Без тиску й ілюзій: до збірної України немає завищених вимог – є запит на естетику. Прев’ю Євро-2026
У четвер, 15 січня, відбудуться перші матчі 17-го чемпіонату Європи, який пройде у Данії, Норвегії та Швеції. Цього ж дня збірна України відкриє для себе форум поєдинком зі співгосподаркою турніру – Норвегією (початок – о 21:30 за київським часом).
Розширений формат Євро – плюс вісім додаткових місць – дозволяє збірній України включатися в боротьбу за фінальну частину. І хоча шлях на Євро був далеким від ідеального, наші хлопці втримались у заліковій зоні.
Промовистий факт: тричі з чотирьох останніх спроб українці протискувалися на головну континентальну вечірку "чорним ходом" – за додатковими показниками в конкурсі третіх місць. У відборі ми посіли останній вакантний слот, проте уникнути в такому випадку четвертого кошика під час жеребкування фінальної частини – нереально.
А це, по суті, унеможливлює навіть зухвалий натяк на основний раунд. Нам необхідно стрибати вище голови не один раз, а двічі. Втім, у нинішній ситуації ми й не замовляємо боротьбу за топ-12. Цілком зійде й просто гідний виступ, у рамки якого легко вписуються три поразки. Головне – не розгромні. Тут вже не до жартів: програшна серія збірної України у фінальних частинах Євро нині складає 12 матчів.
Якщо наші чоловіки в Осло перервуть цю серію – це буде неймовірно успішний заїзд на євротусовку. І, як показує досвід, відсутність тиску або високих завдань підвищує шанси на приємний сюрприз. Тим більше, передумови для мрій про це є. Але про все по черзі.
Перш ніж перейти до новин із табору нашої команди, пробіжімося загальними організаційними фактами.
- До 2002 року у фінальну частину Євро потрапляли лише 12 команд (чотири рази), після – 16 (дев'ять разів). Фінальна ж частина Євро-2026 вчетверте збере рекордну кількість учасників – 24.
- Формат турніру зберігає суворість: шість квартетів визначать володарів 12 путівок до основного раунду. Тобто після трьох турів далі пройдуть по дві найкращі команди з кожної групи. Для половини учасників попередній етап стане завершальним. Нагадаємо, що раніше затриматися на другий тиждень було легше, адже з групи виходили три команди з чотирьох. Але й потрапляння на Євро тоді вважалося беззаперечним успіхом. Нині ж не потрапити на Євро – треба прямо-таки дуже не хотіти.
- Навряд чи це нас стосуватиметься, але проговорімо: в основному раунді утворюються дві групи по шість команд. Щасливчики з A+B+C та D+E+F зі збереженням "золотих очок" (набраних у матчі з компаньйоном на попередньому етапі) проведуть ще по чотири матчі. Наступний етап – перші дві команди з кожного секстету сформують півфінальні пари. Єдиний втішний матч – за 5-те місце.
Саме час зазначити, що "синьо-жовті" оформили десятий захід на мейджори й восьмий – на Євро: 2000, 2002, 2004, 2006, 2010, 2020, 2022 і 2026. Вище 11-го місця (2002) ми не піднімалися, але в останні роки відбувається зміна звичних апетитів – ми шукаємо себе в третьому десятку найсильніших на континенті. До слова, Україна – найбільш низькорейтинговий учасник Євро-2026 (30-те місце в континентальному табелі про ранги).
Сьогодні ж значно важливішим є сам факт появи українського прапора на чемпіонаті Європи під час повномасштабної війни. Значущість такої події важко переоцінити.
Як ми вже зазначали, збірна України сіялася з останнього, четвертого кошика й потрапила до групи C, де зіграє з Норвегією (2-й кошик; 15 січня), Францією (1-й; 17 січня) та Чехією (3-й; 19 січня). Матчі попереднього раунду українці проведуть у Берумі – передмісті Осло.
Що являє собою нинішня збірна України?
Попри те, що її серйозно лихоманить останні роки, нині є привід для стриманого оптимізму. Клоунади а-ля Євро-2022 зі сплячим німцем Міхаелем Біглером і генсеком ФГУ Олександром Гладуном у ролі наставників, які ковтнули три поразки з загальним рахунком "-34", зараз уже не проглядається. Навіть попри атомний склад суперників.
