідентичність у Вас, людини, яка все життя прожила на кордоні з Росією, більш яскраво виявилася після окупації Криму в 2014 році?
— Я ще в школі розмовляв українською. Звісно, не без суржика. Потім пішов в училище. Там мене русифікували. Моя дружина — викладач української мови та літератури в ліцеї. Але 2014 рік дійсно дав мені чітко зрозуміти, хто такі росіяни та чим ми, українці, від них відрізняємося. Ну а після 24 лютого 2022 року ця прірва стала велетенською.
Максим Розенко, Чемпіон