Тренерське питання й досі висить у повітрі. На запитання, як Вадим Бражник став головним тренером, чітко не відповість жоден чиновник. Ані власне сам Вадим, який не має тренерського досвіду. Проте він залишив по собі прекрасний слід як воротар, зокрема й у збірній України (52 матчі, входить до топ-10 гвардійців).
Він перебував у складі "синьо-жовтих" на трьох мейджорах: Євро-2000 (у всіх шести матчах не потрапляв до заявки, залишаючись за спинами Євгена Будка й Олега Нагорного), ЧС-2007 (третій воротар після Будка й Сергія Білика; зіграв три матчі та привіз цілком пристойні 37% відбитих кидків), а виступ на Євро-2010 цікавий тим, що він ділив ігровий час разом із Геннадієм Комком, який тепер є його підопічним.
Найбільша кількість мейджорів серед гравців чоловічої збірної України:
7 – Андрій Наталюк, Юрій Петренко, Віталій Нат
6 – Євген Будко, Сергій Білик
5 – Юрій Костецький, Євген Гурковський
...4 – Геннадій КОМОК
*з урахуванням Євро-2026
Втім, саме завдяки Бражнику в колаборації з Захаром Денисовим вдалося повернути гравців до збірної України. Причому важливо зазначити: поодинці з відновленням бойового складу ніхто з них не впорався б.
Нинішня кадрова ситуація вже не кричить істеричним криком, як рік тому, коли нас возили паркетом естонці. Головні больові точки: нестача других номерів на окремих позиціях і незіграність центру оборони, без якого далеко не заїдеш у жодному серйозному матчі.
У межах підготовки до Євро-2026 українці виступили на двох міцних турнірах, зіграли шість матчів і провели короткий збір у Словаччині. Навмисно не наводжу результати Кубку Карпат і Yellow Cup, адже їхнім головним завданням було спершу визначитися з колом кандидатів на поїздку до Осло, а згодом – посилення та награвання точкових зв'язок. Вдалося це чи ні – покаже результат, але на саму програму підготовки гріх скаржитися.
Згідно з новими правилами, кожна збірна може взяти на Євро до 20 гандболістів. Як і чотири роки тому, до остаточної заявки увійшли 18 гравців. Тобто перед кожним матчем тренер визначатиме двох виконавців, які не потраплять до протоколу. Для підтримання конкуренції та можливого ризику травм – оптимальна делегація.
Звісно, наявність асистента головного тренера й тренера воротарів підвищила б градус серйозності, але ми поки що до такого кроку не готові.
*М – кількість мейджорів; ВІ + ВГ – всього ігор і голів за національну збірну на офіційному рівні
Головні втрати збірної України
З тих, хто безперечно посилив би нинішню збірну, але точно не зіграє, відзначимо травмованого Дмитра Ільченка. Учасник Євро-2020 і Євро-2022 допоміг і в нинішньому відборі, але зараз веде важку боротьбу за повернення у спорт.
Уже п'ять років відсутній в обоймі правий крайній Артем Козакевич. Один із найкращих вінгерів Європи (разом із нашим Андрієм Акіменком – в обох магічна ліва рука) став жертвою менеджерських "талантів" нинішньої ФГУ. А позбутися думки, що Акіменко та Козакевич могли б намертво закрити правий кут, ніяк не виходить. До того ж у разі пожежі кожен із них здатен підстрахувати на півсередньому, де вони подекуди виглядають ледь не краще за номінальних.
Головна ж втрата збірної – Дмитро Горіга. Один із двох найкращих півсередніх країни нової генерації (разом з Ігорем Турченком) востаннє зіграв за збірну України у квітні 2023 року, після чого потрапив під так зване "омолодження" (на злеті кар'єри у 26 років!), ініційоване ФГУ. У цей хаос потрапили Комок, Ільченко, Денисов, Тільте та багато інших лідерів збірної.
Історичний провал рік потому в матчах з Естонією в останній кваліфікації ЧС остудив запал посадовців. Після цього ФГУ дало негласне добро на операцію з повернення "стариків". Місію під свою відповідальність взяли Бражник і Денисов. Їхніми титанічними зусиллями за три місяці вдалося домовитися з більшістю хлопців і зрештою перезібратися, щоб довести: вони гідні бути на головному святі Старого Світу. І в них вийшло!
А Горіга тим часом не став чекати біля моря погоди й змінив громадянство. Затик зі зміною українського паспорта так і залишився затиком, зібравши навколо себе багато охочих країн забрати собі готового гравця високого рівня. Зараз він чекає завершення "карантину", щоб виступати за збірну Північної Македонії. Ба більше, є висока ймовірність, що зовсім скоро він змінить Вардар на ще крутіший клуб.
Оскільки наша національна федерація живе окремим від громадськості життям, коментарів із цього приводу вона не публікувала. Очікується, що Дмитро Горіга невдовзі після цього прев'ю самостійно виступить з офіційною заявою.
Додамо, що уродженець Броварів брав участь у двох чемпіонатах Європи (2020 і 2022), визнавався MVP-2022 української Суперліги, провів два яскравих сезони в Лізі чемпіонів (2021, 2022)… Горіга – один із тих рідкісних для гандболу діамантів, який здатен одночасно ефективно закривати центр оборони й позицію ударного гравця в атаці. На гандбольному ринку такі універсали мають подвійну трансферну вартість.
Ще одне з найпоширеніших кадрових запитань: чому в заявці лише два представники чемпіонату України й лише один – із запорізького Мотора?
Найчастіше називають Назара Чудінова, Ярослава Котюка, Данила Рагозіна та Віталія Горового. Причому перші троє допомагали у відбірковому циклі, а Котюк узагалі – один із восьми гравців, хто пройшов його повністю. Звісно, на подібні запитання має відповідати тренер, але ще складніше знайти тих, хто отримав би дозвіл їх ставити.
Ми можемо лише припустити, що ці гандболісти поки не готові боротися за тверде місце в основі. І, правду кажучи, посперечатися з цим складно. Втім, другі-треті номери мають не втрачати мотивацію, а розуміти логіку або стратегію тренера, з яким ішли кваліфікацією. Та й нам, уболівальникам, було б цікаво зафіксувати хід думки, а не жбурлятися здогадками.
До слова, в заявці лише один абсолютний дебютант – лівий крайній Павло Савицький. Решта гравців пройшла щонайменше два збори з досвідом офіційних матчів. Умовно третій воротар Олексій Новіков став пріоритетнішим за згаданого Чудінова. На правий край після довгої перерви вперше викликали Данила Глушака, який дебютував у збірній одразу у фінальній частині Євро-2022. Потім він засвітився лише в березневому "вікні" ВЧЄ-2024. А тепер, як і три роки тому, має підстрахувати Акіменка.
Непростий вибір стояв і на позиції правого півсереднього. Судячи з усього, другого номера за спиною Іллі Близнюка особливо й не шукали та обрали перевіреного Богдана Черкащенка. Навіть попри його екзотичну клубну прописку.
Цікаво відзначити й появу на мейджорі Максима Стрельникова, який от-от дебютував на офіційному рівні. Чотири роки тому він виявився останнім, кого відсікли від офіційної заявки на, як з'ясується пізніше, провальний Євро-2022. Нині на нього покладають надії передусім у центрі оборони, де є люди (Бурзак, Тютюнник, Онуфрієнко й навіть Денисов), але кульгає зіграність і взаєморозуміння через кадрову плинність (мінус Ільченко, Горіга, екстрені тести Скіби та Стрельникова).
З огляду на те, що на Євро будуть місця для двох резервістів, на цю роль заслуговував перспективний Максим Павловський. Напевно, ми ще про нього почуємо. З різних причин відсутні також Георгій Благодір і Дмитро Редькін, які зробили свій внесок у кваліфікацію й претендували на поїздку до Норвегії.
Загалом же на Євро в нас зібрався цілком симпатичний і боєздатний склад. Судіть самі: Ігор Турченко, Дмитро Артеменко, Андрій Акіменко, Ілля Близнюк і Захар Денисов з укомплектованою воротарською лінією – читабельний старт.
"Великі" Іван Бурзак і Дмитро Тютюнник, драйв Олександра Онуфрієнка, універсалізм Тараса Миноцького (його ми ризикуємо побачити в будь-якій точці задньої лінії), досвід Олександра Тільте та жага бути корисними у молоді – з таким підбором виконавців червоніти, як чотири роки тому, здається, не доведеться.
Де дивитися Євро-2026 з гандболу
Подивитися чемпіонат Європи наживо можна буде на платформах Суспільне Спорт та місцевих каналах Суспільного. Додамо, що фінал ЧЄ відбудеться 1 лютого.
Ігор ГРАЧОВ спеціально для Чемпіона
